Сутність підриємництва.

Теоретичне осмислення явища «підприємництво» пройшло довгий шлях. Вважається, що вперше цей термін був введений у науковий обіг французьким банкіром Кантільйоном у ХУІІІ столітті. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, розбійників і злидарів.

Класик англійської політичної економії А.Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного успіху. Він сам організує економічну діяльність, сам управляє, сам розпоряджається її результатами.

Французький економіст Ж.-Б.Сей підкреслює роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва.

Айстро-американський економіст Й.Шумпетер першим зауважив, що підприємець – не обов’язково власник капіталу. Руйнування уявлення про обов’язкове поєднання в одній особі власника і підприємця зумовлено розвитком кредитних відносин, де жоден комерційний банк не є власником усього капіталу: одна частина його представлена власним капіталом, а інша – залученим. Корпоративна форма підприємництва наочно відображає відокремлення функцій підприємництва від функцій власника. Остання функція стає пасивнішою, а дедалі активніша роль переходить до організації та управління.

Розглянемо співвідношення понять «бізнес» та «підприємництво». Термін «бізнес» широко використовується за кордоном. Вітчизняна наука частіше вживає термін «підприємництво».

Бізнесмен – людина, що має свою справу. Часто таких людей називають підприємцями. Але у наукових виданнях дедалі частіше підкреслюють, що бізнесмен може виконувати просто репродуктивну функцію, тобто з року в рік виробляти одні й ті самі товари та надавати послуги. Підприємці ж є новаторами, яких вирізняє з-поміж інших людей творчий пошук, бажання освоювати нові ринку збуту, впроваджувати нові форми організації виробництва та збуту, віднаходити нові ресурси та їхні комбінації, свідомий ризик.

Демократизація економічної системи створює можливості для розвитку плюралізму форм господарювання, що, в свою чергу, урізноманітнює підприємницьку діяльність. Сучасні тенденції економічного прогресу переконливо доводять, що сьогодні без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший рух уперед неможливий.

Сьогодні науковці визначають підприємця як суб’єкта пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень та опануванні перспективними факторами розвитку, відкритті прогресивних способів обслуговування споживачів і нових сфер прикладання капіталу.

Підприємництво – явище досить широке і багатовимірне. Тому в теорії поняття «підприємництво» розглядається як різноаспектне.

Підприємництво – це певна система функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер і методів господарювання, економічної, організаційної та технічної творчості і новаторства.

Підприємництво –ініціативна самостійна діяльність, спрямована на отримання доходів під фінансову відповідальність.

Будь-яка людська діяльність має бути доцільною. Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт.

Об’єкт підприємництва –сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець намагається максимізувати доходи.

Принципи підприємницької діяльності:

орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;

прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки, застосовувати найповніше першим;

максимальне використання конкурентних переваг;

дотримання принципів ділової етики;

постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.

Будь-яка людська діяльність є суб’єктивною, оскільки вона здійснюється суб’єктом (людиною). Підприємницька діяльність – не виняток із правил. Залежно від виконування функцій у найзагальнішому вигляді розрізняють такі види підприємництва за суб’єктами діяльності:

Ø приватні особи – організатори одноосібної та великої економічної діяльності;

Ø група юридичних або фізичних осіб, пов’язаних між собою договірними відносинами та економічними інтересами;

Ø держава в особі відповідних органів.

(Громадяни іноземних держав і особи без громадянства можуть виступати у якості підприємців у межах правочинності, обумовлених законодавством.

Чинне законодавство України певною мірою обмежує можливість займатися підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян:

військовослужбовцям;

службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

представникам органів державної влади та управління;

громадянам, що мають судимість за економічні злочини.

Типи підприємців у сучасній економіці:

Ø підприємець – власник підприємства (капіталу) або співвласник;

Ø підприємець – орендатор, який купує на певний час право користуватися землею, приміщенням;

Ø підприємець – менеджер, що володіє часткою власності не до початку економічної діяльності, а згодом. Це стимулює його до ефективного управління не своїм капіталом.

Види підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється у певних організаційно-правових формах, які підприємець обирає вільно, або не довільно. Останнє зумовлено такими об’єктивними обставинами:

- вимогою відповідності форми організації підприємництва чинному законодавству;

- змістом обраної підприємницької діяльності;

- наявністю чи відсутністю достатньої кількості капіталу для реалізації підприємницького проекту.