Особливості виховання „правопівкульних” та „лівопівкульних” дітей.

Наступна причина нервових та психічних захворювань — неврахування дорослими при вихованні з "право - чи лівопівкульною" дитиною вони мають справу.

Фізіологічно людина влаштована так, що часто одна з двох півкуль головного мозку домінує у неї протягом усього життя. (Виняток становить частина людей, у яких робота півкуль повністю збалансована). Домінуюча півкуля визначає, який вид діяльності даватиметься індивідові легше, а який складніше, визначає особливості характеру. Права півкуля відповідальна: за несвідоме і підсвідоме; образне мислення й інтуїцію; невербальне спілкування; мимовільну, образну та емоційну пам’ять; орієнтацію у просторі; музичну й художню творчість; сприймання низьких звуків; цілісне сприймання об’єктів; практичну діяльність; негативні емоції, сумніви; емоції відкритості, довірливості; спонтанні дії. Ліва півкуля відповідальна за свідомість; контроль; логічне й абстрактне мислення; вербальне спілкування; читання, лічбу, письмо; довільну пам’ять; відчуття послідовності подій; прогнозування; орієнтацію в часі; дискретне сприймання; сприймання високих звуків; позитивні емоції, впевненість; розсудливість, планування, чіткість, критичність. При обробці інформації однією з півкуль інша на цей період зменшує свою активність.

Серед "лівопівкульних" багато інженерів, математиків, філософів, лінгвістів, теоретиків. Нерідко це люди підкреслено раціональні. Вони багато і з задоволенням пишуть, вільно запам’ятовують об’ємні тексти, володіють іноземними мовами, їхнє мовлення грамотне й правильне. Для осіб з домінуючою лівою півкулею характерно: загострене відчуття обов’язку, відповідальність, принциповість, внутрішній характер в опрацьовуванні емоцій. "Лівопівкульні" послідовні в діях, добре прогнозують майбутнє, критичні, схильні іронізувати. Найчастіше вони займають керівні посади, проте їм часто не вистачає гнучкості й безпосередності. Вони надають перевагу діям за заздалегідь продуманою схемою.

Їм важко перебудовуватись і пристосовуватись у спілкуванні з оточуючими. Їм не подобається "нерозумність" багатьох вчинків інших людей.

"Лівопівкульні" діти не викликають у дорослих особливих занепокоєнь. Справа в тому, що сучасна освітня система орієнтована на "лівопівкульних".

Інша справа з тими, у кого домінує права півкуля. "Правопівкульні" — творчі, емоційні особистості. Вони не відзначаються організованістю, схильні до спонтанних дій. Вони пізно починають говорити. Оскільки у них домінує права — немовленнєва — півкуля, у початкових класах їм нелегко дається навчання.

Саме на "правопівкульних" дітей і чатує небезпека, як тільки вони переступають поріг сучасної школи. "Лівопівкульний" (побудований на логічному й абстрактному мисленні) характер навчання не залишає можливості для виявлення творчого начала в цих дітей. Вони позбавлені можливості пізнання світу через "інтерес, захоплення, самостійний пошук". Слабша ліва півкуля перевтомлюється, виконуючи не призначений для неї природою надмірний обсяг роботи. Невисока успішність у навчанні спонукає батьків до посилених занять з дитиною, що підсилює навантаження і так перенапруженої лівої півкулі, якій не дозволяють розслабитись і перепочити. Як наслідок, у "правопівкульних" дітей, від яких батьки вимагають високої успішності при навчанні за методиками, розробленими для "лівопівкульних", починають розвиватися неврози. Подальше посилення тиску на ліву півкулю і застосування батьками покарань можуть спровокувати переродження неврозу у психічне захворювання.