Форми масової дозвіллєвої діяльності та основні вікові групи і їх характеристика. 3 страница

Аналіз об'єктивних умов, зовнішніх і внутрішніх, безпосе­редніх і опосередкованих стосовно діяльності установ культу­ри показує, що об'єктивні зовнішні умови переломлюються у

свідомості індивідів і груп, опосередковуються їхнім досвідом, інтересами, настановами і виступають уже як внутрішній фак­тор, який безпосередньо бере участь у культурно-дозвіллєвій діяльності в якості реальної практичної свідомості. Цей фактор є внутрішнім у тому змісті, що соціальні процеси, які відбува­ються поза культурно-дозвіллєвою діяльністю, відображаються у свідомості відвідувачів.

Безумовно, вплив об'єктивних факторів на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності нерівнозначний. Серед фак­торних навантажень, які позитивно впливають на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності, більш високий рейтинг мають демократизація суспільства, свобода особистості, тому що це фактори, які виникли в процесі переходу нашого суспільства до ринкових відносин.

Демократизація означає поворот від відомчих, місницьких нестатків і інтересів до потреб суспільства (маються на увазі і макро- і мікрорівні громадськості), до особистості, подолання безликої однаковості діяльності установ культури, змісту, форм і методів, створення умов для їх варіативності і поліфонічності; роз­кріпачення суб'єктно-об'єктних відносин, перехід від зв'язків субор­динації до зв'язку співробітництва, відкритості. Ці фактори по-різно­му впливають на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності як у міських, так і сільських установах культури. У певних межах зміщу­ються пріоритети, праця може поступитися місцем проблемі зароб­ітку, а умови і характер праці - клімату в колективі.

Виявлення впливу об'єктивних умов на технологію куль­турно-дозвіллєвої діяльності допускає визначення: об'єктивно­го стану соціального середовища (насамперед актуальних неви-рішених економічних проблем, протиріч життя і т. ін.), рівня суспільної свідомості, який відображає умови їхнього життя, специфічні особливості сприйняття й оцінку дійсності.

Об'єктивні умови утворюють можливість для закріплення і подальшого розвитку суспільної свідомості, перетворення знань у переконання, а через них - у позитивне соціальне поводжен­ня, творчу діяльність і активність в усіх сферах життя. До числа довгостроководіючих об'єктивних умов, які впливають на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності, відноситься при­пинення зростання культури населення.

Однак перераховані і деякі інші умови знаходяться в пост­ійному розвитку, який утворює різні об'єктивні можливості для технології культурно-дозвіллєвої діяльності. Зміни в структурі й динаміці об'єктивних умов означають, що на технологію куль­турно-дозвіллєвої діяльності впливають нові фактори, відбу­вається модифікація раніше діючих. Реконструкція економіки спричинила зміни і в політичній структурі суспільства, що, в свою чергу, впливає на розвиток ініціативи населення.

Проте зміна умов не завжди породжує негайно позитивне зрушення у свідомості. Стереотипи мислення і поводження, вироблені в умовах командно-адміністративної системи, пере­борюються далеко не відразу. Однією з умов впливу на куль­тосвітню діяльність є задоволеність працею. Задоволеність пра­цею прямо позначається на відношенні як до робочого, так і до неробочого вільного часу.

Найчастіше забувається вплив такого об'єктивного факто­ра на культурно-дозвіллєву діяльність, яким є самовизначення особистості. Самовизначення особистості в сфері дозвілля відбувається через освоєння духовних цінностей такого поряд­ку, як людство, Батьківщина, Конституція, демократія, правова держава, моральний закон, родина, праця, цивільна відпові­дальність та ін. Зараз відзначається полярне відношення до поняття самовизначення особистості. У ході наших досліджень 72,6 % опитаних відповіли, що „...цього ніколи не буде, оскіль­ки існує дуже багато бюрократичних бар'єрів, які заважають участі широких мас у керуванні, становленні самоврядування в сфері дозвілля. Як бачимо, курс на розвиток самоврядування в сфері культури хоча й сприйнятий основною масою, однак на практиці ще не реалізується. Тому першочерговим завданням є формування в населення настрою на творчу участь у самоуп-равлінському процесі в сфері дозвілля і насамперед в - уста­новах культури.

Іншим не менш важливим фактором, що має вплив на тех­нологію, є престиж культурно-дозвіллєвої діяльності в суспільстві. У цьому змісті важливим фактором є діяльність загальнодержавних і місцевих регіональних засобів масової інформації. Але обсяг і якість переданої ними інформації про діяльність установ культури, її розмаїтість, актуальність і конк­ретність не сприяють підйому престижу. У зв'язку з цим слід зазначити, що саме засоби масової інформації повинні створю­вати умови максимальної включенності у внутрішньополітич­не життя суспільства людей, які на прикладі свого району, міста, області створюють умови безпосередньої причетності особис­тості до культури в широкому розумінні цього слова.

Без критичного відношення до навколишньої дійсності, без постійної критичної самоперевірки зробленого неможливий розвиток культурно-дозвіллєвої діяльності. Критика утрачає свою силу, якщо вона позбавлена конкретних припущень, має сугубо негативний зміст. Зараз спостерігається значне підви­щення рівня цивільної активності людей - вони стали більш уважно відноситися до навколишньої дійсності, до виробницт­ва, до виявлення механізмів ринкової економіки, їхнього осо­бистого місця в ній, ролі установ культури в адаптації особис­тості до нових умов.

У справі створення й удосконалення об'єктивних умов для функціонування технології культурно-дозвіллєвої діяльності першочергове значення мають посилення соціальної допомоги родинам у вихованні дітей (будівництво нових дитсадків, збільшення матеріальної допомоги і тривалості відпусток мате­рям); збільшення будівництва доріг і житла, особливо в сільській місцевості; поліпшення організації праці і виробниц­тва на підприємствах і в установах; підвищення обліку думок, критичних зауважень і пропозицій населення при прийнятті рішень державними і суспільними органами усіх рівнів.

Зараз люди досить чітко уявляють завдання, які стоять перед суспільством у найближчі роки, однак ієрархічно ціннісне розм­іщення цих завдань у структурі суспільної свідомості не завжди

ще відповідає вимогам часу, суспільній необхідності і головним завданням сьогодення. Погіршення економічних умов життя, корумпованість частини державного апарату, відсутність справ­жньої демократії і волі негативно позначилися і на умовах соц­іального буття, і на психології людей, і на їхньому відношенні до власності й організованості. Зростання організованої злочинності і масового хуліганства погіршує можливість успішної боротьби з нею і її подолання соціальними заходами, шляхом послідовного поліпшення соціально-економічних умов життя населення.

До об'єктивних факторів, які мають вплив на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності, відноситься і культурна пол­ітика держави. Планові і фінансові органи країни розглядали культурне будівництво як деяке нерентабельне навантаження на економіку, як марні витрати. В роки реформ припинилося будівництво установ культури.

Слабкий розвиток матеріально-технічної бази установ куль­тури змусив учених шукати нові шляхи більш ефективного її використання, впливу на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності. Це виражається через такі показники, як мережа, технічний стан установ культури, місткість глядацьких і лекц­ійних залів, наявність кімнат для гурткової роботи, середня наповнюваність залів при проведенні різних культурно-дозві-ллєвих програм і т. ін. Як показники роботи соціальної ефек­тивності прийняті кількість, структура наданих послуг, рівень обслуговування. Показниками, які характеризують умови, в яких працює означена мережа, є якісний склад кадрів, осна­щеність установ культури, доступність центрів культури насе­ленню, наявність прийнятих нормативів забезпеченості насе­лення установ культури. Очевидно, що не тільки економічний фактор рентабельності виробництва впливає на рівень розвит­ку мережі установ культури, а ширший перелік соціально-еко-номічиих факторів, у цілому визначальний рівень життя в тому чи іншому районі.

4. В культурно-дозвіллєвій діяльності цей процес варто розглядати як діяльність двох спрямованих назустріч один од­ному сторін: суб'єкта (високопрофесійних фахівців установ культури, його активу) і об'єкта (погляди, характер слухачів, глядачів, постійних учасників художніх і технічних колективів). У процесі взаємодії відбувається взаємовплив: суб'єкти переда­ють свої думки, відношення, оцінки, почуття об'єкту, а об'єкт, у свою чергу, передає суб'єкту своє відношення до того, що відбувається, виражає настрій, почуття. У зв'язку в цим як ос­новні характеристики культурно-дозвіллєвої діяльності виступа­ють такі, як наявність спонукально-мотиваційної частини (

мотив - ціль); предмет діяльності; відповідність предмета діяльності її мотиву; наявність продукту або результату діяль­ності, що характеризується плануванням, структурністю, цілес­прямованістю (доцільністю), предметом діяльності, заснованим на задоволенні потреб людей і зміні їхньої свідомості.

Тому, насамперед, необхідно виявити найбільш характерні риси соціального самоствердження, форми самореалізації осо­бистості в установі культури, отже, треба охарактеризувати джерела і форми: рівні, види й інші пріоритетні форми участі особистості в культурно-дозвіллєвій діяльності, мотиви цієї діяльності, ступінь задоволеності нею, міру ЇЇ включеності в діяльність установи культури. За всім цим можна скласти ре­альну картину впливу суб'єктивних факторів на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності.

За узагальненою думкою населення про те, що являють со­бою сучасні установи культури, уявляється така характеристи­ка: це площадка для концертів самодіяльності і професіоналів; близьке до будинку місце регулярного перегляду кінофільмів; місце, де зустрінеш друзів і зав'яжеш нові знайомства; при­міщення для занять художньої самодіяльності; джерело знань про події у світі і країні.

Різні групи по-різному відносяться до установ культури. Найбільш типові форми прояву культурно-дозвіллєвої діяль­ності для представників першої групи, у яку ми включили мо­лодих людей віком до 20 років, які відрізняються ініціативним поводженням: часті виступи в клубному об'єднанні, інших місцях; високий ранг особистої думки в системі факторів, які впливають на формування переконань і орієнтації; лідируван­ня в спілкуванні як в установі культури, так і в трудовому колективі; широта інтересів до питань інших сфер життя суспільства; висока критичність в оцінці проведених куль-турно-дозвіллєвих програм; компетентність у питаннях організації дозвілля.

Друга група - люди віком 20-40 років. Вони відрізняються ініціативним у поєднанні з реактивним (тобто підтримкою

ініціативи інших) поводженням. Тут показники за своїм набо­ром приблизно збігаються з показниками першої групи, однак у ряді випадків превалюють не тільки ініціативне, але й орієн­товане на питання політичного, культурного, економічного життя поводження, низька критичність в оцінці культурно-доз-віллєвих програм, невизначена мотивація і низька активність у розширенні знань; активна участь у вирішенні різних вироб­ничих питань.

Третю групу представляють люди віком за 40 років, які відзна­чаються індиферентним поводженням у культурно-дозвіллєвій діяльності. Для цієї групи характерна: вузькість кола джерел інфор­мації, які в основному випадкові, ситуативні; майже повна відсутність спілкування на теми культури; відсутність виражених інтересів до культури і прагнення до розширення знань і в той же час активна участь у суспільній роботі установи культури.

Найсильніший суб'єктивний фактор, який має вплив на тех­нологію культурно-дозвіллєвої діяльності, - неформальний рух. Він визначає атмосферу в багатьох містах і селах країни. Нефор­мальна група є антитезою сформованій системі виховання, ЇЇ антиподом, який в усьому їй протистоїть і за рахунок цього існує.

Молодіжні угруповання для однолітків - це для них цілий світ, суспільство в мініатюрі. Тут підлітки мають можливість самореалізуватися. У групі вони „програють" свої майбутні соц­іальні ролі. Тут відбувається адаптація підлітків до суспільства. При цьому йде не пасивне пристосування до існуючих струк­тур, а активне „нав'язування" суспільству норм і цінностей, що культивуються в групах. Агресія з боку груп тримає в страху не тільки „середнього обивателя", але і всі шари населення.

Участь в угрупованні дає молодій людині змогу виплеснути негативну енергію, яка накопичилася. Це своєрідний клапан соц­іально-психологічної, фізіологічної розрядки. Офіційна культура цього не дає, тому що виходить тільки із „свідомих" елементів психіки, відкидаючи підсвідомі і несвідомі потяги. Це є й певний спосіб заповнення дозвілля. Установи культури у своїй діяль­ності орієнтовані на благополучних молодих людей, але вони незадовольняють усього обсягу потреб. Крім того, традиційна сис­тема культурно-дозвіллєвих програм формує видовищно-спо­живче відношення до культури (дискотеки, кінофільми, концер­ти), не розвиває самодіяльні нахили. Молодіжні угруповання дозволяють неблагополучним хлопцям компенсувати існуючі вади в культурно-дозвіллєвій діяльності за рахунок максималь­ного завантаження за допомогою участі в активно-діяльних фор­мах (у даному випадку, криміногенну спрямованість). У цих уг­рупованнях існує внутрішній механізм їхнього саморуху.

Зіткнення, конфлікти між групами в даному випадку є спосіб їхнього існування. Таким чином, міжгрупова агресія є засобом підтримки ідентифікації згуртованості і стабільності груп. Більше того, в умовах посилення конкурентних форм міжгрупової взаємодії зростає міжгрупова згуртованість.

Серед факторів, які сприяють посиленню активізації діяль­ності підлітково-молодіжних угруповань, варто виділити: поси­лення соціально-економічної напруженості в країні, введення карткової системи на продукти харчування, дефіцит товарів першої необхідності. Складна сімейна ситуація, відсутність у кожного четвертого підлітка одного з батьків і невисокий куль­турний рівень батьків - найпоширеніші негативні фактори.Проблеми взаємодії установ культури з неформальними підлітковими угрупованнями потребують довірчого відношен­ня. Пошук, відхід від стандартних, звичних форм, сміливість у ствердженні нового - усе це відповідає соціально-психологічним особливостям підлітків, їх потребам і орієнтаціям. Престижність ініціативних підліткових об'єднань буде зростати й далі.Дотепер при виборі методу підготовки і проведення культур­но-дозвіллєвих програм не враховувався головний момент сприйняття їх людиною, яке відбувається через призму нерво­во-психічної системи. Кожна людина сприймає їх по-своєму і по-своєму осмислює.

Механізм сприйняття спрацьовує, якщо враховуються такі особливості аудиторії установами культури: підготовленість, схильність (настановлення), активність. При підготовці і про­веденні програми важливо знати насамперед визначені власти­вості аудиторії і механізм сприйняття навколишньої дійсності. Людина безупинно поповнює і коригує свої враження, її досвід постійно збагачується. І все це виражається в тому чи іншому стані свідомості. Тому новим аспектом у функціонуванні тех­нології установ культури є їх орієнтація не на процес вихован­ня, а на забезпечення процесу соціалізації, що по своєму діапа­зону значно ширше. Соціалізація ж має на увазі використання не тільки систем цих впливів, а й спонтанних впливів, за до­помогою яких людина прилучається до культури в умовах доз­вілля в його соціальному значенні.

Важливим аспектом у технології діяльності установ культури є орієнтація на повсякденну свідомість. Дійсно, було б спрощен­ням зображувати справу таким чином, якщо активна участь ши­роких народних мас у повсякденній практиці може базуватися тільки на тих знаннях, які засвоюються через різні канали інфор­мації, то ці знання функціонують у практичній діяльності мас, так сказати, у чистому виді, не збагачуючись досвідом, почерпнутим з життя. Не слід принижувати значення повсякденної свідомості, у рамках якої осмислюється людьми їхній власний досвід, вира­жаються їхні повсякденні турботи, життєві факти піднімаються до рівня великих узагальнень і принципових висновків.

Таким чином оптимальний технологічний процес - справа дуже складна, тому що, створюючи умови для оптимального сприйняття, яке відбувається в установі культури, фахівці перед­бачають переробку і реалізацію змісту, структури і різних засобів значеннєвого й емоційного впливу на аудиторію Кожна форма-програма має у своєму розпорядженні свій діапазон дії і має цілком доступний для огляду духовно-практичний вилив, який відбувається у певний межах часу і місця з елементами імпров­ізації або художньо-образного зіставлення. Саме вони сприяють активізації інтелект}' й емоційної сфери людини.

Різноманіття використовуваних форм, засобів і методів діяльності, різноплановість програм відкривають можливість для включення в неї більшого числа учасників з різними інте­ресами і духовними запитами. Виникнення різноманітних форм різних акцій: театралізованих маніфестацій-ходів, рок-мітингів, мітингів-спектаклів і мітингів-концертів, демонстрацій і багатьох інших с відображенням життєвих процесів. Для їхньої підготовки і проведення потрібні й нові професійні якості фахівців: здатність емоційно-почуттєвого, художньо-образного, індивідуально-оціночного сприйняття дійсності, уміння їх об'єднати з ринковими відносинами.

Оскільки використання засобів художньої виразності суво­ро зумовлене конкретною темою, яка сама являє живий і гос­трий інтерес для потенційної аудиторії, відбиває актуальну сус­пільну потребу, впливає на свідомість аудиторії, то прагнення фахівців використовувати буквально весь арсенал художніх прийомів, як правило, приглушує зміст програми. Раніше вва­жалося, що досить увімкнути кінокадри, слайди, музику, вибу­дувати їх органічно з тезами виступів за єдиною художньо-ілю-страційною структурою, і глядацька увага буде забезпечена. Зараз же художні засоби потрібні тільки тоді, коли вони здатні зробити глядача активним учасником програми.

Аналіз роботи установ культури показує, що найпоширені­шими прорахунками в організації їхньої діяльності є порушен­ня в самій структурі технологічного процесу, обмеження його тільки передачею деякої суми знань, без визначеної спрямова­ності на конкретну практичну реалізацію.

Група фахівців установ культури являє собою складне за структурою соціальпо-психологічне утворення, яке має своїх лідерів. Це найбільш підготовлені люди, які користуються автори­тетом у товаришів, до висловлень і коментарів яких прислухову-ються не менше, ніж до думки керівника установи культури. Саме лідери суспільної думки здатні здійснити на практиці принцип соборності в технології культурно-дозвіллєвої діяльності.

Підготовка і проведення культурно-дозвіллєвих програм потребує обліку великої кількості суб'єктивних факторів, які впливають на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності. Тому в практичній діяльності установ культури варто макси­мально враховувати всю сукупність цих суб'єктивних факторів, максимально домагаючись гармонії колективних та індивідуаль­них цілей, збігу загальної спрямованості в діяльності колекти­ву з особистими творчими прагненнями і планами окремих його членів. Для досягнення поставленої мети важливе значен­ня має методика підготовки проведення програм, яка повинна бути розрахована на написання висококваліфікованого сцена­рію під творчим впливом самих відвідувачів.

На процес технології культурно-дозвіллєвої діяльності вели­чезний вплив має наявність у громадькості соціального досві­ду, який породжує нові якості і дії в ім'я вищих суспільних цілей. Практика показує, що більша частина населення ніколи не брала участі в підготовці і проведенні культурно-дозвіллєвих програм. Тому положення ще залишається дуже серйозним - не спрацьовує основний суб'єктивний фактор свідомості людей, їхнє позитивне відношення до культурно-дозвіллєвої діяльності.

Позитивний вплив суб'єктивного фактора найбільш ефек­тивний, якщо мета співробітників і відвідувачів установ куль­тури збігаються за настановами та інтересами. Це, у свою чер­гу, потребує цілісного, завершального технологічного циклу, який має свій регулюючий напрям за допомогою засобів зна­ченнєвого й емоційного впливу. У зв'язку з цим технологічний процес уявляється динамічною саморегулюючою системою, яка може функціонувати під впливом суб'єктивних факторів. При цьому активність відвідувачів установ культури, яка ґрунтуєть­ся на демократичності і загальнодоступності, повинна постійно стимулюватися.

Культурио-дозвіллєвої діяльності - актуальна проблема, оскільки на фоні стрімкого зростання аудиторій масових кому­нікацій (насамперед ТВ, шоу-програм, нічних клубів) педа­гогічні можливості аудиторії здаються обмеженими, вичерпани­ми, легко замінними і не відповідають сучасній динаміці⁴ життя. Обґрунтування змісту і специфіки соціально-психологічної ат­мосфери в культурно-дозвіллєвих установах, визначення шляхів її оптимізації, дозволяють найбільш повно висвітити весь комплекс явищ, пов'язаних із взаємодією людей у даній спільності, осмислити ЇЇ феноменологічну суть, акумулювати відповіді на численні питання побуту, роботи, відпочинку лю­дини. Тому виникає необхідність керувати аудиторією, її емоц­ійним станом на основі законів спілкування і сприйняття.

Поняття „атмосфера" широко використовується в науковій літературі. Говорячи про специфіку масово-аудиториих форм культурно-дозвіллєвої діяльності, автори посилаються на особ­ливу, неповторну клубну атмосферу. Але єдиного розуміння суті цього явища немає. В соціальній психології це явище щодо інших форм колективної життєдіяльності досить давно і глибо­ко вивчене. Чітко визначено поняття соціально-психологічно­го клімату, яке, на відміну від соціально-психологічної атмос­фери, більш стійке і менш піддане ситуативним змінам. Обидва ці поняття означають психічний стан тієї чи іншої спільності, під яким мається на увазі переважний психічний настрій її членів, що виявляється, насамперед, у відносинах людей до спільної діяльності і один до одного. Багаторічний досвід вив­чення цього питання показує, що психічний настрій аудиторії можна і діагностувати, і прогнозувати, і свідомо регулювати.

Останніми роками теорія культурно-дозвіллєвої діяльності усе інтенсивніше стикається із соціальною психологією. При­діляється увага й ефекту соціально-психологічіюї атмосфери клубної аудиторії, підкреслюється необхідність її формування, вказується на ряд факторів, які мають вплив на її становлення.

Поняття соціально-психологічний клімат і соціально-психо­логічна атмосфера стали науковими термінами завдяки працям

О.І. Зотової, А.Г. Ковальова, Б.Д. Паригіна, К.К. Платонова, О.М. Лутошина, В.М. Шспеля, Е.В. Шорохової та ін. І хоча фор­мулювань значень цих понять у сучасній науці велика кількість, уже не виникає сумнівів у реальній визначеності даних явищ. У культурно-дозвіллєвій діяльності принципово можна вико­ристовувати теорію соціально-психологічного клімату колекти­ву і його духовної атмосфери для розуміння соціально-психо­логічної атмосфери аудиторії установ дозвілля.

В установах культурно-дозвіллєвої спрямованості доміну­ють відносини емоційно-особистісного характеру, тому що на перший план виходять потреби в емоційному колективному контакті в умовах публічності. Ця потреба у видовищному, публічному спілкуванні настільки необхідна людям, що часто здобуває провідне значення в самих різних аудиторіях (в те­атрі, кіно, на спортивних змаганнях, клубі), превалюючи над естетичними і гностичними потребами. Виходячи з осмислен­ня теорії соціально-психологічного клімату і феномена публіч­ності, можна визначити соціально-психологічну атмосферу аудиторії установ дозвілля як такий психічний стан аудиторії, під яким мається на увазі переважний психічний настрій лю­дей, який виявляється на рівні їхньої емоційної сприйнятливості культурно-дозвіллєвої програми.

Нині очевидна тенденція соціально-психологічного підхо­ду до проблеми аудиторії установ дозвілля, тому що вже не звичайна сукупність особистостей стоїть за цим широким по­няттям. Активно шукаються шлях зближення з глядачем, учас­ником. Максимально наблизитися до глядача, слухача, читача прагнуть усі інститути масового впливу, однак найбільші мож­ливості для цього маються в аудиторії клубу, де є всі умови для пильної персоніфікованої уваги до членів аудиторії, для нала­годження міжособистісних контактів у їхньому середовищі. Г. О. Товстоногов стверджував, що саме театр у першу чергу по­кликаний підтримувати різноманітні форми спілкування з за­лом, і це повинно привести до неминучої і фатальної для мис­тецтва зміни психологічного клімату в театральному залі. Думка

про те, що справжня єдність сцени і залу можлива на клубно­му заході, не нова.Не менш ефективний і високоперсоніфікований підхід до аудиторії - максимальне виявлення особистості кожного учас­ника програми. Орієнтація на більш високий рівень особистіс-но-орієнтованого спілкування в процесі організації аудиторії установ дозвілля може послугувати створенню такої атмосфе­ри, в якій зростає можливість, по-перше, рішення актуальної проблеми, як не втратити в масовій аудиторії окрему людину; по-друге, реалізація головної мети спілкування в клубній ауди­торії - сприяння пізнанню людьми один одного; по-третє, сти­мулювання зростанню індивідуальної значимості кожної особи­стості, гармонії ЇЇ розвитку. „Дійти до кожного" необхідно не тільки в груповий, але й у масовій роботі установ дозвілля, тим більше, що аудиторні форми роботи залучають основну масу населення, яке воліє епізодично відвідувати дозвіллєві програ­ми. В основі інтересу цих людей лежить потреба „ подивитися на інших і показати себе", реалізувати неусвідомлену, але на­сущну потребу в публічній увазі, визнанні, самовираженні.

Нещоденність, емоційна піднесеність соціально-психологічної атмосфери масової форми культурно-дозвіллєвої програми по­легшує можливість, особливо під час свята або обряду, прояви­ти позитивні почуття, сприяє високій оцінці людьми один од­ного. Це винятково важливо, тому що оцінка оточуючих, що є істотним фактором прояву соціальної активності людини, в умо­вах публічності здобуває ще більше значення. Виходить, атмос­фера аудиторії може слугувати формуванню і ствердженню по­зитивної Я-концепції у членів аудиторії на підставі доброзичливого, емоційно-безпосереднього відношення один до одного, сприяти розвитку особистості, підвищенню рівня її соц­іально-психологічної культури. Оптимальна соціально-психоло­гічна атмосфера аудиторії установ дозвілля характеризується як колективний емоційно-позитивний настрій аудиторії, орієнтова­ний на максимальне виявлення неповторних індивідуальностей у своєму середовищі, що виявляється в піднесеній психо-емоційній активності кожного її члена (як споглядальної, так і діяльної), відзначається високим ступенем уваги й інтересу один до одного. Така атмосфера розширює об'єктивні можливості соціаль­ного самоствердження особистості й сприяє зростанню соціаль­но-психологічної культури людей.

Оцінка реального стану психічного настрою аудиторії уста­нов дозвілля ускладнюється тимчасовою обмеженістю ситуа­тивних та імпровізованих за своїм характером культурно-доз-віллєвих програм. Оскільки діагностування атмосфери - це, насамперед, визначення рівня емоційної вродженості в комун­ікативні відносини, де головним критерієм цієї атмосфери є наявність або відсутність контакту в комунікативних зв'язках в аудиторії і з аудиторією. Крім того, для визначення атмосфе­ри дуже значимим є критерій емоційної задоволеності-незадо-воленості членів аудиторії. Ці моменти в сукупності з динаміч­ністю емоційної картини досліджуваного явища зажадали особливого інструментування самих прийомів дослідження, що було підставою для вибору як основного інструмента діагнос­тики даного явища прийому запису індивідуальних емоційних станів, розробленого для емпіричного вивчення соціально-пси­хологічного клімату. Перевага цього прийому полягає в тому, що його легко перевести на мову гри, щоб зробити досліджен­ня природним, а не стороннім моментом програми, що є одним з досить важких і необхідних завдань у визначенні шляхів її діагностики. Правомірні способи перекладу опитування в ігро­ву і наочно-образну форму.

Фахівці установи культури не обмежуються тільки цими методами при діагностиці атмосфери. Це пояснюється складн­істю досліджуваного явища. Часом буває, коли ігрова ситуація і методи запису не ефективні, і тоді тільки візуально можна зафіксувати динамічні явища, для чого застосовують традицій­ний метод фіксації глядацьких реакцій. Проте, для вивчення даної атмосфери цих методів недостатньо. Тому пропонується модель обліку ступеня включеності в комунікативну діяльність даних потенціалів у сукупності з урахуванням процесів відоб­раження аудиторії в індивідуальних емоційних станах.

Оцінка реального стану соціально-психологічної атмосфери аудиторії відбувається на підставі інформаційних даних про індивідуальний емоційний стан кожного члена аудиторії і на основі його відношення до оточуючих, зокрема, міри включен-ності в комунікативну діяльність членів аудиторії. Через при­зму цієї оцінки можна судити не тільки про рівень емоційно-психологічної включеності членів аудиторії в комунікативну культурно-дозвіллєву програму, але тим самим і про рівень психологічного, духовного комфорту особистості в умовах пуб­лічного спілкування і про ступінь розгортання психічного по­тенціалу аудиторії в цілому, про величину уваги й інтересу один до одного членів аудиторії, а також про сціально-психо-логічний клімат в установах проведення дозвілля.