Форми масової дозвіллєвої діяльності та основні вікові групи і їх характеристика. 4 страница

Спираючи на цей метод, необхідно вирішити головне зав­дання у справі оптимізації даної атмосфери - створити соціаль­но-педагогічні умови, що сприятимуть утриманню в полі колек­тивної уваги кожного члена аудиторії, і практичні можливості, які сприятимуть подоланню психологічних бар'єрів. Для цього пропонується здійснити особистісно-орієнтований підхід до аудиторії в процесі:

- передкомунікативного і посткомунікативного періодів
підготовки культурно-дозвіллєвої програми (індивідуальний під­хід в оголошенні учасників майбутньої зустрічі, персональна ува­га до кожного з них до початку і по закінченні програми з ме­тою формування в них відчуття власної особистісної значущості,почуття впевненості, що їхня присутність в аудиторії бажана);

- організації груп публіки (створення в середовищі публі­
ки контактних груп-спільнот, у яких їхні члени мають мож­ливість безпосередньо спілкуватися і взаємодіяти один з одним,що полегшує керування аудиторією, сприяє утриманню в полі колективної уваги й уваги творців програми кожного присут­нього, розкриттю можливостей з індивідуалізації масовоговпливу, стимулюванню міжособистісного спілкування, забезпе­ченню психологічним комфортом, захищеності кожного присут­нього). Контактні групи можуть бути реальними і сконструйованими. Розподіл аудиторії на малі контактні групи стимулює не тільки особистісне спілкування усередині кожної групи, але й міжгрупове спілкування на основі інтергрупового ефекту, дає змогу формувати особистісно-орієнтоване спілкування в нероз­ривній єдності з почуттям спільності.

Тут велика роль належить лідерству по веденню програми. Це відхід від традиційного розуміння ролі лідер-ведучого в аудиторії - конферансьє, актора-виконавця, витівника, розпо­рядника, - визначення основної функції ведучого як регулю­вальника запланованих і спонтанних дій, імпровізацій на ос­нові максимального використання можливостей усіх членів аудиторії. У культурно-дозіллєвій програмі важливе виявлення пасивно-споглядальних моментів. Особливу увагу треба при­ділити використанню колективного лідерства, змінюваності лідерів, створенню умов для самовираження максимально мож­ливої кількості членів аудиторії, розкріпаченню ініціативи лю­дей, виявленню неформальних лідерів, які володіють ефектом особистісного притягання, що необхідно для формування такої соціально-психологічної атмосфери в аудиторії, у якій найбільш повно реалізуються сутнісні риси діяльності установ дозвілля.

Визначаючи ведуче значення реалізації особистісних потен­ціалів, які характеризують рівень соціально-психологічних до­магань і можливостей людини в комунікативній діяльності для формування оптимальної атмосфери в аудиторії, не треба зни­жувати необхідність обліку інших факторів, під впливом яких може складатися атмосфера високого рівня, але іншого типу. Насамперед, варто виявити позитивну соціально-психологічну атмосферу -клубної аудиторії в двох основних типах. Один з них (атмосфера першого типу) акумулює в собі відчуття, усві­домлення публікою цілісності і цінності своєї спільності як су­купності неповторних індивідуальностей. Інший (атмосфера другого типу) характеризується цією самою психологічною єдністю, вираженою в почутті багатомірного „МИ", де кожний ідентифікує себе з усіма. Атмосфера другого типу найчастіше трапляється в клубній аудиторії. У її рамках відбувається уподібнення себе іншим і інших собі, причому „інший" в аудиторії абстрактний, має дуже узагальнені характеристики, тоді як ат­мосфера першого типу виникає на основі проникнення у світ один одного. Дві цінності - „особистіша автономія" і „почуття спільності" - знаходять тут своє вираження в нерозривному зв'язку. В умовах такої атмосфери респонденти більш розкуті, різноманітніша палітра їх індивідуальних емоційних станів.

Обидва типи свідчать про те, що контакт у середині аудиторії і з аудиторією відбувся, тому ми говоримо про сформовану ат­мосферу. Ситуативна згуртованість публіки знаходить у них своє відображення і, навпаки, ця атмосфера об'єднує публіку. Разом з тим, ресурси педагогічних можливостей атмосфери першого типу значно багатші. Усього можна зафіксувати шість основних типів, які характеризуються: наявністю або відсутністю контак­ту в аудиторії і з аудиторією; рівнем орієнтації масового впливу на життєдіяльність локальної спільності, до якої належать ті, що зібралися, і рівнем індивідуально-особистісної орієнтації масового впливу. Першим двом описаним типам властива позитивна, емоційно-піднята атмосфера з високим рівнем присутності і го­товності до активності. Двом іншим властива негативна атмос­фера активного або пасивного неприйняття інтересу до дії і до впливу. Але в кожній дозвіллєвій програмі є зони спокійної, ур­івноваженої і несформованої атмосфери. Також має свою специф­іку офіційна атмосфера. Досвід показує, що динамічне явище атмосфери може в одній і тій самій програмі перетерплювати кількаразові зміни, виявляти можливість використання різних способів фіксації рівня розгорнутості потенціалів, домагань і можливостей людини в комунікативній діяльності та фіксації глядацьких реакцій для спостереження за перманентним розвит­ком даної атмосфери.

Видатний режисер О. Д. Попов писав: Навчившись бачи­ти і відчувати атмосферу в навколишньому середовищі, ми побачимо і відкриємо для себе цілий ряд зовсім конкретних її виразників: темио-ритм, психофізичне самопочуття людей, то­нальність, у якій вони розмовляють міщан.

Розроблені прийоми регуляції атмосфери аудиторії допо­магають планувати і прогнозувати атмосферу вже на сценар­ному рівні. Більше того, кардинальне переключення уваги ав-тора-сценариста з завдання створення видовища на створення необхідної атмосфери в аудиторії стимулює його творчий по­шук. Можна знайти багато конкретних способів того, як ви­довищну програму в клубі виконати разом з публікою, як втяг­нути в орбіту колективної уваги кожного з присутніх. Конкретні ігрові ситуації, впливають на розгортання особист-існого потенціалу людини, сприяють розкріпаченню його сут-нісних сил, підвищенню психоемоційної активності. Важливо також створити своєрідну скарбничку творчих знахідок у цій сфері організаторської діяльності.

Вивчення соціально-психологічної атмосфери дозвіллєвої, клубної аудиторії переконує в тому, що основним показником клубного характеру аудиторії є її соціально-психологічна атмос­фера, а саме: спрямованість, орієнтація колективного психоло­гічного настрою на виявлення, висвітлення конкретної життє­діяльності спільності, до якої належать ті, що зібралися, а також особистостей, її складових. В умовах такої атмосфери емоцій­но-безпосередньої, доброзичливої уваги та інтересу до людини в аудиторії масового спілкування розширюються об'єктивні можливості соціального самоствердження особистості, через реалізацію її потреб у публічному визнанні, публічній увазі, публічному самовираженні, що стимулює її соціальну і творчу активність.Безумовно, збільшення тривалості життя в країні деякою мірою відображає позитивні зміни якісних характеристик су­часного соціуму. Але при цьому старіння населення - це дуже гостра соціальна проблема, яка впливає на планування і здійснення соціальної політики держави. Вона ставить перед суспільством гострі питання економічного, соціально-культур­ного, психолого-педагогічного, морального плану.

На жаль, соціально-культурний статус людей похилого віку не завжди відповідає загальносвітовим нормам і стандартам. Гранично обмежений набір соціальних ролей і культурних форм активності, які можуть бути доступні їм. Звужені рамки способу життя, гранично обмежений вибір соціально-санкціо­нованих можливостей у сферах життєзабезпечення, комуні­кації, рекреації. У результаті люди похилого віку практично позбавлені осмислених стимулів до подолання свого стану.

Роль дозвілля в житті літньої людини індивідуальна і зале­жить від психофізичних можливостей, суспільного становища й умов. Проживання літньої людини в окреслених умовах на­кладає істотний відбиток на її життєвий тонус, активність, пси­хологічний настрій, зміну ціннісних настанов, рівень домагань.

Середовище літніх людей і його субкультура - явище досить статичне. Це пов'язано із загальною утомою від життєвих про­блем, значною втратою уміння радіти і дивуватися, зниженням рівня емоційних реакцій, перевагою байдужності до проблем, не пов'язаних із власною особистістю, утрудненням у пересу­ванні через фізичні недуги, загальним зниженням рухової ак­тивності і прогресуванням розумової інфантильності.Виходячи з власного практичного досвіду, можна дійти висновку, що ефективність дозвіллєвої діяльності як цілісної системи соціально-культурної активності літніх людей багато в чому залежить від таких факторів:

- фінансової і матеріальної бази: розмірів власної пенсії,
бюджетного фінансування (у тому числі на соціально-
культурні заходи), спонсорських і благодійних вкладень
(у тому числі гуманітарної допомоги), часткової комер­
ційної діяльності окремих установ;

- моделі організації вільного часу: переваги традиційного блоку дозвіллєвих заходів і технологій;

- кадрового ресурсу: наявності фахівців, які забезпечують реалізацію соціально-культурних технологій з людьми по­хилого віку;

- морально-психологічного ресурсу: соціальної активності літніх людей, їхнього інтересу до дозвіллєвих форм і за­собів, рівня культурних запитів і потреб;

- інформаційно-методичного ресурсу: банку методичної
літератури, спеціалізованих журналів;

- соціально-демографічного ресурсу: потенціалу історико-культурної самобутності регіону, територіального поло­ження, професіоналізму працівників сфери соціальногообслуговування, соціально-психологічної і культурної ат­мосфери.

Дозвілля має бути орієнтоване, насамперед, на активізацію особистої активності літньої людини, формування її життєвого тонусу. Людина народжується, живе й помирає за законами тієї культури, у якій проходить її життя. Саме ціннісні змісти куль­тури створюють передумови відновлення соціальних зв'язків особистості і суспільства, розвиваючи механізми ресоціалізації засобами дозвіллєвих інтересів. На підставі такого підходу мож­на виділити такі основні функції дозвілля людей похилого віку:

- збереження зв'язку з широким колом людей. Соціальні кон­такти похилих людей природним чином скорочуються.

Зайняття різними видами дозвіллєвої діяльності створю­ють можливість зустрічей із широким колом людей;

- задоволення потреби у визнанні. її випробовують усі по­
коління, однак для людей пенсійного віку вона має особ­
ливе значення у зв'язку з відходом зі сфери професійної
активності. Завдяки хобі можна придбати репутацію знав­
ця в тій чи іншій галузі, одержувати премії, призи, радіти
визнанню з боку великої кількості людей;

- поліпшення і підтримка психофізичного стану. Кожен виддозвілля поліпшує ті чи інші психофізичні задатки,
настрій, розслаблює людину, оптимізує її, спричинює за­
доволеність життям;

- збереження і посилення соціальної активності особистості
- своєрідний генератор творчої активності, духовних по­
треб і соціального досвіду.

Проведене дослідження переконало нас у позитивному ре­зультаті двох модулів соціально-культурних технологій: базово­го і варіативного.

Базовий модуль зумовлює необхідність використання тра­диційних дозвіллєвих форм діяльності, методів, технологій, послуг, до яких відносяться: проведення заходів, присвячених державним, місцевим, народним, великим особистим датам і подіям; художня творчість (музичне, пісенне, танцювальне, фольклорне, ремісно-прикладне та ін.); робота з книжковим фондом і періодичними виданнями; екскурсійна діяльність; комунікативна діяльність (бесіди, обговорення, чаювання тощо); перегляд телевізійних і відеопрограм, прослуховування радіо­передач; відвідування різноманітних культурно-дозвіллєвих установ; концертна діяльність як самих людей похилого віку, так і запрошених для них виконавців; оздоровчі заняття і виї­зди на природу; лекційно-просвітня тематична діяльність.

У зміст варіативного модуля пропонується включення додат­кового блоку заходів і технологій, що ставлять соціально-куль­турну діяльність на вищий щабель організації, а також підсилюють терапевтичний, інтелектуальний, соціальний ефект проведе­ної роботи. До них доцільно віднести: роботу в саду, на земельній ділянці, у присадибному господарстві, домашнє квітництво; ко­лекціонування; заняття живописом, малюнком; кулінарія; клуби знайомств; робота на комп'ютері; ігрова діяльність (настільні і рухливі ігри, конкурсні програми); волонтерська практика; теат­ральні види діяльності," суспільно корисна робота; технічна творчість; нетрадиційні види оздоровлення (йога, лижі, біг, тре­нажери); театр моди (шиття, в'язальна і перукарська справи); заняття ікебаною і флористикою; догляд за тваринами; різні кафе (літературні, музичні, історичні, туристичні, інтернет); інші, більш складні, дозвіллєві форми і технології.

Соціально-культурна трансформація способу життя, побу­ту і дозвілля людей похилого віку ґрунтується насамперед на розширенні їхніх самостійних зв'язків з оточенням. Коло інте­ресів літньої людини не можна уявити без придбання нею на­вичок самостійного пошуку і розвитку міжособистісних кон­тактів, її включення в інформаційний простір (телебачення, радіо, преса, книги), посильної участі в суспільно корисній праці, організації повсякденного дозвілля і розваг.

Тому соціально-культурні технології не можуть і не повинні бути засобом тільки „приємного часопроведення", задоволен­ня гедоністичних потреб людей похилого віку в розвагах. Кожній з технологій слід виконати визначену утилітарну, су­губо прагматичну функцію. По суті одне з надзадань соціаль­но-культурних технологій полягає в тому, щоб кожну літню людину включити в повсякденні соціальні контакти, навчити підтримувати цивілізовані відносини з найближчими сусідами й іншими людьми в стандартних соціально-культурних ситуа­ціях щодня і щогодини. Для збагачення практики організації дозвіллєвої діяльності людей похилого віку доцільно узагальнити форми і методи робо­ти. Зараз застосовується більше як тридцять різноманітних видів такої діяльності. Практично в кожній соціальній установі і клуб­ному формуванні для літніх людей використовують цілий комп­лекс культурної діяльності, включаючи і дозвілля. Особливістю організації дозвілля і творчої діяльності в клубних об'єднаннях є диференційований підхід з обліком індивідуальних, психологі­чних і соціальних особливостей кожної людини. Збереження і підтримка давніх інтересів і хобі - одна з частин політики ус­танов соціальною обслуговування, тому що багато колишніх захоплень людини можуть мати продовження, незважаючи на здоров'я, яке погіршилося, або зміну місця проживання.

Одним зі способів вирішення проблеми дозвілля є коопе­рація діяльності різноманітних соціальних установ для людей похилого віку і культурно-дозвіллєвих установ. Іноді органі­зуються взаємні відвідування клубів, центрів у тому самому ре­гіоні для проведення дискусій, командних ігор і змагань, свят, спільних пікніків на природі й інших культурних заходах.

Однією з особливостей культурної активності людей похи­лого віку є баланс групової та індивідуальної участі. Хоровий спів, дискусійні клуби, фізичні вправи, ігри, майстерні за виго­товлення предметів народної творчості, освітні курси - такі заходи не тільки підвищують статус людини в її власних очах, задовольняють її особисті, культурні потреби, а й підвищують комунікативність, яка надто важлива для людей похилого віку.

Головне завдання соціально-культурної роботи полягає в тому, щоб об'єднати індивіди, групу з зовнішніми і внутрішні­ми джерелами тих ресурсів, які необхідні для виправлення, поліпшення або збереження певного статусу. Більше розвиває сили людини та діяльність, яка спрямована не на потребу, а на виробництво матеріальних і духовних цінностей і віддачу ре­зультатів своєї праці іншим.

ликий перелік дозвіллєвих послуг для людей похилого віку. У соціально-культурній роботі повинні бути задіяні добре підготовлені і сприйнятливі люди, які одержали спеціальну освіту в рамках спеціальних програм. Прискорене зростання чисельності старших вікових груп і пов'язані з цим пробле­ми поставили керівників і фахівців соціально-культурної сфери в складну ситуацію, оскільки підготовка соціальних педагогів і соціальних працівників з організації дозвілля людей похилого віку практично не розгорнута. Усе збільшу­ються за масштабами і змістом потреби соціально-культурно­го обслуговування громадян старшого віку, що потребує підготовки фахівців, які володіють геріатричними знаннями, уміннями, навичками.

Соціально-культурні технології мають необмежені можли­вості застосування, вони дуже мобільні і сприйнятливі до інно­вацій. В основу типології цих технологій можуть бути покладені й інші ознаки. У цьому зв'язку мова не може йти про якусь ун­іверсальну технологію, а треба говорити про безліч технологій, кожна з який узгодиться зі специфікою конкретної діяльності.

Для визначення оптимальної соціально-культурної технології доцільно використовувати напрацювання педагогічної науки; зокрема, будуть корисні критерії виявлення технологічності:

- критерій результативності, спрямований на впроваджен­
ня найбільш продуктивної технології, яка забезпечує ви­
соку зацікавленість у діяльності літніх і старих людей, у
нормалізації їх психічного і фізичного здоров'я;

- критерій оптимальності, що передбачає максимальну ефек­
тивність при найменших фізичних, розумових і тимчасо­
вих витратах з боку людей похилого віку;

- критерій мотиваційної значимості технології, тобто ство­
рення умов, за яких підвищувалося б бажання діяти, бра­
ти участь у проведених заходах, в організаційних справах;

- критерій керованої технології, що допускає здійснення
діагностики настрою, стану здоров'я, схильності літніх до
різного роду дозвіллєвої діяльності;

- критерій системності технології, тобто системне викорис­тання тієї або іншої технології проведення вільного часу за наявності цілей соціально-культурної діяльності, фор­мулювання її завдань, визначення її змісту, підбір методів, методик, конкретних форм проведення дозвілля. Кожна з технологій дозвілля має бути включена до повсяк­денного побуту, неодмінно сприяти продовженню творчого, активного життя літньої людини, наданню широких можливо­стей для її самовираження, максимального використання жит­тєвого, професійного досвіду, збереження енергії й оптимізму. Тільки в цьому випадку організація дозвілля літнього населен­ня зможе здійснити свою головну місію - ствердити справжні права старшого покоління на свою дієздатність і активну роль у житті суспільства.

ЛЕКЦІЯ 7

ТЕМА:Ігрова діяльність в системі культурно-дозвіллєвої діяльності молоді.