Основна література. 1. Коберник С.Г., Коваленко Р.Р., Скуратович О.Я

1. Коберник С.Г., Коваленко Р.Р., Скуратович О.Я. Методика навчання географії у загальноосвітніх навчальних закладах: Навчально-методичний посібник.—Навч. книга, 2005.—с. 15-24.

Змістовий модуль 3

Лекція 5. Тема 3. 1. Методи навчання. Проблемне навчання географії

Навчальна мета

Методично правильно здійснювати вибір методів і прийомів навчання, враховуючи специфіку географічних знань як предмета навчання, володіти прийомами пояснювально-ілюстративного, репродуктивного та частково-пошукового методів навчання.

Студент має знати:

Методи навчання; прийоми навчання, класифікацію методів навчання за різними критеріями; переваги та недоліки методів навчання; вплив специфіки географічних знань на вибір методів навчання; прийоми пояснювально-ілюстративного, репродуктивного та проблемного навчання.

Уміти:

—характеризувати методи навчання, наводити їх класифікацію;

—враховувати специфіку географічних знань та вікових особливостей учнів під час вибору методів і прийомів навчання;

—володітиприйомами пояснювально-ілюстративного, репродуктивного і частково-пошукового методів навчання географії;

—моделювати проблемну ситуацію на уроці і шляхи її вирішення.

План

1.Методи навчання географії та їх класифікація.

2.Характеристика методів навчання, виділених на основі характеру пізнавальної діяльності учнів

3. Проблемне навчання географії. Основні поняття.

4. Види проблемних завдань з географії

5. Вибір методів навчання. Рівні засвоєння знань.

6. Співвідношення понять «метод навчання» і «технологія навчання».

1. Поняття «метод» є основною дидактичною категорією, зміст якої змінювався у процесі розвитку педагогічної науки. Термін «метод» походить від грецьких слів «metha»--шлях до мети і «odos»--слідувати. А от значення цього терміна історично мінливе: до середини ХХ ст.. під методом розуміли засіб або шлях, за допомогою якого вчитель формує в учнів знання та уміння. З 70-80-их рр.. ХХ ст. у визначенні методу навчання появляється акцент на взаємодію вчителя і учня, тому найбільш поширеним стало визначення методу навчання як впорядкованих способів взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на досягнення мети освіти.

Методи навчання складаються з певної кількості прийомів, які є їхніми структурними елементами. Поняття «прийом» є вужчим і означає якусь одноразову дію, тоді як метод—це спосіб роботи, який охоплює весь шлях до мети. Наприклад: розповідь—це прийом, який не може забезпечити повноцінного засвоєння матеріалу, а якщо застосувати пояснювально-ілюстративний метод, який включає, крім розповіді ще й пояснення, бесіду, ілюстрацію, то ймовірність досягнути навчально-виховної мети є значно вищою.

Для практичного застосування методів, яких сучасна дидактика має в своєму розпорядженні чимало, користуються класифікацією методів навчання. Класифікація допомагає вчителеві зорієнтуватись в особливостях методів навчання та ефективніше відібрати їх враховуючи специфіку предмета, вікові особливості учнів, навчально-виховні завдання уроку.

Остільки вимоги до навчання змінюються, залежно від рівня розвитку суспільства, змінюються і підходи до класифікації методів навчання, або іншими словами пріоритету набувають ті чи ті ознаки методів, які закладають в основу класифікації. (Практичність і мінливість класифікації методів навчання образно можна уявити у вигляді багаторівневої кухонної полиці, на яку, залежно від потреб часу, складають необхідні продукти і начиння).

Найпростішою і найдавнішою є класифікація методів за джерелами знань: слово вчителя, робота з підручником, робота з глобусом, картою, цифровим матеріалом і.т.д. У цій класифікації виділяють три групи методів: словесні, наочні, практичні. Її позитив у тому, що вчитель намагався використати різноманітні засоби наочності. Такий підхід до класифікації МН, а отже і вибору методів навчання, має місце і зараз, остільки появляються нові джерела навчальної інформації. Зараз вчителі намагаються використовувати окрім вищезгаданих засобів комп’ютер, відео- і аудіо засоби, мережу Інтернет тощо. (розвинути щодо сучасного стану)

Недоліком класифікації методів за джерелами знань є неврахування характеру пізнавальної діяльності учнів, яка може бути активною і пасивною. Наприклад з картою можна працювати по-різному: демонструвати учням розміщення ГО, давати учням завдання самостійно знайти відповідні ГО, визначити координати, відстань, зіставити карти і з’ясувати самостійно певні залежності, тобто організувати творчу роботу.

Остільки в сучасних умовах педагогіка робить наголос на самостійну пізнавальну діяльність учнів, яка найбільшою мірою сприяє розвитку їхньої особистості, то актуальною є класифікація російських дидактів М.М. Скаткіна та І.Я. Лернера, в основу якої покладено характер пізнавальної діяльності учнів.

Ця класифікація включає п’ять методів навчання: пояснювально-ілюстративний (або інформаційно-рецептивний), репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький. Схема 1