Основна література

1. Коберник С.Г., Коваленко Р.Р., Скуратович О.Я. Методика навчання географії у загальноосвітніх навчальних закладах: Навчально-методичний посібник.—Навч. книга, 2005.—с. 24-34

2. Душина И.В., Понурова Г.А. Методика преподавания географии: Пособие для учителей и студентов педуниверситетов.—М.: Московский лицей, 1996.—с. 87-96

3. Стадник О.Г. Інноваційні технології навчання географії.—Х.: Вид. Група «Основа», 2010.—128 с.

Змістовий модуль 4. Засвоєння змісту шкільної географії

Лекція 6. Формування географічних знань

Навчальна мета

Розкрити відмінності між рівнями географічних знань та особливостями їх формування в учнів, показати логічну послідовність та методичні прийоми засвоєння понять, причинно-наслідкових зв’язків і географічних закономірностей.

Студент має знати:

основні види географічних знань, способи формування географічних уявлень, загальні вимоги до формування географічних понять, методи засвоєння причинно-наслідкових зв’язків, найважливіші прийоми засвоєння знань про географічні закономірності.

Уміти:

-підбирати прийоми формування географічних уявлень;

-відтворювати послідовність формування географічних понять, обґрунтовуючи методичну доцільність обраних прийомів;

-володіти прийомами засвоєння причинно-наслідкових зв’язків: будувати логічний ланцюжок, складати таблицю чи схему діючих факторів та їх наслідків;

-проектувати логічну послідовність і підбирати прийоми формування географічних закономірностей.

План

1. Основні види географічних знань

2. Формування географічних уявлень

3. Особливості засвоєння географічних понять.

4. Методи і прийоми засвоєння причинно-наслідкових зв’язків.

5. Засвоєння знань про географічні закономірності.

1. Шкільна географія, відповідно до групування навчальних предметів, належить до числа предметів (поряд з фізикою, хімією, біологією, історією, економікою), в яких головним елементом змісту освіти є наукові предметні знання (для іноземної мови, фізкультури, образотворчого мистецтва провідними є способи діяльності—т.б. уміння і навики).

Географічні знання—це сукупність фактів, уявлень, понять, законів і закономірностей, які відображають географічну дійсність.

Наукові географічні знання можуть бути емпіричними, теоретичними і методологічними. СХЕМА Емпіричні знання отримані на основі досвіду або спостереження. Такими в географії є факти (наприклад: з висотою температура повітря знижується на 0,6°С на кожні 100 м підняття), уявлення, характеристики-описи географічних об’єктів, номенклатура.

Теоретичні знання — абстракції, аналогії, схеми, що відображають структуру і природу процесів. Ці знання отримані на основі аналізу абстрактних моделей. Вони пояснюють явища і можуть використовуватися для прогнозування поведінки об'єктів. Прикладами теоретичних знань є закони і закономірності (закон зонального розподілу тепла на земній поверхні, висотної поясності, закон територіального поділу та об’єднання праці та ін.), теорії (ландшафтна теорія організації географічної оболонки), загально географічні поняття (гідросфера, природний територіальний комплекс, розселення, економічний район та ін..).

В географічній науці переважають емпіричні знання, що пов’язано з надзвичайною складністю об’єкта пізнання (географічна оболонка), але з розвитком інформаційних технологій, які розкривають широкі можливості застосування потужних комп’ютерів у моделюванні складних природних та економічних явищ, очевидно зростатимуть і теоретичні геопросторові знання.

Методологічні знання включають відомості про методи дослідження географічної науки і способи діяльності. У зв’язку з акцентом на компетентнісне навчання їхня роль у здобуванні учнями географічних знань зростатиме. В сучасних підручниках все частіше появляються інструктивні тексти та повідомлення про методи досліджень, хоча загалом їх ще дуже мало. У програмі розвивального навчання з географії (автори…..) саме з цього виду знань рекомендують починати вивчення географії в школі.

Характерною особливістю географічних знань є велика кількість фактів.

2. Уявлення—це образ об’єкта, явища. У формуванні уявлень про географічні об’єкти і явища особлива роль належить спостереженню, використанню наочності (малюнків, слайдів, фотографій, відеозаписів) зображальні властивості якої значно зросли в епоху інформаційних технологій. Демонстрування високоякісних документальних фільмів на цифрових носіях дає можливість вчителеві сформувати адекватне уявлення про найрізноманітніші територіальні комплекси і географічні явища. Не менш важливим є і живе слово вчителя—емоційна, художньо-образна розповідь з цікавими фактами і коментарями.

Уявлення є одиничні (Карпатські гори, Львівський автобусний завод) і загальні (гори, автомобілебудівне підприємство).

Уявлення матиме географічний характер тоді, коли учні знатимуть:

· місце поширення явища (обов’язкове використання карти);

· основні кількісні і якісні параметри

3. Поняття—основна одиниця знань, що являє собою узагальнене відображення дійсності в мисленні. В педагогічній науці формування понять розглядають як спеціально організований, складний, цілісний психолого-педагогічний процес. З психологічної точки зору засвоєння понять проходить через такі етапи як сприймання, усвідомлення, осмислення (узагальнення і систематизацію).

Основні особливості процесу засвоєння знань:

· активна пізнавальна діяльність (на противагу пасивному заучуванню визначення) з використанням різних джерел географічних знань та найдоступніших методів географічних досліджень—спостереження, опису, порівняння;

· засвоєння їх у системі (логічному зв’язку) з іншими географічними поняттями. У системі понять розрізняють головні та підпорядковані (тут може бути кілька порядків підпорядкування). Важливо, щоб їхнє формування перебувало у взаємозв'язку. Наприклад, поняття «гідросфера» є головним для двох інших понять—«океани» і «води суходолу». В свою чергу підпорядкованими для цих двох будуть відповідно поняття «море», «протока», «затока» та «підземні води», «річка», «озеро», «болото». Ілюструвати зв'язок найкраще з допомогою простих схем, які учні малюють разом з учителем;

· засвоєння понять відбувається не відразу, а поступово, в процесі вивчення навіть не одного курсу, (так, охоплює нові території і збагачується змістовно будь-яке поняття, яке вивчає Загальна географія, тому з кожним наступним курсом є потреба повертатись до повторення визначень і систематизації засвоєних раніше понять);

· на якість засвоєння понять вирішальний вплив має методика їх формування, яку вибирає вчитель.

Тривалі в часі психолого-педагогічні дослідження вітчизняних дидактів довели ефективність поетапного формування понять, яке відбувається у такій послідовності:

1) мотиваційна і змістова підготовка до засвоєння поняття;

2) організація чуттєвого сприймання об’єктів і явищ природи (формування уявлення);

3) виділення істотних ознак поняття;

4) узагальнення і словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном;

5) введення сформованого поняття в систему географічних знань( усвідомлення співвідношення та підпорядкування понять);

6) застосування поняття.

Приклад: Формуємо в шестикласників поняття «клімат»

Мотиваційна і змістова підготовка до засвоєння поняття повинна забезпечити:

а) усвідомлення, для чого потрібно знати це поняття

б) що необхідно зробити, щоб засвоїти його свідомо

Тут можна застосувати різні прийоми: вступну розповідь, евристичну бесіду, демонстрування фільму і т.д. Усвідомлене засвоєння забезпечує знання опорних щодо «клімату» понять, які можна повторити, розв’язуючи, наприклад кросворд. (КЛІМАТ: по горизонталі: повітряні маси, що формуються над морем, над сушею, переміщення повітря над земною поверхнею в горизонт. Напрямку, повітряна оболонка нашої планети, вода, яка потрапляє на земну поверхню, нижній шар атмосфери, якому властиві погодні зміни).

Організація чуттєвого сприймання об’єктів і явищ природи (формування уявлення);

На цьому етапі актуалізуємо життєвий досвід учнів, який вони мають в результаті мимовільного спостереження, або за необхідності організовуємо дослід чи цілеспрямоване спостереження (наприклад щоденне спостереження за погодою), а якщо ці варіанти не підходять—демонструємо фрагмент фільму. Для формування поняття клімат можна актуалізувати досвід за допомогою таких запитань: 1) коли у нашій місцевості вперше випадає сніг?, 2) а чи може випасти сніг влітку?, 3) якого напрямку вітри переважають влітку (взимку)?, 4) як вітер змінює погоду в нашій місцевості?, 5) де раніше можна кататись на лижах—на рівнинній території нашої області, чи в горах—чому?, 6) яка погода переважає в нас влітку?, 7) а восени?

Завдання цих запитань—нагромадити певну кількість фактів, уявлень, які є матеріалом для осмислення, яке відбувається завдяки порівнянню, логічному сортуванню ознак погоди своєї місцевості, на основі яких відбудеться виокремлення істотних ознак поняття клімат.