Комбінований урок

1. Перевірка д/з, актуалізація опорних знань.

2. Повідомлення теми й мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

3. Сприймання та первинне усвідомлення матеріалу.

4. Узагальнення та систематизація вивченого, первинне застосування знань.

5. Підсумки уроку, д/з.

Це найбільш поширений у педагогічній практиці тип уроку, який має дві (повторити і вивчити нове) або декілька дидактичних цілей. Тому можливе поєднання структурних елементів різних типів уроку, які вимагають певних методів і форм організації діяльності школярів.

Комбіновані уроки проводять під час вивчення багатогодинних тем і тоді, коли новий матеріал тісно пов’язаний з темою попереднього уроку, хід якого необхідно відновити у пам’яті школярів.

Однак низка комбінованих уроків стомлює учнів, знижує їхній пізнавальний інтерес. Тому досвідчені вчителі часто міняють елементи комбінованого уроку місцями: розпочинають урок з мотивації навчальної діяльності та з вивчення нового, а перевірку «розчиняють» в новому матеріалі, або поєднують із закріпленням вивченого в кінці уроку. Закріплення знань на комбінованому уроці також можна не виділяти в окремий етап, а проводити його по ходу вивчення нового, підводячи висновки після кожного смислового етапу. Завдання для домашньої роботи також можна давати на різних етапах уроку, не опускаючи при цьому інструктування щодо його виконання.

Отже, структура уроку, як похідна від його мети і змісту, є рухомою, тому завданням вчителя є її творче опрацювання для забезпечення цікавого, змістовного і комфортного процесу навчання.

Важливо пам’ятати, що незалежно від типу кожен урок має на початку організаційний етап, а в кінці – підсумковий.

В сучасній педагогіці, у зв’язку з організацією проблемного навчання, виділяють ще й такий тип уроку як проблемний, підкреслюючи наявність на ньому спроектованої вчителем навчальної проблемної ситуації, яка викликає в учнів інтелектуальне утруднення і мотивує до самостійного пошуку способів її розв’язання. Структура проблемного уроку наступна:

1. Актуалізація опорних знань.

2. Зіткнення учнів з проблемою й висловлення первинних гіпотез.

3. Визначення теми й мети уроку.

4. Робота над гіпотезами, висловленими учнями.

5. Обговорення гіпотез. Загальний висновок.

6. Підсумок уроку, д/з.

Проблемні уроки можна організувати під час вивчення таких тем, які містять фундаментальні причинно-наслідкові зв’язки, закономірності (кліматичні, поширення ПТК, територіальної організації господарства, розселення тощо). Уроки такого типу вимагають багато часу на підготовку і проведення, але їх необхідно проводити хоча б раз на семестр, для активізації пізнавальних інтересів учнів та розвитку в них дослідницьких здібностей.

Типологія уроків за дидактичними цілями та характером пізнавальної діяльності не відображає всього різноманіття сучасних уроків географії. Нові цілі середньої освіти, увага до розвитку особи школяра, необхідність застосування нових педагогічних технологій з метою організації активної пізнавальної діяльності учнів, спонукають учителів дедалі частіше використовувати так звані нетрадиційні (нестандартні) форми уроків.Кількість цих форм велика, але їх можна співвіднести з традиційними уроками. Російський дидакт В.О. Щеньов об’єднує їх у такі групи: вивчення нового — урок-лекція, подорож, конференція, гра-інсценування; формування умінь — практикум, практична робота,твір, діалог, рольова та ділова гра; повторення та узагальнення вивченого — семінар, позакласне читання, диспут, навчальна гра, урок-суд, конкурси, змагання; перевірки та оцінювання знань — залік, вікторина, конкурси, огляд знань, захист творчих робіт, проектів, творчих звітів.

Різноманітність класифікацій уроків географії створює основу для визначення їх місця у реальному навчальному процесі, дозволяє учителю більш обґрунтовано підходити до його планування, головне в якому — організація самостійної пізнавальної діяльності учнів.