Промислової власності

Будь-яка власність потребує охорони. Інтелектуальна власність не є винятком. Однак способи правової охорони інтелектуальної власності значно відрізняються від таких для матеріальних об’єктів власності. Навіть якщо до інтелектуальної власності приставити озброєного охоронця, то це не допоможе, тому що працівник підприємства може за його межами, наприклад, розповісти конкуренту про винаходи або про технологічні секрети (ноу-хау). Він може, навіть не виходячи за межі підприємства, передати ці або інші відомості про ОПІВ через мережу Інтернет. Тому основним способом охорони прав є видача заявнику (наприклад, автору або роботодавцю) охоронного документа – патенту чи свідоцтва на об'єкт права інтелектуальної власності.

Суть правової охорони ОПІВ полягає у тому, що автор (розробник) ОПІВ отримує від держави виключні права на ОПІВ, як правило, на визначений термін. Обсяг цих прав регламентується охоронним документом, що видається власнику прав на ОПІВ. Власник, отримавши охоронний документ, відчуває себе впевнено, тому що його права охороняються законом, тобто державою. Тепер він може розкрити зміст свого ОПІВ для всіх, щоб вони мали змогу використовувати його на законних умовах, тобто виключно за дозволом власника прав з обов’язковим відрахуванням йому винагороди за такий дозвіл.

Якби не було правової охорони, то власник замість додаткового прибутку від використання ОПІВ мав би тільки збитки. Справа в тому, що на розроблення ОПІВ, супровід набуття прав на ОПІВ і підтримання їх у силі необхідні витрати. Ще більші витрати необхідні для постановки продукції, в якій використовується ОПІВ, наприклад, винахід, на виробництво. І тільки після того як ця продукція буде вироблена і продана, повернуться кошти, що були витрачені на попередніх етапах. Тепер уявімо собі таку картину. Недобросовісний конкурент “перехопив” ідею на стадії, коли вона вже готова до промислового використання. Він не витрачав коштів на етапах створення, набуття прав на ОПІВ та постановки на виробництво. Тому його продукція буде дешевшою і, як наслідок, більш конкурентоспроможною.

Мета правової охорони – створити правовий механізм законного запобігання можливості актів “паразитування”, тобто безоплатного використання прав на ОПІВ третіми особами з комерційною метою.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України. У Книзі IV “Право інтелектуальної власності” цього Кодексу визначені об’єкти права інтелектуальної власності, які залежно від сфери застосування умовно можна розділити на три групи. Відповідно до першої групи відносяться об’єкти промислової власності. Вони мають таку назву тому, що застосовуються, головним чином, у промисловості. До другої групи відносяться штучно виділені, так звані нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності, що використовуються не тільки у промисловості. Нарешті третю групу складають об’єкти авторського права і суміжних прав. Ця група має значні відмінності від об’єктів промислової власності як у процесі набуття прав, так і за строком їхньої дії. На відміну від об’єктів авторського права, права виконавців творів, виробників фонограм і аудіограм, а також організацій мовлення – відносяться до суміжних прав, тобто прав, суміжних з авторськими правами.

У широкому розумінні до них можна віднести й інші результати творчої діяльності, такі як: технічна документація, технологічні регламенти, результати наукових досліджень тощо.

У силу різних адміністративних і історичних причин до інтелектуальної власності звичайно відносять об’єкти наступних основних категорій:

1. Літературні, художні і наукові твори, наприклад, книги. Охорона цього виду власності регулюється законами, що відносяться до авторського права.

2. Виконання, програми ефірного мовлення, наприклад, концерти. Охорона такого виду власності регулюється законами, що відносяться до суміжних прав. Суміжне право пов'язане з авторським правом.

3. Винаходи, наприклад, новий вид реактивного двигуна. Охорона винаходів підпорядковується законам, що відносяться до патентів.

4. Промислові зразки, наприклад, форма пляшки для безалкогольних напоїв. Промислові зразки можуть охоронятися своїми спеціальними законами чи законами, що відносяться до промислової власності чи до авторського права.

5. Товарні знаки, знаки обслуговування і фірмові найменування і позначення, наприклад, логотипи чи назви продуктів з унікальним географічним походженням, таких, як шампанське. Охорона звичайно надається відповідно до різних законів.

6. Припинення недобросовісної конкуренції, наприклад, помилкових заяв проти конкурента чи імітації конкурента з метою обману покупця.

Винахідник, роботодавець або правонаступник винахідника чи роботодавця за власним вибором можуть прийняти різні варіанти рішень, що стосуються правової охорони винаходу (корисної моделі):

1. Зберегти конфіденційність відомостей щодо винаходу відповідно до норм законодавства про комерційну таємницю, коли патентування винаходу недоцільно із огляду на неможливість або складність доведення факту порушення прав на нього;

2. Зробити винахід загальновідомим без одержання патенту, наприклад демонструючи винахід на виставці або опублікувавши відомості щодо незапатентованого винаходу у статтях, монографіях тощо.

3. Одержати патент на винахід чи корисну модель.

До 01.01.2004 року в Україні була передбачена можливість отримання чотирьох видів охоронних документів на винахід (патенту на винахід, патенту на секретний винахід, деклараційного патенту на винахід і деклараційного патенту на секретини винахід) і двох видів охоронних документів на корисну модель (деклараційного патенту на корисну модель і деклараційного патенту на секретну корисну модель), що засвідчували пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель). З першого січня 2004 року відповідно до Цивільного кодексу України заявки на деклараційні патенти не приймаються, що призвело до зростання ролі .корисної моделі як результату інтелектуальної діяльності.

Об’єктом винаходу (корисної моделі)може бути:

- продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);

- процес (спосіб);

- нове застосування відомого продукту чи процесу.

Відповідно до міжнародної угоди, патентна охорона надається винаходам в усіх галузях техніки. Це означає, що майже усе, що ви розробляєте, може патентуватися, якщо розробка є промислово придатною. Хімічна сполука може патентуватися. Машина, звичайно, може патентуватися. Можуть патентуватися способи розробки або виготовлення матеріалів або речовин. Насправді існує лише кілька об’єктів, що не можуть патентуватися, і вони звичайно складають винятки. Не можуть патентуватися, наприклад, людські гени. Не можуть патентуватися матеріали або речовини, що вже існують у природі, за деякими винятками. Вічний двигун, що діє всупереч законам природи, не може бути запатентований, якщо хтось не зможе показати його працюючим. Тоді, звичайно, старі правила перестають діяти, і створюється щось нове.

Патенти призначені для епохальних досягнень у техніці, однак вони також призначені для технічно незначних досягнень. Тому досягнення в даній галузі техніки, що є патентоздатними, можуть бути і великими досягненнями, подібно відкриттю пеніциліну, і дуже незначними досягненнями, подібно новому важелеві на машині, що дає їй можливість рухатися ледве швидше. Ці об'єкти можуть патентуватися.

Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Промисловий зразок являє собою декоративний або естетичний аспект корисного виробу. Він може складатися з тримірних елементів, таких як форма або поверхня виробу, або двомірних елементів, таких як обрис, малюнок або поєднання кольорів.

Промислові зразки застосовуються у великій розмаїтості виробів промисловості або ремесла: від годинників, коштовностей, модних виробів і інших предметів розкоші до промислових і медичних речей; від посуду, меблів і електричних приладів до транспортних засобів і сільськогосподарських конструкцій; від товарів практичного застосування і текстильних виробів до предметів дозвілля, таких як іграшки і речі для домашніх тварин.

Вдалий промисловий зразок, наприклад, садовий оприскувач чи упаковка для кефіру, збільшують привабливість товару, приносять додатковий прибуток, тобто підвищують його конкурентоспроможність.

Умовами патентоспроможності промислового зразка є:

- новизна;

- промислова придатність.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки або якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його може бути використано в промисловості або в іншій сфері діяльності. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

Охорона промислового зразка дає власникові промислового зразка право забороняти третім сторонам несанкціоноване виготовлення або імітацію копій. Оскільки промислові зразки являють собою той аспект виробу, що робить його естетично привабливим, вони сприяють підвищенню комерційної цінності продукту і полегшують його просування на ринку і сприяють продажу. Власник промислового зразка одержує вигоду за рахунок його промислового використання, а охорона допомагає гарантувати одержання справедливого прибутку на інвестований капітал. Однак покупець і широка публіка також одержують вигоду – охорона промислових зразків сприяє добросовісній конкуренції і чесній торговельній практиці, сприяє творчості і тим самим приводить до створення більш естетично привабливих і різноманітних виробів. Крім того, охорона промислових зразків сприяє проникненню художньої творчості в промисловий і виробничий сектори, сприяє розширенню комерційної діяльності і підвищує експортний потенціал національної продукції.

Отже, охорона промислових зразків вигідна власнику, споживачу і економіці в цілому. Іншою цікавою ознакою промислових зразків є те, що вони можуть бути відносно простими і недорогими в розробці і наданні охорони. Тому вони доступні для малих і середніх підприємств, навіть для індивідуальних художників і ремісників як у країнах з розвиненою економікою, так і в країнах, що розвиваються.

У більшості країн промисловий зразок повинен бути зареєстрований для того, щоб підлягати охороні відповідно до законодавства про промислові зразки. Для того, щоб бути зареєстрованим, зразок повинен бути “новим” або “оригінальним”. В даний час питання про те, що складає новизну або оригінальність, може відрізнятися в різних країнах, і в дійсності сама процедура реєстрації змінюється від країни до країни. Зокрема, вона може включати або не включати формальну експертизу та експертизу заявки на реєстрацію зразка, особливо з метою визначення новизни або оригінальності. Крім того, повинна бути надана можливість застосувати промисловий зразок до виробу, що може бути або двомірним, або тримірним.

У принципі промисловий зразок повинен бути опублікований перед реєстрацією, або під час реєстрації, або у визначений термін після реєстрації. Це залежить від національного законодавства, а іноді від рішення заявника. Більш того, варто мати на увазі, що реєстрація промислового зразка не обов'язково є єдиним способом охорони. При дотриманні певних умов можна надати охорону промисловому зразку відповідно до законодавства про авторське право або законодавство про припинення недобросовісної конкуренції.

Під кваліфікованим зазначенням походження товару розуміють назву місця походження товару або географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару – це назва географічного місця, яка вживається як позначення в назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

По суті, географічне зазначення – це повідомлення, що вказує на те, що даний продукт походить з даного географічного району. Найбільш відомі приклади географічних зазначень – це ті, які використовуються у відношенні вин і міцних спиртних напоїв. Наприклад, географічне зазначення “шампанське” використовується для вказівки, що особливий вид ігристого вина походить з району Шампань у Франції. Аналогічним образом "коньяк" використовується у відношенні бренді з французького району, розташованого навколо міста Коньяк. Однак географічні зазначення також використовуються у відношенні продуктів інших, ніж вина і міцні спиртні напої, наприклад, кубинський тютюн або сир, такий як рокфор. Вони можуть використовуватися і для промислових товарів (так, наприклад, “Шеффілд” використовується у відношенні стали).

Тобто незалежно від людини, природні умови даного географічного місця, його рельєф, специфіка надр, кількість сонячних днів або опадів в році, створили продукт з унікальними властивостями і якістю або сировину для виробництва унікального продукту, використовуючи традиції, досвід, майстерність, професійні навики виробників такого продукту.

Географічне зазначення походження товару – це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Тобто людина, використовуючи природні умови географічного місця (наприклад сировину), створила продукт певної високої якості, з особливими характеристиками, завдяки яким він завоював певну репутацію і став відомий як продукт, що походить з даного географічного місця.

Використання назви походження товару або географічного зазначення походження товару у назві товару підвищує його конкурентоспроможність.

На відміну від товарних знаків і патентів, існує велика кількість видів охорони, доступних для географічних зазначень. Вони можуть охоронятися за допомогою або законодавства “suі generіs” (спеціального законодавства), або постанов (системи, яка використовується, наприклад, Францією і Португалією). Інша можливість полягає у веденні реєстру географічних зазначень. Ще одна можливість полягає в тому, щоб покластися на закон про захист від недобросовісної конкуренції або на законодавство про цивільне правопорушення “passіng off” (комерція під чужим ім’ям), що говорить про неприпустимість застосування недобросовісної торговельної практики.

Використання географічного зазначення у відношенні продукту, що не походить із зазначеного регіону, було б дуже корисним прикладом недобросовісної торговельної практики. Якщо необхідна охорона відповідно до цивільного правопорушення, то немає необхідності дотримувати будь-якої формальності, такої як реєстрація або постанова. Постраждала сторона йде до суду і пред’являє позов.

Географічні зазначення також можна захистити шляхом реєстрації колективних знаків або сертифікаційних знаків. На відміну від індивідуальних товарних знаків, колективні знаки належать групі підприємців або виробників. Сертифікаційний знак, з іншого боку, не належить нікому; він реєструється, виходячи з розуміння того, що будь-якій особі, яка відповідає встановленим вимогам, дозволяється використовувати цей знак. Наприклад, використання сертифікаційного знака для сиру Стілтон надається тільки певним фермерам, які дотримуються правил, для одержання дозволу на використання.

Отже, існує цілий ряд різних способів, за допомогою яких можна одержати охорону для географічних зазначень у залежності від національного законодавства, і існують різні способи, за допомогою яких охорона може бути поширена в міжнародному масштабі.

Товаргівельні марки існували в стародавньому світі. Ще 3000 років тому індійські ремісники мали звичай залишати свої підписи на художніх творах перед їх відправленням в Іран. Пізніше використовували близько тисячі різних римських гончарних клейм, включаючи фабричне клеймо FORTІS, що стало настільки знаменитим, що його копіювали і підробляли. Сфера використання торгівельних марок зросла в умовах процвітаючої торгівлі середніх віків.

Сьогодні торгівельні марки (які часто позначаються скорочено TM англійською мовою) використовуються повсюди, і більшість людей на планеті можуть відрізнити торгівельні марки, які використовуються для двох видів безалкогольних напоїв Пепсі-кола ® і Кока-кола ®

Торгівельна марка – це, як правило, позначення, що використовується для того, щоб відрізняти товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого підприємства. Це дуже спрощене визначення, однак, воно в основному пояснює, що таке торгівельна марка.

В основному існують дві відмінні властивості торгівельної марки: вона повинна мати розпізнавальну здатність і не повинна вводити в оману.

Торгівельна марка являє собою будь-яке позначення, яке індивідуалізує товари даного підприємства і відрізняє їх від товарів його конкурентів."

Торгівельна марка, якою маркуються товари (або під якою надаються послуги), допомагає виділити товари конкретного виробника (або послуги, що надає певна особа) від інших, тобто інформаційне та розрізняльне навантаження торговельної марки визначає її основну функцію. Торговельна марка має також рекламну функцію, тобто здатна привертати увагу споживачів до товарів або послуг. Ця властивість торговельної марки дозволяє їй відігравати головну роль у рекламній стратегії фірми й ефективно виконувати економічну функцію. Відображаючи інформацію про якість товару (послуги) і його виробника, торговельна марка може розміщуватись на товарі, на упаковці, у рекламі і дозволяє споживачу одразу відрізняти його від однорідних товарів інших виробників.

За допомогою торгівельної марки передаються певні відомості щодо якості або властивостей товару чи послуги, створюється образ фірми. Позитивні емоції, що викликає вдала покупка, тісно пов'язуються у свідомості споживача з певною торговельною маркою, якою були марковані ці товари або послуги, з підприємством – власником торгівельної марки та стимулюють подальшу споживчу активність.

Торгівельна марка може виступати також як самостійний товар, тому що її власник може продати торговельну марку, надати іншій особі на вигідних для себе умовах ліцензію на и використання. Торговельна марка, оцінена як нематеріальний актив, дозволяє перетворити активи підприємства у реальні гроші, здатні забезпечити необхідну модернізацію виробництва, підвищити якість продукції, що виробляється, і провести належну рекламну компанію марки. У результаті суттєво зростає ринкова вартість підприємства і зацікавленість з боку потенційних інвесторів.

Існують словесні знаки, що складаються зі слів, літер, чисел, скорочень або імен, наприклад, прізвищ. Нам варто лише згадати про знаменитого виробника автомобілів, компанії Форд, названої, звичайно ж, на честь Генрі Форда, що побудував перший її автомобіль; потім є компанія WH Сміт – книговидавці, тощо. Ми стикаємося з багатьма іменами, що використовуються як торгівельні марки. Ми також зустрічаємося зі скороченнями, такими як ІBM, однак товарні знаки можуть бути також виконані у вигляді емблем або образотворчих елементів, як у випадку нафтової компанії Шелл ойл. Отже, коли ви говорите про емблему, ви маєте на увазі такі речі, як логотип Шелл? Так, але це тільки двомірна емблема, тоді як товарні знаки також можуть бути тривимірними - що включають упаковку товарів або самі товари. Крім того, можуть бути, звичайно, захищені і кольорові рішення товарних знаків. Ми також зустрічаємося, особливо останнім часом , з новим видом торгівельної марки, що фігурує на ринку. Це торгівельна марка у вигляді голограми. Якщо ви подивитеся, наприклад, на кредитну картку, ви побачите маленьке зображення, що змінюється в залежності від кута, під яким ви на нього дивитеся. Існують і такі речі, як звукові знаки: рекламний передзвін може служити торгівельною маркою. У деяких країнах існують навіть знаки, які мають запах, якщо визначений певний запах може бути захищений як торгівельна марка. Отже, існує цілий ряд різноманітних позначень, використовуваних як торгівельні марки, однак завжди діють дві однакових умови: марка повинна мати розпізнавальну здатність і не повинен вводити в оману.

Правова охорона винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, найменувань місць походження товарів, фірмового найменування, комерційної таємниці

Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” детально визначає умови, за яких винахід і корисна модель придатні для набуття права інтелектуальної власності на них.

По-перше, винахід (корисна модель) має відноситись до тих об’єктів технології, що охороняються відповідно до законодавства, тобто бути продуктом (пристроєм, речовиною, біологічним матеріалом тощо) або процесом у будь-якій сфері технології (процесом, прийомом, способом, застосуванням продукту чи процесу).

Продукт як об’єкт технології – це матеріальний об’єкт як результат діяльності людини. Таким продуктом, зокрема, може бути пристрій, механізм, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв, споруда, виріб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини та інший біологічний матеріал, у тому числі трансгенна рослина і тварина.

Процес як об’єкт технології – це дія або сукупність дій, яку виконують щодо продуктів та інших матеріальних об’єктів за допомогою принаймні одного продукту і яка спрямована на досягнення певного технічного результату. Таким процесом може бути виготовлення, обробка, переробка продукту та контролювання його якості, перетворення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів, діагностування, лікування, керування процесом, який є об’єктом технології.

Необхідно зазначити, що обсяг правової охорони винаходу (корисної моделі) визначає його формула. Тлумачення формули здійснюється в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень. Формула винаходу виражає його суть, базується на описі і викладається у визначеному порядку, ясно і стисло.

Формула винаходу (корисної моделі) визнається такою, що виражає суть винаходу (корисної моделі), якщо вона містить сукупність його (її) суттєвих ознак, достатню для досягнення зазначеного заявником технічного результату. Формула винаходу (корисної моделі) може бути одноланковою чи багатоланковою і включати відповідно один або декілька пунктів.

Однією з умов, за якою може бути видано патент на винахід (корисну модель) є те, що публікація про нього (неї) або їх його (її) використання не суперечитиме публічному порядку і суспільній моралі.

Стаття 459 Цивільного кодексу України визначає, що винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.

Що стосується корисної моделі, то відповідно до статті 460 Цивільного кодексу України вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності, якщо, відповідно до закону, є тільки новою і придатною для промислового використання. Тобто, для корисної моделі не передбачається такий критерій охороноздатності як винахідницький рівень.

Винахід чи корисна модель визнаються новими, якщо він (вона) не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету заявки, а за відсутності цієї дати – до дати подання заявки. Об’єкти, що стали відомими до дати подання заявки (або якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету) для визначення новизни як винаходу, так і корисної моделі, повинні враховуватися лише окремо. Відомості про об’єкт можуть бути наведені як в одному , так і в різних джерелах інформації.

Якщо більш рання заявка відкликана або вважається відкликаною до її публікації, однак публікація відомостей про таку заявку відбулася, оскільки було проведено підготовку до неї, то зміст такої заявки не входить до рівня техніки.

Перевірку новизни здійснюють щодо всієї сукупності ознак, наведених у формулі винаходу.

Об’єкти, що стали відомими до дати подання заявки (або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету), для визначення новизни повинні враховуватися лише окремо. Відомості про об’єкт можуть бути наведені як в одному, так і в різних джерелах інформації.

На визнання заявленого винаходу новим не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію протягом 12 місяців до дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, зацікавлену в застосуванні цього положення. Це положення в міжнародній практиці прийнято називати “пільга по новизні”.

Новизну винаходу встановлюють відносно рівня техніки, на дату пріоритету заявки на винахід. За загальним правилом дата пріоритету встановлюється за датою надходження заявки. Але пріоритет може бути заявлений за датою першої правильно оформленої заявки в кожну з країн-учасниць Паризької конвенції, якщо з цієї дати не пройшло більше 12 місяців (конвенційний пріоритет). Пріоритет заявки встановлюють за наявності визначених документів. Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” визначаються правила встановлення пріоритету.

Відповідно до Закону винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня не беруть до уваги зміст заявок, що знаходяться на розгляді, і міжнародних заявок, у яких зазначена Україна, у тій редакції, у якій ці заявки були подані спочатку, якщо вони не відкликані і відомості про них будуть опубліковані у встановленому порядку.

Винахідницький рівень встановлюють на дату подання або на дату пріоритету заявки, якщо він заявляється.

При перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнають таким, що відповідає умові винахідницького рівня. І нарешті, останньою вимогою до винаходу і до корисної моделі є його (її) придатність для промислового використання в будь-якій сфері людської діяльності.

Винахід (корисна модель) є промислово придатним, якщо його (її) використання в промисловості або в іншій сфері діяльності ймовірне.

Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини, що спрямована на досягнення декоративності зовнішнього вигляду виробу. Промисловий зразок повинен задовольняти як естетичні, так і ергономічні потреби споживачів, тобто виріб має бути зовнішньо привабливим і у той же час бути здатним виконати призначену йому функцію.

Таким чином, промисловий зразок – це результат інтелектуальної діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Об’єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Обсяг правової охорони промислового зразка визначає сукупність суттєвих ознак промислового зразка, зображених на виробі (його макеті, малюнку), і яка визначає зовнішній вигляд виробу з його естетичними та ергономічними особливостями, зазначеними заявником. Тлумачення ознак промислового зразка здійснюють в межах його опису.

Необхідно зазначити, що ознаки відносять до суттєвих, якщо вони впливають на формування зовнішнього вигляду виробу, що має естетичні та ергономічні особливості.

Правову охорону надають промисловому зразку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.

Відповідно до статті 461 Цивільного кодексу України промисловий зразок вважають придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим.

Промисловий зразок визнають новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки на нього, або якщо заявлено пріоритет – до дати пріоритету.

На визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором чи особою, яка одержала від автора прямо або опосередковано таку інформацію протягом шести місяців від дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, зацікавлену у застосуванні цього положення.

Стаття 492 Цивільного кодексу України дає визначення поняттю торгівельної марки:

“Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів”.

Тобто, торговельна марка придатна для набуття права інтелектуальної власності на неї лише за умови, якщо вона може здійснювати функцію вирізнення товарів та послуг одного виробника від таких же товарів та послуг інших виробників. Саме вирізняльна (дистинктивна) функція торговельної марки і є для неї головною. До того ж торговельна марка не повинна вводити в оману споживачів щодо виробника товару (особи, що надає послуги), характеру, якості або іншої властивості товару (послуги) або їх географічного походження.

З урахуванням статті 492 Цивільного кодексу України торгівельною маркою можуть бути позначення: словесні (у вигляді слів або сполучень літер);

- зображувальні (у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині);

- об’ємні (у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах);

- комбіновані (комбінації вищезазначених позначень).

Такі позначення можуть бути виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Торгівельною маркою можуть бути також звукові, світлові, голографічні позначення, колір, поєднання кольорів та інші позначення, що забезпечують виконання основної функції торговельної марки, інформація про які технічно може бути внесена до відповідного державного реєстру та оприлюднена.

Право інтелектуальної власності на торгівельну марку засвідчують свідоцтвом. Необхідно зазначити, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому Законом порядку добре відомою в Україні, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Відповідно до статті 493 Цивільного кодексу України суб’єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та/або юридичним особам.

Правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом.

Так, не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:

- державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

- офіційні назви держав;

- емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

- офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

- нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до торгівельної марки як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

Згідно із Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв’язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і по слуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Вказані позначення можуть бути внесені до торговельної марки як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні.

Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки що їх можна сплутати з:

- торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

- торгівельними марками інших осіб, якщо вони охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;

- комерційними (фірмовими) найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;

- кваліфікованими зазначеннями походження товарів (географічними зазначеннями) (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів”. Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;

- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Законом також передбачено, що не реєструються як торгівельні марки позначення, які відтворюють:

- промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

- назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

- прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Паризької конвенції умови подачі заявки і реєстрації визначаються в кожній країні Союзу її національним законодавством.

Порядок оформлення права інтелектуальної власності на торгівельну марку в Україні встановлено Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів в послуг” (далі – Закон) та правилами, встановленими на його основі.

Особа, яка бажає одержати право інтелектуальної власності на торговельну марку, має подати заявку. Заявка – це сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва. Заявка повинна стосуватися однієї торговельної марки, її складають українською мовою за формою, передбаченою відповідним нормативним актом. Заявка повинна містити:

- заяву про реєстрацію торговельної марки;

- зображення, що заявляється;

- перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати торговельну марку, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг (далі – МКТП),

- документи, що додаються до заяви.

У заяві про реєстрацію необхідно вказати заявника (заявників) та його (їх) адресу.

До заявки про реєстрацію торговельної марки додають наступні документи:

- копія платіжного доручення на перерахування збору з відміткою установи банку або квитанція установленої форми. Сума збору і вимоги до документа про сплату збору визначені відповідною Постановою Кабінету Міністрів України;

- довіреність на представлення інтересів заявника, якщо заявка подана через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного);

- документи щодо пріоритету;

- комплект зображень позначень, які заявляють як торговельну марку.

Експертиза заявки передбачає проведення формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) заявки.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображають в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини за­значених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення надсилають заявнику.

На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва здійснюють публікацію в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію знака.

Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про реєстрацію знака документи про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначе­них законодавством, до закладу експертизи не надійшли, публікацію не проводять, а заявка вважається відкликаною.

Строк надходження цих документів подовжують, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюють, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються Установою.

Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначена Установою та одержати відповідно до свого клопотання ви­писку з Реєстру щодо відомостей про свідоцтво.

Видачу свідоцтва здійснює Установа у місячний термін після державної реєстрації знака. Свідоцтво видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видають одне свідоцтво. Форма свідоцтва і зміст зазначених у ньому відомостей визначені Установою.

Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи.

Згідно із статтею 501 Цивільного кодексу право інтелектуальної власності на географічне зазначення (найменування місця походження товару) виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом. Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Правову охорону простого зазначення походження товару надають на підставі його використання. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Умови надання правової охорони назви місця походження товару та географічного зазначення походження товару встановлені статтею 7 Закону.

Відповідно до неї правову охорону надають кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені Законом підстави для відмови в наданні правової охорони.

Правова охорона надають назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови:

- вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

- її використовують як назву даного товару чи як складову частину цієї назви;

- у вказаному цією назвою географічному місці об’єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;

- позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

- виробництво (видобування) і переробку позначуваного цією назвою товару здійснюють в межах зазначеного географічного місця.

Правову охорону надають географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови:

- воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

- його використовують як назву даного товару чи як складову частину цієї назви;

- у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

- позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

- хоча б основну складову позначуваного цією назвою товару виробляють та/або переробляють в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

Правову охорону надають омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж.

Закон не надає правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару, що:

- не відповідає умовам, передбаченим статтею 7 Закону;

- суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі;

- є видовою назвою товару;

- правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;

- є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Законом правову охорону не надають кваліфікованому зазначенню походження товару, пов’язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо:

- Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару;

- це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі.

Не може бути підставою для відмови в наданні правової охорони заявленій назві місця походження чи заявленому географічному зазначенню походження товару зареєстрований в Україні знак для товарів і послуг, що складається тільки з цього позначення або містить у собі заявлене позначення як елемент (стаття 8 Закону).

Відповідно до статті 502 Цивільного кодексу України суб’єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.

У той же час, у частині 1 статті 9 Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” (далі – Закон) встановлено, що право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мають:

- особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем;

- асоціації споживачів;

- установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Право на використання зареєстрованої назви місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення походження товару мають, за умови реєстрації цього права, виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

Як і для інших об’єктів права інтелектуальної власності, права на які виникають на підставі державної реєстрації , особа, яка має право зареєструвати зазначення походження товару, подає заявку. Заявка на реєстрацію зазначення походження товару подають особи, які мають право на реєстрацію згідно із частиною першою статті 9 Закону.

Заявку на реєстрацію права на використання вже зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару подають особи, які мають право на таке використання згідно з частиною другою статті 9 Закону.

Якщо заявку на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подають особи, що виробляють товар, для якого заявляють зазначення, заявку вважають одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазначення.

Заявка повинна стосуватися лише одного зазначення походження товару. За дорученням заявника заявка може бути подана через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу.

Заявку складають українською мовою, вона повинна містити:

- заяву про реєстрацію назви місця походження товару чи географічного зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару з відомостями про заявника та його адресу;

- заявлену назву місця походження товару або заявлене географічне зазначення походження товару;

- назву товару, для якого заявник просить зареєструвати вказане зазначення походження товару та/або право на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару;

- назву та межі географічного місця, де виробляють товар і з яким пов'язують особливі властивості, певні якості, репутацію або інші характеристики товару;

- опис особливих властивостей товару, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

- дані щодо використання заявленого кваліфікованого зазначення походження товару на етикетці та при маркуванні товару;

- дані про взаємозв’язок особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару з природними умовами та/або людським фактором вказаного географічного місця.

До заявки додають такі документи :

- документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати назву місця його походження чи географічне зазначення походження товару та/або право на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару;

- висновок спеціально уповноваженого органу про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, зазначені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов’язані з природними умовами та/або людським фактором вказаного географічного місця виготовлення товару;

- висновок спеціально уповноваженого органу щодо меж географічного місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару.

Іноземні заявники разом із заявкою замість зазначених документів подають документи, які підтверджують:

- правову охорону заявленого кваліфікованого зазначення походження товару у відповідній іноземній державі;

- право іноземного заявника на використання відповідного кваліфікованого зазначення походження товару.

Необхідно зазначити, що ці документи можуть бути подані іноземною мовою, а переклад їх українською повинен надійти не пізніше трьох місяців від дати подання заявки.

Датою подання заявки є дата одержання заяви про реєстрацію зазначення походження та/або права на використання вже зареєстрованого зазначення походження товару. За подання заявки сплачується збір. Якщо збір не сплачено протягом двох місяців від дати подання заявки, заявку вважають не поданою.

Експертизу заявки проводить заклад експертизи відповідно до Закону та правил, встановлених на його основі.

Як і при експертизі інших об’єктів інтелектуальної власності, заявник має право особисто або через свого представника брати участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникають під час проведення експертизи.

За ініціативою заявника до заявки можуть бути внесені виправлення очевидних помилок і уточнення опису основних характеристик товару або меж географічного місця походження товару.

Експертиза заявки на реєстрацію зазначення походження товару та/або права на використання вже зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару встановлює відповідність наведених у заявці даних умовам надання правової охорони, перевіряє підстави для відмови та встановлює чи має право на реєстрацію зазначення походження товару особа, яка подала заявку.

У ході експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару здійснюють перевірку цього зазначення стосовно видових назв, внесених до Переліку видових назв товарів. Перелік видових назв товарів формують на підставі Положення про Перелік видових назв товарів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Видовою назвою товару є застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся та яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження. Якщо заявлена на реєстрацію назва місця походження товару або заявлене на реєстрацію географічне зазначення походження товару зазначено у Переліку видових назв товарів, то заявнику надсилають рішення про відмову в реєстрації.

Під час проведення експертизи заклад експертизи має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе. Додаткові матеріали на запит експертизи мають бути надані протягом трьох місяців від дати отримання запиту. Протягом зазначеного строку заявник може подати заяву про продовження строку для відповіді або поновлення пропущеного з поважних причин строку відповіді на запит. За подання заяви про продовження строку та за поновлення пропущеного строку сплачують збір. Якщо заявник порушив встановлений строк або залишив запит без відповіді, заявку вважають відкликаною.

Якщо за результатами експертизи визначено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони назви місця походження товару чи географічного зазначення походження товару або заявнику не може бути надано право на використання раніше зареєстрованої назви місця походження товару чи раніше зареєстрованого географічного зазначення походження товару, то Установа приймає рішення про відмову в реєстрації. Рішення про відмову в реєстрації надсилають заявникові.

У разі, якщо за результатами експертизи визначено, що заявка відповідає вимогам, передбаченим статтями 7, 8 і 9 Закону, відомості про заявку публікують в офіційному бюлетені Установи. Після опублікування офіційних відомостей про заявку на реєстрацію зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару будь-яка особа має право ознайомитися в установленому порядку з матеріалами заявки та протягом шести місяців від дати опублікування офіційних відомостей про заявку подати заперечення проти реєстрації заявленої назви місця походження товару або заявленого географічного зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару.

Копія поданого заперечення та відомості про особу, яка подала це заперечення, надсилають заявнику. Заявник протягом двох місяців від дати одержання копії заперечення повинен надіслати обґрунтовану відповідь на заперечення або подати заяву про продовження встановленого строку для відповіді. Якщо у встановлений строк відповідь заявника на заперечення до Установи не надійшла, заперечення розглядають у встановленому порядку на підставі наявних матеріалів. Заявник та особа, яка подала заперечення, ма­ють право брати участь у його розгляді. Про результати розгляду заперечення надсилають повідомлення особі, яка подала це заперечення.

У разі відсутності заперечень або визнання їх необґрунтованими Установа приймає рішення про реєстрацію зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого зазначення походження товару та повідомляє про це заявника. Якщо розглянуті заперечення визнано слушними, Установа приймає рішення про відмову в реєстрації, про що повідомляє заявника. Рішення про відмову в реєстрації публікують в офіційному бюлетені.

Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті закладу експертизи або рішенні Установи.

Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дня реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання кваліфікованого зазначення походження товару.

Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи.

На підставі прийнятого рішення про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару здійснюють державну реєстрацію.

До Реєстру вносяться такі відомості:

- заявлене зазначення походження товару;

- кваліфікація зазначення: назва місця походження товару або географічне зазначення походження товару;

- назва товару, опис його особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик;

- дата прийняття рішення про реєстрацію назви місця походження товару або географічного зазначення походження товару;

- відомості про осіб, яким надано право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, і дата прийняття рішення про надання цього права.

Свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видають протягом місяця від дати реєстрації зазначення або від дати внесення до Реєстру відомостей щодо осіб, яким надано право на використання раніше зареєстрованого цього кваліфікованого зазначення походження товару за умови сплати державного мита в розмірі та порядку, визначених законодавством.

Свідоцтво, що посвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, діє протягом 10 років від дати подання заявки.

Строк дії свідоцтва продовжують на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останнього року дії свідоцтва, за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характеристики товару відповідають характеристикам, занесеним до Реєстру. За продовження строку дії свідоцтва сплачують збір. Заява власника свідоцтва щодо продовження строку його дії може бути подана протягом шести місяців після закінчення строку дії свідоцтва, за умови сплати за цей строк збору, збільшеного на 50 відсотків. Дію свідоцтва припиняють достроково за умов, передбачених Законом.

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні.

Статтею 19 Закону встановлено, що правову охорону кваліфікованого зазначення походження товару визнають недійсною на підставі визнання недійсною реєстрації цього зазначення. Правову охорону кваліфікованого зазначення походження товару припиняють на підставі припинення дії реєстрації цього зазначення.

Відповідно до статей 20 та 21 Закону реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною у разі його невідповідності умовам надання правової охорони, передбаченим статтею 7 Закону. Визнані недійсними реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару або права на використання цього зазначення вважають такими, що не набрали чинності.

Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару та свідоцтво, що посвідчує право на використання кваліфікованого зазначення походження товару, можуть бути визнані судом недійсними, якщо реєстрація була здійснена з порушенням вимог, передбачених статтями 7, 8 і 9 Закону.

Визнання недійсними реєстрації права на використання кваліфікованого зазначення походження товару та свідоцтва, що посвідчує це право, вважають такими, що не набрали чинності.

Дія реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинена судом у разі втрати характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі, а також визнання цього зазначення видовою назвою товару.

Дію реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, пов’язаного з географічним місцем в іноземній державі, припиняють також у зв’язку з припиненням правової охорони цього зазначення в країні походження.

Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинено:

а) за рішенням суду у зв’язку з втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик, описаних у Реєстрі, від дати, встановленої судом;

б) у разі ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, що є власником свідоцтва;

в) у разі подання власником свідоцтва заяви до Установи про відмову від права на використання цього зазначення. Право припиняється з дня офіційної публікації відомостей про це;

г) у разі несплати збору за продовження строку дії свідоцтва. Право припиняють з першого дня дії наступного строку, за який збір не сплачено.

Згідно зі статтею 22 Закону визнання реєстрації та відповідного свідоцтва недійсними проводять у судовому порядку.

Будь-яка особа має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсними реєстрації та свідоцтва або про припинення їх дії, про уточнення описаних у Реєстрі характеристик товару чи уточнення відповідності кваліфікованого зазначення походження товару його географічному місцю, а також про визнання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару видовою назвою.

На підставі рішення суду Установа вносить відповідні зміни до Реєстру чи Переліку видових назв товарів, про що публікують в офіційному бюлетені Установи.

Комерційна таємниця – це технічна, комерційна, організаційна чи будь-яка інша інформація, здатна підвищити ефективність виробництва або будь-якої іншої доцільної соціально корисної діяльності чи забезпечити будь-який інший позитивний ефект. Тому власник комерційної таємниці, безумовно, має право, на захист її від неправомірного використання.

Незважаючи на високу і безупинно зростаючу значимість цього об'єкта інтелектуальної власності для підприємницької діяльності, на цей час немає окремого закону України про охорону комерційної таємниці. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити неправомірне використання такої інформації та встановити порушення прав і порушника дуже складно.

Частково правова охорона комерційної таємниці може бути здійснена в рамках Цивільного та Кримінального кодексів України, Законів України “Про інформацію”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про підприємства України”, “Про недобросовісну конкуренцію” у частині, що стосується нерозкритої інформації. Однак варто мати на увазі, що нерозкрита інформація може бути об’єктом правової охорони доти, доки вона зберігає свою конфіденційність.

Охорона такої інформації може здійснюватися застосуванням заходів, що гарантують збереження її конфіденційності. Умови конфіденційності, зокрема, можуть визначатися договором.