Їх характеристика

Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону суб’єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та інші фізичні і юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону. Отже, поняття “автор твору” і “суб’єкт авторського права” не тотожні як за змістом, так і за значенням.

Первинним суб’єктом авторського права, у якого авторське право виникає у зв'язку із створенням твору, є автор – фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Лише у автора твору авторське право виникає як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав, що надаються йому Законом. Інші фізичні і юридичні особи можуть набути відповідно до договору або до Закону лише майнових авторських прав.

Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 11 Закону за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовують також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я і не заявить про своє авторство. “Видавцем” вважається особа, яка вперше опублікувала твір або оприлюднила його.

Для того, щоб виникло авторське право на твір, він має бути результатом творчої праці його автора, а моментом виникнення авторського права і одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь-якої об’єктивної форми (письмової, звукозапису, цифрової тощо).

Об'єктом авторського права можуть бути тільки оригінальні твори, що відзначаються неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Самі ідеї, закладені у творі, не обов’язково мають бути новими, а от форма їх вираження – чи то літературна, чи художня – обов'язково повинна бути оригінальною.

Думки і образи автора, що існують лише у формі творчого задуму, не можуть бути сприйняті іншими людьми, і, отже, не існує практичної потреби в їх правовій охороні. Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від особистості автора і набула самостійного буття. Тому під створенням твору слід розуміти надання йому будь-якої об’єктивної форми, а ідеї автора, не виражені поза свідомістю автора, не є твором.

Для визнання твору об’єктом авторського права не вимагається обов'язкового оприлюднення твору та завершеності роботи. Рівною мірою законодавством охороняються як оприлюднені так і неоприлюднені, завершені, так і незавершені твори, зокрема, ескізи, плани та їх проміжні результати, що використовуються авторами у процесі створення нових творів. На визнання твору об'єктом авторського права не впливає також призначення, жанр, обсяг, мета (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), цінність і достоїнства (уявлення про які є суб’єктивними).

Крім автора твору, за законом набути авторські майнові права на твір можуть: спадкоємці автора; наймач (роботодавець) автора твору, який створено у зв'язку з виконанням трудового договору; організація або продюсер аудіовізуального твору; упорядник збірників або інших складених творів (видавці енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, газет, журналів та інших періодичних видань).

За договором набути авторські майнові права на твір може будь-яка фізична або юридична особа.

Для забезпечення інформування третіх осіб про те, що твір охороняється особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може на оригіналі і примірниках твору проставляти знак охорони авторського права (стаття 437 Цивільного кодексу України та стаття 11 Закону), який складається з трьох елементів:

- латинської букви С в колі – ©;

- імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

- року першого опублікування твору.

При цьому правовою охороною рівною мірою будуть користуватися як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знака.