Введення й редагування формул та тексту.

В MathCAD -документі курсор введення має вигляд червоного хрестика. Цей хрестик вказує, у якому місці робочого аркуша буде зроблена наступна дія. Встановивши покажчик миші в потрібнім місці документа й виконавши клацання, ви переміщуєте туди хрестик (можна використати стрілки, а не мишку). Покажчик у вигляді хрестика може приймати інші форми.

Він стає вертикальною рискою блакитного кольору при введенні формули в області формул або при виборі вже існуючої формули. Переміщати цей блакитний курсор можна тільки за допомогою клавіш-стрілок.

Якщо при переміщенні червоного курсору-хрестика ви дістались в область формули, курсор автоматично приймає форму блакитного курсору формул.

Крім курсору формул у вашому розпорядженні перебуває курсор миші. За допомогою його можна тільки позиціювати курсор формул, як і курсор-хрестик, але не переміщати його.

При введенні текстової області (клавіша ["]) курсор-хрестик має вигляд вертикальної червоної риски. При цьому текстова область обмежена чорною рамкою.

Якщо ви вже вводите текст, забувши створити текстову область (MathCAD сприймає введений текст як формулу), та досить нажати клавішу пробілу, і MathCAD перетворить формулу в текст. Перетворення у зворотному напрямку неможливе.

Зупинимося докладніше на властивостях блакитного курсору формул. Для цього розглянемо приклад. Припустимо, що MathCAD не відома функція cosh (гіперболічний косинус), і нам необхідно ввести визначення:

Введемо наступну послідовність символів:

f(x):((e^x)+(e^-x))/2

Дужки тут необхідні: вони показують, до чого ставиться та або інша операція. Якщо не вводити внутрішні дужки, то наступний за x вираз буде додано до показника степеня. Якщо ж опустити зовнішні дужки, то тільки другий доданок буде розділене на два. Однак в MathCAD передбачені економні методи редагування й введення. За допомогою клавіші пробілу можна збільшити область виділення - у блакитного курсору з'являється горизонтальний слід. Слід курсору дозволяє виділяти фрагменти формул уявними дужками таким чином, що наступна математична операція буде виконуватися над всім виразом, відзначеним слідом курсору, тобто взятим в уявні дужки.

А що робити, якщо ви пропустили якусь частину формули, або необхідно підправити вираз й дописати дещо ліворуч? Для цього можна скористатися клавішею [Ins].

Клавіша [Ins] при введенні формул відіграє роль перемикача між режимом вставки й введення. У режимі вставки слід курсору спрямований вправо й вводять символи, що з'являються ліворуч від курсору.

При редагуванні формул трапляються помилки. На цей випадок у меню Edit(Редагування) є команда Undo(Відмінити), що скасовує останню дію. Того ж результату можна досягти, скориставшись відповідною кнопкою панелі інструментів Standart(Стандартна панель інструментів) або комбінацією клавишь [Alt+Backspace].

Для видалення окремих чисел або фрагментів формул використовується клавіша [Backspace] - якщо курсор перебуває в режимі введення, і клавіша [Del] - якщо курсор перебуває в режимі вставки. Для видалення більших частин формул зручніше скористатися мишею, виділивши відповідний фрагмент (протягти по ньому мишу з натиснутою лівої кнопкою) і натиснувши клавішу [Del].

Присвоєння змінним значень.

Звичайні змінні відрізняються від системних тим, що вони повинні бути попередньо визначені користувачем. Як оператор присвоєння використовується знак :=(знак локального присвоєння) Для введення стрілки можна використати клавішу : . До цього присвоєння змінна не визначена і її не можна використати. Область дії правіше і нижче цього оператора. За допомогою знака º ( три горизонтальні риски, вводиться клавішею [~] (тильда) ) можна забезпечити глобальне присвоєння, тобто воно може виконуватися в будь-якому місці документа. Для виведення результату або для контролю значень змінних використовується звичайний знак рівності = (якщо виводиться числовий результат) або знак символьної рівності → (стрілка), якщо обчислення виконується в символьному виді. Для введення стрілки можна використати клавіші [Ctrl+.] або відповідну кнопку складальної панелі Symbolic.

При визначенні функцій користувача так само як і при визначенні змінних можуть бути використані знаки локального й глобального присвоєння. При цьому з використанням знака глобального присвоєння функція може бути визначена в будь-якому місці документа.

Визначення функцій користувача.

Синтаксис визначення функцій:

Name_Func(arg1,arg2,...,arg):=Вираз,

Name_Func(arg1,arg2,...,arg)ºВираз,

де Name_Func - ім'я функції; arg1, ..., arg - аргументи функції; Вираз - будь-який вираз, що містить доступні системі оператори й функції з операндами й аргументами, зазначеними в списку параметрів; := -знак локального присвоєння,º - глобальне присвоєння.

Ранжировані змінні.

Ранжировані змінні мають ряд фіксованих значень, або цілочисельних, або у вигляді чисел, з визначеним кроком від початкового значення до кінцевого.

Ранжировані змінні – це особливий клас змінних, котрий у системі MathCAD найчастіше заміняє керуючі структури, що називаються циклами.

Ранжировані змінні характеризуються ім'ям й індексом кожного свого елемента. Наприклад: Ім’я:=Nпочаткове .. Nкінцеве, де Ім’я - ім'я змінної, Nпочаткове - її початкове значення, Nкінцеве - кінцеве значення, ..- символ, що вказує на зміну змінної в заданих межах (він вводиться знаком крапки з коми ;). Якщо Nпочаткове < Nкінцеве , то крок зміни змінної буде +1, у протилежному випадку - (-1).

Для створення ранжированоє змінної загального виду використовується вираз:

Ім’я:= Nпочаткове,( Nпочаткове +Крок).. Nкінцеве.

Індексація елементів масивів.Порядковий номер елемента, який є його адресою, називається індексом. Нижня границя індексації задається значенням системної змінної ORIGIN,що може приймати значення 0 або 1. Для зміни початку індексації можна прямо в документі присвоїти змінній ORIGІN відповідне значення або зробити це, через команду Math головного меню, підменю Options(Опції), використовуючи вкладку Build-In Variables(Вбудовані змінні).

Вектори можуть бути двох типів: вектори - рядки й вектори - стовпці. Незважаючи на те що два цих вектори мають ті самі числові значення елементів, вони різні по типу й дадуть різні результати при векторних і матричних операціях.