Класифікація бюджетного дефіциту

За терміном виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит затверджується законом про Державний бюджет України, тобто це дефіцит бюджету відповідно до основного фінансового плану держави. Звітний бюджетний дефіцит – це фактичний обсяг дефіциту, який складається у процесі виконання бюджету і фіксується у річному звіті про виконання Державного бюджету України. Величина планового і фактичного дефіцитів, як правило, не співпадають.

За формою вияву розрізняють відкритий і прихований бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит – це офіційно зафіксований стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. Прихований бюджетний дефіцит формується в результаті свідомих чи несвідомих (низький рівень прогнозно-планової роботи) маніпулювань доходно-видатковими параметрами бюджету (завищення планових обсягів доходів, включення до складу бюджету доходів з недостовірних джерел). На практиці можливе поєднання зазначених видів дефіциту, коли власне дефіцит не виділяється, а бюджет містить статті доходів, що фактично є джерелами його фінансування.

Одним з різновидів прихованого дефіциту бюджету є квазіфіскальний дефіцит. Формується у результаті фінансування державними установами, підприємствами, центральним банком програм, що не є економічно необґрунтованими або ж для держави є вимушеними, але водночас збитковими. Такі програми здебільшого є відкладеними у часі бюджетними зобов’язаннями, тобто перенесеними на майбутнє витратами бюджету, які не враховуються в поточній бюджетній звітності. Наявність прихованого дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений дефіцит є наслідком стихійних лих, воєн, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Свідомий бюджетний дефіцит є результатом проведення державою політики позикового фінансування. За таких обставин відбувається зміщення акцентів у фіскальній політиці в бік державного кредиту, обмеження рівня оподаткування і фінансування частини видатків за рахунок запозичень.

За спрямуванням коштів розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об’єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції – пасивної. Активний бюджетний дефіцит пов’язаний із збільшенням державних капітальних вкладень. Дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний бюджетний дефіцит виникає як результат різкого зниження курсу національної валюти і сам стає джерелом інфляційних процесів в країні

За критеріями визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють: фактичний, структурний і циклічний дефіцити. Фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний – його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний – дефіцит за умов повної зайнятості, а циклічний – результат дії „вмонтованих стабілізаторів” економіки в умовах зміни фаз ділового циклу.

За термінами дії бюджетний дефіцит, поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит існує у довгостроковому періоді, а тимчасовий – у короткостроковому і, як правило, пов’язаний з касовими розривами у бюджеті.

Отже, бюджетний дефіцит – складне явище, сповнене причинно-наслідкових зв’язків, що відображає суперечності інтересів окремих соціальних груп. Як наслідок, ставлення до дефіциту не може бути однозначним. Зрозуміло, будь-яка країна прагнула б мати збалансований бюджет. З іншої сторони, в умовах коливань ділового циклу та економічної кризи, коли держава змушена стимулювати економічний розвиток, дефіцитне фінансування може бути виправданим.