Бюджетний механізм

Реалізація бюджетної політики, успішне її впровадження до життя забезпечується за допомогою бюджетного механізму.

Формування бюджетного механізму здійснюється державою відповідно до бюджетної стратегії. Зміни окремих елементів механізму відбуваються у зв’язку із вирішенням різноманітних тактичних завдань, тому бюджетних механізм чуттєво реагує на всі особливості поточного стану в економіці і соціальній сфері держави. Відповідно до основних положень бюджетної доктрини та бюджетної політики за допомогою бюджетного механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створеного у державі ВВП.

У цілому бюджетний механізм становить систему встановлених державою форм та методів організації бюджетних відносин. Він є зовнішньою оболонкою бюджету, що проявляється у бюджетній практиці.

Структура бюджетного механізму є досить складною. До неї входять різні елементи, що відповідають різноманітності бюджетних відносин. Саме множинність бюджетних взаємозв’язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму входять різноманітні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції, які можна об’єднати у відповідні підсистеми.

Бюджетний механізм діє ефективно, якщо злагоджено функціонують усі його складові частини. Приводячи їх у дію, держава може спрямувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб її громадян. Цієї мети досягають через створення і використання централізованого фонду грошових коштів.

Основною специфічною рисою бюджетного механізму є використання всіх його складових з метою забезпечення своєчасного та достатнього наповнення бюджетного фонду держави і використання бюджетних коштів для якісного виконання державою своїх функцій.

Таким чином бюджетний механізм – це сукупність фінансових форм, методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, за допомогою яких забезпечується здійснення широкої системи розподільчих і перерозподільчих процесів, формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, функціонування бюджетної системи в цілому та реалізація засад бюджетної доктрини й бюджетної політики держави.

Формування і використання бюджетного фонду для задоволення загальнодержавних потреб здійснюється на основі відповідних нормативних актів, які слугують основою для розробки методичних положень. Методичні положення визначають техніку мобілізації і використання бюджетних ресурсів, обов’язки суб’єктів, що беруть участь у цих процесах тощо.

Призначення бюджетного механізму зводиться до двох основних функцій – бюджетного забезпечення й бюджетного регулювання економічних і соціальних процесів держави. Варто зауважити, що вказані функції є повною теоретичною абстракцією. За наявного досвіду бюджетне забезпечення одночасно виконує функцію регулювання так само, як регулювання може здійснювати функцію бюджетного забезпечення.

Бюджетне забезпечення здійснюється шляхом використання таких форм бюджетного фінансування, як кошториси фінансування, інвестування, бюджетне кредитування, субсидіювання тощо. Кожна з цих форм має свою особливість практичного застосування. При кошторисному фінансуванні враховуються умови визначення фінансування, періодичність передання коштів, норми певних видів витрат тощо. При бюджетному кредитуванні визначаються умови надання кредитів, гарантії і терміни їх повернення, ефективність.

Однак бюджетне забезпечення має й інші аспекти свого здійснення. Так, щоб профінансувати відповідні заходи або програми, необхідно відпрацювати й законодавчо встановити форми мобілізації ресурсів за допомогою податків, зборів та інших платежів. Це дуже важлива складова бюджетного механізму в цілому. Вона називається податковим механізмом. Проте й зосередження коштів, і їхнє використання – це єдиний бюджетний механізм. Податковий механізм є складовою підсистемою бюджетного механізму.

Друга важлива функція бюджетного механізму – бюджетне регулювання, є методом здійснення державою функцій управління соціально-економічними процесами при використанні бюджетних відносин. Оперуючи бюджетними стосунками, держава шляхом встановлення форм і методів мобілізації бюджетних ресурсів та їх використання стимулює або локалізує ті чи інші явища й процеси у державі. Так, виділяючи кошти на розвиток економіки, держава стимулює розвиток таких виробництв, які в умовах ринку не можуть забезпечити свій розвиток за рахунок власних ресурсів. Аналогічно при розробці методів мобілізації ресурсів шляхом диференціації ставок і пільг досягається прискорення або стримування розвитку окремих виробництв, робіт і послуг.

Бюджетний механізм у цілому – це принципова схема практичного використання бюджетних відносин в економіці держави, їх відповідні процеси. Водночас він має свої відмінності щодо практичного застосування на рівні держави, місцевого самоврядування, підприємств, організацій та установ.

У цілому бюджетний механізм ми представляємо як сукупність взаємозв’язаних між собою і взаємозалежних один від одного окремих його видів. Класифікація цих видів зображена на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Класифікація видів бюджетного механізму

Залежно від особливостей функціонування бюджетних відносин та необхідності застосування відповідних методів, важелів, інструментів, показників, бюджетний механізм включає 4 найважливіші види:

— механізм мобілізації доходів;

— механізм використання бюджетних коштів;

— механізм управління бюджетним дефіцитом та державним боргом;

— механізм регулювання міжбюджетних відносин.

Механізм мобілізації доходів забезпечує наповнення дохідної частини бюджету в обсягах, необхідних для виконання державою своїх функцій. Залежно від методів мобілізації доходів доцільно виділити три складових цього виду механізму, а саме: податковий (забезпечує мобілізацію податкових надходжень); неподатковий (забезпечує мобілізацію неподаткових надходжень та доходів від операцій з капіталом); механізм мобілізації міжбюджетних та офіційних трансфертів.

Механізм використання бюджетних коштів пов’язаний з виконанням видаткової частини бюджету держави та спрямуванням бюджетних коштів на цілі, передбачені у затвердженому бюджеті. До складових цього виду механізму можна віднести бюджетне фінансування (включаючи кошторисне фінансування, бюджетне інвестування та надання державних трансфертів), бюджетне кредитування та бюджетне резервування.

За економічним змістом механізм використання бюджетних коштів, як складова бюджетного механізму держави – це сукупність методів, форм, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, які забезпечують використання бюджетного фонду держави. Цей механізм обслуговує ту частину перерозподільчих відносин, яка охоплює тільки використання коштів централізованого грошового фонду держави.

На практиці даний механізм є достатньо складною структурою, яка забезпечує чітку послідовність і методи дій відповідних державних органів у процесі використання бюджетних коштів.

До складу механізму використання бюджетних коштів відносяться методи, форми, важелі, інструменти, стимули, санкції. за допомогою котрих організовуються і регулюються відносини, пов’язані з розподілом та використанням бюджетного фонду держави. Під методами цього механізму розуміють нормативно-правове забезпечення, оперативне управління бюджетними коштами та бюджетний контроль; під формами – бюджетне фінансування, бюджетне кредитування, та бюджетне резервування; під важелями – видатки, витрати, бюджетні інвестиції; дотації, субсидії, субвенції, бюджетні кредити, бюджетні резерви; під інструментами – бюджетні норми і нормативи, бюджетні ліміти тощо; під санкціями – штрафи, пеня, неустойка, зменшення фінансування, призупинення фінансування, вилучення коштів до бюджетів тощо.

Процес використання бюджетних коштів при виконанні бюджетів здійснюється за чітко виписаними у Бюджетному кодексі України послідовними стадіями.

Найважливішою формою механізму використання коштів бюджетів вважають бюджетне фінансування. Під бюджетним фінансуванням розуміють надання грошових коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Серед його форм виділяють кошторисне фінансування, бюджетне інвестування або проектне фінансування, бюджетне дотування, бюджетні трансферти, бюджетне кредитування, бюджетне резервування тощо.

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне, за допомогою якого утримуються всі бюджетні установи та організації. Ця форма удосконалюючись і розвиваючись постійно, збережеться й у перспективі.

Бюджетне інвестування або проектне фінансування пов’язане з виділенням бюджетних коштів на інвестиційну та інноваційну діяльність. У процесі ринкових перетворень ця форма повинна використовуватися у першу чергу для структурної перебудови економіки і створення потужної матеріально-технічної бази для соціально-культурної сфери.

Бюджетне дотування використовується у вигляді дотацій, субвенцій та субсидій. Державне дотування неприбуткових видів діяльності є одним з важливих факторів захисту державних (суспільних) інтересів в умовах ринку. На відміну від дотацій, субвенції використовуються для фінансування певних цільових проектів, програм і заходів, які мають загальнодержавне, регіональне чи місцеве значення. Роль субвенцій у бюджетному фінансуванні у перспективі залишатиметься стабільною. Стосовно субсидій доцільно проводити державну політику, спрямовану на їхнє поступове скорочення за рахунок розробки заходів, що сприятимуть пошуку інших джерел фінансування окремих потреб відповідних суб’єктів, котрим ці субсидії виділялися.

Поряд з бюджетним фінансуванням важливою ринковою формою механізму використання бюджетних коштів є бюджетне кредитування, яке базується на принципах платності, поворотності і строковості. Бюджетне кредитування може частково замінити як державне дотування, так й бюджетне інвестування і дати поштовх для швидкого економічного зростання як країни у цілому, так й регіонів, окремих адміністративно-територіальних одиниць.

Суттєвою формою механізму використання бюджетних ресурсів держави є бюджетне резервування, яке застосовується з метою покриття непередбачених видатків. Роль бюджетного резервування в умовах ринкових перетворень буде важливою, оскільки маючи необхідний обсяг резервів держава страхує себе від суттєвих негативних наслідків непередбачених подій.

Третім видом бюджетного механізму є управління бюджетним дефіцитом та державним боргом. Цей вид механізму передбачає обґрунтування обсягів бюджетного дефіциту та джерел його погашення, механізм залучення джерел фінансування дефіциту, погашення державного кредиту, сплати відсотків, зміни умов тощо.

До четвертого виду бюджетного механізму відносять механізм регулювання міжбюджетних відносин, який включає механізм надання міжбюджетних трансфертів та механізм перерозподілу міжбюджетних трансфертів.

Дієвість бюджетного механізму залежить від сукупності його елементів, заходів і конкретних дій, які застосовує держава у процесі мобілізації та використання бюджетних коштів.

Оптимальною вважають структуру бюджетного механізму, представлену на рис. 1.4.

До методів бюджетного механізму відносять бюджетне планування, бюджетне прогнозування, бюджетне програмування, оперативне управління бюджетними коштами, бюджетний контроль, бюджетне забезпечення, бюджетне регулювання, бюджетне нормування та бюджетну звітність. За допомогою цих методів держава забезпечує організацію бюджетних відносин на усіх стадіях бюджетного процесу.

На відміну від методів форми реалізації бюджетного механізму пов’язані з рухом бюджетного фонду, зокрема, мобілізацією доходів, використання бюджетних коштів, організацією міжбюджетних відносин та фінансування бюджету. Кожна з цих форм використовує свої елементи які забезпечують їхню реалізацію у повному обсязі. Стосовно мобілізації доходів застосовуються податкова, неподаткова форми та форма міжбюджетних й офіційних трансфертів. Використання бюджетних коштів здійснюється за допомогою таких форм, як бюджетне фінансування (у вигляді кошторисного фінансування, бюджетного інвестування та бюджетних дотацій), бюджетне кредитування та бюджетне резервування. Така форма як міжбюджетні відносини пов’язана, з одного боку, із наданням міжбюджетних трансфертів, а з іншого – їхнім отриманням.

Застосування різноманітних методів та форм бюджетного механізму не можливе без відповідних важелів. Таких важелів є дуже багато, серед яких можна виділити наступні: доходи, податки, неподаткові надходження, міжбюджетні трансферти, офіційні трансферти, видатки, витрати, бюджетні асигнування, бюджетні інвестиції, бюджетні кредити, бюджетні резерви, дотації, субвенції, субсидії, державні позики тощо.

Рис. 1.4. Структура бюджетного механізму

Кожен із бюджетних важелів наділений сукупністю інструментів, які у цілому складають інструменти бюджетного механізму. До таких інструментів відносять: різні види норм видатків (на опалення, освітлення, харчування, медикаменти, тощо), зносу та амортизації, відрахувань до Пенсійного фонду України, інших державних фондів соціального страхування; бюджетні нормативи; ліміти; ставки податків, обов’язкових зборів і платежів, неподаткових платежів; ставки заробітної плати; розміри стипендій, соціальних виплат; проценти за кредит, проценти та інші види плати за користування державними позиками тощо. Бюджетним інструментам належить центральне місце у бюджетному механізмі, оскільки уміле їхнє використання дозволяє маневрувати методами, формами і важелями відповідно до завдань, які стоять перед суспільством у конкретних ситуаціях.

Завдяки інструментам бюджетного механізму держава може активно впливати на економічні інтереси різноманітних учасників відтворювального процесу, домагатися їхнього оптимального поєднання. У зв’язку з цим інструменти можна назвати наймобільнішою частиною бюджетного механізму. Мобільність інструментів бюджетного механізму дає можливість державі корегувати кількісні параметри бюджету залежно від умов та результатів господарювання, краще реалізувати завдання, які стоять перед суспільством та кожному етапі його розвитку.

Специфічну роль у бюджетному механізмі держави відіграють бюджетні стимули, до яких відносять податкові пільги юридичним і фізичним особам, бюджетні кредити, податкові канікули, списання заборгованості за податками, фінансову підтримку та допомогу, перенесення термінів сплати податків та обов’язкових платежів, фінансування окремих видів видатків тощо. У цілому бюджетні стимули ділять на дві групи: перша – стимули, спрямовані на формування і використання бюджетного фонду країни; друга – стимули розвитку економіки. Особливістю першої групи є їхнє базування на спеціальній системі заохочувальних заходів, спрямованих на зміцнення бюджетної дисципліни. Друга група стимулів пов’язана з перетворенням конкретних видів доходів і видатків у стимули розвитку суспільного виробництва та підвищення його ефективності.

Окремі види доходів і видатків бюджету можуть перетворюватися у бюджетні стимули, якщо методи мобілізації, напрями і порядок використання бюджетних коштів будуть пов’язані із загальнодержавними інтересами та економічними інтересами суб’єктів господарювання. Самі по собі ні доходи, ні їхні окремі види не можуть бути стимулами, оскільки їхнє призначення – забезпечити відповідний обсяг бюджетного фонду. Перетворити доходи бюджету у стимули можна тільки за допомогою порядку визначення окремих податків і зборів. Однак це не можна розповсюджувати на прибутково-майнове оподаткування.

На відміну від доходів видатки бюджету у переважній більшості потенційно можна віднести до бюджетних стимулів. Безпосереднє перетворення видатків бюджету у стимули можливе за допомогою вибору прогресивних напрямів бюджетного фінансування (на удосконалення галузевої та територіальної структури економіки, першочергове забезпечення галузей і виробництв, які забезпечують високі темпи науково-технічного прогресу) та форм і порядку виділення бюджетних коштів окремим суб’єктам бюджетних відносин.

Внутрішні та зовнішні умови, в яких функціонує бюджет держави на різних етапах розвитку суспільства, істотно впливають на форми організації бюджетних відносин, частку ВВП, яка розподіляється за допомогою бюджету. Все це відображається на кількісному та якісному впливу бюджету на соціально-економічні процеси, рівні використання бюджету держави як стимулятора соціально-економічного розвитку суспільства. Особливу роль бюджетні стимули відіграють на сучасному етапі розвитку ринкової економіки України, коли екстенсивні фактори не у змозі забезпечити її позитивну динаміку. Найважливішим завданням сьогодення для вітчизняної економіки є її структурна перебудова, забезпечення інтенсифікації виробництва, розвиток наукоємких виробництв і сучасних технологій, ліквідація непродуктивних витрат і втрат, активного поєднання ринкових та державних методів впливу на соціально-економічний розвиток, якісні фактори його зростання та підвищення ефективності.

Будь-яка система стимулювання передбачає застосування економічних санкцій. Тому важливим елементом структури бюджетного механізму вважають бюджетне санкціонування. Бюджетні санкції відіграють важливу роль у функціонуванні бюджетних відносин та забезпеченні належного рівня організації бюджетного процесу на усіх його стадіях. До бюджетних санкцій відносять: різні види штрафів; пеню за несвоєчасну сплату податків, зборів та обов’язкових платежів; санкції за порушення бюджетного (включаючи й податкове) законодавства; санкції за нецільове використання бюджетних коштів; зменшення або призупинення бюджетного фінансування; відміну наданих пільг; вилучення до бюджету коштів, використаних не за призначенням тощо. У цілому бюджетним законодавством передбачений достатній перелік санкцій, однак їхнє застосування є недостатньо ефективним та результативним. Це пов’язано, у першу чергу, із невиконанням законодавства суб’єктами бюджетних відносин усіх рівнів, відсутністю у державі дієвого механізму контролю за виконанням законодавства та механізму притягнення порушників законів до відповідальності (із числа найвищих посадових осіб держави).

Виходячи із сутності державного бюджету як об’єктивної економічної категорії, під бюджетним механізмом можна вважати сукупність видів бюджетних відносин, гармонізацію їх послідовності і взаємозв’язку у процесі формування та використання централізованого фонду грошових коштів держави. Таким чином, бюджетний механізм як об’єктивне економічне явище – це теоретична модель державного бюджету, а основою бюджетного механізму є розподільчі відносини, що складають економічний зміст бюджету.

За умови матеріалізації бюджетних відносин і набуття державним бюджетом конкретного матеріального вираження бюджетний механізм набуває теж відповідної прагматичної моделі.

Так, розглядаючи державний бюджет за змістом як централізований фонд грошових коштів держави, під бюджетним механізмом можна розуміти сукупність конкретних методів, форм, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, які забезпечують мобілізацію і використання коштів бюджетного фонду держави.

Розглядаючи бюджет за формою як основний фінансовий план держави, під бюджетним механізмом доцільно вважати сукупність способів і прийомів мобілізації конкретних видів доходів, розподілу і спрямування видатків основного фінансового плану держави та органів місцевого самоврядування, а також збалансування бюджетів, їхнього виконання, складання звітності та здійснення бюджетного контролю.

Досліджуючи бюджет та бюджетну систему за організаційною побудовою під бюджетним механізмом можна розуміти сукупність організаційних та методологічних положень і засобів, що забезпечують функціонування бюджетної системи держави, а також специфічних підходів, за допомогою яких держава створює умови та забезпечує функціонування бюджетних відносин на державному, регіональному і місцевому рівнях, тобто безпосередньо у кожній ланці бюджетної системи.

Розглядаючи державний бюджет як правовий документ, під бюджетним механізмом розуміють сукупність законодавчих і нормативних положень, що регулюють бюджетні відносини у суспільстві.

Таким чином, трактування бюджетного механізму залежатиме від мети, яку ми ставимо перед собою при дослідженні тих чи інших аспектів державного бюджету. Це дасть можливість конкретніше підійти до особливостей об’єкта, врахування специфічних особливостей і розробки відповідних рекомендацій стосовно удосконалення розвитку та підвищення ефективності функціонування бюджетного механізму.

Тема 2. БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ

2.1. Зміст та характерні риси бюджету як основного фінансового плану держави

Будучи об’єктивною економічною категорією за формою бюджет є основним і найважливішим фінансовим планом держави.

По-перше. У бюджеті, як фінансовому плані відображається рух фінансових ресурсів держави, необхідних для повноцінного виконання нею своїх функцій. Обсяг таких ресурсів значно перевищує потреби будь-якого господарюючого суб’єкта.

По-друге, Бюджет, як і будь-який фінансовий план, складається на плановий рік відповідно до стратегічних завдань держави. Процес складання бюджету є довготривалим та охоплює практично цілий календарний рік, що передує плановому.

По-третє. Структура бюджету передбачає наявність дохідної і видаткової частин, які між собою мають бути збалансованими. Без такого збалансування бюджет може бути нереальним, оскільки не забезпечуватиметься рівновага між потребою у видатках та наявними фінансовими ресурсами.

По-четверте. Дохідна частина бюджету містить інформацію про всі види надходжень та їхні обсяги. Доходи бюджету групуються відповідно до підрозділів бюджетної класифікації. Для визначення обсягів доходів по кожному їхньому виду складаються розрахунки за встановленою державою формою. У процесі визначення доходів використовують великий обсяг інформації, включаючи: макроекономічні показники; звітні дані про виконання плану надходжень до бюджету за попередній звітний рік, а також на останню звітну дату; очікувані дані про виконання плану доходів до кінця року, що передує плановому; наявну законодавчу базу та можливі зміни окремих законодавчих та нормативних положень у майбутньому, що може вплинути на наповнення дохідної частини бюджету тощо.

По-п’яте. У видатковій частині бюджету розкрита інформація про напрями розподілу видатків бюджету відповідно до підрозділів бюджетної класифікації видатків та кредитування, зокрема, програмної, функціональної, відомчої, економічної. Ця частина бюджету, у першу чергу, характеризується цільовим спрямуванням бюджетних коштів. Визначення обсягів видатків здійснюється на основі конституційних функцій держави та потреби у фінансових ресурсах для якісного виконання цих функцій з урахуванням фінансових можливостей. В умовах обмеження фінансових ресурсів суспільства дуже важко у повному обсязі задовольнити економічні інтереси усіх суб’єктів бюджетних відносин та забезпечити повноцінне виконання державою усіх функцій та повноважень.

По-шосте. Дохідна частина бюджету тісно пов’язана з видатковою частиною фінансових планів усіх суб’єктів господарювання. Як відомо господарюючий суб’єкт є платником різних податків, зборів, неподаткових надходжень до бюджету, котрі для будь-якого платника є видатками і відображаються у видатковій частині їхніх фінансових планів. Для держави такі податки, збори і неподаткові надходження є доходами, тому їхні суми відображаються у дохідній частині бюджету. Це дає підстави вважати бюджет основним фінансовим планом держави.

По-сьоме. Видаткова частина бюджету тісно пов’язана з доходною частиною фінансових планів більшості суб’єктів господарювання. Господарюючим суб’єктам, які розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів, з бюджету виділяють асигнування, необхідні їм для виконання їхніх функцій, завдань та зобов’язань. Якщо такі гроші для держави видатками, то для розпорядників й отримувачів бюджетних коштів вони є доходами й відображаються у дохідній частині їхніх фінансових планів. На основі цього теж можна зробити висновок, що бюджет є основним фінансовим планом країни.

По-восьме. У бюджеті, як і у будь-якому фінансовому плані, передбачене створення резервів. Для бюджету такими резервами є резервний фонд бюджету та оборотна касова готівка.

По-дев’яте. Показники бюджету залежать від показників планів і програм соціально-економічного розвитку країни. Так, надходження ПДВ залежить від обсягів виробництва продукції та надання послуг, акцизного податку – від обсягів виробництва та імпорту підакцизних товарів, податку з доходів фізичних осіб – від фонду заробітної плати тощо. Всі ці та інші показники, є базовими для визначення доходів бюджету і передбачаються відповідними планами й програмами соціально-економічного розвитку. Тому без таких показників розрахувати обсяги надходжень до бюджету неможливо.

По-десяте. Окремі показники планів і програм соціально-економічного розвитку країни залежать від показників бюджету. Так, обсяги державних інвестицій, мінімальна заробітна плата, рівень зростання середньої зарплати у бюджетних установах, параметри розвитку освіти, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення, правоохоронних органів та інших державних структур і т. д. залежать від фінансових можливостей держави, визначених бюджетом. Отже не маючи відповідних показників бюджету складати реальні прогнози розвитку економіки та соціально-культурної сфери неможливо.

По-одинадцяте. Бюджет як основний фінансовий план держави щорічно затверджується Верховною Радою України у вигляді закону. Тому він є обов’язковим для виконання всіма органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, незалежно від підпорядкування, місця знаходження та форм власності, а також населення країни. За виконанням цього закону здійснює нагляд прокуратура, а чинне законодавство передбачає різні види відповідальності суб’єктів бюджетних відносин за невиконання закону про бюджет.

По-дванадцяте. Від виконання бюджету залежить виконання планів і програм соціально-економічного розвитку країни. Якщо будуть виконані показники по доходах бюджету, то держава зможе забезпечити у повному обсязі фінансування передбачених різними планами і програмами заходів і навпаки.

По-тринадцяте. Від виконання планів і програм соціально-економічного розвитку країни залежить виконання бюджету. Так, у випадку виконання завдань по обсягах ВВП, виробництва і реалізації продукції, освоєння інвестицій, зростання заробітної плати тощо буде виконано план надходжень до бюджету та профінансовано передбачені видатки, і навпаки.