Бюджетна політика

Зміст бюджетної політики полягає у використанні державою бюджетних відносин для досягнення певних політичних цілей. Перш за все ці відносини стосуються формування і використання державою свого основного централізованого фонду грошових коштів та знаходять своє відображення у доходах бюджету, методах їхньої мобілізації, видатках бюджету і методах та напрямах їхнього використання на суспільні потреби. Саме за допомогою бюджетної політики держава здійснює відповідний комплекс заходів, спрямованих на реалізацію своїх функцій через бюджет. Для цього вона використовує свої повноваження та конкретні інституції, які дають можливість управляти відносинами з громадянами, суб’єктами господарювання, субнаціональними державними й муніципальними утвореннями, а також з іноземними державами та міждержавними інституціями.

У цивілізованій державі бюджетна політика завжди спрямована на динамічне економічне зростання, використання бюджетних відносин для реалізації завдань соціально-економічної політики. Україна при вирішенні основних питань своєї діяльності постійно зустрічається з проблемою суперечності між своїми фінансовими зобов’язаннями та бюджетними можливостями.

Бюджетна політика займає відповідне місце у політиці держави, яке можна виразити на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема визначення місця бюджетної політики у політиці держави

Як видно з рис. 1.2, бюджетна політика є складовою фінансової політики, тому крім особливих ознак, для бюджетної політики будуть властиві спільні з фінансовою політикою ознаки. Аналогічно фінансова політика є складовою економічної, а економічна політика – складовою політики держави. Таким чином, всі компоненти політики держави будуть мати, з одного боку, спільні ознаки, як складові єдиного явища, а з іншого – специфічні, які властиві тільки цьому виду політики.

Політикою вважається діяльність держави (завдання, засоби), яка регулює взаємовідносини у суспільстві. Ця діяльність спрямована до досягнення конкретних цілей.

Здійснення політики держави передбачає:

— наукове обґрунтування концепції та формулювання стратегічної мети, визначення перспективних цілей і завдань з урахуванням потреб та інтересів основної продуктивної сили – людини;

— обґрунтування засобів і методів досягнення мети (включаючи, співвідношення мети і засобів її досягнення), а також розробку оптимальних форм суспільної діяльності та організації, за допомогою яких стратегічна мета може бути досягнута;

— ретельний підбір, підготовка і розстановка кадрів, спроможних реалізувати таку мету.

Перераховані ознаки будуть властиві всім видам політики держави: економічній, соціальній, гуманітарній тощо.

Серед складових фінансової політики особливе місце відводиться бюджетній політиці держави. Основою бюджетної політики є розробка основних напрямків використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. У процесі такої розробки держава визначає конкретні форми, методи і види організації бюджетних відносин. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів довготермінового (стратегічного) та короткотермінового (тактичного) характеру, які здійснює держава через бюджетну систему. Отже в узагальненому вигляді бюджетна політика – це діяльність держави по використанню бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

Бюджетна політика тісно пов’язана з економікою. Так, політика може впливати на економіку як позитивно, так і негативно. У зв’язку з цим формуючи бюджетну політику, держава зобов’язана додержуватись таких основних умов: врахування вимог всіх об’єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства; вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку; вивчення і врахування досвіду інших країн; врахування конкретного етапу розвитку суспільства, особливостей внутрішньої та міжнародної обстановки; дотримання комплексного підходу до розробки і реалізації заходів бюджетної політики, політики у галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо.

На практиці бюджетна політика потребує правового оформлення. Держава визначає методи, обсяги та форми формування бюджетного фонду, відображає їх у законодавчих і нормативних актах. Фінансовий апарат держави, органи місцевого самоврядування на основі діючого законодавства розробляють і видають нормативні документи, які дають можливість встановити єдині у державі правила формування і використання коштів бюджетного фонду держави. Від якості та повноти правового регулювання залежить успішне проведення бюджетної політики.

Зміст бюджетної політики полягає у визначенні курсу, завдань і напрямів діяльності держави у сфері формування і використання коштів бюджетного фонду. Відповідно до змісту вітчизняною фінансовою наукою сформульовані найважливіші завдання бюджетної політики:

— розробка науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Вона формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку, всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери глобальних тенденцій соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави;

— визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуючи зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів;

— здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Загальноприйнятим у фінансовій науці є поділ бюджетної політики залежно від періоду і характеру завдань, що вирішуються на бюджетну стратегію та бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія – це цілісна система дій держави спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетів довготривалого курсу бюджетної політики, розрахованого на тривалу перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією.

Метою стратегії має бути забезпечення відповідних цілей держави, незважаючи на втручання з боку зовнішніх сил чи обставин. В іншому випадку стратегія може бути зведена до конкретного плану дій або послідовності їхнього виконання, що не дасть можливості такий документ назвати стратегічним.

Розробка бюджетної стратегії – складний творчий процес. Він повинен включати такі складові, як: можливість бюджетної системи (визначення реалістичності завдань і відповідності наявних ресурсів); врахування та встановлення особливостей внутрішніх і зовнішніх зв’язків між елементами системи (визначення дійсних причинно-наслідкових зв’язків і резервів); визначення наявних загроз здійсненню бюджетної стратегії та об’єктивних її обмежень.

Бюджетна стратегія реалізується шляхом бюджетного прогнозування та бюджетного програмування. Бюджетне прогнозування базується на вивченні і застосуванні економічних законів, закономірностей розвитку суспільства, виявляє найімовірніші та альтернативні способи розвитку і є основою для вибору, мотивації бюджетної політики.

Бюджетне програмування на відміну від бюджетного прогнозування можна розглядати як специфічну сферу реалізації бюджетної стратегії, пов’язану з розробкою системи взаємопов’язаних і узгоджених заходів, планів дій, спрямованих на досягнення єдиної (конкретної) мети, розв’язання єдиної (конкретної) проблеми. Бюджетні програми спрямовані на перспективи розвитку економіки, соціальної сфери тощо на довготерміновий або середньо терміновий період, з одного боку, і необхідних для цього бюджетних ресурсів, з іншого, для досягнення стратегічної мети. Кількість таких програм залежить від стратегічних орієнтирів та рівня соціально-економічного розвитку суспільства. Будучи однією з форм регулювання економіки бюджетне програмування розглядається як процес орієнтації економіки і соціальної сфери з боку держави через регулярний і комплексний вплив за допомогою бюджетних ресурсів на її структуру відповідно до варіанта соціально-економічного розвитку в рамках ринкового механізму.

Якщо бюджетна стратегія пов’язана з вирішення перспективних завдань, то бюджетна тактика охоплює переважно поточні питання.

Під бюджетною тактикою розуміють форму реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бюджетних взаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених завданнями бюджетної стратегії. Головною функціональною характеристикою та критеріальною ознакою тактики є саме адаптивність. Межі та орієнтири такої адаптивності задаються стратегією.

Якщо стратегія формується як правило під впливом політичних та ідеологічних засад, то тактика безпосередньо залежить від дій держави і може мати самостійних характер. У такому випадку тактика перетворюється у гальма бюджетної стратегії або її обмежує, спричиняється до неузгодженості у діях окремих інститутів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування.

Тактичні дії держави відображаються у бюджетному законодавстві, нормативних актах Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, щорічних бюджетах, бюджетних програмах (короткотермінових). Такі нормативні акти й документи конкретизують зміст бюджетної політики та механізм її реалізації. У цілому тактичні дії мають бути гнучкими відповідно до зміни поточних соціально-економічних умов і завдань.

У цілому бюджетна стратегія в діалектичній єдності з бюджетною тактикою складає бюджетну політику держави. Таким чином бюджетна політика держави – це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів.

Бюджетну політику класифікують за видами:

— політику у сфері доходів бюджетів, яка включає податкову (фіскальну) політику і політику мобілізації неподаткових надходжень;

— політику у сфері видатків бюджетів, яка включає політику кошторисного фінансування, інвестиційно-бюджетну політику (політику бюджетного інвестування), політику бюджетного кредитування (за рахунок видаткової частини бюджетів), політику бюджетного дотування і субсидіювання (надання дотацій і субвенцій юридичним особам та субсидій населенню), політику бюджетного резервування;

— політику у сфері бюджетного регулювання і міжбюджетних відносин (політику бюджетного регулювання у процесі збалансування дохідної і видаткової частин бюджетів та міжбюджетних відносин у процесі виконання бюджетів), яка включає політику надання трансфертів і політику отримання трансфертів;

— політику у сфері бюджетного дефіциту і державного боргу, яка включає політику обґрунтування обсягів дефіциту бюджетів, джерел покриття дефіциту, політику управління внутрішнім і зовнішнім державним боргом.

Бюджетна політика може вважатися ефективною за умов достатньої ефективності всіх її складових, зокрема:

— ефективної політики у сфері доходів бюджетів, включаючи податкову політику і політику мобілізації неподаткових надходжень;

— ефективної політики у сфері видатків бюджетів (політики кошторисного фінансування, бюджетного інвестування, бюджетного кредитування, бюджетного субсидіювання та бюджетного резервування);

— ефективної політики у сфері бюджетного регулювання і міжбюджетних відносин;

— ефективної політики у сфері бюджетного дефіциту і державного боргу.

Наявність проблем і недоліків у бюджетній політиці держави, пов’язаних з об’єктивними та суб’єктивними чинниками, обумовлюють необхідність пошуку шляхів удосконалення організації, розвитку та оптимізації цієї політики.