Трактування сутності міжбюджетого регулювання

Комплекс проблем регіонального розвитку в Україні зумовлює необхідність посилення регулюючого впливу держави на процеси територіального відтворення з метою забезпечення рівномірного постачання суспільних благ, подолання депресивності окремих територій, сприяння соціально-економічному розвитку регіонів. Важливе значення при вирішенні цього завдання надається регулюванню міжбюджетних відносин, яке на сьогодні є неефективним і потребує вдосконалення.

У науковій літературі та нормативних документах досить часто як синоніми вживаються поняття «регулювання міжбюджетних відносин» і «міжбюджетне регулювання». Проблему їх чіткого розмежування ускладнює також і те, що інколи регулювання міжбюджетних відносин ототожнюють із бюджетним регулюванням, останнє, у свою чергу, за змістом прирівнюють до фінансового вирівнювання. У зв’язку з необхідністю активізації державної регіональної політики в Україні постає потреба належного наукового обґрунтування сутності механізмів та інструментів державного регулювання регіонального розвитку та розробки чіткого категоріального апарату в цій сфері. Актуальним залишається питання про співвідношення понять «регулювання міжбюджетних відносин» і «міжбюджетне регулювання».

Дослідження системи міжбюджетних відносин і виділення в її структурі складових дозволяє чіткіше встановити різницю між поняттями «регулювання міжбюджетних відносин» та «міжбюджетне регулювання». У межах досліджуваної проблеми, доцільно звернути увагу на спробу Бак Н. розмежувати поняття «бюджетне регулювання» і «регулювання міжбюджетних відносин». Останнє науковець пропонує використовувати «для характеристики процесу упорядкування і регламентування розподільчих відносин, які складаються між органами влади й управління різних рівнів у бюджетній сфері». Така позиція, є досить переконливою і аргументованою.

Розуміння сутності регулювання міжбюджетних відносин у такому контексті дозволяє розглядати його як зовнішній вплив на систему міжбюджетних відносин, тобто сукупність дій різних органів управління з метою впорядкування структури системи, забезпечення збалансованості між її окремими елементами, досягнення відповідності до принципів побудови бюджетної системи. Регулювання міжбюджетних відносин, таким чином, включає політичні, економічні та інституціональні аспекти організації міжбюджетних відносин і охоплює широкі сфери діяльності уповноважених органів управління щодо побудови або зміни конфігурації системи міжбюджетних відносин. Регулювання міжбюджетних відносин має ґрунтуватися на принципах комплексності, історичності, об’єктивності та еволюційності, що є необхідною передумовою забезпечення ефективності їх функціонування та фінансової незалежності органів місцевого самоврядування.

У цьому зв’язку можна зауважити, що в Бюджетному кодексі України дещо звужено трактується регулювання міжбюджетних відносин, мета якого полягає в забезпеченні «відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень». У такій інтерпретації регулювання міжбюджетних відносин практично охоплює лише дві складові системи міжбюджетних відносин: розмежування видатків та доходів між різними бюджетами.

Міжбюджетне регулювання є важливим засобом впливу на соціально-економічний розвиток регіонів, рівень їх фінансової забезпеченості, зменшення міжтериторіальних диспропорцій, інструментом реалізації загальнодержавних інтересів на регіональному рівні. Добре розроблена система міжбюджетних відносин сприяє підвищенню політичної відповідальності, економічної ефективності та відкритості управлінських рішень, результативності функціонування державних інститутів і розвитку фінансової інфраструктури.

Розгляд змісту міжбюджетного регулювання в такому аспекті дозволяє стверджувати про його звужене трактування деякими дослідниками, які визначають цілями міжбюджетного регулювання вирівнювання бюджетної забезпеченості різних адміністративно-територіальних одиниць країни та створення стимулів для заохочення місцевих бюджетів, що забезпечують успішну мобілізацію доходів у консолідований бюджет території. Отже, регулювання міжбюджетних відносин і міжбюджетне регулювання є діалектично взаємопов’язаними категоріями, оскільки стосуються системи міжбюджетних відносин і виступають відносно неї як зовнішній вплив і наслідок цього впливу, трансформований дією її механізму та інструментів.

Зміст регулювання міжбюджетних відносин обумовлюється політичними, правовими і економічними факторами. Політичні фактори пов’язані з формою державного устрою (унітарна держава, федеративна чи конфедеративна) та з міжурядовими відносинами між центральними та місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що склалися історично та закріплені в законодавстві країни. Відповідно до Конституції України, суб’єктами регулювання міжбюджетних відносин виступають вищі органи державної влади (Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів України), Міністерство фінансів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Правова основа регулювання міжбюджетних відносин визначається сукупністю нормативно-правових актів з організації та впорядкування відносин у цій сфері між органами управління різних рівнів. На сьогодні в Україні правову базу регулювання міжбюджетних відносин складають Конституція, Бюджетний кодекс, щорічні закони про державний бюджет, Основні напрями бюджетної політики на відповідний рік, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства фінансів, рішення обласних, районних, міських рад.

Економічні фактори регулювання міжбюджетних відносин стосуються принципів визначення організаційних основ взаємовідносин між державними органами влади та органами місцевого самоврядування з приводу розподілу доходів і видатків за рівнями бюджетної системи.