Трактування сутності видатків місцевих бюджетів

У фінансовій науці відсутні єдині підходи до трактування сутності видатків місцевих бюджетів. Теоретична невизначеність є причиною наявності значної кількості недоліків, пов’язаних з організацією, якістю та ефективністю планування, фінансування і бюджетного контролю за бюджетними видатками.

У вітчизняній та зарубіжній економічній літературі загальноприйнятим є підхід до визначення сутності бюджетних видатків, що мають економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни. Деякі економісти, зокрема, Артус М. та Хижа Н. вважають, що видатки бюджетів «спрямовуються на задоволення найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери... та характеризують рівень забезпечення потреб діяльності держави».

Деякі вчені підходять до сутності видатків, у т. ч. видатків місцевих бюджетів, через законодавчо визначені норми і напрямки використання бюджетних коштів, обумовлені конституційними функціями держави, рівнем розвитку країни. Так, Пасічник Ю. вказує, що видатки місцевих бюджетів відображають ті соціально-економічні відносини, що й видатки державного бюджету, але на місцевому рівні з урахуванням регіональних особливостей та базуються на тих самих законодавчих актах, що й доходи місцевих бюджетів.

Василик О. розуміє видатки місцевих бюджетів як такі, що «безпосередньо пов’язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин». Такої ж думки дотримуються інші вітчизняні науковці, зокрема Старостенко Г. та Булгаков Ю.

У Бюджетному кодексі України зазначено, що видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Даний нормативний документ трактує витрати бюджету як кошти бюджету, тобто акцентується увага на їхній формі. Тому це визначення є недосконалим, оскільки воно не розкриває сутності видатків бюджету як об’єктивного економічного явища.

Ототожнення термінів «видатки бюджетів» та «витрати бюджетів» має місце у Бюджетному кодексі України, а також розглядається Пасічником Ю., як видатки бюджету, що відображають витрати держави на виконання її функцій. Такий підхід є суто прагматичним, оскільки витрати відображають лише економічні відносини, на основі яких здійснюються функції держави. Проте в економічній літературі витрати розглядаються як елемент собівартості продукції і послуг, тому їх проведення виходить за межі бюджетних відносин.

Розглядаючи зміст видатків та їхню роль у розподільчих процесах, слід погодитись із визначенням, запропонованим Юрієм С.: «Видатки бюджету уособлюють економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням за цільовим призначенням». Отже, бюджетні видатки – завершальний етап перерозподільчих процесів пов’язаний з розподілом і використанням централізованого фонду грошових коштів держави відповідно до її функцій.

Узагальнюючи розмаїття наукових підходів і трактувань, обґрунтованими є твердження, висловлені Загороднім А., Вознюком Г. та Смовженко Т., які розглядають видатки бюджету як економічні відносини, що виникають в результаті розподілу фонду грошових коштів держави та його використання за галузевим, територіальним чи цільовим призначенням. Іншими словами, бюджетні видатки зумовлені суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, тому містять певний економічний зміст.

Отже, видатки місцевих бюджетів – економічні відносини, які пов’язані з розподілом і використанням коштів основного централізованого фонду держави, що перебувають у розпорядженні органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування. Видатки місцевих бюджетів відображають ті ж соціально-економічні відносини, що й видатки державного бюджету, але на місцевому рівні й з урахуванням регіональних особливостей, функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.