Перспективи розвитку інституту місцевих запозичень у контексті реформування місцевих фінансів в Україні

Залежність органів місцевого самоврядування від центрального уряду в ухваленні рішень щодо доходів і видатків знищує стимули опікуватися місцевим розвитком. Рішення центрального уряду мають прямий вплив на доходи та видатки місцевих бюджетів і таким чином не дають змоги місцевій владі адекватно планувати та здійснювати місцевий розвиток. Проте в умовах дефіцитності місцевих бюджетів для залучення додаткових ресурсів на розвиток господарства поряд із приватизацією комунальної власності є можливість використання місцевих позик.

Місцеві позики не тільки забезпечують швидку мобілізацію ресурсів, а й гарантують відповідальність місцевої адміністрації за цільове використання коштів. Розміщувати такі позики доцільно через муніципальний банк, який одночасно виконуватиме функції гаранта позики. Крім цього, для успішного функціонування ринку місцевих позик необхідна наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури, насамперед, незалежних рейтингових агентств та консалтингових фірм.

Також для удосконалення процесу випуску і розміщення місцевих позик в умовах адміністративної реформи необхідна розробка адекватної нормативно-правової бази, спрямованої на встановлення чітких та послідовних правил здійснення місцевих запозичень, надання місцевих гарантій, створення ефективного і безпечного механізму фінансування органами місцевого самоврядування пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку.

Вирішення цілого комплексу проблем стосовно формування і використання місцевих фінансів значною мірою визначило б розширення економічної самостійності регіонів України. Адже, від того наскільки політично незалежні та фінансово забезпечені адміністративно-територіальні одиниці, залежить стабільність і незалежність всієї держави.

З метою врегулювання місцевих запозичень, а також для мінімізації можливості неефективного використання запозичених коштів необхідно здійснити ряд заходів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Тому сьогодні потрібно:

1) посилити державний контроль над здійсненням місцевих запозичень через забезпечення відповідального планування витрат, фінансованих позиками;

2) запровадити обов’язковий супровід місцевих позик деталізованими програмами використання запозичених коштів та планами погашення боргів;

3) здійснювати широке інформування суспільства про умови та цілі запозичення.

Місцеві запозичення в Україні є досить перспективним інструментом фінансування місцевого економічного розвитку, хоча їх здійснення потребує удосконалення і організаційних засад. Найголовніша небезпека, яка може статися внаслідок невирішеності проблеми місцевих запозичень, – можливість зловживань чиновників місцевої влади або надмірне захоплення ними і подальші труднощі з фінансуванням платежів за місцевим боргом.

Якщо хоча б десята частина місцевих бюджетів України вирішить провести запозичення і протягом їх проведення будуть зловживання, державний бюджет може позбутися сотень мільйонів гривень. Враховуючи, що чинним законодавством обмеження на загальний розмір місцевого боргу взагалі не передбачається, імовірне виникнення ситуації, коли місцеві бюджети наберуть великі борги і не подужають їх погашення.

Таким чином, законодавчо слід розширити межі місцевої заборгованості в Україні. Зокрема, доцільно прив’язати обсяги заборгованості місцевих бюджетів не лише до видатків, але і доходів місцевих бюджетів, обсягу валової доданої вартості, що виробляється на відповідній території та вартості можливого забезпечення муніципальних позик. Слід встановити процедуру санації органів місцевого самоврядування у випадках можливих дефолтів за місцевими запозиченнями, передбачивши створення спеціальних адміністрацій, які будуть проводити подібну санацію, а також заходи щодо відповідальності посадових осіб через яких позичальник потрапив у ситуацію дефолту.

Потрібно вдосконалити ряд державних процедур погоджувально-реєстраційного характеру, пов’язаних із випуском муніципальних цінних паперів. Має бути чітко по строках регламентована процедура отримання висновку муніципальних запозичень в Міністерстві фінансів України щодо здійснення запозичень із визначенням конкретного терміну такого погодження та конкретних причин, за яких у такому погодженні може бути відмовлено.

Доцільно змінити процедуру реєстрації інформації про випуск муніципальних цінних паперів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, передбачивши, що вона має проводитися не до випуску цінних паперів, а після їх розміщення. Крім цього, необхідно скасувати норму, що встановлена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку стосовно обов’язковості отримання вітчизняним емітентом муніципальних цінних паперів національного рейтингу. Відтак отримання кредитного рейтингу має здійснюватися лише на основі ініціативи емітента.

Необхідно внести зміни до порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Зокрема, слід запровадити порядок обслуговування валютних рахунків органів місцевого самоврядування. Відповідним органам державної влади й органам місцевого самоврядування доцільно розробити нормативно-методологічну базу, пов’язану із борговою політикою органів місцевого самоврядування, стратегією управління та обслуговування місцевого боргу на засадах ефективного використання запозичених коштів та мінімізації бюджетних витрат на погашення та обслуговування боргу.

Слід відзначити про необхідність чітко регламентувати джерела доходів місцевих бюджетів розвитку, передбачивши, що основним з них мають стати кошти від місцевих запозичень. На нашу думку , потрібно регламентувати порядок використання коштів залучених за рахунок місцевих запозичень передбачивши виключно їх інвестиційно-проектне спрямування.

Успішний розвиток практики місцевих запозичень на внутрішньому ринку неможливий без державного сприяння становленню інституційних інвесторів, зокрема накопичувальних пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування тощо. Необхідним є державне сприяння широкому залученню до інвестування у місцеві цінні папери вітчизняних і зарубіжних індивідуальних інвесторів, гармонізація вітчизняного законодавства з питань запозичень до міжнародних норм та стандартів, що створить передумови для більш широких можливостей співпраці міст і регіонів України з провідними фінансовими установами й інвесторами. Розвиток в нашій державі муніципальних фінансово-кредитних установ, створення спеціалізованої центральної установи комунального кредиту, розвиток діяльності вітчизняних банків в якості лід-менеджерів випусків муніципальних облігацій.

Таким чином, з вище наведеного випливає здійснення таких заходів для підвищення ефективності здійснення місцевих позик в умовах реформування місцевих бюджетів:

1) необхідність існування системи обмежень щодо відносної частини витрат на обслуговування боргу у загальній сумі міських витрат;

2) існування квоти на загальний розмір боргу у порівнянні з валовим обсягом міського бюджету;

3) спрямування великих позик виключно на інвестування і існування суттєвих обмежень щодо спрямування коштів на покриття дефіциту бюджету;

4) безпосередній контроль з боку уряду чи спеціально створеного органу за використанням і спрямуванням коштів отриманих за рахунок емісії муніципальних облігацій та наявність прозорої системи інформаційного забезпечення