Напрями реформування місцевого оподаткування в Україні

Нині, незважаючи на структурні зрушення в економіці України, місцеве оподаткування має чимало недоліків, спричинених дією об’єктивних і суб’єктивних чинників, загострених негативними наслідками багатолітнього панування командно-адміністративного устрою. До них можна віднести: велике різноманіття місцевих податків і зборів, більшість з яких фактично не справляються за відсутності бази оподаткування; низьку фіскальну роль місцевих податків і зборів; законодавчу неврегульованість порядків обчислення та сплати місцевих податків і зборів; легкість ухилення від оподаткування, а також відсутність належних контрольних дій з боку податкових органів; надмірні витрати податкового апарату держави з адміністрування місцевих податків і зборів. Відповідно, всі ці проблеми вказують на недосконалість місцевого оподаткування у нашій державі. Звідси й виникає необхідність у проведенні податкової реформи.

Стратегічні орієнтири реформування місцевого оподаткування в Україні полягають у:

1) розширенні бази оподаткування місцевих податків і зборів за рахунок поширення реального податкового навантаження на платників, котрі практикують ухилення від оподаткування;

2) вирівнюванні умов місцевого оподаткування шляхом скасування безпідставних податкових пільг;

3) підвищенні фіскальної ролі місцевих податків і зборів за рахунок збільшення граничних розмірів податкових ставок тих платежів, які не впливають на здійснення заощаджень та інвестицій;

4) зменшенні вартості податкового адміністрування з урахуванням необхідності досягнення збалансованості між обсягом надходжень місцевих податків і зборів, а також витратами податкового апарату держави;

5) поліпшенні паритету між загальнодержавними, а також місцевими податками і зборами за рахунок впровадження та віднесення до переліку останніх податку на нерухомість, екологічного збору, збору за видачу дозволів на будівництво тощо;

6) введенні самооподаткування як форми залучення на добровільній основі коштів мешканців територіальних громад для фінансування цільових соціально-побутових заходів;

7) усуненні суперечностей у податковому законодавстві шляхом прийняття Податкового кодексу України, що дасть змогу об’єднати масив нормативно-правових документів, які регламентують порядок впровадження та механізм справляння місцевих податків і зборів.

Таким чином, перебудова в Україні системи місцевого оподаткування назріла, тому повинна мати форму цілісної стратегії і розглядатися не як достатня умова, а необхідна складова проведення скоординованої політики прискореного економічного та соціального розвитку. Для реалізації цих складних завдань потрібна насамперед політична воля керівництва держави до зміни принципів взаємовідносин між двома системами публічної влади: державною системою органів виконавчої влади й органами місцевого самоврядування. На жаль, сьогодні дисбаланс такого співвідношення (не на користь органів місцевого самоврядування) неприпустимо великий. Зрозуміло, що без активної участі в цій роботі науковців, економістів, політиків, громадських діячів, а також використання надбань країн західної демократії вирішити проблеми реформування місцевого оподаткування у нашій державі буде дуже важко, проте вкрай необхідно.