Місцеве господарство і місцеві фінанси

Місцеве господарство – складний економічний об’єкт, який включає суспільні відносини щодо здійснення діяльності по задоволенню соціальних, економічних, екологічних, культурних й інших потреб населення через використання фінансових і матеріальних ресурсів.

На сьогодні існує цілий ряд негативних соціально-економічних факторів, що впливають на розвиток місцевого господарства, зокрема: протиріччя і суперечності між різними рівнями управління; недосконалість нормативно-правової бази та методичного забезпечення; незадовільний стан багатьох об’єктів комунальної інфраструктури; дефіцит ресурсів; не сформована система стимулювання ресурсозбереження; асинхронність функціонування об’єктів комунальної сфери, не забезпечене регулювання і контроль діяльності підприємств у нових умовах господарювання; не сформовані конкурентні відносини в сфері виробництва та послуг і таке інше.

Поряд із загальними проблемами управління місцевим господарством існують специфічні організаційні проблеми в окремих її галузевих комплексах, проблеми галузево-виробничого характеру. А саме: недосконалість системи розрахунків за спожиті комунальні послуги призводять до значних обсягів заборгованості. Більш 40% складає заборгованість населення через неплатоспроможність. До 30% складає заборгованість бюджетних організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Велика заборгованість місцевих бюджетів за роботи, виконані по благоустрої міст ін.

Низка об’єктів комунальної інфраструктури знаходяться у незадовільному стані. Причинами є моральний і фізичний знос, неефективні форми управління. Так, сьогодні в аварійному стані перебуває більша частина споруд і мереж, які фактично відпрацювала термін амортизації. Обсяги повністю амортизованих основних фондів і обладнання теплоенергетики, водопостачання, водовідведення, міського електротранспорту, систем сміттєпереробки в 2 рази більші, ніж у будь-якій іншій галузі. На межі повної зупинки перебуває ліфтове господарство. Планово-попереджувальний ремонт поступився місцем аварійно-відбудовним роботам, витрати на які у 3 рази вищі.

Протягом останніх років багато підприємств місцевого господарства практично перебувають в зоні збитковості. Така тенденція негативно впливає і на технічний стан основних фондів цих підприємств. Також у зв’язку з паливно-енергетичною кризою виникає необхідність у вживанні заходів для зниження загальних і питомих енерговитрат. Так, з усього обсягу споживаної в ЖКГ електроенергії 60% споживає водопровідно-каналізаційне господарство. Тому її економія тут повинна бути на першому місці.

Узагальнено характеризуючи існуючу систему управління місцевим господарством, треба зазначити, що вона потребує удосконалення, а в певних випадках докорінної зміни та впровадження нових методів та важелів. Органи міської влади, виходячи з потреб міста, повинні забезпечити комплексний, збалансований розвиток місцевого господарства та ефективне його функціонування. Для цього місцева виконавча влада повинна здійснювати функції стратегічного прогнозування розвитку місцевого господарського комплексу в цілому та його окремих галузей, економічного регулювання, аналізу та контролю діяльності окремих об’єктів.

Проведений аналіз існуючої системи управління місцевим господарством свідчить про необхідність формування нових механізмів управління, які б найбільше сприяли ефективному функціонуванню складових міського господарства. Суб’єктом управління комунальними ресурсами регіону є територіальна громада, якій належить право комунальної власності. Однак реальне управління здійснюється органами місцевого самоврядування, тобто міською радою та її виконавчими органами.

Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктам права комунальної власності. У зв’язку з цим однією з перспектив розвитку та підвищення ефективності міської економіки є підвищення оперативності управління комунальною власністю міської територіальної громади, ефективності її використання на договірних засадах, накопичення коштів, отриманих від оренди та приватизації комунальних ресурсів.

Реалізації заходів управління органів місцевого самоврядування повинна передувати розробка методичних підходів, що враховують загальні принципи керування комунальними ресурсами міста і специфічними, обумовленими особливостями їхнього функціонування. До загальних потрібно віднести наступні принципи: дослідження конкретних проблем, виключення дублювання у керуванні, створення координуючого центра, договірна основа взаємин об’єктів власності з міськвиконкомом та розробка умов, що гарантують виконання цих зобов’язань та ін.

Управління комунальними ресурсами здійснюється на основі загальних положень науки управління. В той же час воно має свої особливості, обумовлені рядом специфічних факторів, до числа яких відносяться: багаточисельність об’єктів управління і велика відмінність ресурсів міського господарства за призначенням.

Важливим інструментом регулювання ефективного використання ресурсів місцевого господарства в умовах ринку стають економічні методи управління. Ефективне застосування податкового, кредитного, дотаційного та регулювання субвенцій, а також інвестування, приватизація та роздержавлення повинні стати важелями прискорення темпів економічного росту, розвитку соціальної та виробничої інфраструктури міста, відтворення робочої сили й ін.