Фінансове забезпечення функціонування підприємств теплопостачання

Підприємства комунальної власності можуть працювати рентабельно, але для цього їм необхідно вирішити основну проблему – подолати дефіцит фінансових ресурсів.

Істотним фактором незадовільного фінансового стану підприємств є відсутність матеріальної відповідальності споживачів за несплату або несвоєчасну оплату послуги, відсутність взаємної відповідальності сторін щодо якості наданих послуг і оплати їх споживачами. Не працює механізм припинення надання послуг, тобто відключення. Необхідно установити чіткі і прозорі взаємні права й обов’язки всіх суб’єктів процесу виробництва і споживання теплової енергії, а також можливість реального рішення споров в судовому порядку у випадку порушення.

Основними напрямами розвитку систем теплопостачання є:

1) планування теплопостачання, розроблення та реалізація схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України, строк дії яких має бути не менше 5–7 років на основі оптимального поєднання централізованих та децентралізованих систем теплопостачання;

2) впровадження когенераційних установок, у тому числі на базі діючих опалювальних котелень;

3) використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, у тому числі енергії сонця, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва;

4) впровадження високоефективного теплоенергетичного обладнання і матеріалів у новостворюваних та діючих системах теплопостачання, зокрема, котлів з підвищеним коефіцієнтом корисної дії, утилізаторів тепла вихідних газів, малогабаритних теплообмінних апаратів, уніфікованих блочних пальникових пристроїв з автоматикою, приладів диспетчерського контролю та управління технологічними процесами;

5) зниження втрат при транспортуванні теплової енергії в магістральних та розподільчих теплових мережах методами впровадження сучасних видів теплоізоляції, у тому числі із спінених полімерних матеріалів;

6) підвищення строків експлуатації трубопроводів методами впровадження нових видів антикорозійних покриттів та засобів електрохімічного захисту, використання неметалевих трубопроводів;

7) впровадження попереджувальної діагностики (енергетичного обстеження) стану систем теплопостачання у процесі експлуатації.

Однією із актуальніших проблем сфери теплопостачання є впровадження енергозбереження. Стан теплових мереж України можна охарактеризувати як незадовільний. Їм притаманні високі втрати: від 8% до 25% в залежності від довжини мережі. Перехід до сучасних методів прокладки та ізоляції труб може допомогти зберегти до 22% паливних ресурсів, і, відповідно, значно скоротити викиди парникових газів.

Найскладнішим завданням в будь-якій країні є створення такої системи організації теплопостачання, яка б надавала споживачеві стимулів збереження теплової енергії. Існує багато шляхів підвищення ефективності споживання тепла, серед яких як прості, так і складні та дорогі: встановлення лічильників для кожної квартири та кожного будинку; встановлення системи теплоконтролю для кожної квартири та кожного будинку; заміна чи утеплення вікон; запровадження чи заміна ізоляції труб; запровадження чи заміна ізоляції підвалів, горищ, дахів будинків; ремонтування чи заміна вхідних дверей та вікон під’їздів; ремонтування чи заміна дверей квартир.

Напрями вдосконалення та варіанти вирішення проблеми добре відомі в країні – їх тільки треба впровадити у життя. Перешкоди на шляху до підвищення ефективності галузі можуть бути усунені за допомогою підвищення обізнаності громадської з проблемою, здійснення стратегічних та організаційних реформ, вдосконалення нормативно-правової бази. В Україні вже існують приклади проектів вдосконалення систем централізованого теплопостачання, що стають реальністю завдяки зусиллям приватних підприємств, місцевих та загальнонаціональних урядових структур.

Одним із таких проектів є укладання контрактів концесій за схемою «будівництво – експлуатація – передача в оренду» та договорів лізингу з метою залучення коштів приватного сектору для фінансування проектів енергозбереження (реконструкція насосних станцій або теплоцентралей). Іншим видом проектів є впровадження автономного опалення.

Однією з тенденцій останніх років на українському ринку є збільшення iнвестицiй в теплотехнічне обладнання – як житлових об’єктів, так i індустріальних, i це закономірно: система опалення, що залишилася від радянських часів, м’яко кажучи, віджила своє. Необхідне комплексне переоснащення морально застарілого обладнання з використанням якісної та надійної продукції.

Але споживачу необхідне не просто якісне обладнання, а його гарантовано довгострокова, безпечна робота. Таку роботу забезпечує цілий комплекс послуг, тому придбання продукції – лише початок. Звичайно, роботу над обладнанням автономної котельної чи встановлення опалювальної системи слід довіряти професіоналам.

Основними важелями, які створять достатній рівень фінансування підприємств теплового господарства, є:

1) забезпечення стовідсоткової оплати споживачами вартості послуг теплопостачання;

2) удосконалення системи надання пільг та субсидій з оплати за тепло;

3) забезпечення цільового використання складових тарифу – амортизаційних відрахувань, частини прибутку – для модернізації і розвитку підприємств теплопостачання;

4) формування фінансово-кредитної системи модернізації та розвитку теплового господарства на території місцевого самоврядування, механізму залучення та повернення короткострокових і довгострокових кредитів та інвестицій;

5) ліквідація заборгованості за енергоносії, використовуючи систему перспективних заходів інвестиційного характеру і оперативних заходів адміністративно-фінансового характеру, які здійснюватимуться на загальнодержавному і місцевому рівнях, а також на рівні підприємств галузі.

Разом з тим відкритим залишається питання створення ефективного механізму залучення інвестиції, як іноземних так і власних. Пріоритетними напрямками здійснення інвестицій на даному етапі є:

1) відновлення та модернізація основних фондів галузі;

2) зменшення витрат та втрат енергоносіїв через проведення ефективної енергозберігаючої політики;

3) демонополізація і розвиток конкурентного середовища через залучення різних форм власності для надання житлово-комунальних послуг на конкурсній (тендерній) основі;

4) підтримка науково-технічних програм розвитку теплового господарства, його модернізація;

5) створення високоефективного вітчизняного обладнання та механізмів щодо забезпечення підприємств та населення більш якісними послугами.

Вирішення всіх перерахованих проблем функціонування та фінансування теплопостачання потребує комплексного підходу, який може бути реалізований завдяки розробці та впровадженню стратегії реформування надання послуг щодо теплозабезпечення підприємств та населення в Україні.

Таким чином, можна зробити наступний висновок, що запропоновані заходи по покращенню фінансового забезпечення підприємств теплопостачання потребують розробки загальнодержавної концепції та вдосконалення існуючої програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства.