КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Вітчизняний досвід формування валютних фондів місцевих радПраво на формування валютних фондів місцевих рад було встановлено Законом «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» у 1990 році. Зокрема, стаття 16 цього Закону визначила джерела, за рахунок яких місцеві ради формують свої валютні фонди, а саме: 1) відрахування за стабільними довгостроковими нормативами від валютної виручки підприємств, установ та організацій; 2) доходи від зовнішньоекономічної діяльності самої місцевої ради; 3) добровільні внески й пожертвування юридичних осіб та громадян; 4) надходження від реалізації товарів робіт і послуг іноземним юридичним та фізичним особам . Крім цього відповідно до даного законодавчого акта валютні фонди зберігаються на спеціальних рахунках в установах банків і витрачаються за рішенням відповідної місцевої ради. Закон УРСР «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятий у квітні 1991 року, у статті 12 проголосив, що на території України запроваджується обов’язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб’єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними фондами місцевих рад. Установлено обов’язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб’єктів, які мають постійне місце перебування або місце проживання на території України. Запроваджено порядок розподілу валюти на основі стабільних п’ятирічних нормативів, що встановлювалися Верховною Радою УРСР за поданням тодішньої Ради Міністрів УРСР. Визначено також, що в разі підпорядкування кільком місцевим радам території постійного місцеперебування або проживання суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності він передає 2/3 суми, призначеної для валютного фонду, місцевій раді базового рівня і 1/3 – раді вищого рівня. Базовими, згідно із законодавством, вважалися міські, сільські й селищні ради. За кошти, що передаються до Державного валютного фонду і валютних фондів місцевих рад, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію в прийнятій на території України валюті за спеціальним курсом, встановленим Національним банком. Ухвалений у 1992 році Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» у статті 14 підтвердив повноваження органів місцевого самоврядування у справі формування валютних фондів. Джерела формування їх залишилися незмінними. Актами, що визначили новий порядок формування валютних фондів місцевих рад, стали постанови Верховної Ради України «Про формування валютних фондів України у 1992 році» від 5 лютого 1992 року та «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 1992 року «Про формування валютних фондів України у 1992 році» від 12 травня 1992 року. Встановлювалося, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності сплачують податок на валютну виручку як до Державного валютного фонду, так і до валютних фондів місцевих рад. Ставка цього податку для рад становила 5% від валютної виручки. Розподіл його між різними рівнями рад здійснювався за статтею 12 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Тобто 2/3 цієї суми надходило до валютних фондів базового рівня, а решта – до валютних фондів обласних і районних рад. Черговий раз новий порядок формування валютних фондів місцевих рад передбачено Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року. Було скасовано порядок, за яким валютні фонди місцевих рад формувалися на основі валютного податку. Також зупинено дію статті 14 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» в частині формування валютних фондів місцевих рад за рахунок відрахувань за стабільними довгостроковими нормативами від валютної виручки підприємств (об’єднань), організацій і установ, розміщених на відповідній території. Замість цього стаття 14 зазначеного декрету запроваджує порядок, згідно з яким уряд АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (АР Крим) і місцеві валютні фонди через купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою АР Крим та місцевими радами. Збережено й інші джерела формування валютних фондів місцевих рад, передбачені законодавством. Згідно з декретом зупинялася дія статей Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», які передбачали затвердження нормативів обов’язкового розподілу валютної виручки між державою та місцевими радами.
|