Бічні шлуночки

У півкулях кінцевого мозку нижче рівня мозолистого тіла симетрично з боків серединної лінії залягають два бічних шлуночки, ventriculi laterales, відділені від верхньобічної поверхні півкуль усією товщиною мозкової речовини. Порожнина кожного шлуночка відповідає формі півкулі: вона починається у лобній частці у вигляді загнутого вниз і в бічну сторону переднього рогу, cornu anterius. Звідси порожнина бічного шлуночку тягнеться через ділянку тім’яної частки під назвою центральної частини, pars centralis. Остання на рівні заднього краю мозолистого тіла поділяється на нижній ріг, cornu inferius, (у товщі скроневої частки) і задній ріг, cornu posterius (у потиличній частці).

Ядра основи півкуль (основні, базальні)

Окрім сірої речовини на поверхні півкуль є ще скупчення сірої речовини в його товщі, які називаються базальними ядрами і складають те, що називається підкіркою. На відміну від кори, яка має будову екранних центрів, підкіркові ядра мають будову ядерних центрів. Розрізняють три скупчення підкіркових ядер: смугасте тіло, corpus striatum, огорожу, claustrum та мигдалеподібне тіло, corpus amigdaloideum. Смугасте тіло складається із двох частин – хвостатого ядра, nucleus caudatus, і сочевицеподібного ядра, nucleus lentiformis. Сочевицеподібне ядро двома паралельними білими прошарками на три частини, із яких бічна, темно-сірого кольору, називається лушпиною, putamen, а дві присередніх, більш світлих, разом називаються блідою кулею, globus pallidus. Відрізняючись уже за своїм макроскопічним виглядом, блідий шар має і гістологічну будову, яка відрізняється від інших частин смугастого тіла. Філогенетично блідий шар являє собою більш старе утворення (paleostriatum), ніж лушпина, putamen і хвостате ядро, nucleus caudatus (neostriatum). З погляду всіх цих особливостей блідий шар виділяють в особливу морфологічну одиницю під назвою бліда куля, тоді як позначення смугасте тіло лишають тільки за лушпиною і хвостатим ядром. Внаслідок цього термін сочевицеподібне ядро втрачає своє попереднє значення і може вживатись тільки у топографічному відношенні, а замість попередньої назви смугасте тіло хвостате і сочевицеподібне ядро називають стріопалідарною системою. Стріопалідарна система являє собою головну частину екстрапірамідної системи, а крім того, вона є вищим регуляторним центром вегетативних функцій у відношенні теплорегуляції і вуглеводного обміну, який домінує над подібним центром у підзгір’ї.

Огорожа, claustrum, являє собою тонку пластинку сірої речовини, яка закладена у ділянці острівка між ним і лушпиною. Від останньої вона відділена прошарком білої речовини, зовнішньою капсулою, а від кори острівка – самою зовнішньою капсулою.

Мигдалеподібне тіло, corpus amygdaloideum, розміщене під лушпиною у передньому кінці скроневої частки. Йому приписують функцію підкіркового нюхового центру.

Лімбічна система являє собою комплекс утворень кінцевого, проміжного та середнього мозку, які беруть участь у регуляції різних вегетативних функцій, що підтримують постійність внутрішнього середовища організму (гомеостазу), та в формуванні емоційно забарвлених поведінкових реакцій.