ЛІТЕРАТУРА. 1. Догель В.Н. Зоология беспозвоночных, М.; Высшая школа, 1981

А. Основна

1. Догель В.Н. Зоология беспозвоночных, М.; Высшая школа, 1981

2. Натали В.Ф. Зоология беспозвоночных, М.; Просвещение, 1975.

3. Савчук М.П. Зоологія безхребетних. К.; Радянська школа, 1965.

4. "Курс зоологии" под ред, Матвеева Б.С., Абрикосова Г.Г. Левиксона Л.Б., изд. б, Высшая школа, 1961.

5. Курс зоологии //Под. ред. Матвеева Б.С. М.: Высшая школа, 1966. Т.

6. Наумов С.П. Зоология позвоночных. М.: Просвещение, 1973.

7. Шмальгаузен И.И Основи сравнительной анатомии позвоночных. М.: Советская школа, 1974.

Б. До практичних занять.

1. Фролова Е.М., Щербина Т.В, Мухина Т.Н. Практикум по зоологии
беспозвоночных. М,: Просвещение, 1985.

2. Зеликман А.Л. Практикум по зоологии беслозвоночных, М.: Высшая школа, 1969.

3. Адольф Т.А., Бутьев В.Т., Михеев А.В., Орлов В.И. Руководство к лабораторным занятиям по зоологии позвоночных. М.: Просвещение, 1977.

4. Карташев Н.Н., Соколов В.Е,, Шилов Й.Я. Практикум по зоологии позвоночных. М., Высшая школа, 1981.

5. Шаламов Р.В., Дмітрієв Ю.В., Подгорний В.І. Біологія (довідник для передекзаменаційної передпідготовки). Харків., „Ранок”, 2005.

В. Додаткова.

1 .Жизнь животных. Под ред. Зенкевича Л.А. М.: Просвещение, тт. 1,2,3, 1969.

2. Иванов А.В,, Полянский Ю.И., Стрелков А.А. Большой практикум по зоологии беспозвоночных. Ч. 1,2. М.: Высшая школа, 1981.

3. Визначник звірів УРСР // Під ред. проф. Корнєєва О,П. К.: Радянська школа,1965.

4. Хадорн, Р. Венер. Общая зоология. Изд-во "Мир", 1989.

5. Червона книга України (Тваринний світ). К.: Українська енциклопедія,

ГЛОСАРІЙ ПО ОСНОВАМ ЗООЛОГІЇ.

А

Адаптація -пристосування в процесі еволюції будови, функції, поведінки організмів (особин, популяцій, видів) до певних умов існування.

Авотрофи -організми, які створюють необхідні для свого життя органічні речовини з неорганічних у процесі фотосинтезу чи хемосинтезу.

Акомодація -здатність ока виразно бачити предмети на різній відстані.

Алель—різні форми того самого гена. Виникають один з одного в наслідок мутації.

Алергія - підвищена чутливість або реактивність організму людини і тварин до впливів алергенів—чужорідних речовин як органічного, так і неорганічного походження (білків, бактерій, пилку рослин, лікарських препаратів тощо).

Альвеоли -кінцева частина респіраторного апарата в легенях ссавців.

Амеба – ряд найпростіших одноклітинних тварин класу саркодових. Більшість А. живуть в прісних водоймах, деякі в грунті. Серед А. є паразити людини й тварини.

Амебоцити– безкольорові клітини крові безхребетних тварин, здатних до захоплення та переварення різних осторонніх тіл.

Амфібії – клас хребетних тварин, які на стадії личинки дихають зябрами, а в дорослому віці – легенями, через шкіру і слизову оболонку рота (напр., жаби і тритони). Інша назва – земноводні.

Аналізатори -система, яка забезпечує сприймання, передачу і переробку інформації про явища навколишнього середовища.

Анатомія -наука, що вивчає форму та будову організму людини і тварин, а також закономірності розвитку цієї будови у їх функціональній взаємодії з навколишнім середовищем, враховуючи вікові зміни, статеві відмінності та індивідуальні особливості.

Антропогенез -процес виникнення історико-еволюційного формування фізичного типу людини, діалектично пов'язаний з розвитком її первісної трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, первісних форм суспільства. Як вчення є одним з основних розділів антропології.

Артерії -кровоносні судини, які несуть кров від серця до органів і тканин.

Ареал– область поширення виду або іншої систематичної групи тварин чи рослин, а також угруповань організмів.

Асиміляція– засвоєння та використання організмом необхідних для його розвитку речовин, що надходять з зовнішнього середовища.

Б

Багатоклітинні організми – тварини і рослини, тіло яких складається ( на відміну від одноклітинних організмів) з багатьох клітин і їхніх похідних.

Базальне тільце, кінетосома – внутрішньоклітинна стпуктура еукаріот, що лежить у основи війок та джгутиків, виконує роль опори.

Барабанна перетинка -мембрана слухового аналізатора тварин, що відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Перетинка пружна, складається з колагенових волокон, має товщину 0,1 мм.

Біополімери -високомолекулярні природні сполуки. Що становлять структурну основу клітин усіх організмів і відіграють першорядну роль у процесі їхньої життєдіяльності. До них належать білки, нуклеїнові кислоти і полісахариди.

Біоритми -регуляторні кількісні й якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя—молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному і біосферному.

Біосинтез -процес утворення органічної речовини в живих організмах під дією біокаталізаторів—ферментів. Складова частина обміну речовин рослин, тварин, мікроорганізмів.

Багатоклітинні організми—тварини і рослини, тіло яких складається (на відміну від одноклітинних організмів) з багатьох клітин і їхніх похідних.

Біогеоценоз -історично сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов’язаних між собою обміном речовин і енергії. Сукупність живих компонентів біогеоценозу становить біоценоз, неживих—біотоп.

Біологічний спосіб боротьби -використання різних організмів—ентомофагів для боротьби з шкідниками рослин.

Біомаса -кількість речовини живих організмів, яка нагромаджена в популяції, біоценозі або біосфері на будь—який момент часу.

Бластопор –отвір що сполучає внутрішню порожнину зародка тваринного організму на стадії гаструли із зовнішнім середовищем.

Бронхи – розгалудження дихального горла у наземних хребетних.

Брунькування—один із способів вегетативного розмноження деяких безхребетних тварин, при якому на материнському організмі утворюється брунька—виріст, з якого розвивається нова особина.

В

Вагітність—сукупність фізіологічних процесів, пов’язаних з розвитком плоду в материнському організмі (в матці) ссавців.

Вакуолі – невеликі порожнини в тваринних і рослинних клітинах, заповнені рідиною.

Валеологія—галузь знань про формування, збереження, зміцнення, відтворення і передачу здоров’я.

Вена – кровоносна судина, що приносить кров з різних частин тіла до серця.

Вид—сукупність популяцій морфологічно подібних особин, здатних схрещуватись між собою і давати плодючих нащадків, які населяють певний ареал.

Виділення—процес видалення з організму шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин.

Віруси– паразитичні живі системи доклітинної будови, виділені в самостійне царство Vira.

Вірусологія – наука про віруси. Виділилася з мікробіології в середині 20 століття.

Вітаміни—життєво важливі речовини, в дуже малій кількості необхідні для нормального функціонування будь—якого організму.

Вени—судини, що несуть венозну кров від органів і тканин до серця. Виняток становлять легеневі вени, які несуть з легень артеріальну кров.

Включення – тимчасові утвори, які то виникають, то зникають у процесі життєдіяльності клітини. Основне місце їх локалізації – цитоплазма.

Вториннороті –систематичні групи тварин (голкошкірі, хордові та деякі інш.), у яких при ембріональному розвитку рот утворюється не з бластопора, а на протилежному боці зародку.

Г

Гаметогенез -процес розвитку і формування статевих клітин—гамет. Гаметогенез чоловічих гамет називається сперматогенезом, жіночих—оогенезом.

Гемоглобін -дихальний пігмент крові людини, хребетних і деяких безхребетних тварин. Складається з білкової частини глобіну і гема, який надає крові червоного кольору. Транспортує кисень від органів дихання до тканин тіла та вуглекислий газ від тканин до органів дихання.

Ген -дискретна одиниця спадковості, за допомогою якої відбувається запас, зберігання і передача генетичної інформації в ряді поколінь. Ген—це відрізок ДНК або РНК (у деяких вірусів), що складається з нуклеотидів, число і взаєморозташування яких визначається специфічністю кожного гена.

Геотип -сукупність усіх генів клітини, локалізованих в ядрі (хромосомах) або в різних реплікуючих структурах цитоплазми (пластидах,мітохондріях). Генотип - носій ознак організму, тобто фенотипу.

Гетерозиготність -стан гібридного організму, гомологічні хромосоми якого мають різні алелі тієї чи іншої пари алель них генів (Аа, АаВв) або різне взаєморозміщення генів.

Гігієна -наука про створення оптимальних умов для життєдіяльності людини.

Гіпноз -близький до сну стан людини і вищих хребетних тварин, що виникає під впливом дуже сильних раптових або дуже слабких одноманітних зовнішніх подразників.

Гіподинамія -обмеження рухової активності, що зумовлене особливостями способу життя, професійної діяльності, перебуванням в умовах невагомості.

Гомозиготність -стан організму, в гомологічних хромосомах якого одночасно присутні однакові алеї однієї чи кількох пар алель них генів (аа, АА, Аавв).

Гормони -біологічно активні речовини, що виділяються залозами внутрішньої секреції або скупчення спеціалізованих клітин організму і які цілеспрямовано впливають на інші органи і тканини.

Гельмінти– черви, що паразитують в організмі людини, тварин і рослин, спричиняючи гельмінтози.

Гельмінтози– хвороби людини, тварин і рослин, спричинювані паразитичними червами – гельмінтами.

Гем -кров. Необхідна залізовмісна частина гемоглобіну.

Гемоглобін– дихальний пігмент крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин. Складається з глобіну (білкова речовина) й гему.

Гемолімфа – рідина, що циркулює в рідинах і міжклітинних просторах тварин з незамкнутою кровоносною системою - членистоногих, молюсків.

Гемула -зимова внутрішня брунька багатьох прісноводних (напр. бадяга) та деяких морських губок.

Гемоціанін – дихальний пігмент гемолімфи молюсків, вищих ракоподібних та деяких павукоподібних, що здійснює транспортування кисню в організмі.

Гектокотиль– своєрідне щупальце у головоногих м’якунів, яким самець переносить сперматофори з своєї мантійної порожнини у мантійну порожнину самки. У деяких восьминогих м’якунів Г. відривається від тіла самця, плаває самостійно далі проникає в мантійну порожнину самки. Колись такий Г. був прийнятий за черв’яка паразита і класифікований як окремий вид.

Гетеротрофний -організм, використовуючий для живлення органічні речовини вироблені іншими видами. Є три типи гетеротрофного живлення: 1) сапрофітне – живлення розчиненими органічними речовинами, утворених при розкладі органічних тіл; 2) голозойне (тваринне), - живлення частинами тіла інших організмів; 3) паразитне – живлення соками чи тканинами тіла інших організмів.

Гідроїдні – клас безхребетних тварин типу кишковопорожниних. Більшість Г.- повсюдно поширені морські колоніальні організми (поліпи, медузи тощо).

Гідромедуза – 1) В древньогрецькій міфології одна з трьох жінок страховищ, серед яких вона була смертною.2) Вільноплаваючий організм являє собою статеву форму кишковопорожнинних тварин. Поширена переважно в морях.

Гіпо – перша частина складних слів, що вказує про находження нижче чого-небудь.

Гіподерма – шар епітелію у безхребетних тварин (червей, членистоногих), розміщений безпосередньо під кутикулою.

Гіпоталамус - відділ проміжного мозку; вищий нервовий центр регуляції вегетативних функцій організму та розмноження. Задні відділи приймають участь в регуляції імунітету.

Гіпофіз – нижній мозковий придаток – залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і людини

Глотка –у безхребетних тварин відокремлений м’язистий відділ передньої кишки слідуючий за ротовою порожниною.

Глосарій – тлумачний словник застарілих і маловживних слів.

Голо – у складних словах означає “весь”, “повний”.

Голофіт – рослина автотроф.

Гормони – специфічні біологічно активні речовини, виділені ендокринними залозами; регулюють функції в організмі.

Гострик -паразит кишечника людини і приматів представник родупаразитичних нематод. Викликає хворобу ентеробіоз.

Губки –група тварин найбільш примітивної серед багатоклітинних будови; тіло їх складається з двох шарів – ектодерми і ентодерми. Живуть переважно у морській воді.

Д

Дерма – нижній шар шкіри мезодермального походження.

Джгутики –органели руху у бактерій, багатьох простіших, сперматозоїтів. Подібні до війок у інфузорій.

Дистрофія—голодна хвороба, виснаження, що спричинюється порушенням живлення при тривалому неповноцінному харчуванні або повному голодуванні.

Дихання—сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища кисню, використання його клітинами й тканинами для окиснення органічних речовин і виділення з організму вуглекислого газу.

Дихання аеробне—дихання за наявності вільного кисню.

Дихання анаеробне—дихання при відсутності вільного кисню.

Е

Екосистема—біологічна система, що являє собою функціональну єдність угрупувань організмів і навколишнього середовища.

Ектодерма –зовнішній шар двошарових тварин – губок, кишковопорожниних.

Ектопаразит – організм, паразитуючий на поверхні тіла хазяїна (воші, блохи, пухоїди, біцльшість кліщів та інш.)

Ектоплазма– зовнішній шар цитоплазми клітини. У простіших утворює пелікулу, в інших випадках кутикулу.

Ембріональний розвиток -період індивідуального розвитку організму, що відбувається в яйцевих або зародкових оболонках поза материнським організмом або в середині нього.

Ембріон -зародок тварин і людини.

Емоції – процес ситуаційного переживання, ставлення до навколишніх об’єктів, реакції на зовнішні й внутрішні подразники, що проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву.

Ендеміки – рослини або тварини (види, роди, родини тощо), поширені лише в якійсь відносно невеликій області.

Ендокринологія – наука про ендокринні залози, їхній розвиток, будову і функції, механізм дії специфічних продуктів їхньої життєдіяльності – гормонів, а також про захворювання, пов’язані з порушенням функції цих залоз.

Ендоміксис – перебудова ядерного апарату у інфузорій, що нагадує статевий процес, але відбувається без кон’югації.

Ендопаразит – організм паразитуючий в середині тіла хазяїна (гельмінти, малярійний плазмодій та інш.).

Епідерміс – поверхневий шар шкіри хребетних тварин.

Епітелій– тканина, що вкриває повехню шкіри, рогівку очей, вистилає всі порожнини організма, внутрішню поверхню органів травлення, дихальної, сечостатевої системи; виконує захисні функції, приймає участь в обміні речовин.

Еритроцити – одна з форм клітин крові людини, хребетних і деяких безхребетних тварин, високо диференційовані червоні, без’ядерні клітини, що здійснюють дихальну функцію.

Еукаріоти -одноклітинні та багатоклітинні рослинні й тваринні організми, в клітинах яких , на відміну від прокаріот, є сформоване ядро.

Ехолокація—здатність організмів виробляти і сприймати відбиті ультразвуки, за допомогою чого вони орієнтуються у просторі.

Ж

Живлення -сукупність процесів, що включають надходження в організм, травлення, всмоктування та засвоєння ним поживних речовин; складова частина обміну речовин.

Життєвий цикл -цикл розвитку, сукупність стадій розвитку організму між певним етапом його життя і тим самим етапом життя організму наступного покоління; для більшості організмів—від яйцеклітини до яйцеклітини наступної генерації.

З

Загартування– комплекс методів, спрямованих на підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливої дії фізичних чинників навколишнього середовища.

Залози -клітини або органи, основною функцією яких є вироблення секретів.

Запліднення -процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин рослинних і тваринних організмів, що лежать в основі статевого розмноження.

Заповідник -територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс.

Зародкові листки -шари, на які поділяються після стадії гаструляції клітини зародка всіх багатоклітинних організмів. Розрізняють зовнішній (ектодерма), внутрішній (ентодерма) і середній (мезодерма).

Зародкові оболонки -оболонки, що оточують зародок тварин і людини, виконують захисну функцію й забезпечують обмін речовин між зародком та навколишнім середовищем.

Заказник -територія (акваторія),у межах якої певний строк перебувають під охороною окремі елементи природного комплексу.

Зигота– клітина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет), запліднена яйцеклітина. чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет).

І

Інстинкт -сукупність природжених складних актів поведінки, що властиві тваринам даного виду і виникають як реакція на дію зовнішніх і внутрішніх подразників.

Інтоксикація – патологічний стан, викликаний загальною дією на організм токсичних речовин ендогенного або екзогенного походження.

Інфекція – проникнення патогенних мікроорганізмів в організм людини, тварин або рослин, розмноження з наступним розвитком складного комплексу їх взаємодії – від носія до вияву хвороби.

К

Капіляри—найдрібніші кровоносні й лімфатичні судини, що пронизують усі органи і тканини тварин і людини.

Кінетосома -

Колоніальні організми—рослини і тварини, які при нестатевому розмноженні лишаються з’єднаними з особинами наступних поколінь, утворюючи більш—менш складні угрупування—колонії.

Консумент - організм, що споживає готові органічні речовини, які створені фотосинтезуючими чи хемосинтезуючими видами – продуцентами, але не доводить розклад органічних сполук до простих мінеральних складових.

Кров -рідка сполучна тканина, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини. Разом з лімфою і тканинною рідиною є внутрішнім середовищем організму.

Кровообіг -рух крові в кровоносній системі.

Л

Лактація – процес утворення, нагромадження і періодичного виділення молока у ссавців. Молоко утворюється в молочних залозах з поживних речовин, що надходять з кров’ю.

Лейкоцити – одна з форм клітин крові (а також лімфи) людини і тварини, безбарвні клітини з різною формою ядер.

Линяння -періодичне оновлення зовнішніх покровів у тварин.

Личинка -стадія постембріонального розвитку більшості безхребетних і деяких хребетних тварин, у деяких в яйцеклітинах не вистачає поживних речовин для забезпечення повного зародкового розвитку.

Лімфоцити – одна з форм лейкоцитів хребетних тварин і людини, що належать до групи агранулоцитів. Лімфоцити людини – клітини кулястої форми, мають велике округле ядро, оточене багатою на рибосоми цитоплазмою.

М

Мембрана – система спеціалізованих структур, які відокремлюють клітину від зовнішнього середовища або відокремлюють органели.

Метаболізм– те саме, що й обмін речовин.

Мінливість – властивість організмів набувати нових морфо фізіологічних або біохімічних ознак чи втрачати колишні.

Мітоз – непрямий поділ ядра, що забезпечує тотожний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами і спадкоємність хромосом у ряді клітинних.

Мутація– стійка дискретна зміна, генетичного апарату, що виникає раптово і впливає на ознаки й властивості організмів та вірусів; успадковується поколіннями клітин або нащадками.

М’язи -скоротливі органи руху у тварин і людини. М’язи повність відокремлені від епітелію і диференціюються на не посмуговані, або гладенькі м’язи, і посмуговані, або поперечносмугасті.

Н

Національний природний парк—заповідні території, на окремих ділянках яких дозволяється проведення екскурсій, туризм та інші форми організованого відпочинку.

Нейрон—нервова клітина, основний структурний і функціональний елемент нервової системи.

Непрямий розвиток—тип розвитку тварин, при якому будова молодих (личинки) і дорослих особин значно відрізняється.

Нервова регуляція—регуляція життєдіяльності організму тварин і людини за участі нервової системи.

Нервова система—сукупність структур в організмі тварин і людини, що регулюють дію окремих органів між собою і всього організму з навколишнім середовищем.

О

Обмін речовин, метаболізм—закономірний порядок перетворення речовин і енергії в живих системах, спрямований на збереження і само відтворення; основна ознака живої матерії.

Овоґенез – процес розвитку яйцеклітини у тварин і людини.

Онтогенез—індивідуальний розвиток особин з моменту зародження до природної смерті або до поширення і існування одноклітинного організму в результаті поділу.

Опорна система—система органів, що забезпечує опорну функцію та рух окремих органів і організму в цілому. Складається, як правило, із скелету та м’язів.

Орган—частина тваринного чи рослинного організму, який виконує одну або кілька специфічних функцій.

Органели– постійні структурні компоненти тваринних і рослинних клітин, які беруть участь у здійсненні їхніх універсальних та спеціальних функцій. Двомембранні органели: мітохондрії, пластиди. Двомембранні: апарат Гольджі, ізозоми. Немебранні: рибосоми, центріолі клітинного центру.

П

Пам’ять – один з основних пізнавальних процесів, що включає закріплення, збереження і відтворення людиною її попереднього досвіду.

Паразитизм—специфічна форма симбіозу різних видів, з яких один (паразит) перебуває в більш або менш тривалому безпосередньому зв’язку з іншим (хазяїном), використовуючи його як джерело живлення і життєве середовище.

Плацента -дитяче місце, орган, що зв’язує зародок з організмом матері під час внутрішньоутробного розвитку.

Подразливість -властивість клітин живого організму активно змінювати свою життєдіяльність під впливом дії зовнішніх факторів (подразників).

Популяція – сукупність особин одного виду організмів, які протягом тривалого часу населяють певну ділянку навколишнього середовища і так чи інакше ізольовані від особин інших популяцій того самого виду. Між особинами відбувається вільне схрещування.

Порожнина тіла -порожнина тіла тварин, в яких містяться внутрішні органи. Розрізняють первинну і вторинну порожнину тіла. У ссавців є грудна і черевна порожнини.

Постембріональний розвиток -період розвитку організму, що починається виходом зародка з яйцевих або зародкових оболонок і закінчується статевим дозріванням і припиненням розвитку.

Продуценти – автотрофні організми, які в ланцюгах живлення продукують органічну речовину з простих неорганічних речовин.

Прокаріоти -до ядерні організми, які на відміну від еукаріот не мають типово сформованого ядра і ядерної мембрани.

Прямий розвиток -тип розвитку тварин, при якому організм, що народився, схожий за будовою та способом життя з материнським організмом і відрізняється тільки меншими розмірами.

Пульс – поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин у тварин і людини, спричинювані викиданням крові з серця при кожному його скороченні.

Р

Регенерація -відновлення організмом втрачених або ушкоджених органів або тканин, а також відновлення цілого організму з його частин.

Регуляція нейрогуморальна– регуляція фізіологічних процесів організму відповідно до його потреб та змін навколишнього середовища, що здійснюється за допомогою двох механізмів: нервового (за допомогою нервової системи) і гуморального (за участю гуморальних чинників).

Релікти – рослинні і тваринні організми, як правило, рідкісні, що існують на данній території і збереглися з минулих геологічних часів.

Рефлекс -реакція організму на подразнення, яка відбувається за участі нервової системи.

С

Саморегуляція – здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи інших функцій після їхньої зміни.

Сенсори – високо спеціалізовані органи, що служать для сприймання дії на організм різних подразників.

Симбіоз -поширення в живій природі явища закономірного, не випадкового, співжиття живих організмів, що належать до різних систематичних груп.

Симетрія тіла -особливість плану будови організму, за якої через нього можна провести одну або декілька площин симетрії, що розділяють тіло на подібні частини.

Симетрія органів -сукупність органів, які забезпечують ті чи інші функції організму.

Систематичні одиниці -категорії, які використовують для класифікації організмів.

Скелет внутрішній -частина опорно—рухової системи, що розміщена в середині організму і до якої кріпляться скелетні м’язи.

Скелет зовнішній -частина опорно—рухової системи, що знаходиться на поверхні організму і до якої кріпляться скелетні м’язи.

Сколіоз– бокові викривлення хребта.

Сон – періодичний стан організму людини й тварин, який характеризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразнення.

Сперматогенез – розвиток сперматозоїдів у людини, тварин і деяких рослин.

Сприйняття – відбиття в мозку людини цілісного образу предмета.

Стать – сукупність ознак, які забезпечують статеве розмноження і відрізняють жіночі і чоловічі особини.

Стрес – неспецифічна реакція організму людини і тварин на незвичайні або сильні подразнення.

Т

Таксис—форма подразливості у вигляді рухових реакцій мікроорганізмів і найпростіших тваринних організмів. Здатних вільно пересуватися (сперматозоїдів, лейкоцитів), і окремих органел клітин (ядер, пластид) під впливом однобічного подразнення.

Темперамент – індивідуальні особливості психіки людини й вищих тварин, в основі яких лежить відповідний природжений тип нервової системи.

Тромбоцити – кров’яні пластинки, один з видів формених елементів крові хребетних тварин і людини; беруть участь у засіданні крові.

Тканини—система клітин і міжклітинної речовини, спільних за походженням, будовою та функціями. В організмі тварин і рослин розрізняють: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервові клітини.

Травлення—сукупність процесів, які забезпечують механічну і хімічну обробку їжі в організмі людини і тварин, в результаті чого складні хімічні речовини перетворюються на просторі, що легко засвоюється організмом.

Ф

Фауна—сукупність усіх видів тварин, що сформувалася історично в певному зоогеографічному районі суходолу або акваторії чи на всій земній кулі.

Фенотип – сукупність властивостей і ознак організму, що складаються на основі взаємодії генотипу з умовами зовнішнього середовища.

Фермент– специфічні білки – каталізатори, що присутні в живих клітинах і які беруть участь в усіх біохімічних реакціях.

Фізіологія– наука, що вивчає життєдіяльність організму та його частин – систем, органів, тканин, клітин.

Філогенія -історичний розвиток організмів окремих систематичних категорій і всього органічного світу.

Ц

Цитологія– наука про будову, функціонування та еволюцію клітин.

Цитоскелет – система мікро трубочок і мікрофіламентів, що знаходяться в цитоплазмі клітини. Елементи цитоскелету зумовлюють внутрішньоклітинні переміщення органел, розходження хромосом та транспорт речовин у клітині. У прокаріот цитоскелету немає.

Ч

Червона книга -перелік видів, які потребують охорони на певній території (Червона книга України) або в межах усього ареалу (Міжнародна Червона книга).

Чутливість – здатність живих організмів сприймати дію зовнішніх чи внутрішніх подразників.

Ш

Шкірно - мязовий мішок—сукупність епітелію шкіри і розміщеним під ним декількох шарів м’язів.

Я

Ядро– обов’язкова частина клітин у одноклітинних та багатоклітинних організмів, оточена двомембранною оболонкою, керує синтезом білків, ферментів і всими фізіологічними процесами.

ЗМІСТ

ЛЕКЦІЯ 1. ВСТУП…………………………………….…………………1

ЛЕКЦІЯ 2. ТИП НАЙПРОСТІШІ АБО ОДНОКЛІТИННІ……………..10

ЛЕКЦІЯ 3. ТИП ГУБКИ......................................... …………………..18

ЛЕКЦІЯ 4. ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ........ …………………..19

ЛЕКЦІЯ 5. ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ ......................... …………………..30

ЛЕКЦІЯ 6. ТИП КРУГЛІ ЧЕРВИ, АБО НЕМАТОДИ …………………36

ЛЕКЦІЯ 7. ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ, АБО КІЛЬЧАКИ ………………..39

ЛЕКЦІЯ 8. ТИП МОЛЮСКИ.................................. …………………...44

ЛЕКЦІЯ 9. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ ........................ …………………..51

ЛЕКЦІЯ 10. КЛАС КОМАХИ................................. ………………….62

ЛЕКЦІЯ 11. ТИП ХОРДОВІ.................................... ………………….68

ЛЕКЦІЯ 12. КЛАС РИБИ (ХРЯЩОВІ ТА КОСТИСТІ).………………..72

ЛЕКЦІЯ 13. КЛАСИ ЗЕМНОВОДНІ ТА РЕПТИЛІЇ ………………….78

ЛЕКЦІЯ 14. КЛАС ПТАХИ..................................... ………………….85

ЛЕКЦІЯ 15. КЛАС ССАВЦІ, АБО ЗВІРІ ................ ………………….91

ЛІТЕРАТУРА............................................................. ………………….99

ГЛОСАРІЙ ПО ОСНОВАМ ЗООЛОГІЇ................... …………………100

ЗМІСТ……………………………………………………………………….111