Тема 7. Сутність внутрішнього аудиту

Процент

Простой и сложный процент

Дисконтирование

Номинальная и реальная ставки процента

Прибыль

Финансовый рычаг (леверидж)

Рентабельность продаж

Рентабельность активов

Рентабельность собственного капитала

Облигации

Акции: обыкновенные и привилегированные

Уставная и кумулятивная системы голосования

Дивиденд

Курс акций

Первичный и вторичный фондовый рынок

Рента

Цена земли

Тема 7. Сутність внутрішнього аудиту

1. Внутрішній аудит як складова внутрішньогосподарського контролю
2. Сутність і класифікація внутрішнього аудиту
3. Стандарти внутрішнього аудиту

Ринкові перетворення в економіці Україні обумовлюють зміни в системі управління діяльністю підприємств. Вони полягають у перенесенні важеля прийняття рішень та відповідальності за наслідки таких рішень на первинну ланку управління - підприємство.

Адаптація управління підприємствами до ринкових умов вимагає вдоско­налення контролю діяльності підприємств. У зв'язку з цим дедалі важливішо­го значення набуває внутрішньогосподарський контроль. Наприклад, у виз­наченні активів підприємства за вимогами складання фінансової звітності міститься обов'язковість здійснення ним контролю за власними ресурсами.

На діяльність підприємств значною мірою впливають такі фактори як глобалізація, сучасні вимоги та принципи корпоративного управління, засто­сування єдиних або уніфікованих правил ведення бухгалтерського обліку та аудиту тощо. За таких умов внутрішньогосподарський контроль повинен бути спрямований на розбудову, створення умов діяльності підприємств, адекватних змінам у суспільно-господарському середовищі.

Аналіз національної практики внутрішньогосподарського контролю підприємств Украіни показує, що зміни у соціально-економічному середовищі не знаходять відповідного віддзеркалення у системі контролю. Так, у контролі підприємств переважає в основному наступий, ретроспективний напрямок. Це призводить до порушення чи ігнорування принципів контролю, зокрема принципів npeвентивності та своєчасності контрольних дій, повноти охоплен­ня систем управління підприємства контролем, відповідальності, ефективності тощо.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік), ст. 8, п. 5 передбачено, що підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарсь­кого (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначае права працiвникiв на пiдписання бухгалтерських докуменriв. Нор­мативна регламентацiя внутрiшньогосподарського контролю в Україні зосе­реджена на окремих напрямах контролю - зовнiшньому (незалежному) аудитi, контролю, який здiйснюе бухгалтерiя, дiяльностi ревiзiйних комiciй, держав­ному фiнансовому контролю та ш. Значна увага у нормативному забезпеченнi контролю придiляеться сферi банкiвських послуг. Реальний сектор економiки, до якого вiдносяться промисловi, сiльськогосподарськi пiдприемства, пiдпри­емства транспорту та зв'язку залишаеться поза увагою досліджень проблема­тики внутрiшнього аудиту.

Внутрiшньогосподарський контроль фактично здiйснюється на кожному пiдприємствi, але у нормативнiй базi пiдприємницькоi дiяльностi Украiни вiдсутнє визначення як самого внутрiшньогосподарського контролю пiдприємств, так й вiдповiдних його елементiв. Як наслiдок, практичне засто­сування внутрiшньогосподарського контролю ототожнюеться з адмiнiстративним, бухгалтерським контролем, дiяльнiстю ревiзiйноi комiciiї та iн. Лише такими формами внутрiшньогосподарський контроль не обмежуеться.

Iстотними недолiками внутрiшньогосподарського контролю підприємств є його обмеженiсть окремими тематичними перевiрками без системного вив­чення господарських операцiй i їx процесiв за документами, зосередженiсть на перевiрцi вже прийнятих рiшень; недостатнiсть перевiрки умов й процесiв ви­конання рiшень. Попереднiй та поточний контроль концентрується головним чином на надходженнi документiв до бухгалтерii, а не на санкцiонуваннi (на­даннi дозволiв) вчинення операцiй i пiдписання вiдповiдних документiв. ке­рiвниками структурних та функцiональних пiдроздiлiлів. За даними досліджень, через завищення встановлених нормативiв матерiальних цiнностей що­року утворюеться до 7 % yciєї маси нестач i розтрат. У сферi матерiального ви­робництва недолiки в органiзацiї матерiальноi вiдповiдальноcri спричиняють до 13 % нестач i розтрат. У проведеннi наступного контролю є невиправдане дублювання в iнформацiї пiдроздiлiв підприємств.

Визначення, складовi та основні положення системи внутрiшнього кон­тролю мiстяться у Мiжнародних стандартах аудиту та етики. Але вони при­значенi для проведення головним чином зовнiшнього (незалежного ) аудиту та в основному обмежуються функцiями облiковоi системи пiдприємства.

Виходячи з вимог ефективного управлiння пiдприємством та забезпечення користувачiв iнформацiею на пiдприємствi повинна бути створена вiдпо­вiднa система управління, важливим елементом якоi є контроль за господарсь­кими процесами, який здiйснюється пiдроздiлами внутрiшнього аудиту. Нa сьогоднi нормативно-правове поле щодо внутрiшнього аудиту пiдприємств не врегульоване вiдповiдними актами на piвні держави, тому положення з кон­тролю власної дiяльноcri розробляються та впроваджуються пiдприємствами самостiйно.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, пер­винних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Прийнято розрізняти зовнішній аудит, який здійснюється незалежними аудиторськими фірмами або аудиторами­підприємцями на комерційних засадах та внутрішній аудит, що здійснюєть­ся працівниками внутрішнього підрозділу або посадовою особою підпри­ємства.

За історичним розвитком визначення термінів контроль, аудит та пере­вірка набуло значних змін. У початковому, загальному розумінні цих по­нять - вони були синоніми, навіть у деяких мовах їх зміст співпадає. Але у сучасному практичному використанні виникає певна підпорядкованість, ієрархія таких понять.

Так, контроль за своїм початковим походженням означає зіставлення викладеного в документах (записах) з іншими твердженнями щодо цього. Зараз же контроль найчастіше вживається як більш загальне, глобальне, широке поняття, яке охоплює як аудит так і перевірки. Аудит (від audio ­слухач, слухаю) у сучасному розумінні розглядається як складова частина контролю. Основним об'єктом зовнішнього аудиту є фінансова звітність підприємства. Перевірка розглядається як методичний прийом контролю та аудиту.

Головною метою внутрішньогосподарського контролю є досягнення стабільного ведення бізнесу завдяки вивченню стану справ на підприємстві, аналізу та стеженню за досягненнями запланованих показників, встановленню та усуненню порушень фінансової дисципліни, відшкодування завданих підприємству збитків, вжиття заходів щодо недопушення фінансових порушень, перевірки дотримання обмежуючих факторів на рівні підприємства.

Основними завданнями внутрішньогосподарського контролю, що розкривають зміст головної мети та створюють основи ії досягнення є: забезпечення належного функціонування підприємства, захист активів, попередження помилок, забезпечення точності бухгалтерських проведень та своєчасності надання фінансової звітності.

Предметом внутрішньогосподарського контролю є суб'єкти, об'єкти і дії суб'єктів контролю, система управління, процеси та явища, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

При проведенні внутрішньогосподарського контролю прийнято визначати три його головних елементи:

суб'єкти - ініціатори та виконавці контролю, ті особи, які мають повно. важення щодо вжиття відповідних заходів стосовно об'єктів контролю. Головними суб'єктами внутрішньогосподарського контролю підприємства є наступні: керівництво (власники та адміністрація) а також спеціалісти підприємства при виконанні ними своїх функціональних обов'язків; органи управління та контролю згідно із засновницькими документами підприємства - ревізійна комісія, Спостережна Рада, аудиторський комітет, комісія з розслідування надзвичайних подій, інвентаризаційні комісії та інші комісії підприємства; обліковий персонал разом із головним бухгалтером, бухгалтери-ревізори; служба внутрішнього аудиту (внутрішній аудитор, аудитори); служба нагляду; контролери, ревізори, інші посадові особи підприємства, що виконують спеціальні контрольні дії; служба безпеки діяльності підприємства; аналітична служба; сторонні організації, в т. ч. зовнішні аудиторські фірми.

Об'єкти- елементи системи управління підприємством, що контролюються та до яких застосовується заходи щодо встановлення відповідності визначеним параметрам. Основними об'єктами внутріmньогосподарського контролю є операції підприємства, що здійснюються або передбачені для виконання; функціональні та структурні підрозділи; активи, капітал, зобов'язання, доходи, витрати, фінансові результати; бухгалтерський, внутрішньогосподарський (управлінський), податковий, статистичний та інші види обліку та звітності, матеріальні, нематеріальні, людські, інформаційні та інші ресурси підприємства тощо.

Контрольні діі - специфічні заходи з боку суб'єктів контролю щодо стеження, вивчення, застосування впливу на об'єкти контролю для досягнення встановленої мети. До таких заходів відносяться визначення фактичного стану або дій об'єкту контролю; порівняння даних фактичного стану із запланованими або передбаченими розрахунками даними - нормами, стандартами; встановлення та оцінка відхилень, що перевищують припустимий рівень; ви­явлення причин відхилень та визначення ступеню впливу відхилення на об’єкт; здійснення заходів щодо усунення небажаних відхилень; перевірка виконання заходів контролю тощо.

Методами внутрішньогосподарського контролю є загальнонаукові методи дослідження - аналіз, синтез, порівняння, дедукція, індукція, моделювання тощо; спеціальні методи - ревізії, інвентаризації, контрольні заміри, перевірки тематичні, зустрічні та інші), експерименти, експертизи, тестування, службові розслідування, оцінка, вивчення тощо.

За методикою здійснення контрольних дій розрізняють документальній, фактичний та комбінований контроль.

Документальний контроль полягає втому, що встановлюють суть і дос­товірність господарської операції за даними первинної документації, обліко­вих регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерсько­му, внутрішньогосподарському і статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об'єкта перерахунком, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та ін. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, ос­новні засоби, матеріальні цінності, готову продукцію, незавершене виробниц­тво. Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, тому спільне за­стосування їх дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи шодо усунення недоліків.

При комбінованому контролі використовуються методичні підходи як документального так і фактичного контролю.

Важливим завданням внутрішньогосподарського контролю, наприклад господарських товариств, є забезпечення внутрішніх та зовнішніх користу­вачів достовірною інформацією. Інформація що розкривається товариством, згідно з Принципами корпоративного управління, повинна бути досто­вірною, тобто такою, що сприяє чіткому та повному уявленню про дійсний фінансовий стан товариства і результати його діяльності.

Достовірність інформації, що розкривається товариством, має бути забез­печена завдяки запровадженню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності; проведенню незалежного зовнішнього аудиту та здійсненню ефективного внутрішнього контролю.

У товариства повинна існувати ефективна система внутрішнього контролю за достовірністю інформації в межах якої:

- виконавчий орган повинен нести відповідальність за достовірність бухгалтерського обліку, фінансової та не фінансової інформації;

- ревізійна комісія повинна забезпечити здійснення належного контро­лю за фінансово-господарською діяльністю товариства;

- наглядова (спостережна) рада повинна забезпечити належний конт­роль за достовірністю інформації, що розкривається товариством, та функціонування незалежного та якісного зовнішнього аудиту.

Внутрішній контроль, який здійснює власник (адміністративний контроль)

Власник підприємства реалізує свої права щодо управління безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (влас­ники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника під­приємства.

Виконання владних функцій власником обумовлює здійснення ним відпо­відних контрольних заходів: формування організаційної структури підприєм­ства, створення підпорядкованості підрозділів, складання внутрішніх документів (регламентів) роботи - положень про підрозділи, посадових інструкцій працівників, розподіл повноважень та взаємовідносин між підрозділами; при­значення на посади та надання повноважень керівникам підрозділів, визна­чення кола матеріально відповідальних осіб; встановлення порядку проход­ження та затвердження документів, ведення обліку та складання звітності; визначення порядку контролю за здійсненням основних операцій: постачан­ня, виробництво, збут, інвестиційна та фінансова діяльність; створення та надання повноважень підрозділам з контролю та інші.

Функції контролю здійснює наглядова (спостережна) рада товариства.

Залежно від кількісного складу та функцій наглядової ради згідно з Принци­пами корпоративного управління, у її складі доцільно формувати дорадчі органи - постійні та/або тимчасові комітети.

До постійних комітетів, які доцільно створювати у товаристві з метою запобігання виникнення конфлікту інтересів у посадових осіб товариства, належать аудиторський комітет та комітет з питань призначень та винагород.

Наглядова рада (через аудиторський комітет ради) повинна забезпечити функціонування належної системи контролю, а також здійснення стратегічно­го контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства. З метою ефективного виконання цих функцій до компетенції ради повинні належати, зокрема, повноваження щодо:

- перевірки достовірності річної та квартальної фінансової звітності до її оприлюднення та (або) подання на розгляд загальних зборів акціо­нерів;

- виявлення недоліків системи контролю, розробка пропозицій та реко­мендацій щодо їі вдосконалення;

- призначення та звільнення внутрішніх аудиторів;

- затвердження зовнішнього аудитора (якщо це повноваження не відне­сено до компетенції загальних зборів акціонерів), здійснення контролю за ефективнiстю, об'єктивнiстю та незалежнiстю зовнiшнього аудитора, фiнансовими вiдносинами мiж товариством та аудитором;

- контролю за усуненням недолiкiв, яю були виявленi пiд час проведен­ня перевiрок ревiзiйною комiсiею, службою внутрiшнього аудиту та зовнiшнiм аудитором.

Завданням аудиторського кімітeтy є здiйснення контролю за фiнансово­-гоподарською дiяльнiстю товариства, надання пропозицiй щодо обрання аудитора та контроль за його незалежнiстю, визначення напрямiв необxiдно­го аудиту. До його вiдання також вiдносяться питання звiтностi та управлiння ризиками. При здiйсненнi своїх функцiй аудиторський комітет повинен спiвпрацювати з ревiзiйною комiсiєю товариства, службою внутрiшнього аудиту та зовзовнішнім аудитором.