На підприємстві 2 страница

3. Організаційні компоненти інформаційної системи

Під організаційними компонентами ІC мають на увазі сукупність методів і засобів, що дозволяють удосконалити організаційну структуру об'єктів і управлінські функції, які виконуються структурними підрозділами; визначити штатний розклад і чисельний склад кожного структурного підрозділу; розробити посадові інструкції персоналу управління в умовах функціонування СОД.

Впровадження інформаційних систем сприяє удосконаленню організаційних структур, оскільки припускає визначення розрахункової, тобто науково-обгрунтованої, чисельності апарату управління по структурних підрозділах з обов'язковим вирішенням таких, зокрема, проблем:

− достовірне віднесення кожного працівника до відповідного структурного підрозділу (відділу, бюро і т. ін.);

− встановлення чітких службових обов'язків кожного працівника в межах підрозділу, в якому він працює;

− визначення нормального завантаження працівника його роботою продовж дня і на календарний період;

− розробка посадових інструкцій персоналу в умовах функціонування СОД, зокрема в умовах аварійних ситуацій.

4 Класифікація інформаційних систем

1. Залежно від сфери застосування виділяють наступні види інформаційних систем:

− наукові ІС призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, управління експериментом.

− ІС автоматизованого проектування або САПР – системи автоматизованого проектування (CAD/CAM – Computer Aided Design / Computer Aided Manufacturing) призначені для автоматизації функцій інженерів-проектувальників, конструкторів, архітекторів, дизайнерів при створенні нової техніки або технології.

2. В залежності від вартості та масштабів, виділяють такі класи ІС:

− локальні системи призначені, в основному, для автоматизації обліку за одним або декількома напрямами (бухгалтерія, збут, склади, персонал і т. ін.). Локальною системою може скористатися практично будь-яке підприємство, що потребує управління фінансовими потоками і автоматизації облікових функцій. Локальні системи за багатьма критеріями універсальні, але ряд розробників пропонує галузеві рішення, наприклад, особливі способи нарахування податків і т. ін. Цикл впровадження локальних систем невеликий, іноді можна скористатися «коробковим» варіантом, купивши програму і самостійно встановивши її на підприємстві. Вартість локальних систем коливається в діапазоні – до $50 000.

− фінансово-управлінські системи (малі інтегровані системи). Такі системи гнучко налаштоуються на потреби конкретного підприємства, добре інтегрують діяльність підприємства і призначені, насамперед, для обліку й управління ресурсами невиробничих компаній. Хоча у багатьох системах даного класу присутні базові можливості управління виробництвом. Як правило, вони універсальні, функціональні можливості таких систем ширші, ніж локальних. Вартість впровадження фінансово-управлінських систем можна умовно визначити в діапазоні від $50000 до $200000, а іноді до $300000.

− середні інтегровані системи призначені для управління виробничим підприємством та інтегрованого планування виробничого процесу. Облікові функції пропрацьовано глибоко, але вони виконують допоміжну роль. Ланцюжок планування «збут – виробництво – закупівлі» є ядром цих систем. Підрозділи підприємства (фінанси, бухгалтерія, маркетинг і ін.) будують свою діяльність, спираючись на дані цього ланцюжка. Середні системи значно складніші в установці: цикл впровадження займає від 6 місяців до півтора років і більше. Причина в тому, що система покриває потреби декількох підрозділів і повністю інтегрує виробниче підприємство, що вимагає значних спільних зусиль співробітників підприємства, постачальника ІС або консалтингової компанії, яка здійснює впровадження. Середні системи передбачають, що виробниче підприємство повинне працювати як добре налагоджений годинник, де основними механізмами управління є планування і оптимальне управління запасами і виробничим процесом, а не облік кількості рахунків-фактур за період. Вартість впровадження середніх систем починається, як і в фінансово-управлінських системах, у районі $50000, але, залежно від обхвату проекту, може досягати $500000 і більше.

− великі інтегровані системи відрізняються від середніх набором вертикальних ринків і глибиною підтримки процесів управління великими багатофункціональними групами підприємств (холдингами або фінансово-промисловими угрупованнями). Такі системи мають найбільшу функціональність, включаючи управління виробництвом, управління складними фінансовими потоками, корпоративну консолідацію, глобальне планування і бюджетування тощо. Схожі функції присутні і в багатьох фінансово-управлінських (за винятком виробництва) і середніх інтегрованих системах, однак з нижчим ступенем опрацьовування. Терміни впровадження великих інтегрованих систем звичайно займають більше року, а вартість проекту – більше $500000.

3. Функціональна ознака визначає призначення системи, а також її основні цілі, завдання і функції:

− виробничі системи;

− системи маркетингу;

− фінансові й облікові системи;

− системи персоналу (людських ресурсів);

− інші типи, які виконують допоміжні функції залежно від специфіки діяльності організації (наприклад ІС керівництва).

4. Клас інформаційної системи залежить від того, інтереси яких користувачів вона обслуговує і на якому рівні управління. На рис. 1.1.3 показана класифікація інформаційних систем за функціональною ознакою з урахуванням рівнів управління і рівнів кваліфікації персоналу. Чим вище рівень управління, тим менше обсяг робіт, що виконуються фахівцем і менеджером за допомогою інформаційної системи. Однак при цьому зростають складність і інтелектуальні можливості інформаційної системи, її роль у прийнятті менеджером рішень.

Рисунок 1.1.3 – Класифікація ІС за рівнями управління

5 Інформаційні системи в економіці

Конкретні задачі, що мають розв'язуватися ІС, залежать від тієї предметної області (ПрО), для якої призначена система. Основна мета ІС полягає в отриманні цілеспрямованих результатів перероблення інформації у зручну для користувача

ПрО можуть бути оперативними, управлінськими і стратегічними.

Оперативні системи забезпечують тільки короткострокове планування, тобто виконання операцій, які періодично повторюються, наприклад формулювання завдань співробітникам, облік робочого часу, розміщення замовлення на постачання товару. Оперативні системи використовуються лінійними менеджерами, диспетчерами, операторами та офісними службовцями.

Управлінські, або тактичні, системипідтримують діяльність менеджменту середнього рівня, що забезпечують короткострокове і середньострокове планування, організаційні задачі, управління, моніторинг і контроль. Управлінські ІС застосовують частіше, ніж оперативні системи, але вони використовують в основному внутрішні джерела даних і забезпечують такі види підтримки: статичну інтеграцію та аналіз даних; періодичні звіти та звіти, що формуються за запитами; порівняльний аналіз та прогнозування проблемних місць; деталізовані рішення (складання графіків робіт і робочих розкладів, замовлення матеріалів, рішення про те, що виробляти, коли і в яких кількостях); зв'язки та комунікації (функціональні менеджери потребують постійної взаємодії один з одним і з фахівцями).

Стратегічні системизабезпечують прийняття рішень, які міняють бізнес-плани та напрями розвитку бізнесу. Стратегічні системи підтримують тільки довгострокове планування. Введення нових виробничих ліній, розширення бізнесу, поширення операцій в інші країни - це приклади довгострокової діяльності.

На рис.1.1.4. показано модель застосування інформаційних систем у виробничій сфері відносно інформаційного забезпечення для підтримки менеджерів різного рівня.

Рисунок 1.1.4 – Модель застосування ІС на виробництві

Інтегроване автоматизоване виробництво(ІАВ) - це концепція реалізації інтеграції різних ІС на підприємстві. ІАВ забезпечує: об'єднання виробничих технологій; автоматизацію виробничих бізнес-процесів на основі ІКТ; виробниче планування та управління ресурсами, інтеграцію та координацію ПЗ всіх аспектів проектування, конструювання, планування, виробництва тощо (рис. 1.5).

Рисунок 1.1.5 – Модель інтегрованого автоматизованого виробництва

Постійний реінжиніринг бізнес-процесів, який потребує реструктуризації функціональних зв'язків та ієрархічних взаємодій може бути забезпечений таким інтегрованим автоматизованим виробництвом. Інтеграція бізнес-процесів між департаментами, корпораціями, партнерами-компаніями вимагає від платформ ІС інтероперабельності, відкритості, масштабованості.

Структуру інтегрованої ІС подано на рис. 1.1.6. Інформаційні потоки розподілених бізнес-процесів дають змогу забезпечити користувачам швидкий і легкий доступ до всіх ІР.

Інтеграція наявних непов'язаних між собою інформаційних систем є головною проблемою багатьох підприємств, архітектура клієнт-сервер і відкриті системи вирішують тільки частину інтеграційних проблем.

Рисунок 1.1.6 – Інтегрована ІС: розподілені дані та бізнес-процеси

При визначенні вимог для ІС описують процеси, пов'язані з наданням послуг клієнтам. Моделі ІС будують тільки для основних видів діяльності організації і тільки в тому обсязі, який забезпечує формування вимог для побудови ІС. У проектуванні ІС використовують принцип "зверху вниз" та "від загального до часткового", що спрощує розв'язання задачі без втрати якості та обмежуючись поданням тільки головних деталей.

6 Структура економічних інформаційних систем

Типова економічна інформаційна система включає функціональну та забезпечувальну підсистеми. До складу першої входить планування, облік, аналіз, контроль, регулювання, прийняття рішень тощо. Забезпечувальна підсистема охоплює описані вище види забезпечення - програмно-технічне, математичне, лінгвістичне, правове тощо. Забезпечення ІС - сукупність методів, засобів і заходів, спрямованих на автоматизовану обробку даних за допомогою ІКТ.

Приклади предметно-орієнтованих економічних інформаційних систем: інформаційні банківські системи, інформаційні системи бухгалтерського обліку, фінансові інформаційні системи, інформаційні системи в маркетингу, довідково-правові інформаційні системи, інформаційні системи в пенсійно-страховому забезпеченні, податкові інформаційні системи, управлінські інформаційні системи, інформаційні системи фондового ринку тощо.

7 Інформаційна система сучасного підприємства

Для того, щоби показати, наскільки складним є коло проблем, пов'язаних із створенням ІС сучасного промислового підприємства, розглянемо приклад, який відображає сучасні вимоги, що ставляться до проектування автоматизованих виробництв. При цьому виходимо з того, що інформація є одним із ресурсів даного виробництва.

Як видно на рис. 1.1.7 виділено шість головних блоків: три безпосередньо пов'язані з виробничими процесами і три - з підготовкою цих процесів і управлінням їх реалізацією.

Рисунок 1.1.7 - Схема автоматизації виробництва промислового підприємства

Основою такої ІС є блок, що допомагає керівнику підприємства приймати рішення на основі аналізу даних, що знаходяться всередині системи, а також інформації, що знаходиться в зовнішніх базах даних. Іншими словами, блок 1 становить собою систему підтримки прийняття рішень (СППР) на нижчому рівні управління. До нього стікаються потоки інформації від усіх вузлів системи, тому на даний вузол-блок покладено також функцію контролю потоків інформації всередині ІС і зв'язку.

Автоматизована система складування 2 є ключовим вузлом із забезпечення всіх виробничих процесів на підприємстві. Перш за все вона повинна утримувати інформацію про всю продукцію, що зберігається на складі, починаючи від отриманих із інших заводів комплектуючих деталей та сировини і закінчуючи випуском готової продукті. В якості п'яти головних компонентів такої системи необхідно передбачити контроль продукції, що поступає,(2.1); інвентарний облік деталей, що виробляються, (2.2); облік готової продукції (2.3); автоматизовану систему пересування вантажів всередині технологічної схеми виробництва (2.4); облік відвантаженої споживачам готової продукції (2.5). Залежно від виробництва кожен із компонентів цієї системи може складатись із багатьох підблоків.

Процес автоматизованого виробництва деталей (3) також, з точки зору інформаційного забезпечення, можна поділити на декілька підгруп, за ознаками, які найбільше відповідають специфіці даного підприємства. В даному випадку був вибраний принцип групової технології, що об'єднує в єдиний комплекс споріднених операцій: виробництво деталей (3.1); група, що обробляє металовироби (3.2); лінії зварки і фарбування (3.3); роботи з доставки оброблюваних деталей та інструменту (3.4) і система контролю якості продукції (3.5). Із цехів і оброблюваних центрів виготовлені деталі потрапляють знову на склад, а інформація про них через блок 1 передається в автоматизовану систему складування 2

Автоматизація виробництва готової продукції (4) також передбачає наявність систем, що допомагають спеціалістам в оптимізації виробничого процесу. Звичайно, що виконання не всіх операцій може бути перекладено на автомати, тому і тут в якості найбільш імовірних процесів, що підлягають автоматизації, є: роботизована система доставки деталей і готової продукції (4.1); роботизація виконання окремих складальних операцій (4.2); контроль за якістю готової продукції, включаючи її дослідження (4.3); автоматична упаковка продукції (4.4) і блок, що дозволяє переналагоджувати систему для випуску іншої продукції (4.5). Виконання всього набору вказаних операцій не можливе без наявності в рамках підприємства єдиного інтегрованого центру, що відповідає за весь цикл інженерних і конструкторських робіт (5). Така система автоматизації інженерних робіт (САІР) повинна включати САПР (5.1) для розробки нових типів деталей. Після аналізу виконаного проекту та звірки його на співпадання з іншими вузлами продукції, що випускається (5.2), окрема група проектує і розробляє необхідні для виробництва штампи, інструменти тощо (5.3). Після розробки плану нового технологічного процесу виробництва (5.4). група програмістів готує програми для оброблюючих центрів (5.5). На інтеграційний центр інтеграційних і конструкторських робіт покладається розробка плану контролю якості в ході всього технологічного процесу виробництва. Інформація з САІР поступає в автоматизовану систему виробництва деталей (3), у систему автоматизації виробництва готової продукції (4) і в автоматизовану систему менеджменту виробництва (6).

Вся інформація обов'язково повинна пройти через центральну систему управління потоками інформації і зв'язку (1), де вона копіюється і зберігається в загальній БД.

Роль АСМП (автоматизована система менеджменту підприємства) при такій схемі автоматизації також змінюється і базується на плані виробництва готової продукції на підставі замовлень, які формуються на вході АСМП (6.1). Виходячи з цієї інформації, АСМП планує закупівлю необхідних матеріалів і дає завдання центру САІР на розробку нових деталей (6.2). У блоці (6.3) здійснюється обробка інформації з обліку виробничих поточних затрат, за винятком засобів на виплату зарплати робітникам і службовцям, закупівлю матеріалів і обладнання тощо. Важливу складову АСМП становлять системи планування виробничого процесу (6.4) і контролю проходження продукції по цехах підприємства (6.5).

Тепер розглянемо найнижчий рівень ІС, що є цехом (блок 3.2). В ІС цього рівня повинна входити ПЕОМ з великою оперативною пам'яттю, що дозволяє виконувати, як мінімум, функції вказані на рис. 1.1.8.

Рисунок 1.1.8 - Інформаційно керуюча система цеху

Перед початком кожної зміни система повинна враховувати всіх присутніх на робочих місцях за допомогою спеціального терміналу, що зчитує інформацію з перепустки робітника (чи спеціальної карточки з кодом). На основі отриманої інформації принтер системи роздруковує завдання кожному з робітників. У випадку, якщо за минулий день спеціаліст не справився з отриманим завданням, система не видає йому нового, поки не буде закінчено виконання попереднього.

Підрахунок системного часу, затраченого на виконання кожного завдання, дозволить у майбутньому більш правильно встановлювати норму виробітку залежно від кваліфікації робітника, а також нараховувати заробітну плату відповідно до виконаної роботи. Інформацію про виконання завдання заносить за допомогою терміналу кожен робітник. Майстер протягом дня контролює хід роботи, а також санкціонує передачу цих даних на центральну БД.

Щоденне виконання вказаних операцій, періодичне з'ясування причин допущених окремими робітниками помилок дозволить значно підвищити якість виконуваних робіт, а також мати в інтерактивному режимі роботи доступ до будь-якої інформації, що стосується даного виробничого процессу

Контрольні питання:

1 Визначте, чим відрізняється інформація від даних. Наведіть визначення понять

2 Що таке ІС?

3 Назвіть принципи системного підходу

4 Назвіть та охарактеризуйте основні компоненти ІС

5 Наведіть класифікацію ІС

6 Опишіть модель інтегрованої системи виробничого підприємства

Тема 1.2 Економічна інформація і засоби її формалізованого опису

План

1 Види та особливості економічної інформації

2 Характеристика методів класифікації та кодування економічної інформації

3 Кодування економічної інформації

4 Штрихове кодування економічної інформації

5 Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації

6 Моделювання економічної інформації

7 Структура економічної інформації

1 Види та особливості економічної інформації

Кожна наукова галузь, а також людська практика пов'язані зі «своєю» інформацією. Економічна наука, господарська діяльність суспільства пов'язані з інформацією, яка називається економічною. Економічна інформація є інструментом управління і водночас належить до його елементів, її потрібно розглядати як один із різновидів управлінської інформації, яка забезпечує розв'язування задач організаційно-економічного управління народним господарством. Отже, економічна інформація - сукупність відомостей (даних), які відображають стан або визначають напрям змін і розвитку народного господарства та його ланок. Якщо підійти до поняття економічної інформації з кібернетичних позицій, то інформаційний процес управління можна кваліфікувати як перетворення первинних відомостей (вхідних даних) на економічну інформацію, необхідну для прийняття рішень, які спрямовані на забезпечення заданого стану народного господарства та оптимального його розвитку.

Економічній інформації притаманні деякі особливості, що випливають із її сутності. Найважливішими з них є:

− залежність від об'єкта управління;

− переважання алфавітно-цифрових знаків як форми подання даних із зображенням числових величин у дискретному вигляді;

− провідна значущість операцій автоматизованої обробки даних (арифметичних і логічних) при забезпеченні високої точності результатів обчислень;

− необхідність оформлення таких результатів у формі, зручній для сприйняття людиною, значне поширення документів як носіїв вхідних даних та результатів обробки даних;

− значні розміри оброблюваної інформації у випадку використання її в процесах обробки поряд зі змінними і сталими (постійними) даними;

− необхідність одержання значної кількості підсумків при обробці одних і тих самих даних за різними критеріями;

− необхідність стиснення розмірів при передачі з нижчої ланки управління до вищої;

− необхідність нагромадження та тривалого зберігання тощо.

Властивості економічної інформації слід брати до уваги при розробці комп'ютерних систем обробки даних, при визначенні вимог до всіх видів даних систем.

Економічна інформація класифікується за стадіями відтворення та елементами виробничого процесу, що розглядаються як об'єкт управління.

Тому виділяється інформація постачання і розподілу, за матеріальними і трудовими ресурсами тощо.

Економічну інформацію розглядають за стадіями управління, виділяючи різновиди прогнозованої, планової, облікової, нормативної інформації та інформації для аналізу господарської діяльності, оперативного управління.

Прогнозована інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова - з плануванням (перспективним, техніко-економічним, оперативно-виробничим), облікова - з бухгалтерським, фінансовим, господарським обліком, інформація аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу, оперативного управління і регулювання з відповідними функціями.

Нормативна інформація використовується і виникає на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад, при формуванні цін, тарифікації. Нормативна інформація містить всілякі норми і нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, наприклад, заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки податку на прибуток тощо). Така інформація використовується переважно при виконанні будь-яких функціональних управлінських робіт: прогнозування, планування, обліку та ін.

Такі ж властивості має частина економічної інформації, яка належить усім функціональним різновидам. Прикладом є назви підприємств, міністерств, відомств, перелік працівників на підприємстві чи в установі, перелік постачальників і покупців тощо. Цю інформацію називають довідковою. Як правило, її формують разом із нормативною, створюючи особливі фонди нормативно-довідкової інформації (НДІ), призначені для розв'язання різноманітних управлінських задач.

Економічна інформація за критерієм відповідності до відображуваних явищ поділяється на вірогідну та невірогідну.

З позицій стадій виникнення економічна інформація буває первинна та повторна.

Первинна виникає під час дії джерел інформації, до яких належить діяльність народного господарства і його ланок, діяльність органів загальнодержавного управління та інших громадських організацій. Тому первинна інформація за джерелами виникнення поділяється на виробничо-господарську та директивну, а також на колективну та індивідуальну залежно від характеру джерела інформації.

Повторна інформація виникає в результаті обробки первинної та іншої повторної, або лише первинної, або лише повторної. Безпосереднього зв'язку з джерелами інформації тут не вимагається. Серед повторної розрізняють проміжну та результатну інформацію. Результатна інформація і є метою обробки даних. Проміжна інформація, роль якої значна, виникає під час досягнення цієї мети. Часто на базі такої інформації робиться вибір варіанта завершення обробки даних у тому чи іншому напрямку.

За повнотою економічна інформація поділяється на достатню, надмірну й недостатню. Для розв'язування задач потрібна досить конкретна за змістом мінімальна інформація - достатня. Надмірна - містить зайві дані, що або зовсім не використовуються при розв'язуванні конкретних задач, або виконують контрольно-дублюючі функції. При розмові доцільно позбутися інформації, що не використовується, та всіляко обмежувати розміри дублюючої надмірної інформації.

Економічна інформація поділяється за стабільністю на постійну (сталу), умовно-постійну та змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати). При цьому важливо підкреслити, що період стабільності має конкретний характер для певних задач, управлінських робіт. Так, стабільність можна, встановлювати за часовим періодом (наприклад, місяць) або за іншими факторами.

З позицій технології розв'язування економічних задач розрізняють інформацію вхідну, проміжну і вихідну. Інформація, яка підлягає обробці (предмети праці), в управлінському процесі називається вхідною, або вхідними даними, наприклад: первинна і повторна інформація та константи - постійні величини. До вхідної інформації може належати не лише змінна, а й умовно-постійна інформація при особливо великій ролі умовно-постійної. Вхідна інформація є підсумком обробки (продуктом праці) вхідних даних, але вона містить, поряд із результатною інформацією, деякі первинні дані. Специфічного значення набуває проміжна інформація, яка потрібна для розв'язування цих же задач у наступних періодах.

Відомі й інші схеми класифікації економічної інформації: вхідна і вихідна, внутрішня і зовнішня, алфавітна, цифрова, алфавітно-цифрова, оперативна тощо.

Різновиди економічної інформації слід враховувати при організації обробки даних, побудові комп'ютерних інформаційних систем, виборі варіантів технології розв'язування тих чи інших економічних задач.

2 Характеристика методів класифікації та кодування економічної інформації

Класифікація економічної інформації. Організація інтегрованої обробки даних в автоматизованих системах управління підприємством (АСУП) передбачає уніфікацію та ідентифікацію структурних одиниць інформації на основі їх класифікації.

Під класифікацією розуміють поділ заданої множини на підмножини відповідно до прийнятих методів. На практиці використовують ієрархічний, фасетний і комбінований методи класифікації.

Ієрархічний метод полягає в тому, що задана множина послідовно ділиться на підлеглі підмножини за визначеною множиною ознак (рис. 1.2.1)

Рисунок 1.2.1 - Ієрархічна класифікація інформації

Найменування множини, що класифікується, (М) відноситься до нульового рівня класифікації. При першому поділі за окремими ознаками утворюються підлеглі множини 1-го рівня класифікації, сумарний об'єм яких дорівнює об'єму множини. При поділі групувань 1-го рівня утворюються групування 2-го рівня, сумарний об'єм яких дорівнює об'єму множини, що класифікується. Кількість гілок визначається кількістю ознак. Для кожної гілки сумарний обсяг групувань нижчого рівня повинен дорівнювати обсягу групувань вищого рівня. Останній рівень класифікації становить сукупність елементів множини, що класифікується.

У процесі класифікації має бути встановлений елемент множини, що класифікується, сформульовано ознаки ділення для кожної гілки за всіма рівнями.

При фасетному методі задана множина ділиться на групування незалежно - за різними ознаками класифікації. При цьому обсяг отриманих групувань і множини, що класифікується, не співпадають. Приклад цього методу представлено на рис. 1.2.2.

Рисунок 1.2.2 - Фасетна класифікація множини

Комбінований метод полягає у поєднання елементів ієрархічного та фасетного методів.

Сукупність правил поділу заданої множини та результат поділу називаються системою (алгоритмом) класифікації. Алгоритм класифікації може бути описаний у вигляді тексту, схеми чи таблиці.

Класифікація найменувань структурних одиниць інформаційної бази необхідна для проведення операції пошуку, співставлення, сортування даних про зміст інформаційної бази (ІБ), що досліджується. Це має особливе значення для численної номенклатури показників, що відображають стан об'єкта, яким керують. Розбивка множини найменувань за класифікаційними групуваннями полегшує вивчення вихідної множини показників, їх співставлення, ідентифікацію, виявлення помилок та ін. Структура класифікатора, кількість рівнів і позицій на кожному рівні визначається ступенем деталізації та кількістю об'єктів, що класифікуються.

Кількість найменувань у кожній класифікаційній групі для зручності аналізу повинна бути досить малочисельною. Система класифікації має забезпечити однозначність розподілу найменувань за класифікаційними ознаками, що охоплює всю множину найменувань, припускає можливість розширення вхідної множини.

На рис. 1.2.3 представлена система класифікації найменувань реквізитів-основ. Це один із принципів розбивки множини, що класифікується, на підприємствах машинобудування. Оскільки в кожному показнику - одна основа, то ця класифікація є також класифікацією показників. Класифікація охоплює 5 рівнів ієрархії об'єктів: вид керованих ресурсів; характеристику керованих ресурсів; вид інформації, до якої відноситься найменування основ; рівень управління; період часу.