Методика зняття відбитку із беззубих щелеп за Ф. Гербстом

Відтиск із нижньої щелепи знімають таким чином:

Звичайною металевою ложкою знімають відтиск, на якому щічні тяжі і вуздечка нижньої губи не повинні бути ясно позначені.

Гіпсову модель не варто обрізати занадто близько до меж відтиску.

На гіпсовій моделі олівцем позначають межу індивідуальної ложки: лінію цієї межі починають відступивши 2 мм позаду від одного горбика і ведуть її не по найглибшому місцю перехідної складки, а на 2-3 мм вище і закінчують за іншим горбиком.

Індивідуальну ложку виготовляють із пластмаси, потім уточнюють межа країв ложки, користуючи такими пробами.

Перша проба - ковтання і широке відкривання рота. Якщо ложка скидається при ковтанні, треба укоротити край протеза за горбиком до щелепно-під'язичної лінії. Потім пропонують пацієнту повільно відкрити рот; якщо ложка піднімається позаду, то її укорочують від горбиків до майбутнього першого моляра. Якщо піднімається передня частина ложки, то її вкорочують на ділянці між іклами.

Друга проба - проведення язика по червоній каймі верхньої і нижньої губи. Якщо ложка піднімається, то край її зрізають на ділянці уздовж під'язичної лінії.

Третя проба – доторкування кінчиком язика до щоки при напівзакритому роті. Вкорочують ложку при цьому на відстані 1 см від середньої лінії на під'язичному краї ложки.

Четверта проба - висування язика в напрямку до кінчика носа, виправлення роблять посередині язичної вуздечки.

П'ята проба - витягування губів уперед. Якщо ложка піднімається, потрібно зрізати її зовнішній край в ділянці між іклами. Потім за допомогою корегуючої силіконової маси формують під'язичну ділянку краю ложки таким способом. Корегуючу силіконову масу, або відтискну масу придатну для зняття функціональних відтисків наносять на індивідуальну ложку. Потім знову вводять ложку в рот і формують валик різноманітними функціональними пробами. Хворий проробляє всі зазначені вище проби відкривання рота, рухи губами і язиком. Після цього відтиск виводять із порожнини рота.

На верхній щелепі межа індивідуальної ложки повинна охоплювати верхньощелепні бугри, трохи не доходячи до найвищого місця перехідної складки. Від одного криловидного гачка до іншого проходить задній край ложки на 2 мм за піднебінними ямками. При введенні ложки в рот перевіряють, чи перекриті піднебінні ямки, чи не зміщається ложка при широкому відкриванні рота, при активній дії мімічної мускулатури, при витягуванні губів уперед.