Структура і організація заробітної плати

Грошова винагорода, що виплачується працівнику за виконану ним роботу, неоднорідна за своєю природою і складається з декількох частин. Зокрема до складу заро­бітної плати входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за викона­ну працю відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Встановлюється у вигляді тарифних ставок (окла­дів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахід­ливість і за особливі умови праці. Включає доплати, над­бавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням завдань і функцій. Виділяють такі види додаткової за­робітної плати: за роботу в надурочний час; сумісництво професій; за роботу в нічний час, тощо. Крім того, до до­даткової заробітної плати відносять надбавки і доплати за тарифними ставками і окладами. Вони встановлюються, як правило, кваліфікованим працівникам, зайнятим на особливо відповідальній роботі, за високу кваліфікаційну майстерність.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це ви­плати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, ком­пенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або які проводяться понад встановлені чинним законодавством норми.

За характером виплат доплати і надбавки поділяють на компенсаційні та стимулюючі.

Компенсаційні виплати (за умови праці, роботу в ніч­ний час тощо) визначаються підприємством самостійно, але не нижче розмірів, установлених законодавством.

Стимулюючі виплати (доплати і надбавки за високу кваліфікацію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю, премії, винагороди, доплати за суміщення посад; за розши­рення зон обслуговування, збільшення обсягу виконува­них робіт; виконання обов'язків відсутнього працівника, тощо) визначаються під­приємством самостійно і здійснюються ним у межах фі­нансових можливостей.

Усі види компенсаційних доплат і надбавок можна розділити на дві групи:

— доплати, які не мають обмежень за сферами трудо­вої діяльності та зазвичай є обов'язковими для підприємств усіх форм власності (робота у вихідні та святкові дні, в понадурочний час, неповнолітнім працівникам у зв'язку зі скороченням їх робочого дня, робітникам, що виконують роботи нижче присвоєного їм тарифного розряду тощо);

— доплати в певних сферах праці. Деякі з них встанов­люються для того, щоб компенсувати додаткову роботу, непов'язану безпосередньо з основними функціями пра­цівника, інші — за несприятливі умови праці.

Умови і розміри доплат регулюються підприємством самостійно. Доплати і надбавки регулюються в галузевих угодах, відображаються в колективних договорах, що укла­даються на підприємствах.

Доплати і надбавки доцільно встановлювати на певний термін, оскільки можливі зміни ставлення людини до праці; умов праці; джерел коштів на оплату праці. Розмір доплат і надбавок частіше за все визначається відносно посадового окладу або тарифної ставки за відпрацьова­ний час. Але підприємство може встановлювати їх і в аб­солютній сумі — в рівних розмірах для всіх працівників або диференційовано. Розміри доплат і надбавок повинні коректуватися зі зміною окладів або ставок з урахуван­ням надбавок. З урахуванням заохочувальних виплат формування заробітної плати працівника (в умовах тарифної системи) можна представити у вигляді схеми (див. рис.10.2.).

Таким чином, фонд заробітної плати робітників складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці та визначається тарифними ставками, відрядними розцінками і посадовими окладами. Додаткова зарплата залежить від результату діяльності всього підприємства і визначається преміями та іншими компенсаційними виплатами. Розміри оплати праці робітника залежать від результатів його роботи з урахуванням результатів господарської діяльності підприємства. Визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, і оплачується

Рис. 10.2. Структура заробітної плати

робітником за відпрацьований час і виконані послуги або продукцію, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вище встановлених чинним законодавством. До додаткової заробітної плати відносяться доплати й компенсаційні виплати за невідпрацьований час.

Залежно від складу доплат розрізняють прямий, годинний, денний і місячний фонди заробітної плати робітників. Найбільш простим є прямий фонд заробітної плати, що не містить у своєму складі ніяких доплат, тобто це сума грошових коштів, нарахованих за фактично відпрацьовані людино-години в умовах нормальної тривалості зміни (оплата за відрядними розцінками; оплата за тарифними ставками, грошові премії, які передбачені розцінками та ставками). За рахунок додатка до прямого фонду відповідних доплат утворяться годинний, денний і місячний фонди заробітної плати робітників. Так, якщо до прямого фонду заробітної плати додати надбавкиза роботу в нічний час, учнів, класність, швидкість та тяжкість робіт, резервним робітникам на потоці, бригадирам робітників, якщо вони незвільнені від основної роботи, керівництво бригадами, персональні надбавки, знання іноземної мови, сумісництво професій, брак не з вини робітника, складні умови праці, роботу у святкові й вихідні дні, то отримаємо фонд годинної заробітної плати.

Фонд денної заробітної плати включає фонд годинної заробітної плати і доплати до фонду годинної заробітної плати (оплата годин внутрішньозмінного простою не з вини робітника; оплата перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством, які займають неповний робочий день; оплата пільгових годин підлітків; доплата за роботу в позаурочний час).

Фонд місячної (квартальної, річної) заробітної плати включає фонд денної заробітної плати і доплати до фонду денної заробітної плати (оплата чергових і додаткових відпусток; оплата цілоденних простоїв; оплата днів виконання державних і громадських обов’язків; доплата за вислугу років; доплата по закінченні трудового договору; вартість продукції, виданої робітникам у порядку натуральної оплати; оплата безплатних комунальних послуг.

Під організацією зар­обітної плати на підприємстві розуміють її побудову, приведення її елементів у певну систему, що забезпечує взаємозв'язок кількості та якості праці з розмірами заробітної плати.

Механізм організації оплати праці складається з таких еле­ментів:

а) ринкового регулювання;

б) державного регулювання;

в) колективно-договірного регулювання;

г) механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві з використанням таких елементів, як тарифна система або безтарифна мо­дель, нормування праці тощо.

Безпосередньо робота з організації заробітної плати на підприємстві полягає у виборі моделі формування за­робітної плати (тарифної чи безтарифної), виборі форм і систем заробітної плати, розробці умов і правил премію­вання.