Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Обговорення головних теоретичних положень. Навчання в малих групах розглядають як найуспішнішу альтерна­тиву традиційним методам роботи на уроці

Читайте также:
  1. Методика проведення теоретичних та практичних уроків
  2. Обговорення головних теоретичних положень
  3. Обговорення головних теоретичних положень
  4. Обговорення головних теоретичних положень
  5. Обговорення головних теоретичних положень
  6. Обговорення головних теоретичних положень
  7. Обговорення головних теоретичних положень
  8. Обговорення головних теоретичних положень
  9. Обговорення головних теоретичних положень

Навчання в малих групах розглядають як найуспішнішу альтерна­тиву традиційним методам роботи на уроці. Воно дає можливість реалі­зувати такі педагогічні цілі: індивідуалізувати самостійну роботу шко­лярів на уроці; значно активізувати їхню пізнавальну діяльність; ство­рити на занятті позитивний емоційно-психологічний клімат, що сприяє особистісному самовираженню, самоутвердженню і характеризується взаємодопомогою, доброзичливістю, взаєморозумінням (1, с. 41).

ідея навчання у співробітництві, в малих групах виникла ще в 20-х роках XX ст. Вона була важливим елементом прагматичного підходу до освіти у філософії Дж. Дьюї, знайшла своє втілення в бригадно-лабора­торному методі навчання у радянських школах 20-х років. Технології групового навчання дістали методичне обґрунтування у працях О. Риви-на (9, с. 101 -104), В. Дьяченка (2), X. Лійметса (3), С. Шевченка (11) та інших науковців.

За кордоном перші описи методу навчання у співробітництві на рів­ні технології з'явилися наприкінці 70 — на початку 80-х років (Велика Британія, Канада, Японія, Ізраїль). Результати досліджень підтвердили ефективність застосування технологій роботи в групах, особливо сто­совно підвищення рівня осмислення матеріалу, використання його для розв'язання нових завдань. Значущим виявився і ефект соціалізації, формування комунікативних умінь у школярів: діти навчалися спільно працювати, творити, допомагати одне одному. Групова діяльність стала для них умовою і засобом формування соціально-ціннісних ставлень до світу, усвідомлення себе як суб'єкта взаємодії, який сприяє самовира­женню всіх учасників групової роботи.

Проте групові форми навчання на уроці не були широко впрова­джені у практику через складність технології організації групової взає­модії, яка потребує дотримання певних принципів і розвитку в учителя таких професійно значущих умінь, як мотиваційно-цільові, організацій-но-спонукальні, інформаційно-комунікативні.

Принципи групової роботи, ґрунтуючись на принципах загальноди-дактичних, підкреслюють специфічність цієї форми організації навчаль­ної діяльності, адже вона враховує ситуацію не лише засвоєння знань, а й розвитку особистості школяра, що формується під час спільної діяль­ності учнів.




Принцип колективізму (за кордоном він має назву «навчання в команді»). Кожній навчальній мікрогрупі притаманні головні ознаки колективу: єдність мети, почуття взаємної відповідальності, чітка органі­зація навчальної роботи. Цей принцип у груповій роботі виражає необ­хідність забезпечення найсприятливішими умовами для формування в учнів взаєморозуміння, взаємної вимогливості, взаємодопомоги, солідар­ності, організованості, дисциплінованості, почуття товариськості, дружби.

Навчання в малих групах має особливе значення у досягненні гру­пових цілей, успіху, якого можна домогтися лише внаслідок самостійної роботи кожного у постійній взаємодії з іншими членами навчальної команди. Саме в цьому полягає сутність тези: почуття спільності — перетворюється в умовах групової навчальної діяльності на складне суспільне почуття, яке і є необхідною передумовою становлення особис­тості школяра. Що вищим буде рівень співробітництва у групі, то швидше кожний учасник групи переконається, що його «я» є складовою части­ною «ми». Залучення до діяльності «ми» і є виявом колективізму.

Принцип взаємного збагачення передбачає активний обмін інфор­мацією й соціальними цінностями, такими як прагнення допомогти, го­товність визнати успіх іншого. X. Лійметс зауважував, що педагог мусить так організувати навчання в групах, щоб кожний віддавав і отримував. З цього принципу випливають правила: потрібно заздалегідь з'ясову­вати, які знання має учень, щоб збагатити своїх однокласників; плану­ючи групову роботу, слід для кожного учня передбачити можливості виступити в ролі того, хто віддає (3, с. 60 — 61).



Принцип однакових можливостей для кожного учня в досягненні успіху полягає в тому, що кожен учень збагачує свою групу результа­том, поліпшенням власних попередніх досягнень. Порівняння проводиться не з результатами інших учнів цієї чи іншої групи, а з власними, здобу­тими раніше. Це дає однакові можливості сильним, середнім і слабким учням в отриманні балів для своєї групи.

Принцип відповідальності означає персональну відповідальність кожного учня за успіх чи неуспіх навчальної команди. Це спонукає всіх членів мікрогрупи спостерігати за діяльністю одне одного і всією командою приходити на допомогу своєму товаришеві. Цей принцип виражається і в тому, що схвалення, оцінки група отримує на підставі відповідей будь-кого з її членів, що виявляє рівень розуміння проблеми усією громадою.

Принцип рольової участі характеризує ступінь участі школярів у груповій роботі на уроці. Діапазон обов'язків учнів різноманітний: асис­тент, лаборант, консультант тощо. Всередині кожної групи можливі й такі ролі: організатор активної діяльності (відповідає за активність своїх партнерів); експерт з культури спілкування і взаємодопомоги; редактор (контролює правильність виконання завдання); лідер (бере на себе відповідальність за підготовку всіх до звіту, за виконання зав­дання). Отже, група виконує подвійну функцію: з одного боку — акаде-


мічну (досягти пізнавальної, творчої мети), а з другого — соціальну (у ході виконання завдання дотримуватися певної культури спілкуван­ня). І те, й інше — однаково значуще й фіксується вчителем.

Враховуючи значення розглянутих принципів, можна зробити висно­вок: групова робота на уроці це форма організації навчання в малих групах на основі співробітництва з чітко розподіленими ролями.

Групові форми роботи на уроці є різновидом колективної навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів. І. Первін виокремлює п'ять рівнів ко­лективної навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці: 1) фрон­тальна (одночасна) робота в класі, спрямована на досягнення спільної мети; 2) робота усталеними парами; 3) групова робота (на принципах диференціації); 4) міжгрупова робота (кожна група має своє завдання у досягненні спільної мети); 5) фронтально-колективна діяльність за активної участі всіх учнів. Власне груповими технологіями називають у практиці лише третій і четвертий рівні організації навчальної роботи в класі.

Така робота потребує тимчасового поділу класного колективу на малі групи для спільного розв'язання певних завдань. Учням пропонують обговорити у групах пізнавальне завдання, визначити шляхи його ви­рішення, реалізувати його на практиці і, нарешті, представити спільний результат. Отже, важливими особливостями організації групової на­вчальної роботи є такі:

— клас на певному уроці поділяється на групи для розв'язання кон­
кретних навчальних завдань (на наступних уроках склад груп може
змінюватися);

— кожна група отримує певне завдання (воно може бути однаковим
для всіх груп) і виконує його спільно під безпосереднім керівництвом
лідера групи і вчителя;

— завдання мають виконуватися таким чином, щоб можна було оці­
нити індивідуальний внесок кожного члена групи;

— склад групи не постійний, її формують так, щоб з максимальною
ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можли­
вості кожного члена групи залежно від змісту й характеру роботи (9,
с. 109-110).

Групову роботу вважають однорідною тоді, коли мікрогрупи вико­нують одне завдання, а диференціація діяльності здійснюється всере­дині кожної команди; диференційованою, коли різні мікрогрупи вико­нують різні завдання з розподілом ролей всередині групи.

Робота у групах на уроці дає змогу розширити функції окремих його етапів. Так, перевірка домашнього завдання за груповою технологією пе­редбачає не лише контроль виконання, а й діагностування (слід переко­натися, що всі учні зрозуміли матеріал). Для цього перед фронтальною перевіркою вчитель пропонує учням у групах з'ясувати незрозумілі мо­менти, поставити запитання одне одному і вчителеві, провести взаємопере­вірку. Після завершення підготовки у групах педагог може викликати


Обов'язковою умовою групової роботи на уроці є взаємодія того, хто навчає, і того, хто вчиться. На певний час учень у групі стає вчителем своїх ровесників, оскільки має глибші й повніші знання. Ця роль впли­ває на його пізнавальний і соціальний розвиток: «Коли кожний шко­ляр — викладач, коли він зобов'язаний усього, що вивчає, навчати інших, то мотивація в його діяльності круто змінюється. Навчати інших — це вже справа громадська, вона стосується всіх, у цьому зацікавлені всі» (2,с. 141).

Отже, під час групового навчання створюються передумови для ефек­тивної мотивації. Внутрішні імпульси, що спонукають учнів відповідально ставитися до справи, діють інтенсивно й результативно. І педагог зазнає менше труднощів стосовно вироблення мотивації, ніж під час інших форм навчання.

Групова робота дає змогу досягти високої активності учнів не лише під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, а й під час повторен­ня, хоча відоме не викликає в учнів особливого інтересу, навіть коли розглядається в іншому ракурсі, у нових зв'язках. Коли учні працюють у групах, відкривається можливість під час повторення використати наявні у кожного знання, набуті з різних джерел. Поглиблене вивчення якоїсь частини загального завдання групи і разом із групою частини завдання, загального для класу, активізує знання кожного і визначає місце цих знань у системі певної теми та всього курсу. Таким чином, повторен­ня набуває більшої особистої значущості для кожного учня (3, с. 28).

Дбаючи про активну взаємодію учнів у групах, учитель бере до ува­ги завдання виробити у дітей вміння правильно регулювати свою по­ведінку відповідно до вимог групової взаємодії. Важливо навчити учнів добирати засоби передачі іншим своєї думки, щоб домогтися цілкови­того взаєморозуміння, навчити слухати одне одного, оцінювати роботу товаришів; надавати й отримувати допомогу.

Щоб досягти успіхів у груповій роботі, слід також дотримуватися умов, які структурують взаємозалежність учнів, роблять їхню спільну діяльність об'єктивно необхідною. А для цього потрібно:

— ставити обставини діяльності учнів у залежність від єдиної мети,
єдиного завдання групи в цілому (результат діяльності групи — єди­
ний твір, спільний малюнок, розв'язання задачі, виконання вправи, ство­
рення моделі). Єдність підсилює значення підпису кожного члена гру­
пи під роботою. Виконуючи індивідуальну роботу в групі під контро­
лем і з допомогою її членів, учень заповнює власний робочий листок, а
вчитель бере для аналізу листок одного з членів групи, виправляючи
помилки й оцінюючи як роботу групи;

— створювати обставини залежності від джерела інформації, коли
кожний учасник групи володіє лише своєю частиною інформації, необхід­
ної для виконання єдиного завдання. Це стосується й обмеження обсягу
чи кількості матеріалів (один текст, одна вправа), й розподілу рольо­
вих функцій;


— ставити обставини в залежність від єдиного для всієї групи за­охочення. Або заохочують однаково усіх членів команди, або нікого. Видами заохочення є бальна оцінка, схвалення вчителя, присвоєння певної атрибутики, записи індивідуальних і групових досягнень у що­денники чи спеціальний журнал.

Використовуючи групові технології, вчитель набуває нової й не менш важливої для навчального процесу ролі організатора самостійної пізна­вальної, дослідницької, творчої діяльності учнів. Його функція не зво­диться до повідомлення суми знань і досвіду, накопиченого людством. Головне в його роботі — допомогти учням самостійно здобувати потрібні знання, критично осмислювати отриману інформацію, навчитися роби­ти висновки, аргументувати їх, розв'язувати виниклі проблеми і здійснювати усе це в атмосфері співробітництва, взаєморозуміння, утвер­дження високих моральних якостей у повсякденній поведінці.


Дата добавления: 2014-12-30; просмотров: 13; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Діагностування готовності до заняття | Аналіз прийомів організації групової роботи школярів на уроці
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты