Які сучасні концепції ідеального Ви знаєте?

У сучасній вітчизняній філософії та науці склалися три концепції ідеального.

Згідно з концепцією Д.І. Дубровського, ідеальне - явище, притаманне суб'єктивного світу окремого соціального індивіда, матеріальним носієм його виступає нейродинамічний код, природа якого науці до кінця поки що не ясна.

У концепції Е.В. Ільєнкова ідеальне народжується й існує не в голові, а за допомогою голови у громадській діяльності людини. Його не можна ототожнювати ні з результатами діяльності індивідуального нейрофізіологічного апарату (індивідуалізоване духовне буття), ні з матеріальним субстратом об'єктивації цього буття (книга, мармур, архітектурна модель, ікона). Воно включає в себе весь світ об'єктивувати духовного буття не лише окремої особистості, але й результати духовної діяльності всього історичного процесу, світ людської культури і всю олюднення природи. У цьому сенсі ідеальне первинне по відношенню до свідомості індивіда. [1, с. 87]

На думку М.А. Ліфшиця, ідеальне безпосередньо пов'язано з ідеалом і не зводиться до поняття ідея.«Ідея» - це категорія, пов'язана з характеристикою психічної, свідомої діяльності суб'єктів, а «ідеал» позначає об'єктивно-реальні зразки, еталони представників будь-якого виду неживої, живий і соціально організованої форм буття (досконалої форми кристали, еталонні зразки рослин і тварин, позитивні цінності й ідеали в суспільстві). У цьому сенсі ідеальне онтологічно первинно як по відношенню до індивідуального свідомості окремого суб'єкта, так і по відношенню до духовної, а отже, і до практично-перетворюючої діяльності всього людства.

Напрямок дискусії з проблеми ідеального - від суб'єктивної реальності через об'єктивацію духовного і поширенню ідеального на всю природу - ставить перед філософією проблему носія ідеального. Тут правомірна аналогія з дискусійним ходом обговорення поняття «інформація»: від інформації, що розуміється як знання, до інформації, що трактувалася як відображення в саморегульованих системах, а потім до висновку про атрибутивності інформації як змісту будь-якої форми відображення.

Проблема співвідношення свідомості і ідеального також не має однозначного вирішення. Те, що вони не збігаються, очевидно. Але слід зауважити, що, по-перше, практична діяльність завжди доцільна, тобто свідома, однак вона включає в себе матеріально-предметний аспект, по-друге, будучи суб'єктивним чином, пов'язаним з нейродинамічними процесами в ЦНС ідеальне ширше свідомості і присутній у психічній формі відображення, отже, властиво і тваринам, по-третє, існуючи в об'єктивізовані формах , ідеальне ніяк не може бути віднесено до психічного світу як завгодно високорозвинених тварин. Людина знаходить ідеальний план життєдіяльності тільки за умови залучення його до історично розвиваються формами суспільного життя.

Отже, свідомість, його ідеальна сутність може бути зрозуміла тільки через призму його суспільно-історичної природи, у порівняльному аналізі з іншими формами життєдіяльності і в першу чергу життєдіяльності вищих тварин.

25. в чому полягає новизна поглядів З.Фройда і К.Юнга на структуру і функції свідомості? Що таке архетип? (+26?)

из конспекта:

З. Фройд і К.Юнг довели, що у психічному житті понад 60% несвідомого. А свідоме – це ніби верхівка айсбергу.
По Фройду, психічне життя має таку структуру:
нижнє = несвідоме = воно
свідоме = Я
зверху = надсвідоме. коригувати відносини між свідомим і несвідомим, це совість, яка змушує повертатися до саморефлексії, до пережитих подій.
Ерос – самозбереження і продовження життя.
Танатос – бажання до смерті. Ці два інстинкти неусвідомлені , особливо танатос.
Свідоме – це ідеальний образ світу і самого себе. Сюди відносяться інтелект, емоції, воля, пам*ять,, мотивації до дій, цілепокладання тощо.
Надсвідоме, «над Я» потрібно для коригування нестримного лібідо, яке закладено у підсвідомості.
Сублімація – це витіснення (за рахунок надсвідомого) іншими видами діяльності, крім лібідо, які теж певною мірою продовжують життя. Наприклад, творчість.
Свідоме і несвідоме – це як вершник і кінь. Вершник – надсвідоме, несвідоме – це кінь, якого потрібно приборкувати. (чтоо за бред.)
Юнг виявив, що несвідоме є не тільки у кожної окремої людини, а й у етносів. Це колективне несвідоме або архетип. Архетип – це вроджена пам*ять, це певна інформація про людину і світ, яка отримується етносом на генетичному, біологічному рівні.

не из конспекта:
Юнг визначив чотири функції свідомості: мислення, відчуття, чуття та інтуїцію. Кожна функція може реалізуватися інтровертивно або екстравертивно.

За визначенням Юнга, архетипи— це комплекси якихось пережитих подій, які постають фатальним чином, а їхня дія починається саме в нашому особистому житті. Бажаючи показати, що ця ідея має саме "архетипну" при­роду, а також те, що вона розроблялася філософською думкою протягом тисячоліть, Юнг віднаходить цей термін у працях стародавніх ідеологів церкви (Філона Іудейського, Іринея, Діонісія Ареопагіта, Августина), а серед своїх сучасників — уЛ.Леві-Брюля. Але найбільше Юнг цінує вчення Платона про "потойбічний" світ ідей, що влучно розкриває зміст поняття архетипу. Таким чином, постають два шари несвідомого: той, що належить особистості, і той, що властивий колективу, спільноті.

Первісні колективні образи як найстаріші й найзагальніші форми уяв­лень людини є водночас і почуттями, і думкою. У цьому — їхня нерозчле­нованість і синкретизм. Вони мають власне самостійне життя і можуть ман­друвати з однієї голови до іншої, виступаючи в аналогічних, але різних за своїм чуттєвим втіленням образах.

Але Юнг іде ще далі – Платона, показуючи його як свого однодумця. Ейдос у Платона, зауважує Юнг, — це вічні ідеї, що є прообразамире­чей і зберігаються як трансцендентальні вічні форми в наднебесній ца­рині.Виникнення поняття енергії, яким тлумачать фізичну подію, пов'язується зі своїм попередником — таємничим вогнем алхіміків — флогістоном, силою тепла, що властива матерії. Первісне тепло стоїків або вічно живий вогонь Геракліта вже зовсім наближаються до примітивного погляду про всюди поширену живу силу, силу росту і зцілення.

Варто простежити, як тлумачить психолог-аналітик тисячолітні "мандри" однієї з найвидатніших думок людини, а саме — ідеї збереження енергії.Вважають, що саме Роберт Майєр є творцем цієї ідеї. Але як мог­ло трапитись, що її було запропоновано лікарем, а не фізиком? Юнг уточ­нює свою думку: ідея Майєра, власне, й не була ним створена. Вона не по­стала внаслідок синтезу тогочасних наукових пошуків і гіпотез. Вона вирос­ла у своєму творцеві, як рослина.

Ідея енергії та її збереження, стверджує Юнг, має бути первинною кар­тиною, яка перебуває в колективному несвідомому. Вона споконвіку існує в людському духові і діє крізь тисячоліття. Цим усю історію пізнання Юнг зводить до однієї площини — архетипів колективного несвідомого, що фа­тально визначають наперед хід людської думки. Читач творів Юнга має немовби забути про чіткі межі, що розділяють міфологію, релігію, псевдо­наукові (астрологічні, окультні та ін.) уявлення, а також мистецтво і науку.

26. Як співвідносяться між собою «свідоме», «несвідоме» і «підсвідоме» в психіці індивіда? (за З.Фройдом)

мне кажется, что в вопросе должно быть «свідоме», «надсвідоме» і «підсвідоме», тогда было бы логичнее. в лекциях она говорила об этих трех: сознательное, несознательное и подсознательное. кому выпадет этот вопрос, спросите у нее, может тут опечатка. если так, то ответ на этот вопрос см. в предыдущем.
если нет, попробуем все же развести понятия «несвідоме» і «підсвідоме»:

Тлумачення понять «підсвідоме» і «надсвідоме» Підсвідоме - психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості. У філософській та психологічній літературі підсвідоме нерідко ототожнюють із несвідомим. Проте ці поняття слід розрізняти. Термін «несвідоме» - ширший. Він охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, інтуїцію, автоматизми, лунатизм, гіпноз, гарячку та інші хворобливі стани нестямності). Поняттям «підсвідоме» позначають лише ті феномени психіки, які на даний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте щільно з нею пов'язані, впливають на її перебіг і з відповідною зміною умов порівняно легко переходять у її сферу.

вот, как-то не очень… мне все же кажется, что тут опечатка, и имелось ввиду надсознательное

27. В чому М.К.Мамардашвілі вбачає «парадоксальність» свідомості?

нашла кусочки:

«М. Мамардашвілі, у свою чергу, зазначив, що «всякий, хто глибоко займа ться свідомістю, входить у сферу парадоксальності, до яко неможливо звикнути»

(по-другому не копировалось)