ДОДАТОК Ж

Внесок вчених світових бухгалтерських шкіл

(кінець XIX - початок XX ст.) в розвиток категорії „баланс”

Автор Внесок у розвиток категорії „баланс”

Італійська школа

юридичний напрям

Дж. Чербоні Зазначав, що рахунок власника і рахунок агентів і кореспондентів створюють вищий рахунок - господарський баланс, по якому проводяться всі без виключення операції господарства.

К. Белліні Говорив про необхідність створення двох балансів: один – майновий, другий – фінансовий. Перший відображає відношення власника з агентами та кореспондентами і включає весь традиційний актив, усю кредиторську заборгованість та зміни капіталу. Другий відображає відношення з адміністратором і включає весь перелік результатних рахунків.

Дж. Россі Розвивав вчення про бухгалтерський баланс, в результаті чого, зароджується окрема наука – статмологія. Запропонував шахову форму рахівництва (1889 р.). Розклав шаховий баланс на окремі картки. Стверджував, що звітність (баланс) є узагальнюючим документом і відображає господарський стан підприємства, поєднуючи три види управлінських функцій: економічні (актив), юридичні (пасив), і адміністративні (звіт про фінанансовий стан).

Економічний напрям

Е. П. Стверджували, що баланс є наслідком подвійного запису і

Леоте, заданий системою рахунків, є головною категорією обліку.

А. Гільбо Зазначали, що баланс –„синтез рахунків, які не закрилися”-передбачає вирівнювання двох „мас”: активної і пасивної. До першої пропонували відносити основні і оборотні засоби, витрачені засоби (вкладені в незакінчені процеси), засоби у дебіторів і збитки. До другої – власні засоби, засоби кредиторів і прибутки. Запропонували баланс -”нетто” (з регулюючими рахунками) і баланс – „брутто” (без них). Вимагали щорічно складати баланс народного багатства в межах загального рахівництва всього народного господарства.

Ф. Беста Поділяв баланс підприємства не тільки по вертикалі, але й по

горизонталі. Вимагав проводити оцінку в балансі за поточними цінами.

129

Продовж. додатка Ж

Автор Внесок у розвиток категорії „баланс”

Італійська школа

Компромісний напрям

Дж. Дзаппа Вважав, що мета складання балансу зводиться до відображення взаємозв’язків між його статтями, а сам баланс – наслідок оборотів, відображених у звіті про фінансові результати. Пропонував оцінювати статті балансу за поточними цінами. Вважав, що об’єкт, розміщений в балансі, містить ширшу інформацію, ніж взятий окремо. Зазначав, що актив - це ресурси, призначені для очікування майбутніх прибутків.

Французька школа

Л. Сей Висловлювався про баланс у зв’язку з обчисленням прибутку.

Підкреслював, що справжня величина прибутку може бути встановлена тільки за період від балансу початкового (відкриття підприємства) до балансу ліквідаційного (закриття підприємства). Піддавав критиці погляди своїх колег на річний баланс як кінцевий. Зазначав, що всі баланси – місячні, піврічні, річні тощо – тільки проміжні, попередні.

Ж.Б. Першим здійснив типологічний аналіз балансу. Визначав три

Дюмарше типи балансу: капітал (К+1), немає капіталу (К0), капітал в активі (К-1).Кожен з них був представлений трьома видами в залежності від характеру сальдо рахунку „Прибутки і збитки”: пасивне сальдо (Р+1), немає сальдо (Р0), активне сальдо (Р-1). Таким чином, виділялось дев’ять основних типів балансу, які потім збільшувались до двадцяти семи шляхом введення динамічних і потенційних елементів – трьох сальдо для кожного з елементів К і Р: початкового, кінцевого і потенційного. Зазначав, що факти господарського життя викликають в балансі чотири види змін: 1)активні пермутації, 2) пасивні пермутації, 3) компенсаційні модифікації, 4) результатні модифікації.

Р. Лефор Зазначав, що баланс - синтез трьох складових: права, цінностей, особи. Суть обліку в праві, а право – суть бухгалтерії.

П. Гарньє Вважав, що баланс – це наслідок рахунку „Прибутки і збитки”. Запропонував диференційний баланс, який лежить в основі національного рахівництва (макрообліку).

Ж. Писав, що баланс – це „бюлетень здоров’я підприємства”,

Бурнісьєн який представляє ні що інше як порівняльний аналіз маси цінностей, якими володіє підприємство, та прав власності на ці предмети.

130 Продовж. додатка Ж

Автор Внесок у розвиток категорії „баланс”

Німецька школа

Статичне трактування балансу

І.Ф. Шер Вважав основою обліку не рахунки, а баланс, тому зазначав, що облік починається з балансу, з якого випливають рахунки. Писав, що „ баланс початковий і баланс заключний складають альфу і омегу будь-якого рахівництва”. Дав визначення: „баланс - це рівність між активом і пасивом, побудована в формі рахунків в заключний день операційного циклу”. Підкреслював, що „будь-яка бухгалтерія, яка не спирається на вступний баланс, недосконала і не відповідає господарським і юридичним вимогам”. Дав визначення проміжного балансу як такого, що „складається на будь-який момент між початком і кінцем операційного року”. В основу балансу поклад рівняння капіталу: А-П=К, а сам баланс трактував як засіб для розкриття стадій кругообігу капіталу. Вперше спробував аналізувати баланс (шляхом оборотності засобів, знаходження „точки беззбитковості” (мертва точка), нарахування витратомісткості тощо). Написав працю „Бухгалтерія і баланс”(1921).

М. Вважав, що баланс господарства повинен відображати не тільки

Берлінер стан та склад майнової маси, а й те, як і ким готівкова маса майна повинна бути розподілена у випадку припинення діяльності господарства. Стверджував, що в активі балансу представлене майно підприємства, а в пасиві – план його розподілу. Кожний баланс розглядав як ліквідаційний. Написав працю „Бухгалтерская и балансовая теория”.

Г. Нікліш Створив загальне вчення про статичний баланс, у відповідності до якого баланс – це перетворений інвентар. Пасив включає рахунки власника і кредиторів, рахунки бувають активні і пасивні. Зазначав, що баланс дає точне обчислення вартості майна, яке знаходиться у власності підприємства і яке повинно бути представлене за ціною можливої реалізації на дату складання балансу. Вважав, що основна задача балансу – захист інтересів кредиторів.

Г. Хольцер Запропонував „квантифікаційний” баланс. Вважав, що баланс -це знаряддя нарахування вартості. Визначаючи сутність балансу, виходив з його зовнішньої форми. Представляв баланс у вигляді двох окремих, рівних по сумі, груп рахунків. Всі рахунки поділяв на два ряди: майна і капіталу, між якими існує певний кореспондуючий зв’язок.

131

Продовж. додатка Ж

Автор Внесок у розвиток категорії „баланс”

В. Ле Кутр Зазначав, що баланс відображає актив і пасив підприємства в
стані миттєвого спокою, і тому вважав його статичним за своєю
природою. Запропонував теорію тотального балансу, який
будується на двох принципах: ясності і правдивості.
Підкреслював значення балансу для різних осіб: керівника,
власника, кредиторів, товариства в цілому. Зазначав, що баланс
потрібно будувати і розуміти з точки зору його адресата.
Динамічне трактування балансу
Е. Запропонував теорію динамічного балансу, відповідно до якої

Шмален- динамічний баланс – співвідношення активного і пасивного
бах резерву сил, що показує фінансові результати з врахуванням

часових відносин між матеріальними і фінансовими оборотами. Визначав актив (за виключенням грошових коштів) як витрати, які ще не стали доходами, а пасив як доходи, які ще не стали витратами. Зазначав, що баланс відображає не стан господарських засобів та їх джерел, а навпаки, рух засобів і джерел. Вважав, що баланс повинен складатися за окремі проміжки часу існування підприємства (проміжний баланс). Е. Косіоль Поглибив вчення про динамічний баланс. Виділяв граничні (початковий і заключний баланси, які виступають ніби метрикою про народження і довідкою про смерть підприємства) і проміжні баланси, які складаються за певний проміжок часу роботи підприємства: місяць, рік тощо. Пов’язував поняття балансу з платіжним процесом, в якому виділяв дві вартості (надходження і витрати), рівні між собою. Критикував погляди прихильників статичного напряму за те, що вони виводили баланс з інвентарю, оскільки такий підхід, на його думку, може призвести до протиставлення активу і пасиву, тоді як актив і пасив є знаряддям обліку руху вартості, а сам баланс – засобом періодичного виявлення результату господарської діяльності. Написав працю „Балансова реформа і єдиний баланс” (1949)

Інші погляди
П. Написав працю „Анализ баланса” (1926), в якій сформулював

Герстнер п’ять правил для оцінки пасиву і п’ять правил для оцінки активу

і одне для оцінки взаємозв’язку пасиву і активу. Й. Буррій Висунув концепцію статико-динамічного балансу, синтезуючи вчення Г. Нікліша і Е. Шмаленбаха. Від першого введено тотожність: а = р – актив тотожний пасиву, від другого: R=P – витрати тотожні надходженню. Звідси виводився статико-динамічний баланс: a+R=p+P. Ліва частина балансу показує, як використовуються засоби, наведені в правій частині.

132

Продовж. додатка Ж

Автор Внесок у розвиток категорії „баланс”

Г. Зоммер- Розробив евдинамічний баланс, об’єктом якого є грошовий

фельф цикл: гроші – запаси - готова продукція – реалізація – гроші.

Синтезував погляди Е. Шмаленбаха і Г. Бідермана.

Ф.Ю.А. Написав працю „Органічний щоденний баланс” (1929).

Шмідт Вважаючи будь-яке підприємство живим організмом,

рекомендував складати органічний баланс. Стверджував, що чим швидше знецінюються гроші, тим частіше необхідно складати баланс, який повинен відображати фінансовий стан підприємства і його прибуток. Зазначав, що і баланс, і калькуляція собівартості мають складатися щоденно, а як оцінка повинна використовуватися відновлювальна вартість. Спробував синтезувати динамічне та статичне трактування балансу. Вважав, що облік - це динаміка, баланс - це статика, а аналіз балансу – порівняльна статика.