Додаткова література: 22

Дати відповіді на питання (для обговорення на семінарських заняттях):

1. Стандарти якості навколишнього середовища.

2. Розрахунок показників: гранично та тимчасово допустима концентрація, ступінь токсичності, гранично допустимі викиди в атмосферу, гранично допустимі скидання у водні об'єкти, тимчасово погоджені викиди і скидання, гранично допустиме екологічне навантаження.

3. Визначення нормативів якості навколишнього середовища і продуктів харчування.

4. Оцінка впливу на навколишнє середовище, кількісні та якісні методи визначення екологічного ризику.

Методичні вказівки до підготовки відповідей на питання.При розкритті питань необхідно підкреслити те, що нормування якості навколишнього середовища має здійснюватися з метою встановлення граничних норм впливу антропогенної діяльності, що гарантує екологічну безпеку на­селення, збереження генофонду, забезпечує раціональне використання і відновлення природних ресурсів в умовах інтенсивної господарської діяльності.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) – нормативи, що встановлюються для шкідливих речовин у розрахунку на оди­ницю об'єму повітря, води, маси харчового продукту, ґрунту.

Тимчасово допустима концентрація (ТДК) – це нормати­ви, що встановлюються для недостатньо вивчених речовин. Ці нормативи встановлюються на 2—3 роки. Іноді ТДК характе­ризуються токсичністю – здатністю речовини викликати по­рушення фізіологічних функцій організму.

Ступінь токсичності називається токсичною дозою, тобто кількістю речовини, що викликає токсичний ефект. Чим мен­ша токсична доза, тим вища токсичність.

Гранично допустимі викиди (в атмосферу) (ГДВ) – це кількість шкідливих речовин, що не повинна перевищуватися під час викиду в повітря на одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на границі санітарної зони не була вища за ГДК.

Норми гранично допустимих концентрацій єдині на території України, екологічні нормати­ви гранично допустимих викидів та скидів розробляють і впроваджують державні природо­охоронні органи, органи охорони здоров'я в межах своєї ком­петенції.

Визначення нормативів якості навколишнього середовища і продуктів харчування спирається на концепцію граничного впливу. Поріг шкідливого впливу – це мінімальна доза речовини, при якій в організмі відбуваються зміни, що виходять за межі фізіологічних реакцій.

Для контролю за якістю продуктів харчування встанов­люється допустима залишкова кількість шкідливих речовин (ДЗК). Це така кількість шкідливих речовин, яка при щоден­ному вживанні продуктів харчування не викликає яскраво вираженої захворюваності чи відхилення у стані здоров'я лю­дини.

Під екологічним ризиком також розуміють можливу міру небезпеки заподіяння шкоди природному середовищу у вигляді можливих втрат за визначений час.

Екологічний ризик (ЕР) – це оцінка на всіх рівнях - від ло­кального до глобального - вірогідності появи негативних змін У навколишньому середовищі, викликаних антропогенним чи іншим впливом.