Діалектика взаємодії духовних та матеріальних форм культури

Культура – «друга природа» людини, створена за допомогою людських знань та праці. Схематично культуру можна поділити на матеріальну та духовну. Матеріальна культура – знаряддя і засоби виробництва, техніка, технології, культура праці і виробництва, речі і відносини в побуті, охорона безпосереднього довкілля людини. Духовна культура – діяльність ( пізнавальна, естетична, моральна), наука, освіта та виховання, інформація, пропаганда, релігія, право. Матеріальна та духовна культура нерозривно пов’язані між собою. Виробничі сфера людини впливає на її діяльність в інших сферах життя. А результати розумової та інтуїтивної діяльності людини втілюються у творах мистецтва, літературних працях та технічних пристроях. У матеріальній культурі неодмінно присутнє духовне начало. Матеріальна культура є втіленням людських знань, моральних засад, естетичних норм. І навпаки, елементами духовної культури, які приховані від людського ока (честь, гідність, релігійні переконання, мудрість, самопожертва) знаходять своє втілення в матеріальній формі: нагороди, книги, пам’ятники, меморіали, музеї…

26. Досягнення грецької літератури

Догрецька та егейська доба Історичне значення давньогрецької літератури для пізніших літератур полягає в тому, що зачатки словесного мистецтва, які в державах Сходу при ідеологічному пануванні жрецтва підіймалися до рівня літератури лише настільки, наскільки вони могли служити інтересам релігії та практичної «мудрості» Гомерівський період Головне літературне явище цього періоду — поеми Гомера, що являють собою завершення довгої низки менших дослідів легендарної поезії, а також релігійної та побутової пісенної творчості. Задовго до появи «Іліади» й «Одіссеї», найдавніших пам'яток давньогрецької літератури, склалися образи головних еллінських богів і героїв троянського і дотроянского часу, встановилися типові риси богів і напівбогів, їх генеалогії, утворилися епітети, вироблена віршована форма, придатна для розповіді і т. д. Архаїчна доба У міру того, як громадське та особисте життя ставало різноманітнішим і складнішим, особливо в багатіючих торгових колоніях, народжувалася й нові форми поетичної творчості. Спадкова монархія поступилася місцем олігархічної або демократичного правління, або вийшла з боротьби партій і спочатку спиралася на тиранію. Класичний період Доба еллінізму Із встановленням македонського панування були закріплені і отримали нову силу умови грецької освіченості й літератури, що складалася в цей час під впливом внутрішніх відносин в самому еллінському світі. Потреба у більш задовільній і доцільній політичній організації відчувалася задовго до появи на історичній сцені Філіппа ІІ та його сина Александра Великого. Римська доба Найбільш характеристичну приналежність римського періоду грецької літератури становить софістика, яка за формою представляла собою відродження класичної літератури. Новогрецька література — період грецької літератури, нижньою межею якого умовно визначено 15 століття (від османського підкорення Константинополя та власне Греції) до нашого часу. Відтак формування новогрецької літератури тісно пов'язане з визвольним національним рухом в Греції, який прагнув знищення турецького панування. Верстви торговців, викладачів на цьому етапі вибудовували свою культуру на уламках культури Візантії і класичної давнини. Виразником настроїв бунтівних низів з'явилася усна поезія клефтів — «розбійників», як їх називали іноземці. Ця своєрідна реставрація візантійської та давньогрецької літератури, з одного боку, і народна усна поезія — з іншого, лягла в основу новогрецької літератури. 15—17 століття Турецьке панування, що тривало впродовж кількох століть, не призвело однак до значного впливу Туреччини на грецьку культуру. 19 століття Протистояння Афінської та Іонічної шкіл Перші жінки-літератори Водночас у Греції пізніше, ніж в інших європейських країнах, зародився рух жінок за свої права. Відтак жінки в літературі Греції взяли участь тільки саме на початку XX століття. Водночас в творчості жінок літераторів емансипацію жінок виступала тільки однією зі значного кола тем. Першою грецькою визнаною широким загалом романісткою стала Каллірої Паррен (1861 — 1940) з романами «Звільнена», «Чародійка» тощо. За нею послідували Александра Пападопулу (1867 — 1906^[4]), Іріні Дендріну (1879 — 1974^[5]), Юлія Драгумі (1858—1937^[6]) і зрештою дитяча письменниця Пенелопі Дельта, яка у своїй прозі та віршах торкалась важливих, іноді гострих, соціальних тем. За стилем на Пенелопі Дельту схожа Сіца Караїсакі (? — 1987), яка в 1940-х роках виъхала до Німеччини. Видатні письменники : Психаріс, Пападіамантіс, Ксенопулос, Кумантареас та інші.