Досягнення грецької філософії

Давнім грекам належить пріоритет створення філософії як науки про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення, системи ідей, поглядів на світ і місця в ньому людини; досліджує пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне ставлення людини до світу. Філософія - любов до Мудрості - сформувала метод, який міг використовуватися в різних сферах життя.
Знання мали практичний сенс, вони створили грунт для мистецтва-майстерності - «техне», але вони набували і значимість теорії, знання заради знання, знання заради істини
Грецька філософія не може бути зрозуміла без естетики - теорії краси і гармонії. Давньогрецька естетика була частиною нерозчленованого знання. Зачатки багатьох наук ще не відбрунькувалися в самостійні галузі від єдиного древа людського пізнання.
Ідея краси світу проходить через всю античну естетику. У світогляді давньогрецьких натурфілософів немає ні тіні сумніву в об'єктивному існуванні світу і реальності його краси. Для перших натурфілософів прекрасне - це загальна гармонія і краса Всесвіту. У тому вченні естетичне і космологічне виступають в єдності. Всесвіт для давньогрецьких натурфілософів - космос (Всесвіт, світ, гармонія, прикраса, краса,. Наряд, порядок). Під загальну картину світу включається уявлення про його гармонії, краси. Тому спочатку всі науки у Стародавній Греції були об'єднані в рдну - космологію.
На відміну від стародавніх єгиптян, що розвивають науки в практичному аспекті, стародавні греки віддавали перевагу теорії.
Філософія і філософські підходи до вирішення будь-якої наукової проблеми лежать в основі давньогрецької науки. Тому виділити учених, які займалися «чистими» науковими проблемами, не можна. У Древній Греції все вчені були філософами, мислителями і володіли знанням основних філософських категорій. Найбільшими філософами Стародавньої Греції є: Сократ, Платон і Арістотель. Сократ - один з родоначальників діалектики як методу пошуку й пізнання істини. Головний принцип - «Пізнай самого себе і ти пізнаєш весь світ», тобто переконання в тому, що самопізнання - шлях до осягнення істинного блага. В етиці чеснота дорівнює знання, отже, розум штовхає людину на добрі вчинки. Людина знає не стане надходити погано. Сократ викладав своє вчення усно, передаючи знання у вигляді діалогів своїм учням, з творів яких ми іузналі про Сократа. Так, з творів Платона «Діалоги з Сократом» світ дізнався про існування легендарної Атлантиди.
Вчення Платона - перша класична форма об'єктивного ідеалізму. Ідеї (серед них вища - ідея блага) - вічні і незмінні прообрази речей, всього того, що минає і мінливого буття. Речі - подібність і відбиток ідей. Ці положення викладені у творах Платона «Бенкет», «Федр», «Держава» та ін У діалогах Платона ми знаходимо багатогранну характеристику прекрасного. При відповіді на запитання: «Що є прекрасне?» Він намагався охарактеризувати саму сутність краси. У кінцевому рахунку, краса для Платона є естетично своєрідна ідея. Пізнати її людина може, тільки перебуваючи у стані особливого натхнення. Концепція краси у Платона ідеалістична. Раціональна в його вченні думка про специфічність естетичного переживання.
Учень Платона - Арістотель, був вихователем Олександра Македонського. Він є основоположником наукової філософії, лотки, вчення про основні принципи буття (можливості та здійснення, формі і матерії, причини і цілі). Основні сфери його інтересів - людина, етика, політика, мистецтво. Аристотель - автор книг «Метафізика», «Фізика», «Про душу», «Поетика». На відміну від Платона для Аристотеля прекрасне не об'єктивна ідея, а об'єктивне якість речей. Величина, пропорції, порядок, симетрія - властивості прекрасного. Краса, за Арістотелем, укладена в математичних пропорціях речей «тому для її розуміння слід займатися математикою. Аристотель висунув принцип пропорційності людини і прекрасного предмета. Краса в Аристотеля виступає як міра, а мірою все є сама людина. У порівнянні з ним прекрасний предмет не повинен бути «надмірною». У цих міркуваннях Аристотеля про справді прекрасному міститься той же гуманістично й принцип, який виражений і в самому античному мистецтві.
Філософія відповідала потреби людської орієнтації людини, порвавши з традиційними цінностями і звернувся до розуму як до способу з'ясування проблем, знаходження нового, несподіваного рішення.