IV. Основні напрями реалізації Національної стратегії

Оновлення законодавства України у сфері освіти.

Формування нормативно-правової бази у сфері освіти має спрямовуватися на визначення правових, організаційних, фінан-сових засад інноваційного розвитку системи національної освіти в контексті глобалізаційних тенденцій і викликів часу.

Насамперед актуальним є питання щодо розроблення та прий-няття Закону України «Про післядипломну освіту», нових редакцій Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про професій-но-технічну освіту».

Оновлення нормативно-правової бази вимагає розроблення та прийняття в установленому порядку актів стосовно:

- удосконалення структури національної системи освіти відповідно до міжнародної стандартної класифікації;

- удосконалення системи оплати праці педагогічних, науково-педагогічних працівників та інших категорій працівників навчальних закладів з метою забезпечення державних гарантій, визначених статтею 57 Закону України «Про освіту»;

- забезпечення підтримки дошкільної та загальної середньої освіти в сільській місцевості, зокрема шляхом розвитку альтернативних моделей організації здобуття освіти;

- урегулювання питання щодо підготовки молодших спеціалістів у вищих професійних училищах та коледжах;

- підвищення заробітної плати та забезпечення соціальних га-рантій педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів на рівні педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів;

- визначення механізму надання пільгових кредитів на будів-ництво та придбання житла педагогічним і науково-педаго-гічним працівникам;

- урегулювання питань організації здобуття загальної середньої та позашкільної освіти за дистанційною формою навчання;

- атестації керівників навчальних закладів;

- удосконалення бібліотечно-інформаційного забезпечення учас-ників навчально-виховного процесу;

- вирішення основних питань забезпечення життєдіяльності навчальних закладів, зокрема щодо їх матеріально-технічного та інформаційно-комунікаційного забезпечення, правового захисту освітніх інновацій як об’єктів інтелектуальної власності, забезпечення педагогічних працівників у сільській місцевості безоплатним житлом з опаленням і освітленням, підвезення їх до місця роботи.

Необхідним є також розроблення:

- методики науково обгрунтованого прогнозування ринку праці з урахуванням розвитку галузей економіки;

- нових державних санітарних норм і правил утримання навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу;

- нових нормативних вимог щодо проектування та будівництва приміщень дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів;

- затвердження переліку кваліфікаційних характеристик педаго-гічних і науково-педагогічних працівників навчальних закладів.

Удосконалення структури системи освіти/

Розбудова сучасної структури системи освіти повинна забезпечити створення оптимальних умов для функціонування і розвитку освіти та всіх її підсистем, реалізації різноманітних освітніх моделей, існування навчальних закладів різних типів і форм власності, що забезпечують громадянам надання якісних освітніх послуг.

Удосконалення структури системи освіти передбачає:

· розроблення наукових підходів до ефективної оптимізації мере-жі навчальних закладів усіх освітніх підсистем;

· удосконалення мережі дошкільних навчальних закладів різних форм власності для задоволення потреб громадян у здобутті обов'язкової дошкільної освіти дітьми, які досягли п'ятирічного віку;

· урізноманітнення моделей організації освіти, зокрема для дітей, які проживають у сільській місцевості, шляхом створення освітніх округів, регіональних центрів дистанційного навчання, філій базових шкіл, дошкільних навчальних закладів сімейного типу;

· створення умов для здобуття вихователями дошкільних навчальних закладів вищої фахової освіти за освітньо-кваліфі-каційним рівнем не нижче бакалавра;

· диференціацію та оптимізацію мережі професійно-технічних, вищих навчальних закладів і закладів післядипломної освіти в контексті потреб розвитку національної економіки та запитів роботодавців;

· системне реформування структури вищої освіти шляхом упровадження таких рівнів: освітньо-кваліфікаційні – молодший спеціаліст, бакалавр, магістр; освітньо-науковий – доктор філо-софії; науковий – доктор наук;

· удосконалення організаційно-правових засад функціонування підготовчих відділень вищих навчальних закладів;

· запровадження у професійно-технічних навчальних закладах дворівневої підготовки: перший рівень – кваліфікований робіт-ник, другий рівень – молодший спеціаліст (майстер, технік);

· реформування системи післядипломної освіти відповідно до запитів економіки, потреб педагогічних і науково-педагогічних кадрів; закріплення за обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти статусу вищого навчального закладу III – IV рівнів акредитації;

· розвиток мережі позашкільних навчальних закладів, у тому числі в сільській місцевості.

Модернізація змісту освіти/

Зміст освіти відіграє провідну роль у розбудові національної системи освіти, забезпеченні її інноваційного розвитку, приведенні у відповідність з європейськими та світовими стандартами. Модер-нізація змісту освіти передбачає:

· впровадження оновленого Базового компонента дошкільної освіти, нових державних стандартів загальної середньої, про-фесійно-технічної, вищої та післядипломної освіти на основі Національної рамки кваліфікацій та компетентнісно орієнто-ваного підходу в освіті, необхідності підготовки фахівців для сталого розвитку з новим екологічним мисленням; узгодження освітньо-кваліфікаційних характеристик та навчальних програм із професійними кваліфікаційними вимогами;

· модернізацію навчальних планів, програм та підручників від-повідно до оновлених державних стандартів освіти; розроблення інтегрованих навчальних планів професійно-технічних навчальних закладів третього атестаційного рівня, вищих навчальних закладів І – II та III – IV рівнів акредитації;

· забезпечення оптимального співвідношення інваріантної і варіативної частин, суспільно-гуманітарної, природничо-мате-матичної, технологічної і здоров’язбережуваної складових зміс-ту загальної середньої освіти;

· забезпечення в загальноосвітніх навчальних закладах більш раннього вивчення основ інформатики;

· розвантаження навчальних планів і програм за рахунок дифе-ренціації та інтеграції їх змісту, розширення міжпредметних зв’язків, скорочення кількості обов'язкових предметів і про-філів у старшій школі, вилучення другорядного і надмірно ускладненого матеріалу;

· розроблення на основі компетентнісного підходу базового зміс-ту позашкільної освіти та нових навчальних програм за напрямами позашкільної освіти;

· розроблення на основі проведення моніторингу ринку праці Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах;

· оновлення змісту підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників для професійно-техніч-них навчальних закладів і професійних коледжів;

· розширення практики підготовки педагогічних працівників за інтегрованими програмами (у тому числі за поєднаними спе-ціальностями на рівні магістра);

· визначення професій, спеціальностей та кваліфікацій з під-готовки фахівців для сфери інформаційно-комунікаційних тех-нологій.

Забезпечення національного виховання, розвитку і соціалі-зації дітей та молоді

Система освіти повинна забезпечувати формування особис-тості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя в постійно зміню-ваному, конкурентному, взаємозалежному світі.

Пріоритетом державної гуманітарної політики щодо націо-нального виховання має бути забезпечення громадянського, патріо-тичного, морального, трудового виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності, відповідальності та толе-рантності.

Виконання зазначених завдань передбачає:

- переорієнтацію пріоритетів освіти з держави на особистість, на послідовну демократизацію і гуманізацію навчально-виховного процесу, педагогічної ідеології в цілому, тобто на європейські гуманістичні цінності та виміри;

- забезпечення відповідності змісту і якості виховання актуальним проблемам та перспективам розвитку особистості, суспіль-ства, держави;

- взаємодію сім’ї, навчальних закладів та установ освіти, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських органі-зацій, представників бізнесу, широких верств суспільства у вихованні і соціалізації дітей та молоді;

- розроблення цілісної системи виявлення та психолого-педаго-гічного супроводження обдарованої молоді, забезпечення створення умов для її розвитку, соціалізації та дальшого профе-сійного зростання;

- розроблення програми превентивного виховання дітей та мо-лоді в системі освіти; формування ефективної і дієвої системи профілактики правопорушень, дитячої бездоглядності та без-притульності;

- розроблення інваріантних моделей змісту виховання в навчальних закладах з урахуванням сучасних соціокультурних ситу-ацій, цінностей виховання та навчання;

- посилення впливу літератури та мистецтва на виховання і розвиток дітей та молоді;

- створення для молоді телевізійних навчально-пізнавальних передач з науково-технічного, еколого-натуралістичного, естетичного, туристично-краєзнавчого та інших напрямів поза-шкільної освіти;

- впровадження програм підготовки молоді до подружнього життя та формування відповідального батьківства;

- формування здорового способу життя як складової виховання, збереження і зміцнення здоров'я дітей та молоді, забезпечення їх збалансованого харчування, диспансеризації;

- збільшення рухового режиму учнів шкільного віку за рахунок уроків фізичної культури, спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи в позаурочний час;

- удосконалення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в навчальних закладах (розширення кількості спортивних гуртків, секцій і клубів з обов’язковим кадровим, фінан-совим, матеріально-технічним забезпеченням їх діяльності);

- оновлення методології фізичного виховання дітей та молоді з безпосереднім валеологічним супроводженням усього процесу навчання і виховання дітей з різними фізичними та освітніми можливостями;

- посилення взаємодії органів управління освітою і навчальних закладів із засобами масової інформації у справі виховання та розвитку молодого покоління, недопущення шкідливого інфор-маційно-психологічного впливу на дітей;

- створення системи психолого-педагогічної і медико-соціальної підтримки та реабілітації сім’ї;

- розроблення критеріїв оцінювання якості та результативності виховної діяльності навчальних закладів.

Інформатизація освіти

Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інфор-маційно-комунікаційних технологій, що забезпечують удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Заходи, спрямовані на забезпечення інформатизації освіти, задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учас-ників навчально-виховного процесу, передбачають:

· формування та впровадження інформаційного освітнього середовища в системі загальної середньої, позашкільної, профе-сійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, застосування в навчально-виховному процесі та бібліотечній справі поряд із традиційними засобами інформаційно-комунікаційних техно-логій;

· розроблення індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб;

· створення інформаційної системи підтримки освітнього процесу, спрямованої на здійснення її основних функцій (забезпечення навчання, соціалізація, внутрішній контроль за виконанням освітніх стандартів тощо);

· повне забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, позашкіль-них, професійно-технічних, вищих навчальних закладів навчальними комп’ютерними комплексами, а також опорних навчальних закладів освітніх округів мультимедійним обладнанням;

· оновлення застарілого парку комп’ютерної техніки;

· створення електронних підручників та енциклопедій навчального призначення;

· поступове забезпечення спеціальних навчальних закладів (груп, класів) корекційними комп'ютерними програмами;

· розвиток мережі електронних бібліотек на всіх рівнях освіти;

· створення системи дистанційного навчання, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та дітей, які перебувають на довготривалому лікуванні;

· забезпечення навчально-виховного процесу засобами інформа-ційно-комунікаційних технологій, а також доступу навчальних закладів до світових інформаційних ресурсів;

· створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері управління навчальними закладами, інформаційно-техно-логічного забезпечення проведення моніторингу освіти.

Посилення кадрового потенціалу системи освіти

Сучасний розвиток суспільства вимагає вдосконалення системи педагогічної та післядипломної освіти педагогічних і науково-педагогічних працівників відповідно до умов соціально орієнто-ваної економіки та інтеграції України в європейське і світове освіт-нє співтовариство.

Основними завданнями педагогічної освіти є:

· забезпечення кваліфікованими педагогічними і науково-педагогічними кадрами дошкільних, загальноосвітніх, поза-шкільних, професійно-технічних та вищих навчальних закла-дів, науково-методичних установ і закладів післядипломної пе-дагогічної освіти;

· забезпечення навчальних закладів усіх типів і форм власності практичними психологами та соціальними педагогами;

· приведення змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, науково-методичної, інформаційної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників у відповідність із вимогами інформаційного сус-пільства та змінами, що відбуваються у соціально-економіч-ній, духовній і гуманітарній сферах;

· модернізація навчальної діяльності вищих педагогічних навчальних закладів, що здійснюють підготовку педагогічних і науково-педагогічних працівників, на основі інтеграції тради-ційних педагогічних та новітніх інформаційно-комунікаційних технологій навчання, а також створення нового покоління під-ручників, навчальних посібників, дидактичних матеріалів;

· запровадження двоциклової підготовки педагогічних праців-ників за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра і магістра та забезпечення мобільності вітчизняних педагогів і викладачів з вищою освітою на європейському просторі;

· оптимізація мережі вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти, удосконалення їх діяльнос-ті на основі запровадження компетентнісно та особистісно орієнтованих підходів до організації процесу неперервної освіти педагогів;

· розширення практики підготовки педагогічних працівників для роботи в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та профе-сійно-технічних навчальних закладах за поєднаними спеціаль-ностями або спеціальністю і спеціалізацією;

· забезпечення підготовки педагогічних працівників за спеціаль-ністю «Професійна освіта» (за профілем) для системи профе-сійно-технічної освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра і магістра з присвоєнням кваліфікацій майстра виробничого навчання, викладача практичного навчання за відпо-відною галуззю виробництва або сферою обслуговування, інженера-педагога та викладача дисциплін професійно-теоре-тичної підготовки у відповідній галузі виробництва або сфері обслуговування.

Формування контингенту студентів педагогічних спеціаль-ностей здійснюватиметься на основі:

- визначення об’єктивної прогнозованої потреби дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів у педагогічних кадрах на регіональному та державному рівнях;

- педагогічної професійної орієнтації учнівської молоді з метою забезпечення її особистісної готовності до педагогічної діяль-ності, урізноманітнення форм довузівської підготовки.

Вирішенню питання працевлаштування випускників-педаго-гів та їх закріплення на педагогічній роботі сприятиме продовження практики виплати адресної грошової допомоги випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальнос-тями педагогічного профілю та уклали угоду про роботу в загально-освітніх та професійно-технічних навчальних закладах.

Широкого розповсюдження повинен набути порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів на умовах тристоронньої угоди «випускник – вищий навчальний заклад – роботодавець».

Важливими складовими державної кадрової політики мають стати:

- забезпечення учасникам навчально-виховного процесу соціаль-них гарантій, визначених законодавством;

- стимулювання високоякісної педагогічної праці на підставі об’єктивної її оцінки згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик;

- поліпшення житлових умов педагогічних працівників;

- створення умов для повноцінного відновлення працездатності педагогічних працівників.

Підтримка наукової та інноваційної діяльності.

Сучасна філософія освіти, оновлена стратегія її реформування вимагають принципово нових наукових досліджень, обгрунтованого та послідовного запровадження передових науково-педагогічних технологій, раціональних і ефективних підходів до організації нау-кової та інноваційної діяльності у сфері освіти. Розвиток системи освіти в зазначеному напрямі грунтується на:

- рекомендаціях Нової стратегічної програми європейського співробітництва в галузі освіти і навчання «Освіта і навчання 2020», спрямованої на розбудову інформаційно зорієнтованих європейських суспільств та перетворення навчання протягом життя на реальність;

- забезпеченні пріоритетності розвитку науки та науково-тех-нічного потенціалу вищих навчальних закладів шляхом виді-лення коштів із державного бюджету на перспективні наукові проекти і скорочення кількості розпорядників бюджетних кош-тів у сфері науки;

- створенні ефективної системи методологічного, науково-мето-дичного супроводження модернізації національної освіти, прогнозуванні тенденцій інноваційного розвитку системи ос-віти з використанням результатів моніторингових досліджень; генеруванні інноваційних ідей, їх визначенні, відборі та забезпеченні впровадження; формуванні відкритої інформацій-но-аналітичної бази новацій у всіх підсистемах освіти;

- осучасненні тематики основних напрямів наукових досліджень у вищих навчальних закладах та наукових установах освітньої галузі, у системі післядипломної педагогічної освіти, виконанні та відборі на конкурсних засадах проектів комплексних наукових досліджень і розробок, що здійснюються за кошти державного бюджету та залучених інвестицій;

- проведенні практико-орієнтованих психолого-педагогічних до-сліджень з актуальних проблем розвитку освіти, застосуванні нових концептуально-методологічних підходів до розроблення державних стандартів освіти;

- розробленні інваріантної складової навчання з кожного предмета на основі компетентнісного підходу до навчання та норм психофізичного розвитку дитини, а також відповідних педа-гогічних технологій;

- вивченні потреб та забезпеченні розвитку обдарованих дітей, розробленні індивідуальних методик організації їх навчання та соціалізації, проектуванні особистісно-розвивального середовища обдарованих дітей і молоді;

- розробленні ефективних моделей інтеграції в суспільство дітей і молоді з особливими освітніми потребами шляхом сучасного науково-методичного забезпечення змісту корекційної та ін-клюзивної освіти;

- створенні нормативно-правового, методологічного, науково-методичного, навчально-технічного забезпечення системи ос-віти, що враховує оцінювання якості і результативності нав-чальної та виховної діяльності навчальних закладів, системи консультування і наукових експертиз;

- створенні системи мотивацій, стимулювання та заохочення інноваційної діяльності у сфері освіти, розробленні нових концептуальних моделей удосконалення окремих підсистем освіти;

- розробленні системи нівелювання ризиків негативних наслідків інноваційної діяльності в системі освіти.

Модернізація системи управління освітою.

Управління освітою повинно здійснюватися на засадах інноваційних стратегій відповідно до принципів сталого розвитку, створення сучасних систем освітніх проектів та їх моніторингу; розвитку моделі державно-громадського управління у сфері освіти, в якій особистість, суспільство та держава стають рівноправними суб'єктами і партнерами.

Необхідно створити гнучку, цілеспрямовану, ефективну систему державно-громадського управління освітою, що забезпечуватиме інтенсивний розвиток та якість освіти, спрямованість її на задоволення потреб держави, запитів особистості.

Зазначене передбачає:

- оптимізацію органів управління освітою, децентралізацію уп-равління у цій сфері; перерозподіл функцій і повноважень між центральними та місцевими органами управління освітою;

- професіональний підхід під час здійснення добору та призначення керівників навчальних закладів, органів управління освітою;

- розроблення системи заходів (науково-методичних, фінансово-економічних тощо) стосовно впровадження ідеї автономії навчальних закладів, розширення їх прав і можливостей щодо фінансової самостійності;

- подолання бюрократизації в системі управління освітою, удосконалення порядку перевірок та звітності навчальних закладів;

- професійну підготовку компетентних менеджерів системи ос-віти, формування управлінців нової генерації, здатних мислити і діяти системно, у тому числі в кризових ситуаціях, приймати управлінські рішення в будь-яких сферах діяльності, ефективно використовувати наявні ресурси;

- запровадження нових ефективних форм підвищення кваліфі-кації керівників освіти;

- розвиток автоматизованих систем управління освітою.

Розроблення та підтримка програм у сфері освіти

Розроблення та виконання державних, галузевих, регіональ-них програм, комплексних планів дій за підтримки органів вико-навчої влади, суспільства та громадськості має стати дієвим інстру-ментом реалізації мети та пріоритетних завдань Національної стратегії.

Для реалізації цієї мети передбачено:

· визначення вимог щодо обгрунтування необхідності фінансу-вання та ресурсного забезпечення державних, галузевих, регіо-нальних програм у сфері освіти, контроль за їх реалізацією;

· забезпечення виконання завдань та заходів державних цільових соціальних програм у сфері освіти, зокрема:

– Державної цільової соціальної програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року;

– Державної цільової соціальної програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року;

– Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року;

– Державної цільової соціальної програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011 – 2015 роки;

– Державної цільової соціальної програми «Шкільний автобус»;

– Державної цільової програми впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інфор-маційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року.