КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Тема 1. Поняття, предмет і метод Основ конституційного праваУлучшение использования основных средств отражается на финансовых результатах работы предприятия за счет: увеличения выпуска продукции, снижения себестоимости, улучшения качества продукции, снижения налога на имущество и увеличения балансовой прибыли. Улучшения использования основных средств на предприятии можно достигнуть путем: · освобождения предприятия от излишнего оборудования, машин и других основных средств или сдачи их в аренду; · своевременного и качественного проведения планово-предупредительных и капитальных ремонтов; · приобретения высококачественных основных средств; · повышения уровня квалификации обслуживающего персонала; · своевременного обновления, особенно активной части, основных средств с целью недопущения чрезмерного морального и физического износа; · повышения коэффициента сменности работы предприятия, если в этом имеется экономическая целесообразность производства; · повышения уровня механизации и автоматизации производства; · обеспечения там, где это экономически целесообразно, централизации ремонтных служб; · повышения уровня концентрации, специализации и комбинирования производства; · внедрения новой техники и прогрессивной технологии – малоотходной, безотходной, энерго- и топливосберегающей; · совершенствования организации производства и труда с целью сокращения потерь рабочего времени и простоя в работе машин и оборудования. Пути улучшения использования основных средств зависят от конкретных условий, сложившихся на предприятии за тот или иной период времени. ТЕКСТИ лекцій Знаходяться в електронному вигляді на CD. з навчальної дисципліни ,,Основи конституційного права,,
Укладач: доцент Чистоколяний Я.В.
Тема 1. Поняття, предмет і метод Основ конституційного права Провідною галуззю вітчизняної системи права є конституційне право України, яка являє собою сукупність правових норм, що регулюють відносини в сфері здійснення народовладдя, основ конституційного ладу, правового статусу особи, державно-територіального устрою, організації і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування. Предметом конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення в Україні безпосереднього народовладдя, державної влади та місцевого самоврядування. Ці відносини характеризуються певною специфікою, а саме: стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльності суспільства; виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та інших сферах життя суспільства. Структуру предмета конституційного права України складають: - відносини політичного характеру (наприклад, форма правління, форма державного устрою); - найважливіші економічні відносини (регламентація існуючих форм власності та механізмів її захисту); - відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина (громадянство, основні права, свободи, обов'язки та ступінь їх гарантованості з боку держави); - відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення і пов'язані з державно-територіальним устроєм України; - відносинищодо організації та діяльності державного апарату України (виборча система, регламентація діяльності органів законодавчої, виконавчої, судової влади, Президента України, прокуратури); - відносини, що визначають діяльність органів місцевого самоврядування. Отже, провідна роль конституційного права зумовлюється об'єктивними факторами, які визначаються характером предмета його регулювання. Насамперед конституційне право регулює – серцевину політичних відносин, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя в Україні, що виступає у двох основних формах — безпосередньої та представницької демократії. Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. Під принципами конституційно-правового регулювання розуміють найзагальніші нормативно-регулятивні правила поведінки, у яких відображаються сутність і соціальне призначення конституційного регулювання суспільних відносин. До них відносять принципи: - верховенство права; - вища юридична сила і пряма дія Конституції та законів у системі нормативно-правових актів; - політичний, економічний та ідеологічний плюралізм; - поділ державної влади; - гуманізм; - пріоритетності норм і принципів міжнародного права порівняно з вітчизняним законодавством; - гарантування прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, народовладдя, захисту суверенітету й територіальної цілісності України. Метод конституційно-правового регулювання — сукупність способів і засобів, із допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права. Застосування різних методів конституційно-правового регулювання дозволяє забезпечити стабільне функціонування інститутів публічної влади, гарантує реальне народовладдя, права і свободи людини і громадянина. У цілому метод конституційного права характеризується: 1) загальним характером; 2) максимально високим юридичним рівнем; 3) імперативним характером; 4) універсальним характером; 5) установчим характером; 6) поєднанням прямого та опосередкованого регулювання. В юриспруденції методи правового регулювання поділяються на імперативні та диспозитивні. Імперативний метод передбачає владний вплив на учасників суспільних відносин без права вибору поведінки. Вони мають діяти тільки, як це вказується в нормі права. Диспозитивний метод, навпаки, надає право вибору поведінки учасників правовідносин в межах її варіантів, передбачених нормою права. Прикладом диспозитивного методу є норма, передбачена ч. 5 ст. 55 Конституції України, яка встановлює, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань. В силу того, що конституційне право визначає основи повновладдя Українського народу, зокрема політичні відносини у сфері організації і здійснення публічної влади, конституційно-правове регулювання відносин між суб'єктами такої влади здійснюється переважно імперативним методом, основними рисами якого є підпорядкування, субординація, односторонність, беззаперечна обов'язковість. Тому більшості норм конституційного права властива імперативність. Конкретні методи визначаються характером припису конституційно-правових норм. Так, уповажливі норми конституційного права містять методустановлення (закріплення), які закріплюють повноваження відповідних суб'єктів. Наприклад, згідно з Конституцією України, «контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата» (ст. 98). Досить поширеним у конституційному праві є методзобов'язання. Наприклад, Конституція України встановлює, що «кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей» (ст. 68). Метод дозволу не пов'язаний зі встановленням припису уповажливого характеру. Такий спосіб конституційно-правового регулювання дає можливість відповідному суб'єктові діяти за тих чи інших обставин на свій розсуд. Наприклад, «Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України, від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України» (ст. 87 Конституції України). У конституційному праві використовується також метод заборони: «цензура заборонена» (ч. З ст. 15 Конституції України); «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом» (ч. 6 ст. 17 Конституції України). У цьому випадку суб'єктам конституційного права забороняються відповідні дії. Таким чином, конституційне право України є одним із найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна інша галузь права не закріплює суспільні відносини, що складають основи повновладдя народу України. Це — виняткова прерогатива конституційного права. Дані обставини визначають провідну роль конституційного права в системі національного права України. Виконуючи роль ядра системи національного права, інтегруючи його галузі в одне ціле, конституційне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникнення забезпечується, насамперед, за допомогою Конституції України — основного джерела конституційного права, яке, в свою чергу, є відправним для кожної із галузей національного права України. Підсумовуючи, можемо констатувати, що конституційне право України — це основна галузь права, норми якої закріплюють основи правового статусу людини і громадянина України, її державно-територіальний устрій, визначають систему, основні принципи організації і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, форми безпосередньої демократії. Конституційне право - право політичне. Політика і конституція — явища, що взаємодіють. Політика виступає як першооснова права, а право — як продукт і інструмент політики. Норми Конституції є результатом компромісу політичних сил і соціальних верств, які стоять за ними.
|