КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Конституціоналізм як політико-правова система держави і суспільстваПолітичний режим в країні обумовлюється рівнем її конституціоналізму, під яким розуміється система конституційно-правових відносин, що опосередковують у загальному вигляді конституційний лад, повновладдя народу, здійснення на конституційних засадах державної влади, і політико-правова теорія, яка обґрунтовує необхідність здійснення державного правління конституційними методами. Саме Конституція України закріплює основи суспільного і державного ладу, встановлює основи взаємозв’язків особи, людських колективів, держави і суспільства, встановлює основи державного управління. Поняття конституціоналізму значно ширше, ніж сама конституція. Це теорія і практика конституційного будівництва. Важливою складовою конституціоналізму є теорія, доктрина, у відповідності з якою провадиться конституційне будівництво, формуються найважливіші суспільні та державні інститути. Як специфічна форма відображення об'єктивної реальності конституціоналізм справляє значний вплив на конституційну свідомість, а відтак є реальним засобом захисту і оновлення суспільних і, перш за все, конституційних відносин. Конституціоналізм уособлює передові фінансові, політичні, економічні та інші ідеї, які виступають могутнім фактором суспільного прогресу. Він є барометром прогресу і розвитку всього суспільства. Криза суспільства — це, перш за все, криза його конституціоналізму, головним виявом якої є істотні розходження між фактичною та юридичною конституцією, між конституційною правосвідомістю і офіційною політико-правовою доктриною. Елементами конституціоналізму є: фактична і юридична конституція, конституційна теорія, конституційні відносини, конституційна правосвідомість, конституційна законність і правопорядок. Його виникнення пов’язується з практикою обмеженої монархії часів англійської революції 17 ст. З 18 ст. на європейському континенті поняття конституціоналізму стали трактувати як державне правління, обмежене конституцією. В основу такого розуміння були покладені концепції природного права, народного суверенітету і поділу влад. Таким чином, конституціоналізм це: 1) політико-правова доктрина, що обґрунтовує необхідність установлення конституційного ладу; 2) правління, обмежене конституцією (конституційне правління); політична система, що спирається на конституцію та конституційні методи правління. Це суспільно-політичний режим, за якого функціонують держава та її інститути, взаємні стосунки людини і держави. Цей режим є системою правових зв'язків між суспільством, державою та індивідом, що виникають у процесі реалізації норм конституції та інших джерел конституційного права. Змістову основу конституціоналізму виражає формула «конституційно-правова норма + практика її реалізації»; 3) ідейно-політичний рух, спрямований на встановлення конституційного правління. Вихідним в теорії конституціоналізму є вчення про сутність конституції – її внутрішню основу, смисл, найбільш важливі якості і властивості, які визначають всі структурні та функціональні характеристики Основного Закону суспільства й держави. Конституція України відображає тенденції і закономірності розвитку світового конституціоналізму. Найважливішими з них є: цілеспрямоване регулювання й перебудова внутрідержавних і міжнародних відносин; загальна демократизація конституції, політичних режимів, правового статусу особи, виборчого права; інституціоналізація багатопартійності; закріплення основних рис правової держави, розподіл влад; впровадження ідей парламентаризму; запозичення досвіду конституційного будівництва інших країн; орієнтація на людину і загальнолюдські цінності; правове зміцнення основ громадського суспільства, розвиток механізмів узгодження інтересів різноманітних соціальних, національних, мовних і релігійних груп; зниження ідеологічної конфронтації й посилення виховної, морально-етнічної ролі конституції; розширення масштабів і сфер конституційного регулювання тощо.
|