Структура релігії. Основні функції релігії

Релігія, як уже зазначалося, - складне суспільне явище. Вона не зводиться лише до фантастичних поглядів і уявлень. Релігія - це й почуття, і сукупність певних обрядів, свят, ритуальних церковних церемоній та культових заборон. Вона являв собою також кодекс моралі і права. З нею пов'язане існування культових споруд і численних предметів ритуалу. Релігія мав свої організації і об'єднання, навчальні духовні заклади, служителів культу.

Кожне з явищ, що відноситься до поняття релігії, мав свою специфіку, відіграв відповідну роль у житті віруючого і релігійної громади. Одним з них належить провідне місце в релігійному комплексі, інші стоять на другому плані, а деякі виявляються зовсім не обов'язковими за певних умов або в тих чи інших релігійних течіях. Але якщо проаналізувати минуле і сучасне релігії, то неважко переконатися в тому, що всі вони неминуче мають щось спільне між собою, щось таке, без чого релігії не може бути. Це спільне для всіх різноманітних релігій прийнято називати елементами релігії. Саме соціологія релігії вибудовує розуміння релігії як соціальної підсистеми, в якій виділяють такі елементи релігії, як свідомість, культ і організації.

Релігійна свідомість включав два взаємопов'язаних і водночас відносно самостійних рівні: релігійні психологію та ідеологію.

Релігійна психологія - це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов'язаних із певною системою релігійних ідей.

Релігійна ідеологія - це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.

В історичному аспекті релігійні психологія та ідеологія стають сходинками розвитку релігії.

Релігійна ідеологія в сучасних релігіях включав до себе теологію, або богослов'я, богословські концепції економіки, політики, права, мистецтва, релігійну філософію тощо. Найважливішою частиною релігійної ідеології в теологія. Вона формулює "докази" ідеї Бога, дає систематизований виклад релігійних поглядів на світ, людину у світі, на сенс її буття. Джерелом ідеології кожної релігії в її "Святе письмо".

Релігійна ідеологія виступав у формі фантастичних уявлень про надприродний світ, настанов святих пророків і відіграв для широких мас віруючих роль популярної життєвої філософії .

Суттєвим елементом релігії в емоційне ставлення людей до створених їхньою уявою надприродних сил. Специфіка релігійних почуттів полягав з тому, що вони спрямовані не на реальні, а на вигадані ілюзорні об'єкти, на надприродне.

Невід'ємною частиною будь-якої релігії, її реалізації у сфері повсякденної практичної діяльності в культ-сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприродні об'єкти. До культу відносяться: обряди, ритуали, жертвоприношення, богослужіння, пости, молитви, а також матеріальні предмети, які при цьому використовуються: храми, священні книги, посуд, одяг.

Конкретні форми реалізації релігійного культу в різних конфесіях неоднакові. Так, католицизм і православ'я зберігають вірність пишній театралізованій обрядності. Вони широко використовують мистецтво, живопис, скульптуру, музику, спів тощо. Обряди у протестантів носять більш скромний і суворий характер. Основу культу в ньому складають індивідуальні форми спілкування віруючого з Богом – молитви, покаяння, містичні одкровення. Релігія матеріалізується також у релігійних організаціях - об'єднаннях послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів. Релігійні організації виконують широке коло функцій, головними з яких в задоволення релігійних потреб віруючих, регулювання культової діяльності, розробка і пропаганда віровчення, забезпечення цілісності організації.

Релігійні організації можуть виконувати і нерелігійні функції (правові, політичні та ін. ), що допомагав релігії зберігати свої позиції в соціальному і духовному житті суспільства.

Таким чином, релігійні уявлення, настрої, дії і організації становлять єдиний релігійний комплекс, усі елементи якого нерозривно пов'язані між собою, а також із конкретними умовами життя.

Наукова характеристика ролі релігії в людському суспільстві мав на меті розкриття її функцій. Головною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого - насамперед компенсація усіх тягот його земного буття. У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода.

Однією з важливих функцій релігії є функція світоглядна. Вона полягав в тому, що релігія намагається створити власну картину світу, власні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення суспільного життя, визначити місце і роль людини в системі природа і суспільства.

Зміст релігійного світогляду - не божественний, а суспільний, незважаючи на його фантастичність.

Релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, вона створює певну систему норм і цінностей, специфіка яких полягає насамперед у збереженні й закріпленні віри в надприродне. Цьому завданню підпорядковані не тільки культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок, адже вона асимілювала багато елементів загальнолюдської моралі.

За певних історичних умов релігія виконує інтегративну функцію, тобто функцію збереження і зміцнення існуючої соціальної системи. Такою, наприклад, була роль католицизму в феодальному суспільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у ряді випадків релігія може бути і прапором соціального протесту, як це було, наприклад, із середньовічними єресями та сектами, з протестантизмом, прихильники якого в епоху його зародження боролись проти феодальних порядків.

На рівні окремої релігійної організації релігія виконує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців. Однак одночасно релігія розділяв і протиставляє один одному послідовників різних релігій, що простежується в сучасному релігійному житті України.

Релігія також виконує комунікативну функцію, яка полягає в підтримуванні зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побутових відносинах, а також стосунках у межах різноманітних клерикальних організацій і навіть клерикальних політичних партій.

В умовах сучасного суспільства релігія виконує головним чином ілюзорно-компенсаторну функцію, адже, не будучи панівною формою масової свідомості, вона задовольняв лише особисті почуття віруючих.

Щодо світоглядної .регуляторної та комунікативної функцій релігії, то в силу збереження релігійних організацій їхні масштаби визначаються особливостями конфесійних течій і категоріями віруючих, на яких в свою чергу впливає реальна дійсність.

На рівні суспільства зникав інтеграційна функція релігії: вона об'єднує лише віруючих певної конфесії громади і втрачав роль провідного ідеального фактора, що покликаний зміцнювати суспільну систему.

Але роль релігії в суспільстві не можна оцінювати однозначно. і це підтверджується історією.

Однією з історичних місій релігії, що набував в сучасному світі все більшої актуальності, є формування відчуття єдності людського роду, значущості неперехідних загальнолюдських моральних норм і цінностей. Однак релігія може бути виразником зовсім інших настроїв, зокрема фанатизму, непримиренності до людей іншої віри тощо.

Таким чином, релігія - явище багатопланове і багатозначне. Вона виникла як результат специфічних закономірностей розвитку суспільства, і саме суспільні процеси визначають в кінцевому підсумку її долю.