Основні релігієзнавчі концепції

Ми дали визначення релігії і розкрили її структуру так як її подає сучасне наукове релігієзнавство, але відомо що на сьогодні існує близько 200 визначень сутності релігії.

Але цю різноманітність можна звести до певних концепцій, кожна з яких випливав із філософських та соціально-політичних концепцій того або іншого мислителя. Виходячи з теоретико-методологічних задач філософії релігії, слід зазначити, що всі релігієзнавчі концепції дотримуються певного філософського принципу матеріалістичного чи ідеалістичного. Однак плюралістичність у поясненні релігії виражав той факт, що релігія в важливим інститутом суспільства, сферою загальнолюдської культури, світогляд ом, вплив якого на вирішення соціально-гуманістичних і моральних питань в даний час зростав.

Найважливішими релігієзнавчими концепціями виступають:

1.Матеріалістична.

2.Об’єктивно – ідеалістична та богословська

3.Суб’єктивно- ідеалістична

4.Натуралістична

5.Соціологічна

Об’єктивно-ідеалістична та богословська концепції релігії

Вихідним принципом об’єктивно-ідеалістичної концепціі визнання існування надприроднього джерела: „Бога”, ”Абсолюта”,” Трансендентного”, „Світового духа”. Цей постулат поєднує богословів усіх основних Християнських конфесій: католицизму, протестантизму, православ’я і філософів ідеалістів, які формально знаходяться поза конфесійними межами .Наприклад, Тегель, як об’єктивний ідеаліст, релігію розглядає як спосіб саморозкриття світового духу в формі уявлення віри поряд с філософією та мистецтвом . Богословська концепція об’єднує велику різноманітність позицій, але всім їм притаманна об’єднуюча теза, що релігія надприродне, надісторичне явище. Для богословів релігія це така форма життєдіяльності, в який бог безпосередньо відкривається людині, а людина за допомогою різних засобів безпосередньо спілкується з богом. Відповідь на питання про походження та сутність релігії полягає в визнанні того, що релігія існує тому, що існує Бог. Людина-це творіння боже, яке прагне до злиття з абсолютом ( Богом) на грунті визнання надприродного джерела теологи й ідеалісти філософи зводять питання про існування та сутність релігії до питання про існування і сутність Бога. Обгрунтування релігії з цих позицій в обгрунтування буття Бога. І хоча богослови стверджують, що існування Бога не потребує доказів, тим паче раціональних, все ж таки в свій час, особливо в католицизмі були розробленні таки докази, які використовуються і сьогодні.

Матеріалістична концепція

Матеріалістична концепція, виходячи зі своїх світоглядних засад, заперечує онтологічне існування бога і намагається пояснити існування релігії земними причинами: чи як результат помилки, омани або як результат незнання. Саме матеріалістична концепція принципово обґрунтовує атеїзм, тобто заперечує існування бога.

Певним ступенем у розвитку матеріалістичних поглядів на релігію виступає марксистська концепція релігії. Марксизм підійшов до аналізу сутності релігії не лише з боку дослідження ії внутрішніх закономірностей. Релігія досліджується у широкому контексті вивчення суспільства як складного соціального організму, що розвивається.

Для марксизму "усяка релігія є не що інше, як фантастичне відображення у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними у їх повсякденному житті, відображенням, у якому земні сили приймають форму неземних" (Ф. Енгельс)

Релігія відображав той аспект суспільного буття, де присутній момент залежності людей від умов їхнього життя, момент несвободи. Марксизм доводить, що неістинне відображення світу в релігійних віруваннях-це не лише незнання законів природи, а в відображенням певних соціальних умов життєдіяльності людини. Реальні сили, які панують над ними, відображаються в релігійній свідомості у деформованому вигляді і виступають як сили неземні, надприродні. Цей момент у марксизмі складав поняття "соціальні корені релігії".

Окрім того, марксистська релігієзнавча концепція концентрує увагу на такому питанні: яким чином момент соціальної несвободи, який позначається терміном "соціальні корені релігії", усвідомлюється у системі релігійних поглядів? Чітке усвідомлення цього питання дуже важливе, тому що фактично існування релігії, процес її виникнення ґрунтується на усвідомленні людиною власного безсилля перед природними та соціальними силами. Тому людина змушена звертатися до надприродного з проханням допомоги і захисту в цієї потойбічної істоти.

Цей аспект марксистського дослідження отримав назву "гносеологічні корені релігії". Пояснюється він так. Людське пізнання складається з суб'єктивної форми пізнання та його об'єктивного змісту. У галузі пізнання світу виникає процес поширення як форми, так і змісту відображення об'єктивної реальності. Однак кожна нова форма пізнання є більш складним відображенням, яке все менш співпадав з безпосередньо існуючим у полі зору пізнаючого суб'єкта матеріальним об'єктом. Тобто з розвитком пізнавальних здібностей людини й освоєнням природного та соціального середовища, а також з проникненням у глибини пізнавальних явищ мислення набуває рис абстрактного характеру. На грунті абстрактного мислення виникають розбіжності між людською думкою і реальністю. З точки зору марксизму цей момент розбіжностей складав основу виникнення релігійних поглядів, як і людського відображення дійсності. Поняття "Бог" і " дух" в не що інше, як наслідок відриву загальних понять від реальних предметів, які вони ( поняття) позначають.

Релігія також виникав на певному рівні емоційної структури людської особистості. У зв'язку з цим марксистська концепція окреслює поняття "психологічні корені релігії". До них необхідно віднести негативні емоційні почуття індивіда -такі, як страх, відчай, горе, самотність» На ранніх етапах розвитку людського суспільства релігійні уявлення формуються в природних умовах і значною мірою під впливом прагнення людини зрозуміти оточуючий її світ, виходячи з уявлень про свою особисту природу. Тому первісна людина пояснює природу за аналогіями зі своїми практичними вчинками: не одушевлені об'єкти вона наділяв свідомістю, волею, приписуючи їм раціональну сутність.

Таким чином, марксистська концепція релігії фіксує соціальний, пізнавальний і психологічний аспекти розуміння релігії. Вона стверджує історичний характер існування релігії, яка виникав в нерозвинутих умовах первісного суспільства і зникав з оволодінням людиною силами природи і подоланням антагоністичних суперечностей у стосунках між людьми в соціально-економічній та політичній сферах суспільства.

Об'єктивно- і суб'єктивно-ідеалістичні концепції релігії

Висхідним принципом об'єктивно-ідеалістичної концепції в визнання існування надприродного джерела; "Бога", "абсолюта", "трансцендентного", "світового духу". Цей постулат поєднує теологів усіх основних християнських конфесій: католицизму, протестантизму, православ'я і філософів-ідеалістів, які формально знаходяться поза конфесійними межами. Сутність релігії виводиться з поняттю Бога (ідеї). Людина – це "творіння боже", яке прагне до злиття з абсолютом (Богом). На грунті визнання надприродного джерела теологи й ідеалісти-філософи зводять питання про існування і сутність релігії до питання про існування і сутність Бога. Обґрунтування релігії з цих позицій переходить в обґрунтування буття Бога.

Суб’єктивно-ідеалістична концепція вивчав релігію як індивідуально-психологічний феномен, як певний стан людської свідомості та людських переживань. Найбільш послідовно така точка зору проводилась американським філософом-прагматиком У.Джемсом. Він доводив, що релігія є істиною по відношенню до індивіда, оскільки вона в "корисною" для нього. Корисність релігії У.Джемс вбачав у тому, що вона нейтралізує психологічні конфлікти, перетворює негативні емоції у позитивні. На цій підставі релігійний досвід індивіда ототожнювався з науковим досвідом. Кожний індивід, виходячи з власних почуттів, вибирав той чи інший світогляд. Тому світогляд людини визначається його емоційним світом. Таким чином, У.Джемс дійшов висновку, що основою релігії в почуття, а релігію необхідно визнати як породження людської свідомості, результат суб'єктивних переживань людини. Але послідовне ствердження суб'єктивістської точки зору на релігію призводить до руйнування релігійної ідеології. Тому сучасна західна філософія релігії прагне подолати крайнощі суб'єктивізму, а саме прагне обґрунтувати єдність суб'єктивного ідеалізму з теологією. Суб’єктивно-ідеалістична концепція релігії розглядає людську свідомість як особливу духовну сутність, що сама виробляв релігійні ідеї та уявлення, але не дав відповіді на головне питання: звідки виникав зміст індивідуальної свідомості .

Натуралістична концепція релігії

Згідно з цією концепцією, релігія породжується внутрішніми потребами людського організму , його фізіологічними процесами. У такій інтерпретації релігія стає атрибутом біологічної природа людини. Представником такої концепції є З.Фрейд. Суспільні явища, культура розглядаються ним як система заборон, за допомогою яких суспільство стримує ворожі йому сексуальні потяги людини (лібідо).Завдяки культурним нормам поведінки природні інстинкти і потяги людини або зміщуються у сферу безсвідомого, або "сублімуються", тобто перетворюються на форми соціальної творчості, до яких З.Фрейд відносив і релігію. Таємницю виникнення тотемізму він вбачав у перенесенні первісною людиною свого подвійного відношення до батька, зумовленого так званим едиповим комплексом, на "замісника" батька - тотема. Це розуміння З.Фрейд переносить на сучасне суспільство. Релігійні уявлення - це ілюзії, що випливають з бажань людини. Релігія визначається як загальнолюдський "нав'язливий невроз". Якщо першим "замісником" батька був тотем, то у сучасному суспільстві таким "замісником" став Бог. Таким чином, З.Фрейд прагне пояснити релігію на рівні окремої людини з її імпульсами і нахилами. Невроз як стан окремої людини переноситься на все суспільство.

Соціологічна концепція релігії Е.Дюркгейма

На думку Е.Дюркгейма, розуміння людської природи принципово неможливе без вивчення суспільства, в якому дів людина. Інтегративною основою суспільства він визначав суспільну свідомість - загальні вірування, почуття, цінності, норми. За Е.Дюркгеймом, послаблення загальних вірувань і почуттів призводить до послаблення соціальних зв'язків між людьми і у перспективі погрожує дезінтеграцією суспільства, його розпадом.

Релігія у Е.Дюркгейма - це соціальне явище. Однак релігія ототожнюється зі суспільною свідомістю взагалі. Для Е.Дюркгейма релігійними є всі колективні, суспільні уявлення і вірування, якщо вони мають обов'язковий для всіх членів суспільства характер і підкоряють собі діяльність індивіда.

У даній концепції в релігійних уявленнях та ритуалах персоніфікуються і символізуються всі соціальні явища. Для Е.Дюркгейма релігійної віри, як головної ознаки релігії, не існує. Він фактично ототожнює форми релігійної і нерелігійної свідомості, а з іншого боку, релігійна свідомість ототожнюється з суспільною свідомістю взагалі. Е.Дюркгейм доходить висновку ,що релігія в необхідний елемент у кожному суспільстві.