КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Сутність основних елементів фінансового механізмуРозглянемо окремі елементи фінансового механізму: 1) Фінансове планування – підсистема фінансового механізму, основна частина планування економічного і соціального розвитку. Його мета – забезпечення оптимального розподілу ВВП.
Основні завдання фінансового планування: • Визначення обсягу і джерел фінансових ресурсів по всіх централізованих і децентралізованих фондах, їх розподіл між матеріальною і нематеріальною сферами; • Стимулювання зростання виробництва; • Концентрація фінансових ресурсів на найбільш важливих напрямках економічного і соціального розвитку держави; • Ув’язування основних параметрів фінансових планів зі всіма іншими показниками плану економічного і соціального розвитку, забезпечення збалансованості матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; • Визначення фінансових взаємовідносин суб’єктів економічної діяльності з фінансово – кредитною системою.
Принципи фінансового планування: • Наукова обґрунтованість планів, що припускає збалансованість усіх фінансових, матеріальних і трудових ресурсів: • Предметно-цільовий принцип, який передбачає визначення конкретного призначення фінансування, забезпечує цільову спрямованість у використанні фінансових ресурсів.
Методи фінансового планування: • Метод коефіцієнтів: припускає виконання фінансових розрахунків на основі визначення відповідних коефіцієнтів. Недолік цього методу – не стимулює раціональне використання матеріальних і грошових ресурсів. Наприклад, порівняння досягнень минулого періоду з завданнями поточних планів. • Нормативний метод: фінансові показники розраховуються на основі прогресивних норм і нормативів формування і використання фінансових ресурсів держави. • Балансовий метод: дозволяє збалансувати джерела фінансових ресурсів із матеріально – речовинними, у тому числі – сировинними і трудовими ресурсами.
2) Фінансові важелі. До складу фінансових важелів при формуванні централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів входять: • Прибуток; • Податок на прибуток; • Податок на додану вартість; • Амортизаційні відрахування; • Страхові платежі по всіх видах страхування; • Податки з населення. Фінансові важелі при використанні централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів – це сукупність форм і методів фінансування розширеного відтворення, соціально – культурних заходів, оборони і управління (форми і методи фінансування капітальних вкладень, дотації, виплати по безробіттю, пенсії, стипендії). Основний фінансовий важіль – чистий прибуток (різниця між виручкою від реалізації продукції та валовим прибутком і витратами виробництва). На розмір цього прибутку впливають наступні чинники: обсяг виробництва продукції, обсяг реалізації продукції, асортимент продукції та її якість. По своєму економічному положенню прибуток носить двоїстий характер: з одного боку, прибуток – джерело розвитку виробництва, з іншого – джерело формування прибутків бюджету. Податковий важіль – обов’язкові, безоплатно стягнуті платежі з юридичних і фізичних осіб, що сплачуються ними в державний і місцеві бюджети відповідно до встановлених законодавством ставок і термінів. Сукупність стягнутих податків, правових форм і методів їх організації утворюють податкову систему. До принципів, на яких має бути заснована податкова система, відносяться: загальність, обов’язковість, фіскальна ефективність, економічна ефективність. 3) Фінансові показники, нормативи і ліміти — це фінансові показники, відповідно до яких здійснюється фінансування основних соціальних заходів із державного бюджету. Розраховуються на засадах використання науково обгрунтованих витрат на бюджетну одиницю. наприклад --- ліжко-місце на одну особу і т.п. 4)Управління фінансами - це елемент фінансового механізму, який забезпечує: • повне використання фінансів держави; • підвищення ефективності суспільного виробництва: • збільшення накопичень в економіці держави; • удосконалення форм і методів фінансових взаємовідносин економіки з бюджетом; • мобілізацію грошових ресурсів і спрямування їх на розвиток держави; • економічно обгрунтоване планування прибутків і витрат: • доцільний і раціональний розподіл фінансових ресурсів. Загальне керівництво і управління фінансами здійснюють вищі законодавчі і виконавчі органи державної влади — Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України. Верховна Рада — стверджує бюджетну резолюцію, проект бюджету, звіт про його виконання, встановлює розмір податків. Безпосереднє оперативне управління фінансами здійснює Міністерство фінансів України, обласні, міські, районні фінансові управління. фінансові служби підприємств, організацій і закладів. Основні функціональні обов'язки Міністерства фінансів — здійснення першочергових фінансових перетворень і забезпечення управління економічними процесами в господарстві країни за допомогою фінансових важелів і стимулів. 5) Фінансовий контроль. Мета цього елементу фінансового механізму — охорона різних форм власності, зміцнення фінансовобюджетної дисципліни, забезпечення повного, своєчасного формування і доцільного використання грошових ресурсів. 6) Фінансове право, як елемент фінансового механізму, здійснюється на практиці за допомогою фінансового законодавства. Фінансове законодавство регулює права й обов'язки всіх органів державної влади, господарських організацій і населення в сфері формування і використання централізованих коштів і децентралізованих фондів. 2.4 Перспективи фінансової політики України В сучасних умовах перспективами фінансової політики України повинні бути: 1) упорядкування реального по прибутках бюджету для недопущення поточної заборгованості держави; 2) підвищення гарантованості надходжень планових прибутків у бюджет шляхом недопущення прострочень із сплатою податків і податкових кредитів, чи, як тимчасовий захід, дозвіл внеску податкових надходжень борговими терміновими паперами і майновими зобов’язаннями (акціями); 3) мобілізація для покриття тимчасових розривів між податковими надходженнями і виплатами із бюджету коштів, одержуваних від розміщення короткострокових державних облігацій; 4) для зміни структури грошової маси на користь оборотних капіталів доцільно використання кредитної емісії НБУ не для фінансування дефіциту бюджету; а для надання заставних кредитів комерційним банкам; 5) скорочення обсягу внутрішньої позики, використаної для покриття планового бюджетного дефіциту; 6) використання грошових заощаджень населення і депозитів підприємств в якості джерела поповнення оборотних капіталів: 7) модернізація амортизаційної політики: скорочення середніх термінів амортизації з 20-22 років до 8-10 років і обчислення її сум щодо реальної вартості виробничих фондів; 8) не інфляційне поповнення грошової маси за рахунок правильного використання надходження іноземної валюти. Ключове значення має механізм регулювання валютного курсу — пов'язаного руху внутрішніх цін і обмінного курсу гривні; недопущення його ревальвації обмеження імпорту не митом, а курсовим регулюванням; звільнення валютного обміну від обов'язкових продажів і обмежень у покупках; 9) одним з головних принципів подальшого розвитку ринкової системи господарювання є те, що при відпусканні цін на певні товари й послуги необхідно жорстко обмежувати зростання будь-яких доходів, що не супроводжуються підвищенням продуктивності праці й конкурентоздатності продукції. Таким чином, фінансова політика здійснює виробіток основних напрямків використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних і соціальних завдань, що стоять перед суспільством.
|