Розселення населення. Структура населення 7 страница

Швидкий ріст кількості населення, безробіття й безземелля наприкінці XIX — на початку XX ст. в Італії призвели до посилення еміграції. З 1860 р. до 1970 р. за кордон держави (переважно до США, Аргентини, Бразилії) виїхало 9 млн. італійців. Еміграція триває і в наш час, але напрям її змінився. Зараз більшість емігрантів виїжджає до країн ЄС, переважно до Швейцарії, Франції і Німеччини.

Франція третьою у світі (після СССР та США) запустила у космос власний штучний супутник Землі. Вона має космодром Кру, розташований у Гвіані — заморській території Франції.

За експортом зернових культур Франція займає друге місце у світі, поступаючись лише США. Щорічний збір зерна тут сягає 60 млн. т.

Франція є піонером у виготовленні та використанні надшвидкісних транспортних засобів. Між Парижем і Ліоном уперше у світі почав курсувати потяг зі швидкістю 270 км/год. Зараз його швидкість зросла до 400 км/год. Саме у Франції розпочалася експлуатація надзвукового пасажирського літака «Конкорд».

§ 17. Малі розвинуті країни Західної Європи

1. Країни Північної Європи. Норвегія, Швеція, Фінляндія утворюють єдиний територіальний масив, займаючи Скандинавський півострів. Данія розташована в материковій частині Європи. До її складу на правах острова входить Гренландія. Ісландія — острівна країна.

За державним ладом Норвегія, Данія та Швеція — конституційні монархії, решта країн — республіки.

Країни Північної Європи мають значний природно-ресурсний потенціал. Родовища залізних руд розміщені у країнах Скандинавського півострова. Крім того, тут є значні запаси мідних (Фінляндія), хромітових руд, ванадію, молібдену, титану, цинку, сірки, апатитів. Гірше країни регіону забезпечені паливними ресурсами. Норвегія та Данія добувають нафту й газ у Північному та Норвезькому морях, кам'яне вугілля є на архіпелазі Шпіцберген (Норвегія), буре вугілля — у Фінляндії та Данії. Норвегія та Швеція мають значні гідроресурси.

За національним складом населення країни Північної Європи є однонаціональними. Через суворі природні умови густота населення є найнижчою в Європі й не перевищує 22 особи на 1 км кв., а в Ісландії — 3 особи на і км кв. Розміщується населення, в основному, у південних районах країн. Найбільш рівномірно заселена Данія. Рівень урбанізації високий. Міське заселення становить від 2/3 до 4/5 і концентрується переважно у столичних агломераціях. Природний приріст населення дуже низький і коливається в межах 2-4%.

Господарство. У другій половині XX ст. галузями міжнародної спеціалізації Фінляндії були виробництво паперу й целюлози, Норвегії — кольорова металургія та виробництво целюлози, Швеції — чорна металургія, Данії — переробка сільськогосподарської сировини. Ісландія, як і раніше, спеціалізується на рибальстві (промисел оселедців і тріски). Швидкими темпами розвивається в усіх країнах, крім Ісландії, машинобудування.

ПЕК країн регіону, крім Норвегії та Данії, орієнтується на імпортні паливні ресурси — нафту, газ і вугілля. В енергетиці скандинавських країн велику роль відіграють ГЕС, АЕС. Ісландія для виробництва електроенергії використовує термальні ресурси.

Машинобудування представлене електротехнічними галузями та суднобудуванням. Крім того, у Норвегії виробляють устаткування для нафтопромислів, у Швеції— верстати й будівельну техніку, автомобілі, у Фінляндії — устаткування для целюлозно-паперової промисловості, в Данії розвивається точне машинобудування.

У галузевому складі хімічної промисловості переважають лісохімія та основна хімія. У кінці XX ст. у країнах регіону швидкими темпами почала розвиватися нафтопереробна промисловість (див. рис. 49).

Рис. 49. Основні промислові центри Північної Європи (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

У структурі сільського господарства Північної Європи переважає тваринництво м'ясо-молочного напряму, в Ісландії — м'ясо-молочне вівчарство. Землеробство представлене вирощуванням кормових (пшениця, жито, ячмінь) та технічних (картопля, цукрові буряки) культур. В усіх країнах традиційно розвинуте рибальство.

Рис. 50. Рибальство — традиційна галузь господарства країн регіону (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Найважливішим видом транспорту в регіоні є морський, велику роль у пасажироперевезеннях відіграє повітряний транспорт. Розвивається мережа трубопроводів.

У зовнішньоекономічній діяльності основними торговими партнерами країн Північної Європи є інші країни Західної Європи та США. Фінляндія, Швеція, Данія є членами ЄС, а Данія, Норвегія та Ісландія — НАТО.

У структурі експорту переважають продукція машинобудування, папір, целюлоза, деревина, руди і вироби з металу. 3/4 експорту Ісландія складають рибні вироби.

2. Країни Середньої Європи. Малі країни Середньої Європи розташовані у різних частинах регіону. Бельгія та Нідерланди мають вихід до Північного моря. Люксембург, Австрія, Швейцарія та країна-карлик Ліхтенштейн займають внутрішнє положення, Ірландія — острівна країна. Усі країни межують з високорозвинутими країнами Західної Європи, що сприяє тісним економічним зв'язкам з ними.

За державним ладом переважають конституційні монархії (Бельгія, Люксембург, Ліхтенштейн, Нідерланди). Австрія, Швейцарія та Ірландія — республіки.

Природо-ресурсний потенціал малих країн Середньої Європи незначний. Власні родовища природного газу є тільки в Нідерландах. Австрія та Швейцарія володіють значними гідроенергоресурсами. Достатні запаси залізних руд є тільки в Австрії, а запаси кольорових металів незначні в усіх країнах і взагалі відсутні в Нідерландах.

За національним складом населення всі країни, крім Бельгії та Швейцарії, є однонаціональними. Природний приріст дуже низький, для країн характерний імпорт дешевої робочої сили. Рівень урбанізації дуже високий. Офіційно у Швейцарії та Австрії в містах проживає відповідно 62% і 58% населення, проте навіть у сільській місцевості панує міський спосіб життя.

Міста малих країн Середньої Європи давні і є історичними та архітектурними пам'ятками. Серед країн Європи Нідерланди і Бельгія заселені найгустіше, середня густота становить відповідно 371 осіб на 1 км та 338 осіб на 1 км кв.

Господарство. Усі країни належать до високорозвинутих, тільки Ірландія — середньорозвинута держава. Вдалий вибір спеціалізації, широка участь у міжнародному поділі праці, нагромаджений досвід промислового розвитку і постійне його збагачення, а також випереджаючий розвиток науково-технічних і технологічних досягнень забезпечує їм доволі сильні позиції в економіці Західної Європи. Тільки Ірландія характеризується помітно нижчим рівнем розвитку економіки, але в кінці XX ст. темпи її розвитку були найвищими в зоні євро.

Промисловість — головна галузь господарства країн.

ПЕК малих країн Середньої Європи (за винятком Нідерландів) орієнтується на імпортні енергоресурси. В Австрії та Швейцарії у виробництві електроенергії переважають ГЕС. У Бельгії, Нідерландах і Швейцарії є АЕС.

Металургійний комплекс переживає кризу через нестачу власної сировини та палива. Чорна металургія на 2/3 використовує руди з Африки, Австралії та Америки. Бельгія та Люксембург входять до групи країн — найбільших експортерів сталі серед країн Західної Європи. Високо розвинута чорна металургія також у Нідерландах. У кольоровій металургії найбільше розвинута алюмінієва промисловість на привізних бокситах (Швейцарія, Нідерланди, Бельгія). Крім того, виплавляють мідь, кобальт, свинець. Бельгія — один з найбільших експортерів кольорових металів Західної Європи.

Машинобудування — провідна галузь промисловості. Електротехніка — складний багатогалузевий комплекс, що займається випуском електронної, радіо- й телефонної апаратури, енергетичного обладнання. Найбільшого розвитку вона набула в Нідерландах (телевізори, радіоприймачі, комп'ютери, електронне медичне і телекомунікаційне обладнання). Високо розвинута ця галузь і в інших країнах. В Австрії та Швейцарії розвинуте важке машинобудування. Швейцарія займає одне з перших місць в Європі за виробництвом годинників, 95% яких іде на експорт. Суднобудування розвинуте в Нідерландах.

Нафтохімічна промисловість розвинута в Нідерландах і Бельгії. Швейцарія спеціалізується на виробництві фармацевтичних продуктів.

Харчова промисловість найвищого розвитку досягла у Нідерландах (1/4 світового експорту вершкового масла, сиру, 2/3 згущеного молока) та Швейцарії (сири, шоколад, харчові концентрати) (див. рис. 51).

Рис. 51. Основні промислові центри країн Середньої Європи (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Сільське господарство — теж розвинута галузь, що має високу продуктивність. Аграрна політика країн регіону спрямована на збереження природного середовища та одержання екологічно чистої продукції.

У галузевій структурі переважає тваринництво м'ясо-молочного напряму, тільки в Бельгії та Австрії воно має молочно-м'ясний напрям. За експортом живої худоби та м'яса Ірландія займає одне з перших місць у Європі та світі.

Найважливіші сільськогосподарські культури — кормові (пшениця, овес). Під ними зайняті більші площі ніж під продовольчими культурами. Вирощують також цукрові буряки, кукурудзу, картоплю. В Австрії, Швейцарії та Люксембурзі займаються виноградарством, у Нідерландах — квітникарством.

Рибальство найбільш розвинуте в Ірландії.

Транспорт відіграє дуже важливу роль у розвитку господарства малих країн Середньої Європи. У Бельгії, Нідерландах та Ірландії у зовнішніх зв'язках провідну роль відіграють морський (порти Роттердам, Антверпен) та авіаційний. Річковий транспорт використовується для внутрішніх і зовнішніх перевезень вантажів у Бельгії, Нідерландах та Австрії. Найважливіші водні артерії — Рейн і Дунай. У Швейцарії та Австрії найбільше значення мають автомобільний та залізничний транспорт. Автомобільний транспорт розвинутий в усіх країнах.

Зовнішньоекономічна діяльність країн дуже різноманітна. З-поміж статей експорту переважає продукція машинобудування, металургії, хімічної та харчової промисловості. В імпорті — сировина, енергоносії та напівфабрикати. Країни підтримують дуже тісні економічні зв'язки між собою, а також з ФРН та Великобританією. Швейцарія та Люксембург надають кредитно-фінансові послуги. Туризм — одна із провідних ланок доходу всіх країн. В Австрії та Швейцарії прибутки від туризму найвищі у світі в розрахунку на одного жителя. Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ірландія — члени ЄС, а країни Бенілюксу (спільна назва Бельгії, Нідерландів, Люксембургу) є членами НАТО.

3. Країни Південної Європи. Країни займають дуже вигідне положення на островах і півостровах Середземного моря, на перетині шляхів між Європою та Африкою, країнами Близького Сходу.

Рис. 52. Бібліотека одного з монастирів у Мадриді (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

За державним ладом половина країн — конституційні монархії (Ватикан — теократична).

Мінеральні ресурси регіону не дуже різноманітні: кам'яне (Іспанія) та буре (Греція) вугілля, мідь, боксити, ртуть, вольфрам, олово, цинк, уран (Португалія), нікель, хром. Запаси їх, особливо в Іспанії, обмежені, тому господарство орієнтується на імпортну сировину.

Середня густота населення коливається від 71 особи на 1 км кв. у Греції до 109 осіб на 1 км кв. у Португалії, але розміщується воно нерівномірно.

Найбільша густота населення на узбережжях — до 150 осіб на км кв. Природний приріст населення дуже низький — від 0 до 1%о щорічно. Більше половини населення проживає в містах, найбільше міського населення в Іспанії (67%). Проте великих агломерацій у Південній Європі, крім Італії, немає. Найкрупніші міста — столиці.

Господарство. Країни Південної Європи, в основному, індустріально-аграрні й характеризуються помітно нижчим рівнем продуктивних сил та економіки в цілому. Проте за останні 30 років вони розвивалися доволі високими темпами і дещо збільшили свою питому вагу в економіці Західної Європи. А Іспанія посіла 5 місце в Західній Європі та увійшла до першої десятки економічно розвинутих країн світу. В економіці всіх країн сильні позиції мають іноземні монополії. Значну роль в економіці країн регіону відіграє міжнародний туризм.

Промисловість — провідна галузь господарства. На відміну від інших країн Західної Європи, в усіх країнах найбільшого розвитку досягла добувна промисловість: видобуток мідних, вольфрамових (Португалія виробляє 10% вольфрамового концентрату в світі), уранових, олов'яних, нікелевих, хромових руд, бокситів, ртутних руд (Іспанія посідає перше місце у світі за її видобутком), вугілля.

Обробна промисловість найбільше розвинута в Іспанії (судно-, автомобілебудування, виробництво верстатів, електрообладнання, електроніка, металургія, хімічна промисловість). В інших країнах розвивається суднобудування й судноремонт (міжнародний судноремонтний центр розміщується в Лісабоні), чорна і кольорова металургія. В Португалії монтують автомобілі з імпортних деталей і частин, виробляють деякі види верстатів на експорт, розвиваються хімічна, нафтопереробна й нафтохімічна промисловість.

Традиційними галузями промисловості країн Південної Європи є текстильна та харчова, хоча їх значення останнім часом зменшилося. Португалія займає перше місце у світі за збором і вивозом натурального корку, Іспанія — перше місце у світі за виробництвом оливкової олії, третє місце за виробництвом вина. В усіх країнах розвивається рибо- та овочеконсервна промисловість (див. рис. 53).

Рис. 53. Основні промислові центри країн Південної Європи (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Сільське господарство. В аграрних відносинах Південної Європи країнам притаманні залишки доринкових відносин: тут можна побачити і наймитів з наділами, і поміщицькі маєтки, і дрібні напівнатуральні господарства. Тому вони мають значно нижчі показники спеціалізації аграрних виробництв, нижчу товарність, ніж інші країни Західної Європи.

Провідну роль відіграє рослинництво, тому Південну Європу часто називають «садом» і «городом» Європи. Тут вирощують пшеницю, цукровий буряк, бавовну, кукурудзу, рис, картоплю, займаються субтропічним садівництвом і виноградарством. У тваринництві розводять велику рогату худобу, свиней, овець. В усіх країнах займаються рибальством.

Транспорт регіону надзвичайно розвинутий, особливо автомобільний. Зростає роль повітряного транспорту. Морський транспорт — традиційний для країн регіону. Він обслуговує внутрішні і зовнішні перевезення. Греція посідає третє місце у світі за тоннажем морських суден.

Зовнішньоекономічні зв'язки країни півдня Європи підтримують між собою та країнами-членами ЄЄ, експортуючи натуральний корок, вина, рибні консерви, цитрусові, виноград, а також продукцію легкої промисловості (швейні вироби, текстиль) та мінеральну сировину. Іспанія експортує продукцію машинобудування (судна та автомобілі). Великі країни регіону є членами ЄС та НАТО.

Запитання і завдання

1. Порівняйте особливості ЕГП малих країн Північної, Середньої та Південної Європи.

2. На контурній карті позначте країни, які розглядаються в параграфі.

3. За картами визначте основні центри галузей промисловості країн Західної Європи, нанесіть їх на контурну карту.

4. Порівняйте структуру промисловості малих країн Північної, Середньою і Південної Європи. Чим вони відрізняються? Чому?

5. Чи можна вважати, що наявність корисних копалин має вирішальний вплив на розвиток економіки країн на сучасному етапі?

6. Чому аграрні відносини країн Південної Європи є менш розвинутими ніж в інших країнах Західної Європи? Доведіть свою думку.

7. Чому в країнах, про які йдеться у параграфі, переважають автомобільний та морський транспорт?

8. За картою атласу визначте найкрупніші морські порти регіону, позначте їх на контурній карті.

Це цікаво

В Альпах між Швейцарією та Австрією розташована карликова держава Європи — Ліхтенштейн. Площа її території становить всього 160 км , і чисельність населення станом на 19995 р. — 30 тис. осіб. Ця конституційна монархія перебуває у митному, валютному й дипломатичному союзі із Швейцарією. За обсягом ВНП на душу населення Ліхтенштейн належить до найбагатших країн світу. За показником насиченості промисловості на 1 км кв. князівство займає перше місце в Європі. Тут зареєстровано кілька десятків тисяч іноземних фірм та банків, що дає в бюджет до третини надходжень. Інші важливі джерела надходжень — випуск поштових марок і туризм.

Андорра — карликове князівство, розташоване між Францією та Іспанією. Площа країни 467 км кв., а населення — 70 тис. осіб (1995 p.). Основою економічного благополуччя країни є туризм та мито за продаж споживчих товарів, що ввозяться. Розвинуто також виробництво сувенірів на експорт. Зовнішні економічні зв'язки країна підтримує тільки із сусідніми державами, валюти яких замінюють власні гроші.

Сан-Марино — карликова держава, територія якої з усіх боків оточена Італією. Площа країни — 61 км кв., населення — 23 тис. осіб (1995 p.). Основа економіки — сільське господарство (вирощування зернових, фруктів, виноробство) та туризм. Іншим джерелом доходів є випуск і продаж поштових марок і монет для колекціонування. Сан-Марино — найстаріша держава Європи, заснована у 301 р.

Ватикан — місто-держава — центр католицької церкви. Площа — 0,44 км кв., населення — 1 тис. осіб (1995 p.). Економічна основа держави — надходження від організацій католицької церкви та доходів від банківсько-фінансових операцій. Держава є одним із найбільших акціонерів ТНК світу, серед них «Дженерал Моторз», «Шелл», «Галф ойл», «Дженерал Електрік» тощо.

Данія розраховує до 2030 р. половину енергії, яка споживається, одержувати за рахунок вітрогенераторів. Для цього протягом 30 років потрібно встановити вітроустановки сумарною потужністю 4 тис. МВт.

У такій острівній країні, як Данія, важко організувати транспортне сполучення. З цією метою побудовані численні мости й влаштовані поромні переправи (сучасні пороми вміщують 300-400 автомобілів і 2 тис. пасажирів). Одним із найбільш досконалим вважається міст завдовжки 3,3 км між островами Лоланном і Фальстером. У 90-х роках XX ст. збудовано 20-кілометровий міст-тунель через протоку Великий Бельт, який з'єднав острови Фюн і Зеландія.

У Швейцарії щорічно виготовляють близько 150 млн. годинників, що становить близько 50% їхнього світового виробництва. Країна виробляє 150 млн. т. сиру в рік (21 кг на кожного жителя).

Щорічно Іспанію відвідує близько 50 млн. туристів, що перевищує чисельність населення цієї країни.