Інструментарій управління фінансовим контролем

Управління — складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання "чого потрібно досягти?", то слідом за цим виникає запитання "як найбільш раціонально досягти мети?" Отже виникає потреба в застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління.

Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання.

Методи являють собою важливий елемент процесу управління. Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів.

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються в ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи управління" випливає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей.

Методом управління називається спосіб впливу на учасників управлінського процессу [114, с. 85].

Методи управління фінансовим контролем можна умовно розділити на: організаційні, педагогічні, соціально-психологічні, економічні.

Організаційні методи передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж співробідників щодо строків проведення, об'єктів та суб'єктів фінансового контролю , різні розпорядчі акти.

Метод інструктування полягає в ознайомленні з умовами проведення фінансового контролю, в роз'ясненні змісту роботи і можливих труднощів, у попередженні характерних помилок, у роз'ясненні рівня відповідальності за доручену справу, передбачає рекомендації і поради щодо організації роботи. Інструктування може мати наочну форму (керівник відділу сам проводить роз'яснення) чи існувати у формі спеціально розробленої документації (наприклад, інструкція про порядок проведення ревізії, аудиту, тощо. [36, с. 163].

Регламентування виявляється в штатному розкладі працівників для даного підприємства або окремо виданим нормативним документом.

Метод нормування чітко визначає нормативи фінансових витрат на проведення фінансового контролю, витрат часу, чисельності персоналу та ін.

Розпорядчі акти (наприклад закон «Про фінансовий контроль в Україні» та інші закони, положення та нормативи) передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, що є обов'язковими для даного підприємства. Вони можуть бути одноосібними (наказ керівника підприємства) та затверджені на державному рівні

До педагогічних методів управління фінансовим контролем відносять проведення нарадчих зборів, семінарів, диспутів, і ін. [36, с. 180].

Соціально-психологічні методи - це методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання (заохочення і покарання), методи впливу на працівників на основі використання традицій створення нормального психологічного клімату в колективі тощо, а також методи соціологічних досліджень (анкетування, інтерв'ю, тестування, використання різноманітних соціометричних методик і ін), які дозволяють визначити сформованість громадської думки, розподіл симпатій в колективі, рівень задоволення роботою. Наприклад, щоб скасувати командно-адміністративну ідеологію щодо фінансового контролю, потрібно розповсюдити серед керівників та їхніх підлеглих думку, ідею про те, що фінансовий контроль - це не тільки ревізія чи перевірка як така, але і як захід для визначення ефективності функціонування фінансових та матеріальних ресурсів [2, с.255]. І, можливо, тоді керівники самі будуть докладати всіх зусиль для здійснення внутрігосподарського фінансового контролю, що в свою чергу, буде позитивно впливати на результативність фінансового контролю комплексу чи галузі. Разом з тим, варто прийняти до уваги той факт, що кількість фінансових порушень не зменшується також через відсутність жорсткої адміністративної відповідальності за бюджетні правопорушення та не відшкодування спричинених збитків, неможливість притягти винних осіб до кримінальної відповідальності, або робиться це вибірковим методом. [36, с. 192].

Економічні методи управління — це методи матеріального стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації),економічного планування, бюджетного управління і ін.

Вибір методів управління залежить від змісту і сили вияву мотивів. Реально впливати на поведінку людини можна лише доти, доки актуалізована в мотиві потреба не буде задоволена. Це означає, що тривале використання одного і того ж методу управління, нехай навіть ефективного спочатку, призводить до того, що керований об'єкт адаптується до нього, втрачає потрібну реакцію на керуючу дію. Тому використання методів управління, особливо управління фінансовим контролем не може бути шаблонним. Воно передбачає постійний пошук найкращого способу впливу на об'єкт управління, який дав би змогу досягати бажаних результатів своєчасно і найменшими зусиллями.

Рис. 1.3 Методи управління фінансовим контролем

Методи управління фінансовим контролем використовуються не ізольовано, а в поєднанні один з одним. Тому управлінська діяльність постає як результуюча різноспрямованих методів і засобів їх реалізації. Водночас кожна група методів має специфічні особливості, власні форми вияву і межі застосування. [53, с. 102].