КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Чистий валовий продукт (ЧВП)ЧВП=ВВП-А ВВП – внутрішній валовий продукт; А — сума амортизаційних відрахувань ЧВП вимірює загальну вартість продукції, яку виробляє національна економіка, не погіршуючи виробничих можливостей наступних років. 4) Національний дохід (НД) — сумарний дохід власників вітчизняних факторів виробництва НД=ЧВП-НП або: НД=3П+П+R+%+Д НП — непрямі податки 3П — заробітна плата найманих робітників П — прибутки підприємців R — прибутки від власності на нерухомість та землю % — банківський прибуток (прибуток власників банківських вкладів) Д — прибуток від цінних паперів, дивіденди. 5) Особистий дохід (ОД) — доходи, які поступають в розпорядження в результаті розподілу національного доходу ОД=НД – В + ТR В — виплати в фонди соціального страхування, податки на прибутки підприємства ТR — транспортні платежі і особисті доходи 6) Використовуваний дохід (ВД) - доходи, які поступають в розпорядження економічних суб’єктів після сплати податків. ВД=ОД - Т Т — податки на прибуток.
2. Відомі два основних методи розрахунку ВВП: 1) за витратами 2) за доходами. 1) Обчислення ВВП за витратами За цим методом підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП ВВП=С+І+G+Nx C — витрати фірм і домогосподарств на споживання І — інвестиційні витрати (житлове будівництво; придбання устаткування, будівель, МТЗ) G — державні витрати (утримання армії, апарату управління, виробництво суспільних товарів) Nx — чистий експорт, Nx =Х - М; Х- експорт; М - імпорт (експорт за вирахуванням імпорту) 2) Обчислення ВВП за доходами За цим методом підсумовуються всі види доходів суб’єктів економічної діяльності: ВВП=А+НП+3П+R+%+Д+П А — амортизаційні витрати НП — непрямі доходи; податки 3П — заробітна плата (з відрахуваннями га соціальне страхування) R — рентні платежі — доходи за здану в оренду землю, будівлі, приміщення % — банківський прибуток (дохід власників депозитних вкладів) Д — доход від власності на цінні папери П — прибуток корпорацій Розрізняють номінальний і реальний ВВП Номінальний ВВП — це сукупна вартість товарного виробництва, розрахована в цінах поточного року; ВВПн = рі qi, де :рі — ціна і-того товару в поточному році ; qі- обсяги виробництва і-того товару в поточному році. Реальний ВВП – це сукупна вартість товарного виробництва, розрахована в цінах базового року: ВВПр = Σ poqi, Де: ро – ціна і-того товару в базовому році; qi – обсяги виробництва і-того товару в поточному році. Номінальні показники ВВП не можуть бути базою для економічного аналізу , їх величина значною мірою залежить від стабільності цін, тобто, на номінальні показники економічного розвитку впливає інфляція. Реальні показники позбавлені впливу інфляції, тому їх застосовують для реальної оцінки стану економіки. На практиці номінальні показники приводять до рівня реальних. Для приведення ВВПн до рівня ВВПр використовують дефлятор ВВП . Дефлятор ВВП= Якщо Ір < 100 — приведення ВВПн до реального рівня здійснюють методом інфлювання (збільшення ВВПр) Ір > 100 — дефлювання (зменшення ВВПр). 3. Постійне зростання обсягів виробництва на основі розширеного відтворення називається економічним зростанням. Розрізняють два типи економічного зростання. екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивне зростання — це нарощування обсягів виробництва в основному за рахунок залучення до виробництва все нових і нових ресурсів при незміннійпродуктивності праці та ефективності використання ресурсів. Інтенсивне зростання – це збільшення обсягів виробництва за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів .Цей спосіб економічного зростання є особливо актуальним в умовах обмеженості ( абсолютної та відносної) всіх найважливіших видів ресурсів, особливо – енергоносіїв. Коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат на виробництво при екстенсивному зростанні ≈ 1; тобто для виробництва додаткової одиниці товару необхідно залучити пропорційну кількість ресурсів. В випадку інтенсивного зростання коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат на виробництво Келаст. > 1; для виробництва додаткової одиниці продукції треба залучити ресурсів менше, ніж (1) при екстенсивному типі зростання. Економічне зростання екстенсивне (типи) інтенсивне
- зростання (фактори - підвищення кваліфікації кількості робітників зростання) робітників - збільшення - вдосконалення оганізації капіталовкладень праці - збільшення витрат - зменшення витрат на сировини виробництво одиниці продукції
Існує і 3-й тип економічного розвитку — детенсивний — коли для виробництва додаткової одиниці продукції треба витратити обсяги ресурсів, вартість яких перевищує вартість кінцевої продукції Келаст. < 1. Це затратний спосіб виробництва, він можливий лише за державної підтримки (дотації, субсидії, субвенції тощо).В умовах чистої ринкової економіки такий спосіб зростання неможливий. Економічне зростання залежить від таких факторів. 1) фактори пропозиції 2) фактори попиту 3) фактори ефективності 4) соціальні, інституційні та інші фактори Фактори пропозиції — це здатність економіки до зростання. Вони включають: 1. кількість природних ресурсів 2. кількість та якість трудових ресурсів 3. обсяг капіталу країни 4. рівень технології Фактор попиту — рівень сукупних видатків. Для забезпечення економічного зростання рівень сукупних видатків повинен забезпечувати повне використання ресурсів Фактор ефективності — спроможність економічної системи найекономніше витрачати ресурси з метою виробництва найцінніших для суспільства товарів. Соціальні та інституційні фактори створення позитивної соціальної, культурної і політичної ситуації на базі економічного зростання.
4. В умовах капіталістичного товарного виробництва в розвитку економіки відмічаються коливання. Економічні коливання – це періодичні піднесення та спади обсягів національного виробництва, рівнів безробіття та зайнятості. При цьому зберігається загальна тенденція до зростання ВВП.
Економічний цикл - це період часу від попередньої кризи до наступної або від одного періоду піднесення до наступного. Періодичні спади економічного розвитку почали відмічатись з періоду, коли панівною формою виробництва стала велика машинна індустрія (кінець ХVIII стор). Перша економічна криза була відмічена 1825 р. в Англії, друга світова криза - в 1857 р. Економічні кризи пов′язують насамперед з перевиробництвом товарів, тобто ситуацією, коли сукупна пропозиція перевищує сукупний попит на них. При цьому значна частина населення не задовольняє свої потреби в їх споживанні. Виникає порушення макроекономічного балансу між виробництвом і споживанням, між попитом і пропозицією. Що є причиною економічних криз? Чи можна запобігти їх появі? На сьогодні існує біля 200 теорій економічних криз.
Фази економічного циклу Криза – період економічного спаду. Прояви кризи: 1 - перевиробництво товарів відносно платоспроможного попиту; 2 - падіння цін; 3 - скороченні обсягів виробництва; 4 - банкрутства підприємств, зростання безробіття; 5 - зниження рівня доходів; 6 - падіння ціни позичкового капіталу ( Б% ); 7 - порушення функцій грошово - кредитної системи.
Депресія – досягнення економікою найнижчої точки економічного спаду. Прояви депресії: 1. скорочення товарного надлишку; 2. припинення падіння цін, низький рівень %-ної ставки; 3. припинення скорочення обсягів виробництва; 4. низький рівень доходів. Пожвавлення – досягнення економікою докризового стану. Піднесення– економічне зростання яке перевищує докризовий стан. Прояви: 1 зростання ділової активності на інвестиційному та фінансовому ринках; 2 зростання обсягів виробництва; 3 підвищення рівня зайнятості і рівня доходів; 4 зростання рівня цін; 5 зростання ціни позичкового капіталу.
Література:
1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р.1, тема 3. 2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 6, 66-78 с. 3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.3, 49-71 с. 4. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський та ін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.2, 39 – 76 с.
|