Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Групи країн в міжнародній економіці




Читайте также:
  1. D-Елементи I-B групи
  2. S-Елементи I-А групи. Добування
  3. S-Елементи II-А групи. Добування
  4. А) Австро-Угорщині з українського населення на добровільних засадах
  5. А) більшість українських земель увійшла до складу СРСР, Закарпаття залишилось у складі Угорщини
  6. А) ознайомлення української громадськості з Декларацією прав людини
  7. А) ознайомлення української громадськості з Декларацією прав людини
  8. Адміністративно-правовий статус громадян України (права й обов’язки у сфері державного управління).
  9. АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
  10. Адміністрація Президента України, консультативні, дорадчі та інші органи і служби при Президентові України

Найбільш повну уяву про групи країн в міжнародній економіці дають дані універсальних міжнародних організацій, учасниками яких є переважна кількість частин світу, - Організації Об’єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду і Світового банку. Оцінка цими організаціями груп країн дещо відрізняється, оскільки кількість країн-учасників цих організацій відрізняється. Деякі країни не надають повних даних про свою економіку. Врешті-решт будь-яка класифікація складається виходячи з завдань самої організації. Наприклад, Світовий банк звертає більше уваги на оцінку рівня економічного розвитку, ООН – на соціальні та демографічні аспекти розвитку тощо.

В межах міжнародної економіки країни світу поділяються на великі групи:

індустріально розвинені країни,

- нові індустріальні країни,

- країни, що розвиваються,

- країни – експортери нафти,

- країни з перехідною економікою,

- країни, що розвиваються або економічно відсталі країни.

Роль окремих груп країн в міжнародній економіці характеризується в залежності від частки країни в виробництві світового ВВП, частки країни в світовому експорті і від чисельності подібних груп країн. Як правило в групи країн в міжнародній економіці поєднуються країни, що мають подібну інституційну структуру господарського управління, подібні принципи організації виробництва і спільні проблеми, які вимагають вирішення.

На початку ХХ ст. індустріальні країни відіграють провідну роль, вони виробляють більше половини світового ВВП і більше 2\3 світового експорту. Згідно з прогнозами, роль країн, що розвиваються в виробництві світового ВВП і експорті буде поступово збільшуватися за рахунок скорочення питомої ваги розвинених країн. Питома вага країн з перехідною економікою зміниться неістотно.

До групи індустріально розвинених країн відносять 24 промислово розвинені країни Північної Америки, Західної Європи і Тихоокеанського басейну з високим рівнем доходів, з розвиненою ринковою економікою і ефективним виробництвом.

Це такі країни: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Німеччина, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія. Серед індустріальних країн найбільш важливу роль відіграють країни Групи 7, які забезпечують 47% світового ВВП і 51% міжнародної торгівлі. Ці держави координують свою економічну і фінансову політику на щорічних зустрічах , які проводяться з 1975 року. На Європейському континенті, де знаходяться найбільш впливові індустріальні країни, найвпливовішим об’єднанням є Європейський Союз, який забезпечує більше 20% світового ВВП і біля 40% експорту.



Нові індустріальні країни - це країни, які досягли високих показників розвитку економіки протягом двох останніх десятиліть: Сінгапур, Гонконг, Південна Корея, Тайвань, Бразилія, Мексика, Аргентина, Філіппіни, Таїланд, Індія, Індонезія, Туреччина та інші.

Країни – експортери нафти – Саудівська Аравія, Кувейт та інші. Ці країни добувають 37% світового видобутку нафти, а споживають – 15%.

До країн з перехідною економікою відносять країни Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР, які переходять від централізовано - планової до ринкової економіки.

Це такі країни: Албанія, Азербайджан, Білорусія, Боснія, Болгарія, Грузія,

Естонія, Казахстан, Киргизія, Латвія, Литва, Македонія, Молдавія, Монголія, Польща, Росія, Румунія, Словенія, Словенія, Таджикистан, Туркменістан, Угорщина, Хорватія, Чехія, Україна, Узбекистан, Югославія.



Серед країн цієї групи окремо розглядають Росію в силу її значного політичного впливу і її активної участі в міжнародному поділі праці(біля 2 % світового ВВП і 1% експорту). Окремою групою розглядають також країни колишнього СРСР, які називають країнами колишньої «рубльової зони», а також країни, що колись входили до складу соціалістичного табору Центральної і Східної Європи.

До країн, що розвиваються відносять держави Азії, Африки, Латинської Америки, для яких є характерним подібний шлях розвитку і низький та середній рівень доходів: Сомалі, Бангладеш, Ефіопія, Бірма, Чад, Гаїті, Гайана та інші. По причині великої різноманітності країн, що розвиваються, їх зазвичай класифікують як за географічною ознакою, так і за різними аналітичними критеріями. Наприклад, за основним експортним товаром (паливні чи непаливні товари), за фінансовими критеріями (країни-кредитори чи країни-боржники), за рівнем розвитку (країни з середнім рівнем доходів, малі країни з низькими доходами, низько розвинені країни, переважно африканські країни).

 

В міжнародній економіці застосовується також класифікація країн зарівнем доходів. Це пов’язано з тим, що віднесення країни до певної групи може закрити їй доступ до пільгового фінансування з боку світових фінансових організацій, отримання безоплатної допомоги від розвинених країн, кредитів на вигідних умовах від міжнародних організацій.

Світовий банк виділяє три основні рівні розвитку:

o - країни з низьким рівнем доходів – 64 держави, в яких ВНП на душу населення в 2000 році складав менше 775 дол.;



o - країни з доходами нижче середніх - 66 держав, в яких ВНП на душу населення складав 776- 2995 дол. В 2000 році;

o - країни з високим рівнем доходів – 44 країни, в яких ВНП на душу населення складав більше 2995 дол.

 

За мірою відкритості країн світовому ринку, яка визначається часткою експорту в ВНП, Світовий банк виділяє 5 груп країн.

Умовно вирізняються:

І - країни з відносно закритою економікою з часткою експорту в ВНП менше 10% ;

ІІ - країни з відкритою економікою з часткою експорту в ВНП більше 35%. Більшість перехідних країн відносять до відносно відкритих країн.

 

Визначити роль окремих країн в світовій економіці можна лише на основі декількох ключових показників їх економічного розвитку. Подібне визначення ролі окремих країн в світовій економіці здійснює МВФ в рамках перегляду кожні п’ять років квот учасниць цього об’єднання. Розрахунки для визначення місця держави в світовій економіці базується на даних про розміри їх ВНП, офіційні резерви, поточні платежі і надходження, і не враховують розміри території, демографічні і соціальні показники.

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 45; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.025 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты