Україна не визнає жодну країну світу, близьку чи далеку, як потенційного ворога.

ВСТУП.

Збройні Сили України - це військово-державна структура, задача якої - збройний захист суверенітету, незалежності, територіальній цілісності і недоторканності України, а також захист від нападу ззовні. У випадку війни свої задачі вони виконують у взаємодії з Прикордонними військами України, Службою національної безпеки та іншими військовими формуваннями.

Розвиток власних Збройних Сил Україна здійснює, виходячи з умов забезпечення оборонної достатності своєї держави.

Стратегічним завданням України в області оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності і недоторканості її кордонів.

Свою безпеку Україна розглядає як стан воєнної захищеності своїх національних інтересів в умовах потенційної воєнної загрози.

Військова доктрина України передбачає мати:

Ø Передові сили оборони;

Ø Основні сили оборони;

Ø Стратегічні резерви.

ПЕРЕДОВІ СИЛИ ОБОРОНИ - найбільш функціональна і боєготова структура ЗС України, що призначена для негайного реагування на зміни воєнно-стратегічної обстановки і застосування в збройному конфлікті з метою його нейтралізації на ранній стадії і недопущення переростання в локальну або регіональну війну.

До складу передових сил оборони входять:

Ø Стратегічні неядерні сили стримуванняпризначені для стримування агресора, від намірів застосувати проти України воєнну силу.

Ø Сили швидкого реагування - для підтримки бойового потенціалу ЗС України на рівні, достатньому для запобігання агресії, і ведення самостійних операцій та бойових дій у збройних конфліктах або локальній війні.

Ø Війська прикриття –для виконання задач у тому числі й у складі сил швидкого реагування, на одному з оперативних напрямків.

ОСНОВНІ СИЛИ ОБОРОНИ – об'єднання, з'єднання і частини видів ЗС, родів військ і спеціальних військ, оперативного, технічного, тилового і медичного забезпечення, що призначені для застосування в локальній (регіональної) війні.

СТРАТЕГІЧНІ РЕЗЕРВИ (резерви Верховного Головнокомандування) – органи управління, об'єднання, з'єднання, військові частини та установи, що розгортаються в передбаченні або в ході військового конфлікту (війни) і призначені для посилення (заміни) військ зі складу основних сил оборони.

Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011рр. спрямована на формування сучасної, професійної армії, здатної як виконувати завдання із захисту суверенітету та недоторканності України, так і робити гідний внесок у забезпечення міжнародної глобальної і регіональної безпеки.

Виконання завдань Державної програми здійснювалося з урахуванням положень і вимог головних документів, що регулюють діяльність Збройних Сил - Стратегічного замислу застосування Збройних Сил України (2006р.), Указу Президента України "Про стратегію національної безпеки України" (2007р.), - а також досвіду та перспектив міжнародного військового співробітництва.

Перспективною задачею Державної програми реформування і розвитку Збройних Сил, є поступовий перехід до професійної армії.

1-е питання: Структура Збройних Сил України

24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила незалежність української держави й ухвалила постанову про створення власних Збройних Сил.

Україна, як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права, проголосила, що оборона держави є справою всього народу, а, згідно з цим, будівництво Збройних Сил – найважливішою державною справою. Її реалізація визначає роль і місце Збройних Сил України в державі, високий ступінь їх бойової готовності.

6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Збройні Сили України». Ця дата відзначається як професійне свято військових – День Збройних Сил України.

У цьому Законі (у редакції зі змінами від 5 жовтня 2000 року) визначено, що Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Правою основоюдіяльності Збройних Сил України є Конституція України, Закон України «Про основи Сил України», Воєнна доктрина України, Закон України «Про Збройні Сили України», у редакції 2000 року зі змінами від 3 червня 2004 року, Закон України «Про оборону України», Закон України «Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правовими органами держави», Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України, Державна програма розвитку Збройних Сил на 2006 – 2011 роки, статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, кабінету міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Український уряд проголосив Воєнну доктрину, яка має оборонний характер. Держава виходить з того, що завданням Збройних Сил України є відбиття збройної агресії, нанесення поразки агресору, позбавлення цього можливості продовжувати війну та припинення воєнних дій за умов, вигідних для України.

Україна не визнає жодну країну світу, близьку чи далеку, як потенційного ворога.

В Україні в законодавчому порядку передбачено витрати на оборону, визначено структуру Збройних Сил та їх чисельність, відображено права й обов’язки особового складу Збройних Сил.

Збройних Сил України проводять свою діяльність на засадах: