Патентними повіреними не можуть бути працівники Установи та установ, що належать до сфери її управління, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.

Положенням визначені основні функції патентного повіреного. Основним його завданням є надання фізичним і юридичним особам необхідної допомоги та послуг, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. Патентний повірений представ­ляє інтереси зазначених осіб в Установі та установах, що належать до сфери його управління, а також у суді, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними і юридичними особами.

Тобто заявник вдається до допомоги патентного повіреного у тих випадках, коли він сам з тих чи інших причин не бажає вести свої справи, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності. Проте в Положенні йдеться про представників у справах інтелектуальної власності і лише в дужках згадуються патентні по­вірені. Зазначені представники можуть надавати ту саму правову допомогу, консультації, поради авторам творів науки, літератури і мистецтва та представляти їхні інтереси у суді та інших державних і недержавних органах. Останнім часом збільшилася кількість судо­вих спорів, пов’язаних із захистом авторських та суміжних прав. Отже, представники у справах інтелектуальної власності ведуть справи осіб, яких вони представляють, у повному діапазоні інтелек­туальної власності та інтелектуальної діяльності.

При цьому така допомога зазначеним особам може надаватися ще й до виникнення суб’єктивних прав на той чи інший об’єкт ін­телектуальної власності. Наприклад, ще при розробці того чи іншо­го об’єкта промислової власності може потребуватися консультація, як уникнути порушення патентних прав інших осіб.

Надання кредитів також часто потребує кваліфікованої допомо­ги фахівців, без якої не обійтися. У відносинах з іншими фізични­ми і юридичними особами можуть виникати питання, для розв’я­зання яких теж потрібна допомога фахівця.

Патентний повірений може здійснювати свої професійні функції лише при наявності у нього спеціального документа про надання йому такого права. Установою ведеться Державний реєстр пред­ставників у справах інтелектуальної власності (патентних повіре­них). Патентному повіреному, який занесений до Державного реєстру, видається реєстраційний номер. Самовільне заняття діяль­ністю патентного повіреного - без державної реєстрації - катего­рично забороняється.

Відомості про зареєстрованих патентних повірених систематич­но публікуються в офіційному бюлетені Установи. Щодо патентного повіреного, який працює за наймом, то відомості про нього надає особа, яка уклала з ним трудовий договір.

Патентний повірений повинен мати особисту печатку із зазна­ченням свого прізвища та реєстраційного номера. Він відкриває в установах банків на території України розрахунковий та інші ра­хунки.

Свої ділові відносини з особами, яких патентний повірений бе­реться представляти, він оформляє письмовим договором, довіре­ністю або іншим документом, що засвідчує його повноваження відповідно до чинного законодавства.

Інколи повноваження патентного повіреного засвідчуються шля­хом зазначення його прізвища і реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об’єкт промислової власності, але за умови, що заявка підписана самим заявником.

За загальним правилом Установа не несе відповідальності за зо­бов’язаннями патентного повіреного.

Права патентного повіреного визначаються Положенням, яким він неухильно керується під час виконання своїх професійних обо­в’язків. У своїх діях, пов’язаних з охороною інтелектуальних прав, патентний повірений незалежний і керується лише законом. Він веде всі справи, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуаль­ної власності, має право вступати у відносини з Установою та ін­шими установами, що належать до сфери її управління, судовими органами, кредитними установами та іншими фізичними і юридич­ними особами. Патентний повірений у межах наданих повноважень підписує заяви, клопотання, описи, формули винаходів та інші до­кументи, пов’язані з охороною прав на зазначені об’єкти. Він має право подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів, виконувати платіжні операції від імені заявника, пода­вати доповнення до заявки, заперечення, скарги. Патентний пові­рений має право вживати заходів щодо підтримання чинності охо­ронних документів.

Патентні повірені мають право проводити науково-дослідні ро­боти, частиною яких є патентні дослідження. Така необхідність ви­никає у разі, коли потрібно довести, наприклад, патентну чистоту заявки або, навпаки, порушення патентних прав власника об’єкта.

Патентний повірений є представником особи, яку він представ­ляє, в усіх державних і судових органах.

Патентний повірений наділений широким колом прав щодо інформації про справу, яку він веде, у чому б ця інформація не по­лягала. Він має право визначати порядок ознайомлення з інформа­цією, яка є предметом його професійного, ділового та іншого інте­ресу, включаючи віднесення її до категорії конфіденційної. Патент­ний повірений має право вживати необхідних заходів для захисту цієї інформації, якщо інше не обумовлено законодавством та дору­ченням особи, яку він представляє.

За погодженням з особою, яку представляє патентний повіре­ний, він може передавати свої повноваження іншій особі, безпереч­но, патентному повіреному. Про таку передачу патентний повіре­ний зобов’язаний сповістити Установу.

Патентний повірений має право займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, ство­рювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи. Патентний повірений має право виконувати свої функції за договором найму.

Обов’язки патентного повіреного. Патентний повірений зобов’я­заний сумлінно виконувати свої обов’язки, у межах і на підставі чинного законодавства захищати інтереси особи, яку він представ­ляє, не розголошувати відомості, що стосуються здійснюваних ним професійних функцій. Положення не обмежує коло інформації, яка не підлягає розголошенню. Це можуть бути будь-які питання, що стосуються охорони прав на об’єкти інтелектуальної діяльності, а також зміст консультацій, порад, роз’яснень тощо. Це правило сто­сується також і питань, що ставила особа, яку він представляє. Ад­же інколи зміст запитання патентному повіреному може розкрити напрям технічних та інших пошуків або хід чи зміст технічної твор­чості тощо.

Патентний повірений не має права вести одночасно справи про­тилежних сторін. Він зобов’язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути викори­стані у справі, в якій він уже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.

Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного. Патентний повірений набуває права займатися своєю діяльністю лише з моменту його атестації як такого і одержання ним реєстраційного номера. Зазначені дії здійснює Установа, яка для проведення цієї роботи створює атестаційну та апеляційну ко­місії. Атестаційна комісія визначає і затверджує порядок проведен­ня кваліфікаційних екзаменів, екзаменаційні завдання, призначає екзаменаторів. Комісія також вирішує питання про допуск канди­датів на патентного повіреного до кваліфікаційних екзаменів та їх атестацію.

Скарги кандидатів у патентні повірені з приводу їх атестації роз­глядаються Апеляційною комісією, яка також здійснює контроль за додержанням патентними повіреними чинного законодавства та положення про патентних повірених. Отже, функції Апеляційної комісії значно ширші від розгляду лише скарг кандидатів. Апеля­ційна комісія має своїм завданням забезпечити законність у діяль­ності патентних повірених, вона, власне, відповідає за кваліфіка­ційний рівень патентних повірених.

Атестація кандидатів у патентні повірені здійснюється на під­ставі заяви, поданої до Установи. До заяви мають бути додані копії документів про освіту, документ про стаж роботи у сфері охорони інтелектуальної власності, документ про внесення плати за атес­тацію, а також (на розсуд кандидата) інші документи, що характе­ризують рівень професійних знань кандидата у патентні повірені.

У своїх заявочних матеріалах кандидат у патентні повірені має визначити спеціалізацію майбутньої діяльності, яка враховується атестаційною комісією під час проведення екзамену. Дані про спе­ціалізацію патентного повіреного заносяться до Державного реєстру та свідоцтва представника у справах інтелектуальної влас­ності (патентного повіреного).

У разі успішного складання екзамену кандидат атестується як представник у справах інтелектуальної власності (патентний пові­рений). Рішення атестаційної комісії затверджує голова Державно­го департаменту інтелектуальної власності.

Відмова атестаційної комісії в атестації як патентного повірено­го може бути оскаржена кандидатом у патентні повірені до Апеляційної комісії Установи, яка має прийняти рішення щодо скарги протягом місяця від дати її одержання. Рішення апеляційної комісії може бути оскаржене голові Департаменту, рішення якого є оста­точним.

Після атестації кандидата як патентного повіреного він подає за­яву до Установи з проханням зареєструвати його в Державному ре­єстрі та про видачу йому свідоцтва представника у справах інтелек­туальної власності (патентного повіреного). Заява має бути подана не пізніше року від дати прийняття рішення атестаційною комісією Установи. Якщо протягом зазначеного року заява не надійшла до Установи, заінтересована особа має пройти атестацію повторно.

Право займатися діяльністю патентного повіреного виникає від дати внесення патентного повіреного до Державного реєстру.

За всі дії, пов’язані з атестацією кандидата у патентні повірені, стягується встановлений збір.

За порушення вимог законодавства України про інтелектуальну власність і Положення про патентних повірених рішенням Устано­ви до патентного повіреного можуть бути вжиті такі заходи:

- попередження;

- зупинення дії свідоцтва представника у справах інтелектуаль­ної власності (патентного повіреного) про право- займатися діяль­ністю патентного повіреного на період одного року;

- скасування свідоцтва.

Свідоцтво представника у справах інтелектуальної власності (па­тентного повіреного) може бути скасоване у разі:

- клопотання патентного повіреного;

- втрати патентним повіреним громадянства України;

- виїзду патентного повіреного на постійне місце проживання за межі України;

- засудження патентного повіреного за вчинення злочину (піс­ля набрання вироком чинності);

- обмеження судом дієздатності або визнання патентного повіреного недієздатним;

- систематичного або грубого порушення патентним повіреним вимог чинного законодавства України про інтелектуальну влас­ність.

Скасування свідоцтва спричиняє припинення права займатися діяльністю патентного повіреного.

7. Державні інспектори з питань інтелектуальної власності

У розвиток Указу Президента України “Про заходи щодо охоро­ни інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 р. Кабі­нет Міністрів України затвердив Положення про державного ін­спектора з питань інтелектуальної власності від 17 травня 2002 р.

Це Положення регламентує діяльність державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, їх права та обов’язки під час ви­конання функцій державного контролю до покладених завдань. Ос­новним завданням державного інспектора є здійснення державно­го контролю за дотриманням суб’єктами господарювання незалеж­но від форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, а також у сфері виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування. Державні інспектори є посадови­ми особами Державного департаменту інтелектуальної власності і ним призначаються та звільняються.

Державний інспектор здійснює систематичний державний конт­роль за виконанням вимог чинного законодавства у сфері інтелек­туальної власності. З метою недопущення порушення прав інтелек­туальної власності здійснює постійний контроль (функції постій­них контрольних постів) на підприємствах суб’єктів господарюван­ня, що виробляють диски, де за рішенням Департаменту створено постійний контрольний пост, а також контроль за укладенням угод на виробництво дисків з дотриманням прав інтелектуальної влас­ності.

Таким чином державні інспектори водночас здійснюють захист прав інтелектуальної власності. Згадане Положення чітко визначає права й обов’язки державних інспекторів. Вони наділені досить ши­роким колом прав: перевіряти у суб’єктів господарювання дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності та інших документів щодо їх підприємницької діяльності у сфері інтелекту­альної власності. Державні інспектори мають право перевіряти не тільки всю документацію, пов’язану з діяльністю суб’єктів господа­рювання у сфері інтелектуальної власності, а й всю підприємниць­ку діяльність, пов’язану з випуском, виробництвом, експортом, ім­портом дисків для лазерного зчитування.

Державний інспектор здійснює контроль за укладенням відпо­відних угод на виробництво дисків з дотриманням прав інтелекту­альної власності, з нанесенням спеціального ідентифікаційного ко­ду на всі диски, що випускаються, перевірку та реєстрацію обсягів виробництва у спеціальному журналі тощо.

Одним з основних завдань державного інспектора є перевірка дотримання виробниками, експортерами та імпортерами дисків ав­торського права і суміжних прав, застосування спеціального іден­тифікаційного коду, інших вимог законодавства.

При встановленні певних порушень державний інспектор подає суб’єкту господарювання своє рішення про усунення виявлених по­рушень, що є обов’язковими для суб’єктів господарювання. Він має право застосовувати спеціальні заходи (у межах наданих повнова­жень) щодо суб’єктів господарювання у разі порушення ними зако­нодавства про виробництво дисків.

З метою виконання покладених завдань державний інспектор має право: 1) перевіряти у суб’єктів господарювання наявність дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності на будь-якій стадії їх виробництва, розповсюдження чи використання;

2) вимагати від суб’єктів господарювання надання будь-якого реєстраційного документа про створення підприємства або ліцензії щодо експлуатації ліцензованих приміщень;

3) вимагати від суб’єктів господарювання пред’явлення будь-якого диску, матриці або документів звітності (у тому числі всієї звітності), зберігання і ведення яких передбачається законодав­ством, у будь-якому форматі або іншій формі, у тому числі будь-якої ліцензії або іншого документа, що підтверджує право суб’єкта господарювання на відтворення на диску або матриці будь-якого матеріалу, захищеного правами інтелектуальної власності;

4) оглядати та вилучати з метою вивчення на необхідний термін, а також досліджувати і копіювати будь-які ліцензії, диски, матриці, книги, документи звітності та інші необхідні документи;

5) вилучати і затримувати на необхідний термін будь-які диски або матриці, знайдені в ліцензійних приміщеннях, які, на думку державного інспектора, могли бути вироблені або відтворені з по­рушенням вимог законодавства, якщо державний інспектор має обґрунтовані підстави підозрювати вчинення правопорушення, по­в’язаного з порушенням прав на торговельну марку, авторського права або суміжних прав;

6) перевіряти носії об’єктів інтелектуальної власності, техноло­гічні процеси, господарські операції, пов’язані з їх виготовленням та використанням.

Державні інспектори наділені низкою інших прав для здійснен­ня належного контролю підприємницької діяльності суб’єктів гос­подарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерного зчитування.

Рішення державного інспектора про усунення виявлених пору­шень права інтелектуальної власності можуть бути оскаржені до Державного департаменту або до суду в порядку, визначеному за­конодавством.

Отже, однією з основних функцій державних інспекторів є захист права інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерного зчитування.

Література: Нормативно-правові акти: 1-3, 7-16, 35-42, . Основна: 2, 5, 8, 11, 13-17, 21, 24, 29. Додаткова: 1, 3, 6, 11, 18, 19,. Інтернет ресурси: 1-7.

Тема 2. Джерела міжнародного та національного права інституту комерційних позначень. (2 год.)