Роль місцевого оподаткування в доходах місцевих бюджетів

ВСТУП

Актуальність теми дослідження: в сучасних умовах адміністрування, процесів оподаткування є однією з найважливіших складових досягнення, ефективного зростання підприємницької активності у всіх сферах економіки. Усвідомлення платниками податків є однією з умов зміцнення економіки держави і добробуту кожної людини. Тому,створення сприятливого податкового клімату, реальног зниження, податкового навантаження на платників податків, виведення з «тіні» капіталу, набутого незаконним шляхом та забезпечення прозорості відносин між податковими органами та платниками податків є пріоритетними напрямами діяльності податкових органів країни.

Обєктом дослідженняє особливості формування місцевих бюджетів.

Предметом дослідження курсової роботи є адміністрування місцевих податків і зборів податковими органами.

Метою курсової роботи є дослідження адміністрування місцевих податків і зборів податковими органами.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

– визначити теоретичні засади адміністрування місцевих податків і зборів податковими органами;

– здійснити аналіз стану адміністрування місцевих податків і зборів податковими органами

– дослідити перспективи розвитку адміністрування місцевих податків і зборів в Україні.

В роботі використовуються наступні методи: історичні, аналітичні, раціональні, структурні.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ ЯК ЗАСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Роль місцевого оподаткування в доходах місцевих бюджетів

Місцеве оподаткування в країнах з ринковою економікою в сучасному його вигляді сформувалося в результаті тривалого процесу еволюції податків в цілому, пошуку оптимальних засад оподаткування, становлення інституту місцевого самоврядування.

Власні місцеві податки встановлюються місцевими органами самоврядування і справляються лише на території місцевої громади. До них належать як прямі, так і непрямі податки: особисті прибуткові, податки на прибуток корпорацій, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, на покупки тощо. Найбільше фіскальне значення мають податки на доходи (громадян та підприємств) і майнові.

Надбавки до державних податків на користь місцевих бюджетів. Крім того, до даної групи належать відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в доходах місцевих бюджетів. Розміри відрахувань, а також граничні рівні надбавок визначаються центральним урядом.

Податки, що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються місцевою владою (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, послугами зв'язку, автостоянками, за видачу різного роду документів органами місцевої влади).

Податки, які відображають політику місцевих властей, головним чином, це екологічні податки, значної фіскальної ролі вони не відіграють, проте сприяють охороні навколишнього середовища і економному використанню обмежених природних ресурсів.

Характерними рисами сучасних місцевих податків зарубіжних країн є їх множинність, регресивність, широке охоплення платників.

Основну роль у країнах з розвиненою ринковою економікою відіграють майнові місцеві податки на нерухоме майно фізичних і юридичних осіб та на землю. У більшості зарубіжних країн кількість місцевих податків і зборів коливається від 50-у Франції, 70 - в Італії до 100-у Бельгії.

Водночас в окремих країнах застосовуються лише кілька місцевих податків, але ці країни є винятком. Наприклад, Великобританія, де діє усього один місцевий податок - майновий. Він стягується з власників або орендарів будь-якого нерухомого майна виробничого або невиробничого призначення. До цього поняття входить також земля. Податок забезпечує приблизно 1/3 надходжень місцевих бюджетів.

На сьогодні бюджетна система Україні регулюється Бюджетним кодексом України і складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим і бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Україна - унітарна держава, яка поділена на 25 адміністративно-територіальних одиниць (Автономну Республіку Крим і 24 області країни). Таким чином бюджетна система має такий вигляд (рис. 1.1).

Отже, бюджетна система України включає чотири рівні, які відповідають адміністративно-територіальному поділу держави:

1) загальнодержавний;

2) Автономної Республіки Крим, обласний та міський міст державного підпорядкування (Києва і Севастополя);

3) міський міст обласного підпорядкування і районний;

4) базовий — міський міст районного підпорядкування, сільський і селищний.

Взаємозв'язок між усіма ланками бюджетної системи забезпечується за допомогою зведених бюджетів, до яких відносяться:

Рис. 1.1.Структура бюджетної системи України

Зведений (консолідований) бюджет України об’єднує Державний бюджет, Зведений бюджет Автономної Республіки Крим, Зведений бюджет областей, зведені бюджети м. Києва та м. Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет автономії та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цієї автономії.

Бюджет області складається з обласного бюджету, бюджетів районів і міст обласного підпорядкування .

Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування , бюджети селищних і сільських рад.

Бюджет міста з районним поділом об'єднує міський бюджет і бюджети районів в місті.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду (ст. З Бюджетного кодексу України).

Місцеві бюджети відіграють важливу роль у забезпеченні економічного і соціального розвитку країни. Вони є основою фінансування функцій держави, що здійснюються на рівні регіонів та територіальних громад.

Система місцевих бюджетів — сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного (рис. 4.2).

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, що формуються і витрачаються на відповідній території.

Ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їхні доходи та способи, на основі яких вони формуються. структура доходів місцевих бюджетів включає:

- міжбюджетні трансферти – надходження з бюджетів вищого рівня;

- власні доходи — це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик. Ці доходи місцевих бюджетів не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

- закріплені доходи — це доходи, які повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються за тим чи іншим бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів визначається чинним законодавством. Наприклад, 100% плати за землю для бюджетів міст Києва і Севастополя, 75% плати за землю – для бюджетів міст Республіканського, Автономної Республіки Крим і міст обласного підпорядкування, 60% плати за землю – для бюджетів сіл, СМТ, міст районного підпорядкування; фіксований сільськогосподарський податок у частині, зачислюваній до бюджету місцевого самоврядування, тощо.