Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Характеристика місцевих податків та зборів в Україні




Читайте также:
  1. CASE-средства. Общая характеристика и классификация
  2. I група (загальна характеристика отрут
  3. I. Общая характеристика
  4. I. Общая характеристика возрастного развития
  5. I. Общая характеристика образовательного учреждения
  6. I. Общая характеристика общеобразовательного учреждения.
  7. II. Краткая характеристика основных групп (отделов) водорослей и их отдельных представителей.
  8. II. СКЛАД ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПК
  9. II. Экономическая характеристика ЗАО «Манино» Калачеевского района Воронежской области
  10. III. Доходи і видатки місцевих бюджетів.

Податкова система України, яка діяла до 2011 року, в цілому була сучасною: в країні існували основні види оподаткування: прибуткове оподаткування, майнове оподаткування (за винятком податку на нерухомість який було впроваджено вперше Податковим кодексом України), земельний податок. Належне місце займало непряме оподаткування: податок на додану вартість, акцизи, митні платежі. Разом з тим у списку країн за складністю податкового законодавства, за висновками міжнародних організацій, Україна посідала 132 місце, що стало одним з головних чинників кризового стану, у якому перебувала економіка України у 2009-2010 рр. Податкова система, з одного боку, не забезпечувала бюджет держави достатніми і надійними доходами, що породжувало кризові явища на макрорівні, а з другого - підривала фінансову базу підприємницьких структур, чим зумовлювала кризу в мікроекономічному середовищі. Тобто, система оподаткування та податкова політика не задовольняла ні державу, ні платників податків. Саме з метою удосконалення системи оподаткування, і податкової політики, у грудні 2010 року Верховною Радою України був прийнятий Податковий кодекс України.

Податкова політика держави має бути побудована таким чином, аби податки, які стягуються в державі, з одного боку, не стримували економіку, а з іншого - їх було достатньо для виконання своїх функцій. З цією метою в Україні були встановлені 18 загальнодержавних та 5 місцевих податків та зборів.

До місцевих податків та зборів згідно Ст. 10 Податкового кодексу України належать:

1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Податок сплачується власниками об'єктів житлової нерухомості. У разі наявності у платника кількох об'єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів. База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи, зменшується для квартири - на 120 кв. метрів; для житлового будинку - на 250 кв. метрів. Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр об'єкта житлової нерухомості:

- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;



- для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставки податку становлять 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями до Бюджетного кодексу України.

2) єдиний податок. Платниками єдиного податку є фізичні особи-підприємці та юридичні особи, обсяг виручки від реалізації продукції яких протягом року не перевищує 500 тис. грн., кількість найманих працівників — не більше 10 чоловік. Платники єдиного не можуть займатися такими видами діяльності: продавати оптом будь-які алкогольні напої та пиво, продавати у роздріб лікеро-горілчані напої, продавати тютюнові вироби та ПММ, продавати оптом підакцизні товари, продавати промислові вироби з дорогоцінних металів і каменів, перепродавати предмети мистецтва, колекціонування та антикваріату, організовувати торги ними тощо. Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України: податок на прибуток підприємств (для юридичних осіб); податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – підприємців); податок на додану вартість з операцій із постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків; земельний податок, окрім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності; плата за користування надрами; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. У разі перевищення фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік — 500 тис. грн., такий підприємець повинен з наступного звітного періоду (кварталу) перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією його як платника ПДВ.



3) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Платниками збору є суб'єкти, які отримують в установленому законом порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, визначеному з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

4) збір за місця для паркування транспортних засобів. Платниками збору є суб’єкти, які провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка спеціально відведена для паркування транспортних засобів. Ставки збору встановлюються за кожен день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

5) туристичний збір. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, що прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк. Ставка збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка вартості усього періоду (ночівлі) громадянина у курортній місцевості.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень. Згідно з п. 10.3 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково встановлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Згідно з пп. 12.3.5 Податкового кодексу України, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення місцевих податків та зборів, що є обов'язковими, такі податки та збори справляються, виходячи з норм Податкового кодексу із застосуванням мінімальних ставок місцевих податків та зборів.

Місцевим радам не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевого оподаткування, прийняті за правилами, встановленими ПКУ, належать до податкового законодавства (п. 3.1 ПКУ).

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань обкладення місцевими податками та зборами, який набирає чинності з початку бюджетного періоду, наступного за періодом його прийняття (п. 12.4, п. 12.5 ПКУ).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платники, розмір ставок, податковий період та інші обов'язкові елементи для відповідного місцевого податку чи збору.

Порядок нарахування та сплати місцевих податків і зборів в Україні регламентований Розділами XII та XIV ПКУ.

Форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів затверджує ДПС України, яка за потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється органами державної податкової служби і міськими, селищними, сільськими радами, які їх встановлюють.

 

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 524; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты