Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Мексики

Мексика – найбільш розвинута країна Латинської Америки. За виробництвом ВНП і промисловості вона займає друге місце в реіоні після Бразилії. Середьорічний приріст ВВП з 1970 – 1974 років дорівнював 6,3%. І хоча ВВП Мексики виріс за останні 10 років більш ніж в 1,5 раз, вона ще відстає за доходами на душу населення від розвинутих капіталістичних країн, а серед країн Латинської Америки займає третє місце після Аргентини та Венесуели. Мексики в 2010 році становив 402,5 млрд. $ або 4184 $ на душу населення. В 2010 році частка промисловості в загальному виробництві товарів та послуг становила 28,3%, сфера послуг і торгівля - 65,3%, сільське та рибне господарство – 6,1%. За останні роки доля сільського господарства в структурі ВВП постійно падає.

Рис. 3.1 Структура ВВП Мексики.

Структура промисловості в Мексиці характеризується тим, що 80,7% в цій сфері становлять дрібні виробництва, що належать національному або приватному капіталу. Характерна достатньо велика часка добувної промисловості. Більше 70% вартості промислової продукції припадає на важкі галузі. Основні – нафтопереробна та нафтохімічна, а також металургія та машинобудування.

Рис. 3.2 Структура ВВП Мексики за галузями.

У промисловому виробництві, особливо у легкій та харчовій промисловості переважають дрібні підприємства; у важкій – в основному великі підприємства. Найважливіші галузі – нафтопереробна, нафтохімічна, кольорова металургія тісно пов’язані з сировинною базою.

Добувна промисловість. Нафтова - газова промисловість створює основу індустріалізації Мексики. І не лише тому, що має значні запаси нафти але й тому, що дана промисловість в Мексиці є націоналізованою. Основні райони видобутку нафти розташовані на берегові лінії Мексиканської затоки, від кордону з США до кордону з Гватемалою.

Рис.3.3 Щорічний добуток/використання сирої нафти.

Північно – східний район – область міста Рейноса; північний – від міст С’юдад-Мадеро і Тампіко до міст Поса-Ріка і Туспан; центральний – басейн річки Папалоапан; південний – область міст Коацакоалькос і Мінантітлан, південь штату Табаско і північ штату Ч’япас. Нафта, що добуваться в даних районах транспортується в основному в центральні штати Мексики. В остані роки було модерізовано багато старих нафтопереробних підприємств і побудовано нові. В 2000 році було добуто 25 млрд. т. природного газу. Основними газодобувними районами країни стали південь, обласні райони міст Поса – Ріка та Рейноса. Зріст добутку газу дозволив забезпечити внутрішні потреби держави.

Рис.3.4 Щорічний добуток/використання газу.

Вугільна промисловість. Басейн Сабінас – Нуева – Росіта забезпечує кам’яним вугіллям металургію. Виникає необхідність будівництва на півночі країни ТЕС на базі вугіля для забезпечення електренергією цього району. Кам’яне вугілля головним чином видобувається для потреб коксохімічного виробництва. Добуток руд важких кольорових металів зосереджене на Мексиканському нагір’ї, де вони відрізняються багатством і високою якістю. Головна залізорудна база – Серро – де – Меркадо у районі Дуранго.

Високоякісна самородна сірка на Теуантепекському перешийку стала важливим експортним товаром. Добуток руд кольорових металів (срібла, золота, ртуті, міді, цинку, свинцю) ведеться в основному в північних, а також в центральних частинах Мексики. Мексика є одним з основних світових виробників срібла і плавикового шпату, постачальником сурми, кадмію, марганцю, ртуті й цинку. Тут добуваються свинець, мідь, сірка, золото, молібден, вольфрам, олово, вісмут, уран, барит і високоякісне коксоване вугілля. Є три головних гірничодобувних райони. На півночі Нижня Каліфорнія і штати Сонора, Сіналоа, Чіуауа, Коауїла, Нуєво-Леонові, Дуранго й Сакатекас багаті сріблом, міддю, вугіллям, золотом, залізняком, цинком, свинцем, молібденом, баритом, плавиковим шпатом, ураном і вольфрамом. На узбережжі Мексиканської затоки, штати Веракрус, Табасько й Кампече виробляють сірку, алюміній і марганець. Значна кількість золота, марганцю, плавикового шпату, свинцю й цинку добувається у західно-центральних штатах Халісько, Герреро, Агуаськальєнтес, Гуанахуато, Ідальго і Сан-Луїс-Потосі.

Одна з особливостей економічного розвитку Мексики – збільшення потужності електростанцій та збільшення кількості виробленої електроенергії. Виробництво, передача та розподіл електроенергії знаходиться в руках держави. Виробнича потужність оцінюється в 40 тис. МВт. Більшість електростанцій Мексики - теплові, загальною потужністю 20468 МВт. На них виробляється основна частина електроенергії - 65%, на ГЕС - 15%, атомних електростанціях - 6,2%, на геотермальних - 3,3%. Довжина ліній електропередач - 588 тис. км.

Таблиця 3.1

Найбільш потужною енергобазою користуються наступні штати: Мічоакан (15% від встановлених потужностей усіх електростанцій країни), Мехіко (14%), Нуево-Леон (10%), Пуебле (8%), Веракрус (8%). У тей же час багато південно-східних, південних та північних територій малозабезпечені електроенергією. Промисловість Мексики вживає втричі більше енергетики, ніж торгівля та комунальне господарство.

Обробна промисловість. Значна частина мексиканської промисловості базується на переробці природних ресурсів, особливо нафти, і на первинній обробці сільськогосподарської продукції. Мексика виробляє також широкий асортимент товарів легкої промисловості і тривалого користування, таких як автомобілі, має добре розвинену скляну промисловість. Підприємства обробної промисловості зосереджені у Мехіко та його промисловій зоні.

Найстаріша галузь мексиканської промисловості – текстильна – продовжує відігравати важливу роль в економічному розвитку країни. В 1930 році в глузі нараховувалось 578 підприємств, на яких було зайнято 54 тис. людей. До 1965 року цифри зросли до 3,4 тис. і 168 тис. відповідно. Дана тенденція спостерігається і дотепер. Підприємства текстильної промисловості зосереджені в зоні Пуебла – Орісаба – Кордова, а також в Мехіко та Гвадалахарі. Мехіко – важливий центр швейної промисловості.

Серед галузей обробної промисловості харчова промисловість – одна з найважливших як по вартості так і по числу зайнятих. Харчова промисловість характеризується досить рівномірним розміщенням по території країни. Однак деякі мексиканські міста спеціалізуються на переробці певних видів сільськогосподарської сировини. Так, в цукровій промисловості важливу роль відіграють міста, які розташовані в низовинах ріки Папалоапан. Великі підприємства розташовані в столиці, Гвадалахарі (на сировині тихоокеаських штатів), а також в районах зрошення.

Важливим досягненням нафтової промисловості став швидкий розвиток нафтопереробної та нафтохімічної галузей, які сьогодні є головними серед галузей обробної промисловості, а саме ¼ вартості продукції. Потужність НПЗ до середини 90-х років перевищила 76 млн. тон (перше місце в Латинській Америці й 11 у світі). Основні НПЗ розташовні на побережжі Мексиканської затоки. За остані роки разом зі старими центрами – Рейноса, Сьюард – Медеро, Поса – Ріка, Мінатітлан, - введен в дію нові – Монтеррей, Саліна – Крус, Тула, Кадерейта. В нафтохімічній промисловості створені складні виробництва: виробництво синтетичних волоко, мінеральних добрив.

Майже половина всіх хімічних районів (окрім нафтохімічних) розміщені в Федеральному окрузі, є вони також в деяких містах Півночі (штат Нуєво - Леон), Центру (штат Мехіко) і у штаті Халіско.

Металообробка – одна з відносно молодих галузей мексиканської індустрії. В машинобудуванні більшу вагу має автомобілебудування. Біля половини числа підприємств машинобудування та металообробки знаходяться в столиці та її околицях. В 2000 р. вироблено (тис.т): сталі – 8681,9, свинцю – 171,2, міді – 245,3, цементу – 24504, олова – 200. Великі заводи розташовані також в агломераціях Монтеррея і у Сальтільо. Федеральний округ з прилеглими територіями штата Мехіко і агломерація Монтеррею з містом Сальтильо є основними районами з виробництва продукції транспортного машинобудування країни.

Легка промисловсть найбільш розвинута у Федеральному окрузі, місті Леон, Гвадалахара, Пуебла. На інших територіях дана галузь розвинута слабше. Целюлозно – паперові фабрики розміщені або поблизу сировини – в містах Куатемок (штат Чіуауа), Тустепек (штат Оахака), Атенкіке (штат Халіско), або в містах-центрах поліграфії: у Федеральному окрузі (надає 70% типографічної продукції), Наукальпане, Монтерее, Гвадалахарі.

Сучасна Мексика – аграрно-індустріальна країна. Сільське господарство відіграє важливу роль в економічному розвику країни. Воно в основному забезпечує потреби населення у продовольстві та сільськгосподарській сировині, надаючи близько 2/5 вартості продукції. В ньому зайнято близько п’ятої частини економічно активного населення. Виробництво сільськогосподарської продукії постійно відстає від росту чисельності населення. В 2000 році сільське господарство давало 6,1 % ВВП, тоді як в 1950 - 22,5%. Більша частина виробництва зосереджена в приватних товарних фермах або в ехідос – землях, що обробляються за традиційною мексиканською системою землеволодіння, згідно з якою земля є колективною власністю християнської общини. Счасні фермери володіють наділами від 4 до 8 га землі, але на їх долю припадає 0,8% всієї землі. 1% хазяйств володіє наділами більше 1 тис. га. 50 млн. га належать сільськогосподарським кооперативам – ехідо. В цілях підвищення ефективності аграного виробництва в конституцію країни були внесені поправки, що дозволяли купівлю-продаж землі, що знаходиться у вартості сільськогосподарських общин – ехідо. Під сільськогосподарські культури використовується 25% земель, під пасовища – 75%. У структурі сільського господарства переважає рослинництво, проте частка тваринництва безперервно росте. Досить характерним є територіальний розрив між районами рослинництва і тваринництва, особливо екстенсивного скотоводства в пустинній і напівпустинні зонах. В рослинництві виділяють дві основні групи культур: продовольчі (головним чином на внутрішній ринок) і товарні, переважно технічні культури (бавовник, кофе, цукрова тростина, хенекен). Територія Мексики умовно розділена на чотири агропромислових райони: узбережя Мексиканської затоки і гірський район Ч’япас, північні та північно-східні штати і район Гуанохуато.

Основні сільськогосподарські культури. Кукурудза – головна продовольча культура Мексики. Злак, що здатний пристосуватись до будь – яких кліматичних зон, стійкий до засух і температурних коливань. Вирощується в Мексиці в основному на незрошених землях до висоти 3000м. основні центри вирощування: центр та південь штатів Наяріт та Халіско, центральні частини штатів Веракрус та Сінаола, середньовисотні області штатів Герреро, Оахака, долини Вальє-Сентраль-де-Чьяпас, Вальє-де-Толука і Вальє-де-Пуебла, штат Мехіко, долина річки Які, південь штату Сакатекас.

Важливою продовольчою культурою для внутрішнього споживання, яку мексиканці зазвичай сіють поряд з кукурудзою є квасоля. Область Ель-Бахіо – великий виробник квасолі. Кількість посівних площ під пшеницю останнім часом помітно збільшилась. В основному посіви зосереджені головним чином в північно - тихокеанських штатах і в великому сільськогосподарському району Бахіо в Центральній Мексиці (центр м. Леон). Підвищення врожайності пшениці сприяло виведенню найбільш пристосованих до умов Мексики сортів.

Серед інших зернових велике значення має рис, що вирошується в низовинах річки Папалоапан, в центрі штатів Морелос і Мічоакан, на півдні штату Пуебла, в північних районах Сіналоа. Великі підприємства по переробці пшениці та рису розташовані безпосередньо поблизу районів їх вирощування та споживання. Значне місце в сільгосп. виробництві Мексики належить ячменю, посіви якого концентруються в долинах центральної частини країни.

Кращі врожаї плодові культури надають штати Веракус, Табаско, Юкатан, Сан-Луїс-Потосі, Герреро, Оахака, Морелос. Із цитрусових широко розповсюджені апельсини. Плантації цитрусових знаходяться в штатах Чьяпас, Оахака, Юкатан, Мічоакан, Сонора, Халіско, Герреро. Мексика – одна з основних в світі виробників перцю. Насьогодні, культура перцю отримала велике розповсюдження на півдні штатів Сакатекас, Агуаскальєнтас, Гуанахуато і на сході штату Халіско. В країні вирощуються найрізноманітніші його сорти.

Вирощуванням картоплі виділяється центр Мексики (Гуанахуато, Ідальго, Тласкала, Мехіко, Пуебло) та північні гористі райони штатів Чиуауа, Дуранго, Сонора. В останні роки в країні розширились площі вирощування цукрової тростини, для вирощування якої є сприятливі умови. Основними районами, що спеціалізуються на вирощуванні даної культури є: центральні території штатів Веракрус, Табаско, Колима, Наяріт, область Ла – Уастека, штат Морелос, субтропічний південь штата Пуебла. Заводи, що виробляють цукор, патоку, спирт, розміщуються поблизу цукрових плантацій. Банан – одна з найважливіших експортних культур Мексики. Збільшення кількості урожаю відбулось ще в минулому столітті через збільшення попиту закордонних країн. Бананові плантації розташовані майже по всьому узбережжю на схилах середньовисотних гір в штатах Веракрус, Наяріт, Халіско, Оахака, Мичоакан, Герреро. Томати в основному експортна культура, на якій спеціалізуються центр та північ штату Сіналоа, південь штатів Сонора, Тамауліпас, район Вальє-де-Мехікалі, де зайнята більша частина працюючих на капіталістичних фермах. Сорти мексиканської кави, що вирощуються на тропічному узбережжі, йдуть головним чином на внутрішній ринок. Основні плантації кавового дерева, розташовані на висоті від 200 до 1000 м південної частини країни і в районі Соконуско на родючих вулканічних землях, надають найбільш цінні експортні сорти кави. В округах зрошення, в умовах спекотливого літа та м’ягкої зими, на родючих алювіальних грунтах вирощуються високоякісні сорти бавовника. Вирощування бавовника зосереджено в округах зрошення на північному сході, в низинах Ріо-Браво і у старому «бавовняному» районі Ла-Лагуна. Грубоволокниста агава-хенекен вирощується на закарстованій рівнині пінічного узбережжя півострову Юкатан. В 2000 р. зібрано (млн. т): кукурудзи – 14,76, ншениці – 3,9, сорго – 6,23, квасолі – 1,26, рису – 1,29, кави – 0,31, цукрової тростини – 34,89.

Тваринництво могло б зайняти більш достойне місце в порівнянні з сучасним в господарсві Мексики. Не забезпечуючи в достатніх обсягах внутрішній ринок м’ясо-молочними продуктами, тваринництво країни тим не менш все більше орієнтується на зовнішній ринок. Поголів'я (млн. гол., 2000 р.): ВРХ – 31,7, свиней – 16,5, овець – 6. Тваринництво – екстенсивно-пасовищне, м'ясо-вовняного нанрямку. Вироблено (тис. т., 2000 р.): яловичини – 1224, свинини – 853, молока – 7600. Вилов риби – 1,5 млн. т. Розведення великої рогатої худоби у Мексиці зосереджене в північно-центральному регіоні, який експортує велику кількість рогатої худоби та охолодженен за заморожене м’ясо у США.

Яловичина і молочні продукти для урбанізованих районів здебільшого надходять з приморського району Мексиканської затоки, де розводять велику зебу. Проте найбільш великі консервні заводи, м’ясокомбінати та холодильники розташовані в Феррерії (один з районів мексиканської столиці), а також у штатах Мехіко, Нуево-Леон, Коалуіла, Сонора, Чиуауа, Нижня Каліфорнія. Основні пасовища розташовані у північних, північно-східних та північно-західних штатах. Найбільша частина великої рогатої худоби зосереджена переважно у штатах Веракрус, Халіско, Сонора, Чиуауа, Ч’япас, Сіналоа, Оахака, Тамауліпас. Дрібна рогата худоба – Коауіла, Нуево-Хака, Сакатекас, Сан-Луіс-Потосі та Герреро. В цих же штатах, а також в Мехіко та Пуебло розводять м’ясо-шерстяні породи овець.

Велике значення в тваринництві країни мають також коні, мули, осли, вівці, кози й свині. Коні, мули, осли традиційно використовуються як тягова сила. Найбільше поголів’я коней характерне для штатів Веракрус, Халіско, Мічоакан, Сакатекас. Ослів – Пуебле, Оахака, Герреро, Халіско, Мічоакан, Веракрус, Сакатекас. Мулів – Сакатекас, Веракрус, Пуебле, Xаліско та Мічоакан.

Однією із перспективних галузей має стати Птахівництво в густозаселених штатах. Місцеве значення має бджолярство, яким займаються на півострові Юкатан, штатах Халіско, Веракрус, Моелос та Мічоакан. Обсяги випуску продукції тваринництва відповідають внутрішнім потребам країни в яловичині, свинині, свіжому молоці, м`ясі птахів і яйцях, але сухе молоко імпортується.

При підведенні підсумків слід сказати, що в Мексиці існують різноманітні типи сільськогосподарського виробництва. Це відображає з одного боку різноманіття природних умов, з іншого – різні рівні і форми соціально-економічного розвитку в різних районах країни.

Рибальство. Протяжність берегової лінії мексики дорівнює 10 тис. км. Ловіння риби добре розвинене вздовж берегів Каліфорнійської й Мексиканської заток. У цій галузі господарства переважають кооперативи. Велика частина улову споживається безпосередньо жителями Мексики; інша частина переробляється чи експортується. Харчові види риб та морепродуктів складають 95% улову, нехарчові, розраховані на переробку муки, а також водорості – 5%. Основні риболовні порти і підприємства рибоконсервної промисловості розташовані на узбережжі півічно – тихоокеанських штатів. На піввденному заході ведеться вилов креветок та устриць. При умовах раціонального використання морських багатств перспективи розвитку рибного господарства країни є досить сприятливими.

Лісове господарство. Тропічні породи займають приблизно 40% усієї лісної площі. Приблизно 1/3 частини лісового покриву приходиться на змішані ліси і саванну з низькорослою рослинністю. 30% - хвойні ліси.

Рис 3.5 Структура лісозаготівель Мексики (%).

Ліси Мексики були вирубані на паливо або з метою розширення площ для ведення землеробства. За обсягом виробництва і цінності сосна перевершувала майже у 10 разів усі інші породи дерев, такі, як червоне дерево, рожеве дерево, кампешеве дерево, світле червоне дерево, капок і фустік, в основному, на перешийку Теуантепек і півострові Юкатан. До інших видів продукції лісової промисловості відносяться чиклі з саподілового дерева, бітум, каніфоль і деревне вугілля. Більш ефективне використання лісових ресурсів має поєднуватись із створенням умов для їх відновлення шляхом організації зон лісопосадок, лісних заповідників та національних парків.

Транспорт. Відсутність зручного транспортного зв'язку, що обумовлювалося особливостями рельєфу країни, тривалий час гальмувала її економічний розвиток. Нові види транспортних систем і зв'язку зв'язали спочатку Мехіко з кількома найважливішими економічними центрами, такими, як кордон США і порт Веракрус. Мехіко й досі є вузлом усіх транспортних мереж і систем зв'язку, які охоплюють найбільш віддалені райони країни.
Довжина залізниць Мексики за станом на 2001 рік становила 18 тис. км, автошляхів - 324 тис. км, з яких 96 тис. км з твердим покриттям. Шосе від міста Сьюдад-Хуарес (на кордоні зі США) до міста Сьюдад-Куаутемок (на кордоні з Гватемалою) - є головною магістраллю країни. Інші важливі автошляхи йдуть з Мехіко в Тіхуану, Акапулько, Веракрус і Меріду.

Розвиток авіатранспорту значною мірою ліквідував ізольованість багатьох районів країни. Авіалінії з’єднали великі міста та всі штати. Основні аеропорти: Мехіко, Веракус, Мерріда, Монтеррей. У Мексиці існує дві головні авіакомпанії - "Аеромехіко" і "Мехсикана", що мають розгалужену мережу авіаліній усередині країни. Вони здійснюють польоти у США, інші країни Латинської Америки, а також в аеропорти Європи. 32 міжнародних і 30 внутрішніх аеропортів також обслуговують інші численні міжнародні й місцеві авіакомпанії.

Рис.3.6. Густина доріг Мексики.

Морський транспорт забезпечує 4% експортних та 34% імпортних перевозок. Вантажний морський флот Мексики нараховував 216 суден загальною місткістю 417 тон. Морські перевезення традиційно зосереджені у портах Веракрус і Акапулько. Крім того, великі порти є в Тампіко, Коацакоалькос, Прогресо, Саліна-Крус, Масатлан, Мансанільо, Гуаймас, Енсенада, Ла-Пас і Санта-Росалія.

Найбільше значення мають трубопроводи, що з’єднують райони нафтогазової промисловості з центрами Мексиканського нагір’я, а також продуктопровод Мінатітлан – Саліна-Крус, що забезпечує постачання нафтопродуктами тихоокеанські штати.

Отже, проаналізуавши галузеву структуру господарства Мексики можна зробити висновок, що серед найбільш розвинутих галузей промисловості: гірничодобувна, нафтова, нафтохімічна, металургійна, будівельна, текстильна, харчова. Промисловість зосереджена, головним чином, у зоні з 80-кілометровим радіусом від міста Мехіко, а також у в містах Монтеррей і Гвадалахара. Промисловий коридор тягнеться вздовж більшої частини північного кордону Мексики. Видобуток нафти зосереджений на східному узбережжі від Тампіко до Вілья-Ермосу, на морських бурових установках у затоці Кампече. Більшість ферм з розведення великої рогатої худоби знаходиться у північних і центральних штатах, там же зосереджена велика частина інших корисних копалин. Урядом здійснюється концепція модернізації - комплекс політичних і соціально-економічних реформ, спрямованих на структурні зміни в житті країни. Це, перш за все, децентралізація господарського управління, скорочення державного сектору, посилення "відкритої економіки" і приватної підприємницької діяльності.