Гельмінтоспоріозна звичайна коренева гниль

(Bipolaris sorokiniana)

Рисунок 4.

Збудник - недосконалий гриб Bipolaris sorokiniana Shoem. (синонім Helminthosporium sativum Panel., King akkel, Drechslera sorokiniana Subrom).
Поширена повсюди, але найбільшої шкоди завдає в степовій зоні за Лісостепу в посушливі роки, особливо на ярій пшениці та ярому ячмені. Уражує також інші зернові колосові та дикорослі злаки. При ураженні спостерігається побуріння, деформація проростків, які часто гинуть до виходу колеоптиля на поверхню грунту. На сходах на піхвах нижніх листків, а пізніше - і на основі стебла з'являються бурі смуги та плями. У фазі виходу в трубку спостерігається побуріння вузла кущення, при сильному ураженні - і першого надземного міжвузля. Міцелій збудника міжклітинний, конідіальне спороношення виступає на поверхню ураженої тканини через продихи чи між клітинами епідермісу.

Конідії не втрачають свою життєздатність до 1,5 року на рослинних рештках чи у грунті. Міцелій гриба може зберігатися в ураженому насінні або за несприятливих умов розвиватися як сапрофіт.

Хвороба більш інтенсивно розвивається на ослаблених рослинах, її шкідливість підвищується за умов посухи. У цих умовах патоген виділяє токсини, які руйнують тканину, і рослина гине. За умов теплої (температура 20-28°С) та вологої погоди (вологість повітря понад 95%) спостерігається загнивання нижніх вузлів і вилягання рослин, тоді хворобу називають темно-бурою плямистістю. За таких умов патоген уражує колоски, проникає в перикарпій і ендосперм, викликає побуріння зародка і тоді такі симптоми називають чорним зародком. В окремих випадках гриб утворює сумчасту

Бур`яни:

Пирій повзучий   Рисунок 6. Тонконогові/злакові (Agropyron repens (L.) Pal.Beauv.)

Довговічний кореневищний (тобто довговічно-ремонтантний, на лат переніруючий) шкідливий колосовий злак з далеко повзучими підземними білими пагонами (різомами) Поширюється також через насіння Майже на всіх видах грунтів, особливо на добрих, багатих на поживні речовини, щільних ґрунтах. Глибина проростання: до 5 см. Сім'ядольний листок: малий, від країв легко закручений біля грунту часто червонуватий. Листя: близько 5 мм шириною, часто трохи закручене, борозенчасте, листкові піхви гладенькі, здебільшого голі, вушка кигтьовидні, язичок дуже короткий, відсічений, дрібнозубчастий. Стебло: стояче, гладеньке, кругле, висотою від 20 до 100 см і більше.

Квіти: суцвіття - стрункий колос з 3-8 колосками розміщеними двома рядами з широкого боку веретена квіткові та колоскові луски остисті.

Час цвітіння: літо, частково до осені.

Насіннєва продуктивність: біля 50.

Щириця звичайна

Рисунок 7. Росте на полях, в садах та городах, особливо численна на вологих місцях. Поширена повсюдно, в посівах ярих просапних культур, часто є переважаючим видом. У південних посушливих областях поширені також щ. жминдовидна і щ. біла, які відрізняються від щ. звичайної лежачим розгалуженим стеблом довжиною 20– 120 см. Для щ. білої характерна надзвичайно велика плодючість: одна рослина може дати до 6 млн. насінин. Обидва види є злісними бур”янами