Український державний степовий заповідник

Природні ресурси

Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га — «абсолютно заповідна» степова зона. Асканійський степ вважається типчаково —ковиловим. У заповіднику є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року пролітає більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин. У «Червону книгу України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 — лишайників.

Територіальний розподіл

Територія заповідника розділена на три великі частини, нерізко відокремлені одна від одної :

· «Північну»

· «Великий Чапельський під»

· «Південну» ( яку поділено на «Стару» та «Успенівку» )

Успенівка ( Успенівський степ ) утримується з 1927 р. на абсолютно заповідному режимі.

«Північну» та «Південну» частини додатково розділяє автодорога Асканія — Чкалово.

В Асканії-Новій розташований один з найбільших на півдні України штучно вирощених лісів, старий ботанічний сад, аклиматизаційний зоологічний парк, орнітопарк.

«Великий Чапельський під»

Це територія з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів в порівнянні з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. «Великий Чапельський під» є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі. [4]

Український державний степовий заповідник

“Український державний степовий” заповідник, заснований 1961 у результаті об'єднання заповідників Приазовської височини: Хомутовський степ (заснований 1926), Кам'яні Могили(заснований 1927) і Михайлівська цілина (заснований 1928) на Сумщині і Стрілецький Степ, це відділення у 1968 р. було передано до складу Луганського природного заповідника. У 1988 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР створено четверте відділення заповідника Крейдова флора. У 2008 р. видано Указ Президента України про утворення п'ятого відділення«Кальміуський заповідник», яке на теперішній момент перебуває на стадії організації та облаштування.

Загальна площа заповідника становить 2 768,4 га (без урахування запланованих територій відділення «Кальміуське»).

Завдання Українського Степового Природного Заповідника — збереження первісної степової рослинности та ділянок природних екосистем.

Заповідник розташований у веденні Національної академії наук України, а науково-методичне і господарське керівництво здійснюється Інститутом ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Природна рослинність у заповіднику представлена лісами, чагарниками, степами, луками, болотами. У заповіднику охороняються 3 лісові, 15 степових та 1 водна формації, які занесені до Зеленої книги України.

Загальна кількість видів судинних рослин тут становить 1064. З них у «Хомутовському степу» зростають — 604, «Кам'яних могилах» — 468, «Крейдовій флорі» — 490, «Михайлівській цілині» — 531 види. Серед цих рослин хвощеподібних — 3 види, папоротеподібних — 8 видів, голонасінних — 3 види, покритонасінних — 1050 видів. Із несудинних рослин у заповіднику зростають 103 види мохоподібних, 145 видів лишайників. Також тут нараховується 110 видів справжніх грибів. До Європейського червоного списку занесено 11 видів рослин: астрагал шерстистоквітковий, гісоп крейдяний, дрік донський, калофака волзька, карагана скіфська, ковила Залеського, ластовень азовський, пирій ковилолистий, ранниккрейдяний, гвоздика ланцетна тощо. До Червоної книги України віднесено 58 видів рослин: волошка несправжньоблідолускова і Талієва, шафран сітчастий, дельфіній яскраво-червоний, дворядник крейдяний, коручка темно-червона, рябчик руський, косарики тонкі, гісоп крейдяний, зморшок степовий, гніздівка звичайна, півонія тонколиста, сосна крейдяна, ранник крейдяний та ін. У заповіднику охороняються 45 ендемічних видів рослин. Особлива гордість Українського степового природного заповідника — ковила, якої тут налічується 14 видів. За цим показником він не має собі рівних у світі.

Різноманітний у заповіднику і тваринний світ. Загальна кількість видів природної фауни, що мешкають у заповіднику, становить біля 7300 видів. Найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, яких тут налічується близько 6000 видів та павукоподібні — близько 1000 видів. З хребетних тварин у заповіднику відмічено 15 видів риб, 9 — земноводних, 6 — плазунів, 190 — птахів та 54 види ссавців. До Європейського червоного списку занесено 12 видів місцевих тварин: сліпак звичайний, перев'язка звичайна, могильник, дрофа (пролітний вид), деркач, п'явка медична, коник-товстун степовий, дибка степова, мнемозина, поліксена та ін.; до Червоної книги України — 45 видів: тхір степовий, їжак вухатий, гадюка степова,полоз жовточеревий, мідянка, горностай, норка звичайна, борсук, вівсянка чорноголова; дуже багато безхребетних тварин: бражник мертва голова, ведмедиця Гера, вусач земляний хрестоносець, джміль глинистий, джміль пахучий, дибка степова, коник-товстун степовий, ксилокопа фіолетова .

Значна кількість рідкісних птахів трапляється лише взимку або при перельотах навесні та восени (сорокопуд сірий, дрофа, підорлик великий, орел степовий, орел-карлик, лунь польовий, кроншнеп великий, змієїд, журавель степовий). [5]

2.1 “Эко-туризм”

Коли говорять про подорожі на природу, то часто застосовують термін екотурізм. Тим часом, екотурізм, з одного боку, – це ніша на туристичному ринку, що має високі темпи зростання, а з іншою, концепція, положення якої ширше за поняття сумісності (мається на увазі позитивна дія людини на природу). Екотурізм є складовою частиною природного туризму, який за об'ємом більше, ніж ніша ринку і не концепція, а конкретний вигляд туризму, дія якого може бути дуже різною (від явно негативного до нейтрального і позитивного). До речі, поняття “екотурізм” широко використовується в сучасній діяльності заповідних зон і природних парків. Бурхливе зростання цього вигляду подорожі в світі впродовж останніх десятиліть пояснюється не лише погіршенням стану довкілля, але і все великим “окультуренням” популярних районів відпочинку – гірських курортів, побережжя теплого Морея, використання для сільських потреб рівнин і полесий.

Але чим же по суті відрізняється природний і екологічний туризм від звичайного вигляду туризму?

Перш за все, екотурізм – це подорож і відвідини природних територій, що добре збереглися, представлених у всьому світі, як правило, національними і природними парками, резерватами і іншими типами природних територій, що охороняються.

По-друге, екотурізм має на увазі наявність певних, досить жорстких правил поведінки і їх дотримання є принциповою умовою успішного розвитку самої галузі.

По-третє, екотурізм відрізняється відносно слабким негативним впливом на природне середовище і тому його інколи називають “м'яким туризмом”. Саме з цієї причини він став практично єдиним виглядом використання природних ресурсів в межах особливий природних територій, що охоронялися.

По-четверте, екотурізм передбачає, що місцеві співтовариства не лише працюють обслуговуючим персоналом, але і продовжують жити на території, що охороняється, вести колишній устрій життя займатися традиційними видами господарювання, які забезпечують щадний режим природокористування. Природно, це приносить певний дохід населенню, сприяє його соціально-економічному розвитку.

Пропонується п'ятий елемент відмінності. Так, екотурізм – це туризм, що поєднує відпочинок, розвагу і екологічну освіту для мандрівників”. До речі, є визначення екотурізма, дане Суспільством екотурізма США: “Екотурізм – це подорожі в місця з відносно незайманою природою з метою, не порушуючи цілісності екосистем, отримати уявлення про природні і культурно-етнографічні особливості даної території, який створює такі економічні умови, коли охорона природи стає вигідною місцевому населенню”.

Таким чином, екотурізм має бути рівнозначний стійкому туризму, під яким розуміється туризм, який в довгостроковому періоді, тобто в проекції на сучасне і майбутні покоління, може адаптуватися до конкретних етнічних і культурних особливостей, відповідає вимогам соціальної справедливості, екологічно сумісний, а також доцільний і вигідний в економічному плані.[6]

2.2 Шкода туристичної діяльності

У таблиці № 1 дана схема взаємозв'язку туристської діяльності з дією на природу і наявними негативними наслідками. Тому даний вигляд туризму вимагає особливого підходу і планування.

Таблиця№1