Антитерористичні дії та порядок роботи командира підрозділу, частини при організації виконання завдань щодо боротьби з незаконно створеними збройними формуваннями

Антитерористичні дії — це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі між законно і незаконно створеними військовими формуваннями супротивних сторін з метою розгрому незаконно створених військових формувань.

Зростання політичних, економічних, міжнаціональних (міжетнічних), релігійних і інших протиріч у виникненні збройних конфліктів, розповсюдження терористичних актів, застосування Збройних Сил держав з використанням нових форм і способів бойових дій, щодо боротьби з незаконними збройними формуваннями в цих конфліктах, привело до необхідності розвідку воєнного мистецтва в бік нестандартних підходів до підготовки і ведення бойових дій та появі нової форми застосування військ — антитерористичної операції.

Антитерористична операція являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем, часом, способами виконання завдань оперативних та тактичних дій, що проводяться з’єднаннями і частинами Збройних Сил у взаємодії з підрозділами та і частинами інших силових структур і спрямованих на знищення терористичних, диверсійних та інших незаконних збройних формувань.

Головна особливість антитерористичної операції полягає в тому, що вона проводиться проти незаконних збройних формувань які, як правило, не ведуть відкриту збройну боротьбу, а наносять раптові удари, використовуючи виснажливі терористичні і партизанські дії. Військам протистоїть противник, який може зникнути та з’явитися неочікувано в любий час і в любому місці. Тому тут немає чітко означеної лінії фронту, а є боротьба на всій території, немає тилу: повсюди є фронт, всюди підстерігає небезпека, яка впливає на психологічний стан військ.

Метою антитерористичної операції є виявлення та знищення або захоплення незаконних збройних формувань, диверсійних груп, локалізація і зрив намірів поширення на територію країни прикордонного збройного конфлікту і недопущення його переростання у локальну війну.

Цілі операції досягаються виконанням ряду оперативних і тактичних завдань: ізоляція району антитерористичної операції, виявлення, блокування районів базування терористичних сил і незаконних збройних формувань; роз’єднання та розгром (знищення) терористичних сил та незаконних збройних формувань; посилення охорони та прикриття державного кордону; надання допомоги органам МВС, СБУ у проведенні фільтраційних заходів, вилучення зброї, боєприпасів, військового спорядження; охорона важливих об’єктів, а на приморському напрямку - забезпечення безпеки судноплавства, встановлення морської блокади узбережжя території, охопленої антитерористичною операцією; посилення охорони територіальних вод.

Крім того, в ході антитерористичної операції війська можуть вирішувати завдання щодо підтримки встановленого правового режиму; надання гуманітарної допомоги місцевому населенню, його захисту та евакуації з небезпечних районів; охорони таборів біженців; знешкодження різноманітних мінно-вибухових загороджень; супроводження і охорони автомобільних колон; охорони комунікацій і несення комендантської служби.

Змістом антитерористичної операції може бути: спеціальні військові (нетрадиційні) дії загальновійськових з’єднань, частин і підрозділів, частин і підрозділів спеціального призначення щодо пошуку, роз’єднання, блокування та розгрому терористичних сил та незаконно створених збройних формувань; вогневе ураження терористичних угруповань; бойові дії ВПС, РВіА, армійської авіації; частин спеціальних військ; бойові дії частин і підрозділів Збройних Сил спільно з Прикордонними військами щодо здійснення охорони та прикриття державного кордону (морського узбережжя); службово-бойові дії частин (підрозділів) Внутрішніх військ; заходи органів МВС, СБУ по підтримці правового режиму воєнного або надзвичайного стану та попередженню терористичних актів; охоронні дії, що до охорони важливих об’єктів; забезпечення переміщень на комунікаціях та недопущення диверсій.

Послідовність роботи з організації боротьби з незаконно створеними збройними формуваннями (НСЗФ) командира і штабу підрозділ (спеціального, передового, обхідного, рейдового загону у складі підрозділу) не відрізняється від послідовності роботи з організації бою, але має свої особливості.

Отримавши завдання на бій з НСЗФ, командир підрозділу: усвідомлює його; визначає першочергові заходи, які необхідно виконати негайно для підготовки до спеціальних дій; затверджує розрахунок часу на організацію спеціальних дій; особисто або через начальника штабу орієнтує своїх заступників, начальників родів військ і служб та командирів підрозділів щодо отриманого бойового завдання та віддає вказівки з організації розвідки та підготовки даних, необхідних для прийняття рішення; оцінює обстановку; приймає рішення та узгоджує його з місцевими органами адміністрації, спостерігачами ООН, вимогами гуманітарного права; організує взаємодію, всебічне забезпечення, керування, планування та інші заходи.

Під час усвідомлення бойового завдання та ведення спеціальних дій командир підрозділу повинен зрозуміти: мету спеціальних дій, їх розмах та правовий режим; з якими військовими формуваннями, органами державної влади, недержавними структурами організувати взаємодію; задум старшого командира на всю глибину бойових дій, особливо порядок застосування авіації; артилерії при переході підрозділу до спеціальних дій та їх веденні в глибині районів розташування угруповання НСЗФ; завдання, місце і роль підрозділу (спеціального, передового, рейдового, обхідного загону); важливі об’єкти і рубежі, оволодіння якими забезпечує ізоляцію району бойових дій; допустимі межі району бойових дій, і тривалість дій у відриві від основних сил; об’єкти спеціальних дій; завдання з’єднань, що діють з фронту, сусідніх з’єднань десантів; порядок підтримання взаємодії з ними, а також з авіацією і ракетною частиною (КАГ, КГРА); порядок застосування танків, БМП, гармат, мінометів, ПТРК, СПГ, РПГ, вогнеметів та обмеження на її застосування порядок прикриття підрозділу (загону) від ударів противника з флангів, тилу, з повітря; порядок всебічного забезпечення спеціальних дій; райони таборів біженців, місця фільтраційних пунктів та пунктів (районів) збору полонених та захопленої зброї і техніки, час готовності до спеціальних дій.

Під час визначення першочергових заходів щодо підготовки до виконання завдання визначити:

- порядок забезпечення прихованості майбутніх дій;

- особливості морально-психологічної підготовки особового складу;

- завдання з вивчення особовим складом особливостей, умов та способів майбутніх дій;

- завдання із спільної підготовки з формуваннями інших силових структур.

Під час оцінки противника командир підрозділу повинен ретельно оцінити:

- район зосередження основного угруповання, його склад, озброєння, можливе посилення під час бою;

- наміри і можливий характер дій противника;

- на утримання яких районів, рубежів та об’єктів противник зосереджує основні зусилля;

- райони, рубежі, об’єкти від захвату яких залежить стійкість усього угруповання НСЗФ;

- шляхи маневру і можливого відходу НСЗФ;

- наявність системи вогню і загороджень, об’єктів охорони і оборони НСЗФ;

- наявність і можливе створення диверсійних, терористичних, розвідувальних та інших груп НСЗФ та можливий характер і об’єкти (райони) їх впливу;

- джерела та шляхи постачання озброєнням, боєприпасами та іншими матеріальними засобами НСЗФ, населенні пункти, які можуть забезпечувати їх тривалі дії, у тому числі в умовах ізоляції .

- положення, склад і можливий характер дій противника у напрямку (у смузі) спеціальних дій;

- наявність відкритих флангів, проміжків, розривів, проломів та слабких місць в його угрупованні;

- розташування засобів ППО, керування, базових таборів, комунікацій, складів противника та інших важливих об’єктів у смузі відповідальності об'єднання і більш детально – у смузі спеціальних дій підрозділу;

- об'єкти противника, які необхідно уразити (захопити), ступінь їх захищеності, склад підрозділів охорони, зручність підходів, наявність мирного населення;

- наявність і ступінь готовності фортифікаційних споруд, оборонних позицій загороджень та підземних комунікацій в глибині базових районів (таборів).

Під час оцінки своїх військ уточнюються, крім звичайних питань:

- які сили і засоби органів влади на якій правовій підставі, у якому обсязі забезпечують виконання поставленого завдання;

- сили і засоби інших силових структур держави, які залучаються до боротьби з НСЗФ, порядок підтримання зв’язку і взаємодії з ними, наявність бойового досвіду особового складу, морально-психологічний стан особового складу та його відношення до конфлікту;

- бойовий склад, укомплектованість, забезпеченість, ступінь захищеності підрозділів і об’єктів системи керування;

- вогневі можливості підрозділу з урахуванням доданих засобів, насамперед, щодо боротьби з невеликими групами противника, порушення його системи керування і постачання;

- маневрені можливості підрозділу і можливості щодо нанесення ударів з фронту, в глибині і на флангах району дій НСЗФ;

- можливості щодо автономності дій підрозділів (загону), розподіл сил і засобів щодо його забезпечення;

- забезпеченість підрозділу запасами матеріальних засобів;

- наявність необхідних запасів боєприпасів і паливно-мастильних матеріалів;

- райони, час і способи доставки матеріальних засобів в підрозділи.

Під час оцінки району бойових дійдодатково необхідно оцінити:

- політичну обстановку в районі конфлікту;

- національний склад місцевого населення, віросповідання та його ставлення до військ, НСЗФ, інших недержавних угруповань, уточнити місця розташування екологічно небезпечних об’єктів і важливих об’єктів життєзабезпечення, які не повинні бути зруйновані;

- місця розташування важливих об’єктів у зоні відповідальності, оволодіння якими знижує бойові можливості НСЗФ та їх спроможність до ведення тривалих бойових дій;

- доступність району бойових дій для особового складу і техніки; можливі райони вузлів опору НСЗФ;

- характер природних перешкод, для подолання яких необхідне спеціальне обладнання;

- наявність шляхів обходу бар’єрних рубежів і можливі райони завалів, руйнувань і затоплень, а також у випадку блокування маршрутів висування (маневру, забезпечення) місцевим населенням;

- можливості поповнення води, пального і продовольства.

На основі висновків із усвідомлення завдання і оцінки обстановки командир підрозділу приймаєрішення, в якому крім звичайних питань додатково визначається:

- на виконання яких завдань зосередити основні зусилля;

- час і порядок висування в район бойових дій; порядок і час зайняття базового району (районів); порядок і способи ізоляції району;

- порядок захоплення висот, перевалів і інших переходів через бар’єрні рубежі, печер, населених пунктів, інших важливих об’єктів;

- послідовність і способи блокування виявлених угруповань НСЗФ, їх роз’єднання і роззброєння (розгрому);

- заходи щодо забезпечення флангів, стиків і тилу;

- склад і задачі штурмових груп, передових, обхідних і рейдових загонів, бронегруп, інших елементів бойового порядку;

- порядок дій у разі виявлення сховищ із зброєю та боєприпасами, бойовою технікою, ділянок місцевості (об’єктів), яка замінована;

- порядок установки мінно-вибухових та інших загороджень та розвідувальної сигналізаційної апаратури;

- склад і завдання формувань інших силових структур, які беруть участь у виконанні завдань підрозділу, порядок взаємодії з ними;

- склад і задачі розвідки, авангардів, ЗЗР і груп розгородження;

- порядок та обмеження щодо застосування озброєння;

- місце збору та порядок утримання затриманих, порядок їх передачі відповідним органам;

- заходи щодо забезпечення безпеки цивільного населення у ході дій.

При визначенні бойових завдань підрозділам (загону) в залежності від місця в бойовому порядку підрозділу, крім звичайних питань, вказується:

- райони розташування противника, склад, озброєння і можливий характер його дій;

- напрямок (маршрут) висування;

- порядок і час зайняття базового району при його призначенні;

- місця влаштування загороджень і руйнувань;

- порядок охорони комунікацій, важливих об’єктів та супроводження колон;

- розмежувальні лінії між підрозділами, сектори відповідальності;

- сигнали керування і взаємного розпізнавання; питання взаємодії з формуваннями інших силових структур держави;

- порядок підтримки зв’язку;

- порядок тилового, технічного, медичного забезпечення та інші питання;

При виконанні завдань блокування і роззброєння НСЗФ:

- порядок блокування (оточення) НСЗФ;

- порядок розгрому НСЗФ спільними зусиллями та порядок спільних дій щодо захвату важливих рубежів, об’єктів та роз’єднання і ураження (роззброєння) угруповань НСЗФ;

- райони висадки повітряних десантів;

- рубежі початку, закінчення прочісування (або зупинки військ);

- рубежі зустрічі підрозділів;

- райони збору та до яких завдань бути в готовності в подальшому .

- однією із особливостей постановки завдань буде те, що, з метою максимального приховування майбутніх дій, їх необхідно ставити безпосередньо перед виконанням, або навіть і в ході висування до призначеного району.

- під час організації взаємодії особлива увага приділяється: смуги (розмежувальні лінії) відповідальності;

- порядок перепідпорядкування та сумісних дій при виконанні завдань;

- порядок прийому визначених об’єктів для охорони і оборони;

- способи та варіанти дій по знищенню диверсійно-розвідувальних груп і НСЗФ;

- маневр силами і засобами, порядок застосуванню транспортних засобів та комунікацій;

- порядок і сигнали взаємного розпізнавання між підрозділами і формуваннями інших силових структур; порядок позначення рубежів для авіації;

- порядок виходу підрозділів і інших формувань на визначені рубежі по декількох варіантах та варіантам дій; порядок виконання послідуючих завдань з роз’єднання і роззброєння (розгрому) НСЗФ;

- порядок виходу підрозділів в райони збору та послідуючого здійснення маневру (переміщення);

- порядок взаємного обміну інформацією та забезпечення стиків, флангів і тилу;

- завдання і порядок застосування авіації і артилерії, розподілу між ними цілей, визначенню часу нанесення ударів і відкриття вогню артилерії, визначенню напрямків прольоту авіації і стрільби артилерії, порядку попереднього придушення можливих засобів ППО НСЗФ, інших питань організації взаємодії з ними;

- визначення необхідних сил і засобів та порядку ведення розвідки;

- визначення місць розташування блокпостів, сторожових застав, порядку забезпечення безпеки руху і охорони колон, порядку взаємодії між підрозділами охорони комунікацій, супроводження колон, ешелону негайного реагування та взаємодіючої авіації;

- порядок подолання загороджень;

- заходи щодо відселення населення із населених пунктів в районах можливих бойових дій, прикордонної зони, створення контрольно-перепускних пунктів, таборів біженців, їх охорони і матеріального забезпечення; порядок підтримання громадського порядку з районах ведення бойових дій;

- пароль на кожен день.

Крім того узгоджуються:

з органами Служби Безпеки України (СБУ):

- можливі об’єкти диверсій, іншої підривної діяльності та заходи щодо їх зриву;

- порядок участі органів і підрозділів СБУ у пошуку та знищенні диверсійних груп та агентури; питання проведення спеціальних заходів;

з органами Департаменту з охорони державного кордону:

- порядок ведення розвідки в прикордонній смузі;

- порядок нарощування зусиль та виконання ними завдань по охороні та захисту державного кордону;

- порядок проведення режимних та спеціальних заходів, виявлення та знищення ДРГ і НСЗФ у прикордонній смузі;

з органами та військами Міністерства внутрішніх справ:

- перелік об’єктів, охорона і оборона яких покладається на МВС, порядок посилення їх силами і засобами підрозділу;

- склад підрозділів та порядок виконання заходів по забезпеченню надійного функціонування державних і воєнних органів керування, забезпечення пересування військ і мобілізаційних заходів;

- склад сил та порядок виконання заходів щодо підтримання громадського порядку і безпеки дорожнього руху;

- склад сил та порядок виконання заходів щодо підтримання режиму воєнного стану; строки та порядок передислокації закладів виконання покарань;

- сили і засоби, які виконують завдання по проведенню оперативно-пошукових та режимних заходів, ліквідації ДРГ та роззброєнню (розгрому) НСЗФ;

- сили і засоби, порядок виконання завдань по наданню допомоги формуванням МНС у відселенні населення з прикордонної смуги, районів бойових дій та стихійного лиха; перелік об’єктів, які підлягають руйнуванню у разі загрози захоплення їх противником, строки та способи виконання;

з органами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

- склад сил і засобів та порядок ведення розвідки та інформування про радіаційну загрозу, радіоактивне забруднення, хімічне, бактеріологічне забруднення, катастрофічне затоплення, виникнення крупних осередків пожежі, у тому числі поблизу підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості;

- склад сил і засобів, порядок та способи ліквідації радіоактивного та хімічного зараження та ліквідації запасів сильнодіючих отруйних речовин;

- склад сил і засобів, що залучаються до евакуації (відселення) населення з прикордонної смуги, районів бойових дій, стихійного лиха;

- порядок участі і надання допомоги з боку формувань інших міністерств, органів виконавчої влади;

- порядок виконання евакуації (відселення);

- кількість, місця розташування сховищ і споруд для захисту мобресурсів і цивільного населення та порядок їх надання .

Особливістю управління буде необхідність збільшення кількості засобів зв’язку, збільшення кількості змін частот на день, виконання заходів щодо приховування намірів військ. Пункти управління розгортаються у базових районах, які призначаються, як правило, на зовнішній стороні ізольованих районів на головних рокадних шляхах бригад по відношенню до району ізоляції, а при виконанні найбільш важливих завдань – і в районах дій підрозділів, як правило на зменшеної відстані від них.

Під час організації управління командир підрозділу (загону) визначає:

- місця і час розгортання ППУ, КП, ЗКП, ТПУ частини;

- порядок їх переміщення в ході спеціальних дій; розрахунок основних посадових осіб по пунктах управління підрозділів ;

- порядок застосування комплексу засобів автоматизації керування і заходи з відновлення керування у випадку його порушення;

- організацію і режим роботи органів управління при підготовці та в ході спеціальних дій (терміни основних заходів); заходи по забезпеченню живучості пунктів керування, їх охорони, оборони, захисту від ударів противника; характер і терміни інженерного обладнання пунктів управління.

Після затвердження рішення командир підрозділу (загону) віддає бойові розпорядження підрозділам і вказівки із заходів, які необхідно провести для підготовки до боротьби з НСЗФ.

Штаб підрозділу оформляє рішення командира (на карті) і бойовий наказ, а також організує контроль і допомогу підрозділам щодо підготовки до боротьби з НСЗФ.

При організації всебічного забезпечення спеціальних дій командир з'єднання додатково визначає:

з розвідки: задачі з розвідки, які виконуються іншими силовими структурами держави, їх сили і засоби розвідки, зони відповідальності;

місця або об’єкти, у районі яких забороняється з’являтися розвідувальним органам;

з охорони: завдання щодо виявлення та знищення розвідки, диверсійних груп та вогневих засобів противника на підступах до районів розташування підрозділів, які охороняються, маршрутів руху колон та об’єктів що охороняються;

завдання щодо розгрому НСЗФ у разі нападу або обстрілу ними військ і об’єктів;

завдання щодо забезпечення встановленого правового режиму;

з маскування : порядок проведення демонстраційних дій та хибних пересувань;

порядок використання нічного часу і умов зниженої видимості, а також прихованих шляхів для висування військ;

порядок використання місцевості та місцевих предметів для розташування особового складу і вогневих засобів на визначених рубежах і позиціях;

порядок використання штатних і приданих засобів аерозольного маскування;

з інженерного забезпечення: які мають сили і засоби в підрозділах для ведення інженерної розвідки і подолання мінно-вибухових загороджень НСЗФ;

способи дій підрозділів на замінованій місцевості та при виявленні мінованих та замаскованих об’єктів;

при необхідності – заходи щодо надання допомоги формуванням МНС у виконанні ними специфічних завдань;

з забезпечення РХБ захисту: основні завдання з РХБ розвідки і захисту, порядок їх виконання;

наявність небезпечних об’єктів в районі відповідальності підрозділу, порядок контролювання та дій в разі їх руйнувань;

з технічного забезпечення: завдання щодо організації технічного забезпечення підрозділів, які діють автономно та формувань інших силових структур;

з тилового забезпечення: норми додаткових запасів матеріальних засобів, які необхідно мати у підрозділах, на техніці та у особового складу;

особливості організації харчування, водопостачання, підвозу матеріальних засобів;

додаткові заходи щодо готовності до охорони тилу, гасіння пожеж, розчищення завалів та тому подібне;

з морально — психологічного забезпечення: додаткові заходи щодо роз’яснення причин, характеру та воєнно-політичної мети дій підрозділу (загону) з ліквідації конфлікту;

порядок роботи серед місцевого населення в районі розташування військ і бойових дій;

заходи щодо нейтралізації негативної пропагандистської дії деструктивних сил і засобів масової інформації;

заходи щодо надання допомоги особовому складу у подоланні розгубленості, зниження політизації в їхніх настроях, роз’яснення брехні і наклепу, тощо.